Сомерсет-хаус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сомерсет-гаус
англ. Somerset House
CanalettoSomersetHouseTerrace.jpg
«Вид Темзи від Сомерсет-гауса» (ведута пензля Каналетто).
Сомерсет-гаус is located in Сполучене Королівство
Сомерсет-гаус
Сомерсет-гаус
Сомерсет-гаус (Сполучене Королівство)
Інформація
Країна Велика Британія
Територіальна одиниця Вестмінстер
51°30′39″ пн. ш. 0°07′01″ зх. д. / 51.5110000000000028° пн. ш. 0.117194000° зх. д. / 51.5110000000000028; -0.117194000Координати: 51°30′39″ пн. ш. 0°07′01″ зх. д. / 51.5110000000000028° пн. ш. 0.117194000° зх. д. / 51.5110000000000028; -0.117194000
Архітектор William Chambers[d]
Сайт somersethouse.org.uk
CMNS: Сомерсет-гаус на Вікісховищі

Координати: landmark_region: GB 51°30′39″ пн. ш. 0°07′01″ зх. д. / 51.511028° пн. ш. 0.117194° зх. д. / 51.511028; -0.117194{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку

Сомерсет-гаус (англ. Somerset House) — громадська будівля у стилі класицизму, що займає цілий квартал між Стрендом і Темзою в Лондоні, трохи східніше моста Ватерлоо. Входить у першу двадцятку найбільш відвідуваних художніх музеїв світу[1].

Історія[ред.ред. код]

У середині XVI століття на місці сучасної будівлі спорудив свою міську резиденцію Едвард Сеймур, 1-й герцог Сомерсет, — рідний дядько і радник юного Эдуарда VI. Досить скоро примхливий герцог потрапив в опалу, а Сомерсет-хаус вилучили в державну казну. При Марії Тюдор тут жила її сестра Єлізавета, а в XVII столітті — подружжя королів Якова I, Карла I і Карла II. Одна з них, Ганна Датська, запросила знаменитого Ініго Джонса здійснити перепланування палацу, у результаті якого він був на якийсь час перейменований у Денмарк-хаус (Denmark House). У цьому палаці Джонс і помер в 1652 р.

Фасад Сомерсет-гауса з боку Стренда.

Під час Англійської революції парламент виставив недобудований палац на продаж, але безуспішно. Тоді в Сомерсет-хаус заселився головнокомандувач Томас Ферфакс. Тут же відбувалося народне прощання з Олівером Кромвелем. Після Реставрації до палацу повернулася королева Генрієта-Марія, яка, будучи католичкою, побудувала каплицю і приміщення для монахинь-капуцинок. Вважалося, що саме тут плелися змови з метою скидання англіканства в країні. Після Великої лондонської пожежі Сомерсет-гаус було відбудовано під наглядом Крістофера Рена, проте Славна революція знову призвела до запустіння палацу. Покинутий царственими особами, палац занепав і нарешті в 1775 р. був знесений.

На той час у Лондоні відчувалася наполеглива потреба у великій громадській будівлі для розміщення різних урядових установ, чиновників Адміралтейства, наукових товариств, окремих факультетів університету і т. д. (про це, зокрема, писав Едмунд Берк). З метою усунення цього недоліку в 1776-96 рр. було зведено нині існуючу будівлю. Будівельними роботами керував заслужений архітектор, сер Вільям Чемберс, проте його проект в цілому наслідував задумам Ініго Джонса. Обробні роботи тривали до 1819 р. а при королеві Вікторії Сомерсет-гаус був розширений на північ і на схід. У час Другої світової війни Сомерсет-гаус сильно постраждав від авіанальотів, але був досить швидко відновлений. Впродовж більшої частини XX століття основними мешканцями величної будівлі були податкові служби. До нашого часу державні установи стали все більше витіснятися художніми музеями — такими, як галереї Інституту мистецтва Курто і Гілбертовське зібрання ювелірних виробів. У 2000 р. до їх числа додалися виставкові зали Петербурзького Ермітажу (проект закрито в 2007 р.).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Borer, Mary Cathcart The City of London: A History. New York: McKay, 1977 (pp 156)
  • Stow John. A Survey of London. Reprinted from the Text of 1603. Ed. Charles Lethbridge Kingsford. 2 vols. Oxford: Clarendon, 1908 (2:394-5

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]