Сосулівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Сосулівка
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Рада/громада Сосулівська сільська рада
Код КОАТУУ 6125587501
Основні дані
Засноване приблизно в 15 столітті
Населення 1170
Площа 1019 км²
Поштовий індекс 48579
Телефонний код +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 48°55′06″ пн. ш. 25°50′04″ сх. д. / 48.91833° пн. ш. 25.83444° сх. д. / 48.91833; 25.83444Координати: 48°55′06″ пн. ш. 25°50′04″ сх. д. / 48.91833° пн. ш. 25.83444° сх. д. / 48.91833; 25.83444
Водойми річка Серет
Відстань до
обласного центру
100 км
Відстань до
районного центру
20 км
Найближча залізнична станція в центрі села
Відстань до
залізничної станції
9 км
Місцева влада
Адреса ради Тернопільська область Чортківський район
Карта
Сосулівка is located in Україна
Сосулівка
Сосулівка
Сосулівка is located in Тернопільська область
Сосулівка
Сосулівка

Сосулі́вка — село Чортківського району Тернопільської області,Центр сільради До села приєднано хутір Ружаківка.

Розташування[ред.ред. код]

Розташоване на берегах р. Серет (ліва притока Дністра), за 16 км від районного центру та 9 км від найближчої залізничної станції Ягільниця.

Територія – 1,02 кв. км. Дворів – 380.

Назва[ред.ред. код]

За леґендою, назва села походить від того, що, по- вернувшись після нападу турецько-татарського війська, жителі побачили, що їхні помешкання вщент зруйновані; вирішили їх не відбудовувати, а поселились у долині, на місці, вкритому болотом і заростями. Оскільки нове село виникло на воді, а турецькою вода – “sos”, його найменували Сосулівкою. Інша версія походження назви – від прізвища Сосуловський.

Хутір[ред.ред. код]

  • Ружанівська – хутір, приєднаний до с. Сосулівка. У 1952 р. на хуторі – 2 двори, 9 жителів.[1]

Історія[ред.ред. код]

Давні часи[ред.ред. код]

Територія села була, найімовірніше, заселена на рубежі III – II тис. до н. е. Під час розкопок львівські археологи виявили на так званій Качуровій горі бивень та зуби ма- монта, пам’ятки трипільської культури (III-тє тисячоліття до н. е.), велику кількість керамічних відщепів і знаряддя праці – скребла.

Середньовіччя, Новий Час[ред.ред. код]

Заснований населений пункт близько 15 століття.

Після Люблінської унії (1569 р.) частина Червоногородського повіту (з центром у Ягільниці) та землі Со- сулівки були подаровані Станіславові Лянцкоронському. В спорудженні замку в Ягільниці брали участь селяни із Сосулівки.

Після початку Національно-визвольної революції українського народу в середині 17 ст. мешканці села радо вітали козацько-селянський загін, який ішов до замку Лянцкоронського, щоб захопити його.

Відомо, що 1775 р. у Сосулівці проживали 689 осіб.

XX століття[ред.ред. код]

У селі в 1900 р. – 1290 жителів, 1910 – 1377, 1921 – 1255, 1931 – 1440; у 1921 р. – 257, 1931 – 301 двір.

В УПА воювали мешканці Сосулівки Ганна Богачук, Йосип Безпалько, Михайло і Теодозія Винничуки, Василь Гаджала, Григорій Галат, Василь Грабик, Олекса Дерій, Петро Лисий, Йосип Морквас, Степан Оріх, Михайло Погріщук, Олекса Рембаха, Ярослав Ризак, Михайло Римар, Володимир, Максим і Степан Сапіщуки, Володимир Юрків та інші.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії:

  • Йосип Андрусик (1926 р. н.),
  • Сафат Бегман (1909 р. н.),
  • Олексій Безпалько (1905 р. н.),
  • Петро Білий (1909 р. н.),
  • Михайло Білоус (1906 р. н.),
  • Василь Михайлович (1918 р. н.) та Василь Степанович (1903 р. н.) Будзишини,
  • Василь (1923 р. н.) і Йосип (1917 р. н.) Бурдинські,
  • Іван Вітів (1912 р. н.),
  • Василь Гаджала (1909 р. н.),
  • Василь Галат (1911 р. н.),
  • Ярослав Галюк (1922 р. н.),
  • Михайло Гап’як (1896 р. н.) та інші – всього 61 житель села.

