Соснівка (Полтавський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Соснівка
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Полтавський район
Рада/громада Ковалівська сільська рада
Код КОАТУУ 5324081911
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 35
Поштовий індекс 38703
Телефонний код +380 5322
Географічні дані
Географічні координати 49°35′54″ пн. ш. 34°39′24″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
82 м
Місцева влада
Адреса ради 38701, Полтавська обл., Полтавський р-н, с.Ковалівка, вул.Радянська,1 , тел. 9-56-26
Карта
Соснівка. Карта розташування: Україна
Соснівка
Соснівка
Соснівка. Карта розташування: Полтавська область
Соснівка
Соснівка

Сосні́вка (МФА[soˈsɲiu̯kɐ] ( прослухати)) — село в Україні, в Полтавському районі Полтавської області. Населення становить 35 осіб. Орган місцевого самоврядування — Ковалівська сільська рада.

З історії села[ред. | ред. код]

В давнину село називалось Іскрівка.

У реєстрі Полтавського полку 1649 року [1] другим за списком після полковника Мартина Пушкаря значиться Іван Іскренко (козак Іскра). У 1649 році він був сотником Полтавської міської сотні.

Його батьком був гетьман Яків Іскра-Остряниця – один з керівників антипольського повстання 1637 – 1638 років. Після поразки повстання Яків Іскра-Остряниця перейшов на територію Московської держави (землі Слобідської України, які не підлягали владі Речі Посполитої) і заснував козацьке місто Чугуїв. Він загинув у 1641 році [2].

Після смерті батька Іван повернувся до Полтави і з дозволу польських властей оселився під Полтавою в слобідці, яку пізніше назвали в його честь Іскрівкою, де займався торгівлею. За пропозицією Полтавського полковника Мартина Пушкаря Іван Іскра був призначений сотником полтавської сотні [3]

У липні 1649 року Іскра залишається замість Пушкаря наказним полковником, виконує дипломатичні доручення Богдана Хмельницького і стає відомою постаттю козацької держави. За легендою, козак Іван Іскра значковий товариш був закоханий в Марусю Чурай і в день виконання її смертного вироку з’явився в Полтаві з універсалом Богдана Хмельницького про помилування.

Подальша доля Івана Іскри склалась трагічно. Він підтримав Мартина Пушкаря в боротьбі проти Івана Виговського і загинув у 1658 році в бою під Лохвицею [4].

У компуті (реєстрі) Полтавського полку 1718 року в слободі Іскрівка, володінні пана Кочубея, значаться 16 тяглих козаків і 5 піших начолі з атаманом Савкою Русином, які належали до полкової сотні Якова Черняка [5].

За часів Рум’янцевського опису населення Полтавщини (1767 – 1769 рр.) в селі Іскрівка було 19 жилих дворів і піддвориків та 19 дворогосподарів. Населення займалось: землеробством, вирощували жито, гречку, коноплі; а також скотарством, тримали волів, корів, овець, свиней, та ткацтвом. Іскрівка знаходилась в чотирьох верстах від Полтави на лівому березі річки Коломак, навпроти гирла річки Свинковки, яка впадає в Коломак з правого боку, та відносилось до Полтавської міської сотні [6].

На думку корінного жителя села п. Миколаєнка (у 2002 р. мав вік 80 років), село заснували Запорозькі козаки, які поселялись берегами Коломака після заборони Запорозької Січі і займались рибальським та мисливським промислом. Оскільки на час заборони Січі (1775 р.) Іскровка вже значилась в Описі, то вірогідно, що дехто з козаків Січі вибрав собі для поселення цю невелику слободу на березі річки Коломак.

За документами 1784 – 1796 років село Іскрівка згадується вже як Магдівка Полтавського повіту Катеринославського намісництва і перебуває у володінні поміщика прем’єр майора Кочубея [7].

За документами 1799 – 1801 років у Магдівці проживало 11 жителів чоловічої статі, які сплачували податок. Крім того, в межах сучасної території села, за документами значиться ще одне поселення без назви з приписом “при гирлі ріки Свинковка на правому березі Коломаку” в якому проживало 7 жителів чоловічої статі які сплачували податок. Ці села відносились до Полтавського повіту [8].

За документами 1910 року село згадується вже під назвою Мандівка Микільської волості Полтавського повіту [9].

За інформацією жителя села Миколаєнка, назва Магдівка походить від прізвища поміщика-німця Магди, який жив у селі до початку Української національної революції 1917 – 1921 років, а потім безслідно зник. Той же Миколаєнко розповів, що перед Другою світовою війною село називалось Мандівка, а з поверненням Радянських військ його перейменували на Соснівку.

Після розвалу Російської царської імперії в 1917 році та поразки Української національної революції, в кінці листопада 1919 року в Полтаві і навколишніх селах закріпились влада Російських комуністів-більшовиків.

За часів Радянської влади в різний час село підпорядковувалось Ковалівській і Грабинівській сільським радам.

Сьогодні Соснівка розташована по обидва боки річки Коломак біля впадінні річки Свинковка, село має 25 дворів. За даними перепису 2001 року населення села становило 35 осіб. Адміністративно село підпорядковане Ковалівській сільській раді.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Соснівка знаходиться на лівому березі річки Коломак, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Верхоли, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Андрушки, на протилежному березі — місто Полтава.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Реєстр Війська Запорозького 1649 року. – К.: Наукова думка, 1995. – 589 с.
  2. Віктор Закалюжний Козаки Полтавщини. Біографо-історичні нариси про козаків Полтавщини XVII – XX століть. – Полтава: Оріяна, 2009. – 174 с.
  3. Білоусько О.А., Мокляк В.О. Нова історія Полтавщини. Друга половинаXVI – друга половина XVIII століття. – Полтава: Оріяна, 2006. – 264 с.
  4. Степаненко М. Коло Марусі Чурай// інтернет газ. День. – 2007 р. – № 14
  5. Компут1718 р.// Джерела з історії Полтавського полку (середина XVII –XVIII ст.). – Полтава: АСМІ, 2007. – Т. 1. – С. 65 – 388.
  6. Статистическое бюро Полтавского губернского земства. Козаки Полтавского полка по материалам Румянцевской описи. – Полтава: 1912. – Ч. I.
  7. Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648 – 2012). Довідник з історії адміністративно-територіального поділу. – Полтава: ТОВ «Асмі», 2012. – 400 с.
  8. Список наявних у Малоросійській губернії селищ із зазначенням в яких вони містяться повітах і скільки в кожному душ чоловічої статі, що сплачують податок 1799 – 1801 рр.// Описи Лівобережної України кінця XVIII – початку XIX ст. – К.: Наукова думка, 1997. – 326 с.
  9. Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648 – 2012). Довідник з історії адміністративно-територіального поділу. – Полтава: ТОВ «Асмі», 2012. – 400 с.

Посилання[ред. | ред. код]