Сорана Гуріана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сорана Гуріана
Народилася 18 жовтня 1913(1913-10-18)
Комрат, Молдова
Померла 10 червня 1956(1956-06-10) (42 роки)
Париж, Франція
·злоякісна пухлина
Громадянство
(підданство)
Flag of Romania (1952-1965).svg Румунія
Діяльність журналістка, перекладачка

Сорана Гуріана (справжні ім'я та прізвище Сура Іциківна (Сара Ісааківна) Гурфінкель; фр. і рум. Sorana Gurian; нар. 18 листопада 1913[1], Комрат, Бендерський повіт, Бессарабська губернія — пом. 10 червня 1956, Париж) — румунська і французька письменниця та перекладачка.

У Румунії[ред. | ред. код]

Народилася під ім'ям Сара Гурфінкель в південному бессарабському містечку Комрат (тепер столиця Гагаузької автономії в Молдові). Вона старша з трьох доньок у родині земського лікаря Ісаака (Іцек-Меєра) Лазаревича Гурфінкеля[2][3] та його дружини Гітл Гурфінкель[4][5]. Рано залишившись без матері, отримала домашню освіту в Комраті, з 1927 року — в Тигінській гімназії «Принцеса Іляна» для дівчаток (Liceul de Fete «Principesa Ileana»), де здала іспит на бакалаврат в 1931 році. Тут же, в Тигіні (тепер Бендери) помер її батько Іцик-Меєр, або Ісак Лазарович, Гурфінкель (18721929)[6] і Сара залишилася фактично відповідальною за молодших сестер Лію та Ізабеллу[7][8].

З 1931 по 1934 роки навчалася на філологічному факультеті Ясського університету Ал. І. Кузи. Там же в Яссах дебютувала публіцистикою в газеті «Lumea» (Світ). У номері від 6 липня 1937 року, вона опублікувала фейлетони в центральній бухарестської газеті «Adevărul» (номер від 16 грудня 1937 року), а 9 січня 1938 року — по рекомендації Є. Ловінеску — три новели Сари Гуріни були опубліковані в «Lumea». Того ж року виїхала до Парижу, звідки впродовж наступних двох років регулярно надсилала в різні періодичні видання Румунії свої новели; в 1940 році перекладала румунською мовою «Тихий Дон» Михайла Шолохова. У тому ж 1940 році повернулася до Бухареста, де приєдналася до антифашистського підпілля.

В еміграції[ред. | ред. код]

Після війни стала професійною журналісткою.[9] У 1945-1946 роках виходили її переклади румунською мовою поеми Олександра Грибоєдова «лихо від розуму» і п'єс Джона Бойнтона Прістлі. Перший роман «Zilele nu se intorc niciodată» (Ці дні ніколи не повернуться) про життя інтелігентної бессарабської родини в довоєнні роки вийшов у Бухаресті в 1946 році і відразу приніс їй широку популярність. У тому ж 1946 році вийшла збірка новел Гуріани «Події між світанком і ніччю», з описом нав'язливих сексуальних фобій самотньої жінки. У 1947 році, після статті із закликом до свободи преси, була відсторонена від роботи і в 1949 році виїхала до Ізраїлю, а ще через два роки — до Парижу. Вже в Ізраїлі повністю перейшла на французьку мову і в 1950 році в Парижі вийшла її перша французька книга «Les Mailles du Filet» (румунське видання під назвою «Ochiurile retelei», Осередки мережі), заснована на реальних подіях післявоєнної політичного життя Румунії. У 1952 році випустила у власному перекладі з румунської свій перший роман і написала його продовження «Жорстока любов» (вийшли в 1953 році під колишньою назвою «Les jours qui ne reviennent jamais»), про передвоєнні роки в Румунії[10]. Обидві книги вийшли у видавництві René Julliard, з яким Гурян підписала довгостроковий контракт.

В цей час захопилася екзистенціальною філософією Лева Шестова, подружилася з молодими літераторами — як і вона експатріантами з країн Східної Європи, зокрема з написаними про неї спогадами Чеславом Мілошем. Заробляла на життя перекладами. У 1954 і 1955 роках вийшли в її перекладах німецькою мовою збірники наукової фантастики Hans Prager «L’hôpital des mers froides» (1954) и F.L. Neher «Menschen zwischen den Planeten» (1955, перевидана в 1964 році).

Тоді ж Сорана Гуріана захворіла на рак молочної залози, перенесла дві операції і після короткочасної ремісії, за час якої вона встигла написати останню книгу про боротьбу з недугою, померла в своїй кімнатці в студентському гуртожитку на Лівому Березі Сени.[11] Книга вийшла вже посмертно, в 1956 році, під назвою «Récit d'un combat» (Розповідь про боротьбу)[12]. Ще за життя Гуріани її романи були перекладені і видані іспанською, італійською та німецькою мовами, а в 1990-ті роки вони повернулися і до румунського читача[13].

