Сорокін Костянтин Леонтійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сорокін Костянтин Леонтійович
Народився 3 червня 1901(1901-06-03)
Помер 4 травня 1989(1989-05-04) (87 років)
Куйбишев, РРФСР, СРСР
Діяльність воєначальник
Учасник Громадянська війна в Росії, німецько-радянська війна і радянсько-японська війна
Військове звання генерал-лейтенант
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Суворова 2 ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Костянтин Леонтійович Сорокін (3 червня 1901(19010603), село Ніколаєвка Саратовської губернії, тепер Калінінського району Саратовської області, Російська Федерація — 4 травня 1989, місто Самара, Російська Федерація) — радянський військовий діяч, генерал-лейтенант (1945). Член Військової ради Прикарпатського військового округу. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1949—1952 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. У Червоній армії — з 1920 р. Учасник громадянської війни в Росії на Тамбовщині і на Україні.

Член РКП(б) з 1920 року.

У 1924 році закінчив військово-політичну школу. У 1924—1933 роках — політичний керівник ескадрону, роти, військовий комісар роти, старший інструктор політичного відділу дивізії.

У 1937 році закінчив Військово-політичну академію імені Леніна.

У 1937—1940 роках служив в Політичному управління Забайкальського військового округу, був 1-м заступником начальника Політуправління. З червня 1940 р. — начальник відділу політичної пропаганди 16-ї армії.

Під час німецько-радянської війни з липня 1941 року — у складі 16-ї армії Західного фронту. У жовтні 1941 року — військовий комісар 1-го гвардійського стрілецького корпусу, потім член Військової ради 26-ї армії. З листопада 1941 року — член Військової ради 50-ї армії. З листопада 1942 року — начальник політуправління Закавказького фронту, брав участь у боях за Північний Кавказу. З липня 1944 по вересень 1945 року — член Військової ради Забайкальського фронту. Учасник війни з Японією.

Після війни продовжував службу на військово-політичних посадах в Радянській армії. Був начальником Політичного управління Приморського військового округу.

У лютому 1948 — червні 1949 року — начальник Політичного управління Прикарпатського військового округу.

У липні 1949 — липні 1950 року — член Військової ради Прикарпатського військового округу.

У липні 1950 — травні 1956 року — член Військової ради Приволзького військового округу.

З 1956 року — у відставці. Працював директором Куйбишевського краєзнавчого музею. Автор мемуарів. Похований у Куйбишеві (Самарі).

Звання[ред. | ред. код]

  • бригадний комісар (.06.1941)
  • генерал-майор (6.12.1942)
  • генерал-лейтенант (8.09.1945)

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Сорокин К. А за нами — Москва!: Докум. повествование. — 2-е изд., испр. и доп. — Куйбышев: Кн. изд-во, 1990. — 243 с. (рос.)
  • Сорокин К. Трудные дни сорок первого. — М.: Воениздат, 1991. — 237 с. — (Воен. мемуары) (рос.)
  • Сорокин К. Борьба за Тулу // На дальних подступах к Москве. — М., 1942. — С. 63—68. (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]