Перейти до вмісту

Сомов Орест Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сомов.
Орест Сомов
ПсевдонімПорфирій Байський, Демид Сластьона
Народився10 (21) грудня 1793 або 11 (22) грудня 1793[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вовчанськ, Харківське намісництво, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер27 травня (8 червня) 1833[1] (39 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Санкт-Петербург, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоРосійська імперія
Національністьукраїнець
Діяльністьпоет, прозаїк, критик, журналіст
Alma materІмператорський Харківський університет[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладРосійсько-американська компанія Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоВільне товариство любителів російської словесності Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Орест Сомов (Сомів[2]) (псевдонім — Порфирій Байський; 21 грудня 1793, Вовчанськ, Харківська губернія, Російська імперія — 8 червня 1833, Петербург, Російська імперія) — український письменник доби романтизму, журналіст. Писав російською мовою. Співробітник видань «Литературная Газета», «Украинскій Вестникъ». Дослідник творчості Вільяма Шекспіра. Один із засновників професійної літературної критики в Російській імперії, який справив великий вплив на становлення письменника Миколи Гоголя.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в шляхетській сім'ї. Закінчив Харківський університет. Після навчання почав друкуватися в харківських журналах «Украинский вестник» та «Харьковский Демокрит». Переселився з Харкова до Петербурга у 1817 чи 1818 році.

У 1824-1826 роках обіймав посаду столоначальника в правлінні Російсько-Американської компанії, керівником канцелярії якої був московський українофіл Кіндрат Рилєєв[3]. Був членом Вільного товариства любителів словесності (співробітник з травня 1818, дійсний член з травня 1820)[4].

Після повстання декабристів був заарештований, але потім звільнений після встановлення ​​його непричетності до таємних товариств.

У будівлі Головного правління Російсько-Американської компанії за адресою Набережна Мойки, будинок 72, де знаходилися також квартири деяких службовців компанії, нерідко збиралися члени Північного товариства. За спогадами сучасника, контора РАК перетворилася в центр збору «незадоволених елементів» Російської імперії, що дало підставу імператору Миколі I відзначити під час допиту Сомова: «Хороша ж зібралася у вас там компанія!»[3].

Співробітник «Литературной Газеты», «Украинского Вестника» та ін. Публікувався у виданнях «Харьковскій Демокритъ» та «Украинскій Вестникъ».

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

Дебютував у пресі віршем в «Українському віснику» (1816).

Писав вірші з патріотичними та сатиричними мотивами. Важливу роль у становленні романтизму зіграв його трактат «Про романтичну поезію». Прочитаний на засіданні Вільного товариства любителів словесності, він був опублікований у журналі «Соревнователь просвещения и благотворения» і вийшов окремим виданням (1823). У трактаті сформульована програма романтизму, важливе місце в якій зайняли вимога національної самобутності й орієнтація на народність (використання матеріалу з української історії, елементів фольклору і народної мови)[4].

Автор повістей і оповідань (під псевд. Порфирій Байський), побудованих на матеріалі українських народних казок і переказів: «Гайдамака» (1826), «Русалка» (1829) та ін., тому вважається одним з попередників Миколи Гоголя, хоча етнографічне завдання в них ще переважало над художнім.

Разом з Антоном Дельвігом видавав альманахи «Північні квіти» (1825—1832), «Пролісок» (1829), брав участь у виданні «Літературної газети», був редактором «Літературної газети».

Сомов — літературний критик

[ред. | ред. код]

Варто відзначити, що Орест Сомов стояв біля витоків літературної критики в Російській імперії. У трактаті «Про романтичної поезії» Сомов виступив як провісник історичного погляду на розвиток літератури, простежив у її русі зміну послідовних закономірних етапів. Говорячи про своєрідність класичної та романтичної словесності, критик проаналізував саме поняття романтичної поезії, розрізняючи в романтизмі різні тенденції.

Шлях до створення самобутньої літератури він бачить у зверненні і до національного минулого, і до фольклору, звичаїв, звичаїв народів, що населяють «весь простір рідного краю», і до «всього видимого, мрійливого світу» сучасного життя. Тези, близькі до матеріалістичної естетики, Сомов поклав в основу ряду полемічних статей 1825 року. Відстоював у них думку, що форма «зароджується в душі» поета «разом з самою ідеєю» і що «створити що-небудь поза природою, або, в крайньому разі, несхоже з будь-яким із чуттєвих предметів, є фізично неможливим для людини навіть з напалкішою уявою» [Северная пчела, 1825, N 41, 4 квітня; Син вітчизни, 1825, ч. CIII, N20, с.473].

