Сосніна Ніна Іванівна
| Сосніна Ніна Іванівна | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народилася | 30 листопада 1923[1][2]  Кухарі, Іванківський район, Київська губернія, Українська СРР, СРСР | ||
| Померла | 31 серпня 1943[1][2] (19 років) Малин, Житомирська область, Українська РСР, СРСР | ||
| Поховання | Малин | ||
| Країна | .svg){kind=small} СРСР | ||
| Діяльність | партизанка | ||
| Відома завдяки | партизанка-підпільниця | ||
| Учасник | Німецько-радянська війна | ||
| Батько | Соснін Іван Іванович | ||
| Нагороди |
| ||
Сосніна́ Ні́на Іва́нівна (30 листопада 1923, село Кухарі, Київська губернія, Українська РСР — 31 серпня 1943, місто Малин, Житомирська область, Українська РСР) — керівник комсомольського, антифашистського підпілля в Малині під час німецько-радянської війни. Герой Радянського Союзу (посмертно).
Народилася 30 листопада 1923 року у селі Кухарі на Київщині в родині лікаря. Спочатку мешкала та навчалася у селищі Пісківка Київської області, потім родина Сосніних переїхала до Малина, де 1941 року вона закінчила 9 класів середньої загальноосвітньої школи. Член ВЛКСМ з 1937 року.
З початком німецько-радянської війни в Малині було створено підпілля. Очолив його лейтенант Червоної Армії Павло Андрійович Тараскін. Восени 1941 року до його підпільної групи увійшла уся родина Сосніних, у тому числі й Ніна.
Малинське підпілля активно вело роз'яснювальну та контрпропагандистську роботу на окупованій території, виготовляло та розповсюджувало листівки антинацистського змісту. Неодноразово ходила на зв'язок з партизанськими загонами для передачі розвідувальних даних; встановлювала і підтримувала зв'язок з антифашистами словацької і угорської частин. Разом з партизанами брала участь у боях поблизу селища Біла Криниця та під Малином.
31 серпня 1943 року німецький підрозділ оточив будинок, де Ніна Сосніна допомагала батькові оперувати пораненого партизана. Декілька годин тривав бій. Сосніна загинула у підпаленому німцями будинку. Похована у Малині.
- Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року за видатні заслуги, мужність і героїзм, проявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у період Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр., Ніні Іванівні Сосніній посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно) з врученням ордена Леніна (1965).
Ніну та Івана Івановича Сосніних або ж сім'ю Сосніних у радянський час було вшановано у різних містах, селищах та селах України[3]:
- У селищі Іванків, що на Київщині на честь сім'ї Сосніних названо одну з вулиць. В Іванківському історико-краєзнавчому музеї встановлено бронзове погруддя Ніни Сосніної.
- У 1967—2022 роках у Києві була вулиця названа на честь Сім'ї Сосніних (нинішня вулиця Івана Дзюби). В Бердичеві також була вулиця Ніни Сосніної (нинішня вулиця Гідності) та в багатьох інших.
- У Малині:
- Будинок, в якому мешкала Ніна Сосніна на нинішній вулиці Січових Стрільців, 13/5. 29 вересня 1969 року будинок внесений до Реєстру пам'яток історії Малинського району Житомирської області (охоронний № 442).
- Братська могила, перед Алеєю слави у міському парку, де похована Ніна Сосніна в числі учасників малинського підпілля. На Алея Слави у 1978 році встановлено погруддя Ніни Сосніної.
- У міському парку 1972 року насипаний, так званий, Курган безсмертя, в якому закладена також капсула з землею з могили Ніни Сосніної.
- Пам'ятник партійно-комсомольському підпіллю, встановлений у 1984 році при вході до міського парку. Центральними фігурами композиції є скульптури Ніни та Івана Івановича Сосніних.
- Пам'ятний знак встановлений у 1996 році на місці загибелі сім'ї Сосніних на нинішній вулиці 10 окремої гірсько-штурмової бригади, 14.
- Пам'ятник у селищі Пісківка біля місцевої школи імені Ніни Сосніної (нині — Пісківська гімназія імені Героїв-захисників України Пісківської селищної ради), де навчалася Ніна Сосніна.
- Погруддя Ніни Сосніної біля залізничної станції Тетерів.
- Галерея
-
Погруддя Ніни Сосніної на Алея Слави у Малині -
Пам'ятник партійно-комсомольському підпіллю у Малині -
Курган безсмертя у Малині -
Пам'ятник Ніні Сосніній у селищі Пісківка
- «Сім'я Сосніних» — документальний фільм 1967 року, режисер Анатолій Золозов.
- «Семья» — повість російського письменника Сергія Смирнова[ru].
- «Ніна» — художній фільм 1971 року, режисери: Олексій Швачко, Віталій Кондратов.
- ↑ а б в Соснина Нина Ивановна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в TracesOfWar
- ↑ Володимир Нечипоренко (14 червня 2022). Коротко про Ніну. malyn.media. інформаційно-новинне видання «Malyn.media». Архів оригіналу за 24 травня 2025. Процитовано 15 листопада 2025.
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь: в 2-х томах / А. А. Бабаков (руководитель), Ф. Н. Абрамов, А. М. Агеев и др.; редкол.: И. Н. Шкадов (председатель) и др.; Министерство обороны СССР, Главное управление кадров, Институт военной истории, Центральный архив. — Москва : Воениздат, 1988. — Т. 2: Любов—Ящук. — С. 509. (рос.)
- Вожаки Малинского подполья // Золотые Звезды Полесья / Авт. очерков: Г. И. Кривохижин, А. Ф. Носов, Д. Ф. Романов и др.; Состав.: Кривохижин Г. И., Романов Д. Ф. — 3-е изд., исп. и доп. — Киев : Политиздат, 1985. — С. 418—423. — (Герои Советского Союза) — 50000 прим. (рос.)
- Першина Т. С. Сосніна Ніна Іванівна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 714. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Соснин В. И., Рудник В. А. Верные долгу: документальная повесть / В. Соснин, В. Рудник; художники: А. Брохин, В. Карасев. — 3-е изд., перераб. — Москва : Молодая гвардия, 1982. — 219 с. (рос.)
- Соснина Нина Ивановна // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Конференція «Іванківщина в роки окупації». lisovenkoliudmila.blogspot.com. Блог вчителя історії та правознавства Горностайпільського НВО Лісовенко Людмили Олексіївни. Архів оригіналу за 28 листопада 2023. Процитовано 15 листопада 2025.
