Сосулівка
| село Сосулівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район/міськрада | Чортківський район |
| Рада/громада | сільська рада |
| Код КОАТУУ | 6125587501 |
| Основні дані | |
| Засноване | XV ст. |
| Населення | 1090 (на 1.01.2018)[1] |
| Територія | 4,02 км² |
| Площа | 1019 км² |
| Поштовий індекс | 48579 |
| Телефонний код | +380 +380 3552 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°55′06″ пн. ш. 25°50′04″ сх. д.H G O |
| Водойми | р. Серет |
| Найближча залізнична станція | Сосулівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Сосулівка, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48580 |
| Карта | |
  Сосулівка | |
 Сосулівка | |
| Мапа | |
Сосулі́вка — село Чортківського району Тернопільської області, Центр сільради До села приєднано хутір Ружаківка.
Зміст
Етимологія[ред. | ред. код]
За леґендою, назва села походить від того, що, повернувшись після нападу турецько-татарського війська, жителі побачили, що їхні помешкання вщент зруйновані; вирішили їх не відбудовувати, а поселились у долині, на місці, вкритому болотом і заростями. Оскільки нове село виникло на воді, а турецькою вода — «sos», його найменували Сосулівкою. Інша версія походження назви — від прізвища Сосуловський.
Географія[ред. | ред. код]
Розташування[ред. | ред. код]
Розташоване на берегах р. Серет (ліва притока Дністра), за 16 км від районного центру та 9 км від найближчої залізничної станції Ягільниця.
Місцевості[ред. | ред. код]
- Ружанівська — хутір, приєднаний до с. Сосулівка. У 1952 р. на хуторі — 2 двори, 9 жителів.[2]
Історія[ред. | ред. код]
Давні часи[ред. | ред. код]
Територія села була, найімовірніше, заселена на рубежі III — II тис. до н. е. Під час розкопок львівські археологи виявили на так званій Качуровій горі бивень та зуби мамонта, пам'ятки трипільської культури (III-тє тисячоліття до н. е.), велику кількість керамічних відщепів і знаряддя праці — скребла.
Середньовіччя, Новий Час[ред. | ред. код]
Заснований населений пункт близько XV століття.
Після Люблінської унії (1569) частина Червоногородського повіту (з центром у Ягільниці) та землі Сосулівки були подаровані Станіславові Лянцкоронському. В спорудженні замку в Ягільниці брали участь селяни із Сосулівки.
Після початку Національно-визвольної революції українського народу в середині XVII ст. мешканці села радо вітали козацько-селянський загін, який ішов до замку Лянцкоронського, щоб захопити його.
Відомо, що 1775 р. у Сосулівці проживали 689 осіб.
XX століття[ред. | ред. код]
У селі в 1900 р. — 1290 жителів, 1910 — 1377, 1921 — 1255, 1931 — 1440; у 1921 — 257, 1931 — 301 двір.
В УПА воювали мешканці Сосулівки Ганна Богачук, Йосип Безпалько, Михайло і Теодозія Винничуки, Василь Гаджала, Григорій Галат, Василь Грабик, Олекса Дерій, Петро Лисий, Йосип Морквас, Степан Оріх, Михайло Погріщук, Олекса Рембаха, Ярослав Ризак, Михайло Римар, Володимир, Максим і Степан Сапіщуки, Володимир Юрків та інші.
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії:
- Йосип Андрусик (нар. 1926),
- Сафат Бегман (нар. 1909),
- Олексій Безпалько (нар. 1905),
- Петро Білий (нар. 1909),
- Михайло Білоус (нар. 1906),
- Василь Михайлович Будзишин (нар. 1918),
- Василь Степанович Будзишин (нар. 1903),
- Василь Бурдинський (нар. 1923),
- Йосип Бурдинський (нар. 1917),
- Іван Вітів (нар. 1912),
- Василь Гаджала (нар. 1909),
- Василь Галат (нар. 1911),
- Ярослав Галюк (нар. 1922),
- Михайло Гап'як (нар. 1896).
Освіта[ред. | ред. код]
За часів Австро-Угорщини у Сосулівці засновано школу (1881 р.), яка розміщувалась у хаті в центрі села, та філію товариства «Просвіта». В 1903 р. читальню відвідували 65 осіб. У ЦДІА (м. Львів) збереглися «Звіти й листування про діяльність читальні в с. Сосулівка», де зібрано більше півсотні документів (1900—1939 рр.).
Напередодні Першої світової війни в центрі Сосулівки була збудована двоповерхова школа, що під час війни згоріла. Донині збереглася хата Ганни Сапіщук (Гринькової), де навчалися діти. Після відновлення в Галичині у 1920 р. польського панування в селі діяла загальна 7-річна школа, розташована на проборстві, біля церкви.