На честь Сорани Гуріани названа вулиця в Сан-Паулу (Бразилія) — Rua Sorana Gurian.

Твори та їх переклади[ред. | ред. код]

  • Zilele nu se intorc niciodată (ці дні ніколи не повернуться), Editore Forum: Бухарест, 1945.
  • Les Mailles du Filet: Mon Journal de Roumanie (ланки мережі: мій журнал з Румунії), Calmann Levy: Париж, 1950.
  • Per aver scelto il silenzio, Sansoni: Рим, 1950.
  • Nie kehren die Tage wieder (ці дні ніколи не повернуться), Bourg: Дюссельдорф, 1951.
  • Les jours qui ne reviennent jamais (ці дні ніколи не повернуться), Editeur René Julliard: Париж, 1952.
  • A través de la red (ланки мережі), AHR: Барселона, 1952.
  • Die Nacht ist nicht ohne Sterne (ніч не без зірок), Bourg Verlag: Дюссельдорф, 1952.
  • Les amours impitoyables, Editeur René Julliard: Париж, 1953.
  • Récit d'un combat (розповідь про боротьбу), Editeur René Julliard: Париж, 1956.
  • Ochiurile retelei. Jurnalul meu din România (ланки мережі: мій журнал з Румунії), румунська версія Корнелії Штефэнеску, в двох томах, Editura Jurnalul literar: Бухарест, 2002-2003.
  • Zilele nu se întorc niciodată. Iaşi: Princepsedit, 2006. — 556 p.; Бухарест: Hasefer, 2012.

Переклади Сораны Гурян[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Мілош Ч. Шестов, або Про чистоту відчаю// Мілош Ч. Особисті зобов'язання: Вибрані есе про літературу, релігії і моралі. М.: Будинок інтелектуальної книги, 1999, з. 229-244.
  • Cozea L. Confesiuni ale eului feminin. Pitești: Paralela 45, 2005.

Примітки[ред. | ред. код]

Файл:Gurfinkel.jpg
Земський лікар В. Л. Гурфінкель (1872-1929)
  1. Існує деяка плутанина з точною датою народження письменниці, бо при вступі до Ясського університету і взагалі будучи в Румунії вона вказувала 1915-й роком свого народження, тоді як оселившись у Франції перемістила цю дату на два роки вперед (1917), що задокументовано і в авторитетній енциклопедії французьких літераторів. Однак, згідно недавно виявленому в архівах Ясського університету свідоцтву про народження, виданим ретроспективно бендерським рабинатом в 1931 році, датою народження Сари В. Гурфінкель вказаний 1913 рік (18 листопада) і той же 1913 рік (3 листопада) фігурує в особовій справі, заведеній на письменницю у зв'язку зі стеженням і реєстрацією румунських євреїв у роки Другої світової війни, знайдений в архівах колилньої румунської жандармерії.
  2. Російський Медичний список на 1902 рік: У медичному списку за 1902 рік доктор Іцек-Меєр Лазаревич Гурфінкель вказаний земським лікарем в Каушанах. В календарі за 1897 рік доктор В. Л. Гурфінкель числиться земським лікарем у Нових Каушанах (Бендерського повіту), в календарях за 1900 і 1901 рік — в Каушанах, в календарях за 1911 і 1912 роки — в Комраті.
  3. Исаак (Ицик) Лазаревич Гурфинкель (1872, Хотин — 6 июня 1929, Бендеры) — выпускник Московского университета, первый земский врач в Комрате, основатель районной больницы в Комрате, теперь носящей его имя (см. мемориальную табличку с горельефом работы Георгия Райляна здесь Архівовано 20 грудень 2007 у Wayback Machine.), другой больницы в Каушанах; участник русско-японской войны, кавалер двух Георгиевских крестов.
  4. Списки поховань на Єврейському кладовищі в Бендерах.
  5. Надгробний пам'ятник доктора В.
  6. Вже в професійних списках за 1924 рік доктор В.
  7. Вулиця жуковського. Від вулиці Катерининській до Олександрівського проспекту: До переїзду в Комрат, В. Л. Гурфінкель працював хірургом в Одесі. Він жив в будинку Варшавського по вулиці Жуковського, 31.
  8. Добрий доктор Гурфінкель
  9. Sorana Gurian[недоступне посилання з Ноябрь 2018]
  10. Jewish Virtual Library
  11. Gurian (Gurfinkel), Sorana
  12. Р.
  13. Ochiurile reţelei / Sorana Gurian şi lupta pentru pace ca valoare infailibilă

Посилання[ред. | ред. код]