Саме ці вихідні естетичні принципи спонукали Сомова в 1827 році виступити в ролі перекладача тієї частини «Життя Шекспіра» Франсуа Гізо, яка присвячена розбору шекспірівських трагедій, і зокрема «Гамлета». «Гамлет слугує в якійсь мірі прообразом сучасного героя», — читаємо ми тут. І далі, «Ґрунт, на якому будується нове мистецтво», вказаний «системою Шекспіра», яка охоплює «ту загальність почувань і станів, що становить нині для нас позорище справ житейських»[5].

Твори

[ред. | ред. код]
  • «Юродивий» (1827)
  • «Наказ з того світу» (1827)
  • «Вивіска» (1827)
  • «Мара» (1829)
  • «Гайдамака» (1825—1830)
  • «Русалка»[6] (1829)
  • «Вовкулака» (1829)
  • «Казка про скарби» (1830)
  • «Дивний герць» (1830)
  • «Самогубець» (1830)
  • «Видіння наяву» (1831)
  • «Вечір на Купала» (1831)
  • «Сватання» (1831)
  • «Блукаючий вогник» (1832)
  • «Лихе око» (1833)
  • «Київські відьми» (1833)
  • «Нічліг гайдамаків» та ін.

Вважається, що творчість Порфирія Байського вплинула на Миколу Гоголя[2].

У 2016 році низка оповідань Ореста Сомова («Юродивий», «Русалка», «Лихе око», «Київські відьми», «Блукаючий вогник») були опубліковані в перекладі на англійську мову[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Русские писатели 1800—1917: Биографический словарь (русский) / под ред. Б. Ф. Егоров — 2019. — Т. 6:С—Ч. — 656 с.
  2. ↑ а б Зачароване місце: Українська літературна казка / Упоряд., біографічні відомості, редакція текстів, переклад Ю.Винничук. — Львів: ЛА «Піраміда», 2006. — 26 с.
  3. ↑ а б Иванян Э. А. Энциклопедия российско-американских отношений. XVIII—XX века.. — Москва: Международные отношения, 2001. — 696 с. — ISBN 5-7133-1045-0.
  4. ↑ а б Вацуро В. Э., Вильк Е. А., Губко Е. А., Денисенко С. В., Золотова О. Н., Иванова Г. М., Киселева Т. Е., Ларионова Е. О., Лудилова Е. В., Михайлова Т. М., Потапова Г. Е., Рогова А. И., Федотова С. Б., Шаронова А. В. Примечания // Пушкин в прижизненной критике, 1820—1827 / Пушкинская комиссия Российской академии наук; Государственный пушкинский театральный центр в Санкт-Петербурге. — СПб: Государственный пушкинский театральный центр, 1996. — С. 343—467 (с. 386).
  5. ↑ Петрунина Н. Н. Орест Сомов и его проза: вступ. статья // Сомов О. М. Были и небылицы. — М. : Сов. Россия, 1984. — С. 3-20.
  6. ↑ Українською мовою — у перекладі Мирослави Шевчук
  7. ↑ «The Witches of Kyiv and Other Gothic Tales: Selected Works of Orest Somov»' [Архівовано 22 грудня 2016 у Wayback Machine.]', Sova Books, Sydney, 2016

Література

[ред. | ред. код]
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
  • Декабристи в Україні: дослідження й матеріали / Наук. ред. проф. Г. Д. Казьмирчука. К., 2005. Т. 4. 202 с. [Архівовано 28 вересня 2021 у Wayback Machine.]
  • Алфавит декабристов / Под ред. Б. Л. Модзалевского и А. А. Сиверса. — Л., 1925. — С. 397.
  • Браиловский С. Н. Пушкин и О. М. Сомов // Пушкин и его современники: Материалы и исследования / Комис. для изд. соч. Пушкина при Отд-нии рус. яз. и словесности Имп. акад. наук. — СПб., 1909. — Вып. 11. — С. 95—100.
  • Вацуро В. Э. К истории пушкинских изданий: (Письма О. М. Сомова к К. С. Сербиновичу) // Пушкин: Исследования и материалы / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. Дом). — Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1969. — Т. 6: Реализм Пушкина и литература его времени. — С. 284—297.
  • Кирилюк З. В. О. Сомов — критик та белетрист пушкінської епохи. — Київ, 1965.
  • Модзалевский Б. Л. Примечания // Пушкин А. С. Письма / Под ред. и с примеч. Б. Л. Модзалевского. — М.; Л.: Гос. изд-во, 1926. — Т. 1: Письма, 1815—1825. — С. 175—538 (с. 290).
  • Русские эстетические трактаты первой трети XIX в. — М., 1974. — Т. 2. — С. 640—643.
S:
 Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сомов_Орест_Михайлович&oldid=42708145