Протягом 1932—1935 рр. у центрі Сосулівки, на місці згарища старої школи, побудували нову (директор Лагодинський), вона стоїть донині. У вересні 1939 р., після встановлення радянської влади, в школі працювали 8 учителів. Навчали українською мовою; було введено вивчення російської та німецької мов, запроваджено обов'язкову семирічну освіту.
Від 5 липня 1941 до 10 квітня 1944 р. село під нацистською окупацією. Вивчення російської мови припинили, почали посилено вивчати німецьку мову.
У 1944 р., після того, як Червона армія витіснила німців із Сосулівки, у школі відновлено навчання. Протягом 1946—1947 рр. директор школи — Гулевич; 1947—1977 рр. — Варвара Шемлей. Від 1959 р. — школа восьмирічна; 1986 — дев'ятирічна.
Нині діє Сосулівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.[3]
Релігія[ред. | ред. код]
- церква Покрови Пресвятої Діви Марії (1856; УПЦ КП; мурована);
- церква Покрови Пресвятої Богородиці (2002; УГКЦ; відновлена 2016; мурована).[4]
- Каплички
- на честь Незалежності України (УГКЦ; 1993)
- капличка на вул. Туркотівка (побудована за кошти колишнього жителя села Зеновія Холоднюка).
Пам'ятники[ред. | ред. код]
У селі насипали могилу (1996) на пам'ять про бої УПА проти підрозділів НКДБ у квітні 1945 року. Споруджено:
- погруддя Івана Франка (2016)[5]
- встановлено
- пам'ятний хрест на честь скасування панщини (2-га пол. XIX ст., зруйнований за комуністичного режиму, відновлений 1991),
- пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у роки німецько-радянської війни (1965).
Населення[ред. | ред. код]
| Чисельність населення, чол. | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1900 | 1910 | 1921 | 1931 | 2014 | 2018 | ||||||||||||||
| 1290 | 1377 | 1255 | 1440 | 1090 | 1061[1] | ||||||||||||||
Соціальна сфера, господарство[ред. | ред. код]
Зафіксовано, що 1921 р. в Сосулівці проживали українці, поляки та євреї. Українці й поляки займалися сільським господарством, євреї — торгівлею, мали власні крамниці, а одна єврейська сім'я — млин. Селяни володіли землею, бідніші наймалися на роботу або працювали у фільварку (маєтку польського пана) — спочатку Янушевського, згодом — Жуковського.
В 1965 р. на подвір'ї сільського клубу побудований і відкритий бюст Т. Г. Шевченка. Будувався він силами колгоспу ім. Н. Крупської. Головою колгоспу був Шемлей Зеновій Іванович.
Нині працюють школа, ФАП, дитячий садочок «Журавлик»[6], бібліотека, клуб, фермерське господарство «Сосулівське», ПАП «Надрічне», ТзОВ «Тартак», ТзОВ «Тернопільскловироби», торгові заклади.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Павло Казьмір (нар. 1936) — кандидат економічних наук, професор, почесний землевпорядник України;
- Іван Гап'як (нар. 1950) — живописець, член НСХУ, науковець;
- Михайло Дерій (нар. 1956) — господарник, громадський діяч;
- Павло Качур (нар. 1953) — вчений, громадсько-політичний діяч, маґістр державного управління;
- Борис Погріщук (нар. 1971) — доктор економічних наук, професор, господарник;
- Мирон Сендзюк (нар. 1946) — економіст, науковець, доцент;
- Зеновій Холоднюк (нар. 1961) — господарник, громадсько-політичний діяч;
- Григорій Шашкевич (1809—1888) — голова Руської окружної Ради, посол до австрійського парламенту, громадсько-політичний, освітній і церковний діяч.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року
- ↑ Федечко, М. Сосулівка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 509. — ISBN 978-966-457-246-7.
- ↑ Сосулівська школа
- ↑ В Сосулівці освятили відреставрований храм
- ↑ Габруський, Л. Від Івана до Богдана // Голос народу. — 2016. — № 24 (17 червня). — С. 6. — (Подія).
- ↑ Габруський, Л. «Журавликом», «Журавликом» зветься наш садочок… // Голос народу. — 2011. — № 35 (29 серпня). — С. 7. — (Добра справа).
Джерела[ред. | ред. код]
- Бегма Б., Ковальков Ю. Сосулівка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 320—321. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Уніят В., Федечко М. Сосулівка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 507—509. — ISBN 978-966-457-246-7.
Література[ред. | ред. код]
- Центральний Державний Історичний Архів України у м. Львів (ЦДІА у м. Львів), ф. 348, с. 5208. «Звіти й листування про діяльність читальні в с. Сосулівка»
- Витоки нашої історії: Сосулівка. — Тарнавка // Досвітні вогні. — 1997. — № 02. — (З історії сіл).
- Sosolówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1890. — T. XI : Sochaczew — Szlubowska Wola. (пол.).— S. 96. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||
