Сонцівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сонцівка
Krasne kr gerb.png
Герб Сонцівки
Країна Україна Україна
Область Донецька
Район/міськрада Покровський
Рада/громада Сонцівська сільська рада
Код КОАТУУ 1422782301
Основні дані
Засноване 1785
Колишня назва Красне
Населення 626 (2017 р.)
Поштовий індекс 85374
Телефонний код +380 623
Географічні дані
Географічні координати 48°02′56″ пн. ш. 37°11′26″ сх. д. / 48.04889° пн. ш. 37.19056° сх. д. / 48.04889; 37.19056Координати: 48°02′56″ пн. ш. 37°11′26″ сх. д. / 48.04889° пн. ш. 37.19056° сх. д. / 48.04889; 37.19056
Середня висота
над рівнем моря
121 м
Водойми р. Щурова
Відстань до
обласного центру
57,4 км
Відстань до
районного центру
32 км
Найближча залізнична станція Цукуриха
Відстань до
залізничної станції
13 км
Місцева влада
Адреса ради 85374, с. Сонцівка, вул. Центральна, буд. 11А 530-2-18
Веб-сторінка Сонцівська сільрада
Сільський голова Кудінов Павло Іванович
Карта
Сонцівка. Карта розташування: Україна
Сонцівка
Сонцівка
Сонцівка. Карта розташування: Донецька область
Сонцівка
Сонцівка

Сонцівка у Вікісховищі?

Со́нцівка (з 1927 по 2 червня 2016 роки — Кра́сне) — село в Україні, у Покровському районі Донецької області. Центр Сонцівської сільської ради.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Відстань до райцентру становить близько 32 км і проходить переважно автошляхом E50.

Землі села межують із територією с. Петропавлівка Великоновосілківського району та с. Вознесенка Мар'їнського району Донецької області.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Село Красне (Сонцовка) було засновано в 1785 році полковником Дмитром Сонцовим на землі, дарованої йому Катериною ІІ.

За даними на 1859 рік у казенному селі Бахмутського повіту Катеринославської губернії мешкало 886 осіб (447 чоловічої статі та 439 — жіночої), налічувалось 86 дворових господарств, існувала православна церква[1].

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Сонцівка, центрі Сонцівської волості, мешкало 938 осіб, налічувалось 162 дворових господарств, існували православна церква, кінський завод і лавка[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1228 осіб (629 чоловічої статі та 599 — жіночої), з яких 1221 — православної віри[3].

У 1908 році в селі Андріївської волості, мешкало 1400 осіб (698 чоловічої статі та 702 — жіночої), налічувалось 226 дворових господарств[4].

Перші відомості про вуглевидобуток у Сонцовці датовані 1850 роком. Пласти вугілля були знайдені й розроблялися «при Сонцовці (поміщика генерал-майора Сонцова), на річці Соленій, що впадає у Вовчу – [товщиною у] 2 фути». Наприкінці XIX – на початку ХХ століття тут був перспективна вугільна ділянка («дача»), і коли у 1899 і 1913 роках розглядалися проекти залізниці Рутченкове – Гришине, передбачався навіть варіант проходження колії через район Сонцовки[5][6][7]

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 795 осіб, із них 92,45 % зазначили рідною мову українську та 7,42 % — російську[8].

Персоналії[ред. | ред. код]

У селі, тодішньому маєтку Сонцівка Бахмутського повіту Катеринославської губернії, народились:

Культура[ред. | ред. код]

Сьогодні в селі працює меморіальний музей С. С. Прокоф'єва при Донецькому краєзнавчому музеї[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 1004) (рос. дореф.)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-63)
  4. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Бахмутскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911, (код 18-4)
  5. Военно-статистическое обозрение Российской империи // Т. XI. – Ч. 4 / Екатеринославская губерния. СПб. 1850. 
  6. Доклад Совета Съезда по железнодорожным вопросам // Труды XXIV Съезда горнопромышленников юга России, бывшего в городе Харькове с 25 октября по 20 ноября 1899 года // Часть I. Отчёты, протоколы и доклады. Х. 1900. 
  7. Пути сообщения // Горно-заводское дело, № 15. 1913. 
  8. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  9. Меморіальний музей С. С. Прокоф'єва. Архів оригіналу за 28 вересень 2012. Процитовано 5 грудень 2011. 

Посилання[ред. | ред. код]