Освіта[ред.ред. код]

За часів Австро-Угорщини у Сосулівці засновано школу (1881 р.), яка розміщувалась у хаті в центрі села, та філію товариства “Просвіта”. В 1903 р. читальню відвідували 65 осіб. У ЦДІА (м. Львів) збереглися “Звіти й листування про діяльність читальні в с. Сосулівка”, де зібрано більше півсотні документів (1900–1939 рр.).

Напередодні Першої світової війни в центрі Сосулівки була збудована двоповерхова школа, що під час війни згоріла. Донині збереглася хата Ганни Сапіщук (Гринькової), де навчалися діти. Після відновлення в Галичині у 1920 р. польського панування в селі діяла загальна 7-річна школа, розташована на проборстві, біля церкви.

Протягом 1932–1935 рр. у центрі Сосулівки, на місці згарища старої школи, побудували нову (директор Лагодинський), вона стоїть донині. У вересні 1939 р., після встановлення радянської влади, в школі працювали 8 учителів. Навчали українською мовою; було введено вивчення російської та німецької мов, запроваджено обов’язкову семирічну освіту.

Від 5 липня 1941 до 10 квітня 1944 р. – село під нацистською окупацією. Вивчення російської мови припинили, почали посилено вивчати німецьку мову.

У 1944 р., після того, як Червона армія витіснила німців із Сосулівки, у школі відновлено навчання. Протягом 1946–1947 рр. директор школи – Гулевич; 1947–1977 рр. – Варвара Шемлей. Від 1959 р. – школа восьмирічна; 1986 – дев’ятирічна.

Нині діє Сосулівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів. [2]

Релігія[ред.ред. код]

У 1993 році греко-католицька громада встановила капличку на честь Незалежності України на пагорбі, де німецькі окупанти виставляли на пострах заарештованих і закутих у кайдани та колючий дріт молодих оунівців села: Ганну Балик, Василя і Михайла Гаджалів та інших (усіх їх розстріляли нацисти у Чорткові). Капличка цегляна, облицьована плиткою. Купол покритий цинковою бляхою. Зараз ця капличка добре доглянута. Навколо неї чудові квіти, зелені насадження. Біля каплички щорічно відбуваються урочисті події греко — католицької громади.

  • капличка на вул. Туркотівка (побудована за кошти колишнього жителя села Зеновія Холоднюка). Освячення каплички відбулося 29 серпня за участі двох священиків, православного і католицького.

Пам'ятники[ред.ред. код]

У 1996 році нащадки насипали могилу на пам’ять про бої УПА проти підрозділів НКДБ у квітні 1945 року.

встановлено

Пам'ятний хрест на честь скасування панщини

Однією з найдавніших пам'яток є хрест в центрі села, на перехресті доріг, який було встановлено в II половині XIX ст. на честь скасування панщини. Цей хрест за спогадами старожилів, було встановлено за сприяння депутата австрійського парламенту Григорія Шашкевича (1809 — 1888 pp.), який народився в селі Сосулівка і вивчився на греко-католицького священика. Цей хрест було зруйновано комуністичними окупаційним режимом і кинутий у річку Серет.

З 50-х років XX ст. до 1991 року в центрі села був тільки підструменок від хреста. З ініціативи православної громади в роки незалежності України, в 1991 році хрест в центрі села був відновлений. Він з червоного каменю, висота 1 м 70 см. Зараз біля нього відбуваються всі важливі урочистості православної громади.

  • пам'ятний хрест знищений за комуністичного режиму і кинутий у р. Серет; (1991 р. відновлено);

Пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у роки німецько-радянської війни

У центрі села, справа від центральної площі, 14 травня 1967 року встановлений пам'ятник загиблим воїнам в роки радянсько-німецької війни. На стінках підструменку цього пам'ятника викарбувано прізвища загиблих воїнів в боротьбі з німцями за визволення села, список односельчан, які загинули в роки війни.

У роки II світової війни 274 жителі села було забрано до лав діючої армії. 72 з них не повернулося з полів битв.

Щорічно[Коли?] біля цього пам'ятника односельчани вшановують жертв Другої світової війни. Частими гостями в селі на День Перемоги є родичі загиблих.[Джерело?]

