Сорока Аркадій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сорока Аркадій Васильович
Сорока Аркадій Васильович.jpg
Народження 25 липня 1924(1924-07-25)
Вінниця, Українська СРР, СРСР
Смерть 2 вересня 2010(2010-09-02) (86 років)
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Жанр жанрове малярство, портрет, пейзаж, натюрморт і Батальний жанр
Навчання Одеське художнє училище (1941)
Діяльність художник
Вчитель Крайнєв Данило Карпович, Мучник Леонід Овсійович і Шелюто Микола Андрійович
Член Спілка радянських художників України
Діти Нечай-Сорока Світлана Аркадіївна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня
Народний художник України Заслужений художник УРСР

Арка́дій Васи́льович Сороќа український митець, народний художник України, яскравий представник школи реалізму (нар. 25 липня 1924, Вінниця — пом. 2 вересня 2010) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1967 року. Заслужений художник УРСР з 1980 року[1], народний художник України з 2008 року[2]. Батько художниці Світлани Нечай-Сороки.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 25 липня 1924 року у Вінниця у сім'ї чоботаря[3]. Упродовж 19371941 років навчався в Одеському державному художньому училищі імені Митрофана Грекова у Леоніда Мучника, Данила Крайнєва, Миколи Шелюта.

З початком німецько-радянської війни добровольцем попросився на фронт, виправивши у паспорті рік народження з 1924-го на 1921-й. Навчався у Харківському авіаційному училищі зв'язку в Коканді, куди був евакуйований навчальний заклад. Через втечу одного із курсантів навчального закладу, під час його вартування, потрапив у штрафний батальйон. Брав участь у бойових діях, був поранений[3]. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня та медалями[4].

З 1945 по 1946 рік працював у Москві в Комісаріаті зв'язку СРСР. Після демобілізації жив у Вінниці та працював у Художньому фонді, викладав у художніх студіях[5]. Жив у Вінниці в будинку на вулиці Пушкіна, № 2, квартира 4[4]. Помер 2 вересня 2010 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Живописець у власній майстерні.

Працював у галузі станкового живопису у жанрах натюрморту, пейзажу, портрету; писав, жанрові та історичні картини, батальні діорами. За 65 років творчої діяльності написав понад 5 000 живописних творів та етюдів. Серед його творів:

  • 1960 — «Ковалі»;
  • 1960 — «Кумбари»;
  • 1964 — «Український степ»;
  • 1965 — «На шляхах війни»;
  • 1967 — «Комунари» (Вінницький краєзнавчий музей);
  • 1967 — «Донька»;
  • 1969 — «Трудові будні»;
  • 1969 — «Літній вечір»;
  • 1970 — «Не забудемо»;
  • 1971 — «Трудові будні»;
  • 1972 — «Слідом за фронтом»;
  • 1974 — «Лист з фронту»;
  • 1974 — «Мир переможе війну»;
  • 1976 — «Подолянки»;
  • 1976 — «Володимир Ленін серед делегатів третього з'їзду Комсомолу»;
  • 1977 — «Йшов загін»;
  • 1980 — «На безіменній висоті»;
  • 1980 — «Микола Пирогов біля хворого Миколи Некрасова»;
  • 1982 — «Рейд Сидора Ковпака» (Чернігівський художній музей);
  • 1983 — «Літак над Батьківщиною»;
  • 1983 — «Останній стіг»;
  • 1984 — «Черешневе свято в радгоспі імені Олександра Суворва»;
  • 1985 — «Василь Порик — національний герой Франції»;
  • 1987 — «Свято Івана Купала»;
  • 1988 — «Останній сніг»;
  • 1988 — «Сестри, сестри, горе вам»;
  • 1988 — «Богдан Хмельницький з своїми соратниками»;
  • 1988 — «Кармелюк»;
  • 1990 — «Катерина»;
  • 1994 — «Сорок перший рік»;
  • 1998 — «Зустріч Тараса Шевченка з Марко Вовчок»;
  • 2003 — «Юрка»;
  • 2004 — «Пастущок»;
  • 2004 — «Іван Богун — вінницький полковник»;
  • 2004 — «Україночка»;
  • 2005 — «Гуси»;
  • 2005 — «Осінній натюрморт»;
  • 2006 — «Осінній букет»;
  • 2006 — «Подружки»;
  • 2007 — «Бабусине свято»;
  • 2007 — «Бій Богдана Хмельницького під Жовтими Водами»;
  • 2008 — «Друзі»;
  • 2008 — «Дівочі секрети»;
  • 2009 — «Букет»;
  • 2009 — «Калина»;
  • 2009 — «Козаки ідуть»;
  • 2009 — «Наречена».

Брав участь в обласних мистецьких виставках з 1951 року, всеукраїнських та всесоюзних з 1954 року. Виставляв свої роботи на виставці вінницьких художників у Києві у 1997 і 2003 роках, міжрегіональній виставці «Артгалера». Персональні виставки відбулися Вінницькому обласному художньому музеї у 2003 році; київській галереї «Кроки назустріч» теж у 2003 році; виставковій залі відділу мистецтв Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені К. А. Тімірязєва у 2007 році[3].

Роботи художника зберігаються у Вінницькому обласному художньому музеї, Донецькому обласному художньому музеї, Музеї мистецтв Прикарпаття в Івано-Франківську, Луганському обласному художньому музеї, Тернопільському обласному художньому музеї, Чернігівському художньому музеї імені Григорія Галагана, Національному музеї-садибі Миколи Пирогова у Вінницї, Хмельницький обласний художній музей, Ямпільському музеї образотворчого мистецтва[3], приватних галереях та колекціях в Україні, Росії, Великій Британії, Франції, Польщі, Німеччині, Бельгії, Греції, Іспанії та в інших країнах[5]. Його і'мя занесено в список Лондонського видання каталогу 1989 року «Російські та радянські художники з 1900 по 1980 роки».

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]