Соціальна сфера. господарство[ред.ред. код]

Зафіксовано, що 1921 р. в Сосулівці проживали українці, поляки та євреї. Українці й поляки займалися сільським господарством, євреї – торгівлею, мали власні крамниці, а одна єврейська сім’я – млин. Селяни володіли землею, бідніші наймалися на роботу або працювали у фільварку (маєтку польського пана) – спочатку Янушевського, згодом – Жуковського.

В 1965 р. на подвір'ї сільського клубу побудований і відкритий бюст Т. Г. Шевченка. Будувався він силами колгоспу ім. Н. Крупської. Головою колгоспу був Шемлей Зеновій Іванович.

Млин

Є давня історична пам'ятка в селі Сосулівка — сільський млин. Стоїть він на вулиці Туркотівка, у невеличкій долині, на березі потоку, притоки річки Серет — Черкасці. За архівними даними міста Чорткова цей старий млин побудований у 1878 р. українським паном Тарнавським, який похований на нашому старому кладовищі. На його могилі стоїть по сьогодні надгробний пам'ятник із чорного граніту, який у у 60 — і роки XX століття поставили родичі Тарнавського. Млин був збудований з каменю, досить великий і міцний, з товстими стінами. Все устаткування для млина було завезене із Австрії. На потоці було встановлене пружне дерев'яне колесо з лопостями, яке приводило в рух вальця. Водяний млин с. Сосулівка швидко став відомий на всю округу. До нього привозили молоти зерно з усіх навколишніх сіл. За кожен змелений центнер зерна мельник брав мірку (біля 2 кг). Млин давав господарю великий прибуток. Згодом біля млина пан Тарнавський розвів ціле господарство: побудував велику добротну хату (вона збереглася і по сьогодні, в ній знаходиться зараз сільська пошта), велику стайню, стодолу, комори, тік. Володів 40 моргами поля. У пана було 3 наймити: 2 у млині і один конюх. Дітей у Тарнавського не було і він взяв собі за свого сина племінника Іллю Єха. Коли пан Тарнавський помер, все його майно перейшло племіннику. Тарнавський, як вважають місцеві селяни, був добродушною людиною і великим меценатом. Він виділив багато грошей на будівництво місцевої церкви, купив для церкви дубові лавки і багато інших речей. (Ці лавки і деякі речі збереглися в церкві і по сьогодні). Єх теж продовжував справу свого дядька: додавав з свого поля камінь на будівництво громадських споруд села, добивався відкриття «Просвіти» в селі.

Нині працюють ФАП, дитячий садочок, бібліотека, клуб, фермерське господарство “Сосулівське”, ПАП “Надрічне”, ТзОВ “Тартак”, ТзОВ “Тернопільскловироби”, торгові заклади.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

  • Іван Гап’як (1950 р. н.) – живописець, член НСХУ, науковець;
  • Михайло Дерій (1956 р. н.) – господарник, громадський діяч;
  • Павло Качур (1953 р. н.) – вчений, громадсько-політичний діяч, маґістр державного управління;
  • Борис Погріщук (1971 р. н.) – доктор економічних наук, професор, господарник;
  • Мирон Сендзюк (1946 р. н.) – економіст, науковець, доцент;
  • Зеновій Холоднюк (1961 р. н.) – господарник, громадсько-політичний діяч;
  • Григорій Шашкевич (1809–1888) – голова Руської окружної Ради, посол до австрійського парламенту, громадсько-політичний, освітній і церковний діяч.

Примітки[ред.ред. код]

  1. М. Федечко. Сосулівка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 509. — ISBN 978-966-457-246-7.
  2. Сосулівська школа
  3. В Сосулівці освятили відреставрований храм

Література[ред.ред. код]

  • Центральний Державний Історичний Архів України у м. Львів (ЦДІА у м. Львів), ф. 348, с. 5208. «Звіти й листування про діяльність читальні в с. Сосулівка»
  • Витоки нашої історії: Сосулівка. — Тарнавка [Чортків. р-н] // Досвітні вогні. — 1997. — 15 лют. -(З історії сіл).
  • Sosolówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1890. — T. XI : Sochaczew — Szlubowska Wola..— S. 96. (пол.)
Значок порталу Портал «Тернопільщина»