Сосулівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Сосулівка
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Рада/громада сільська рада
Код КОАТУУ 6125587501
Облікова картка [ ] 
Основні дані
Засноване XV ст.
Населення
Площа 1019 км²
Поштовий індекс 48579
Телефонний код +380 +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 48°55′06″ пн. ш. 25°50′04″ сх. д. / 48.91833° пн. ш. 25.83444° сх. д. / 48.91833; 25.83444Координати: 48°55′06″ пн. ш. 25°50′04″ сх. д. / 48.91833° пн. ш. 25.83444° сх. д. / 48.91833; 25.83444
Водойми р. Серет
Найближча залізнична станція Сосулівка
Місцева влада
Адреса ради с. Сосулівка, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48580
Карта
Сосулівка is located in Україна
Сосулівка
Сосулівка
Сосулівка is located in Тернопільська область
Сосулівка
Сосулівка

Сосулі́вка — село Чортківського району Тернопільської області, Центр сільради До села приєднано хутір Ружаківка.

Етимологія[ред.ред. код]

За леґендою, назва села походить від того, що, повернувшись після нападу турецько-татарського війська, жителі побачили, що їхні помешкання вщент зруйновані; вирішили їх не відбудовувати, а поселились у долині, на місці, вкритому болотом і заростями. Оскільки нове село виникло на воді, а турецькою вода  — «sos», його найменували Сосулівкою. Інша версія походження назви  — від прізвища Сосуловський.

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Розташоване на берегах р. Серет (ліва притока Дністра), за 16 км від районного центру та 9 км від найближчої залізничної станції Ягільниця.

Місцевості[ред.ред. код]

  • Ружанівська  — хутір, приєднаний до с. Сосулівка. У 1952 р. на хуторі  — 2 двори, 9 жителів.[1]

Історія[ред.ред. код]

Давні часи[ред.ред. код]

Територія села була, найімовірніше, заселена на рубежі III  — II тис. до н. е. Під час розкопок львівські археологи виявили на так званій Качуровій горі бивень та зуби мамонта, пам'ятки трипільської культури (III-тє тисячоліття до н. е.), велику кількість керамічних відщепів і знаряддя праці — скребла.

Середньовіччя, Новий Час[ред.ред. код]

Заснований населений пункт близько XV століття.

Після Люблінської унії (1569) частина Червоногородського повіту (з центром у Ягільниці) та землі Сосулівки були подаровані Станіславові Лянцкоронському. В спорудженні замку в Ягільниці брали участь селяни із Сосулівки.

Після початку Національно-визвольної революції українського народу в середині XVII ст. мешканці села радо вітали козацько-селянський загін, який ішов до замку Лянцкоронського, щоб захопити його.

Відомо, що 1775 р. у Сосулівці проживали 689 осіб.

XX століття[ред.ред. код]

У селі в 1900 р. — 1290 жителів, 1910 — 1377, 1921 — 1255, 1931 — 1440; у 1921 — 257, 1931 — 301 двір.

В УПА воювали мешканці Сосулівки Ганна Богачук, Йосип Безпалько, Михайло і Теодозія Винничуки, Василь Гаджала, Григорій Галат, Василь Грабик, Олекса Дерій, Петро Лисий, Йосип Морквас, Степан Оріх, Михайло Погріщук, Олекса Рембаха, Ярослав Ризак, Михайло Римар, Володимир, Максим і Степан Сапіщуки, Володимир Юрків та інші.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії:

  • Йосип Андрусик (нар. 1926),
  • Сафат Бегман (нар. 1909),
  • Олексій Безпалько (нар. 1905),
  • Петро Білий (нар. 1909),
  • Михайло Білоус (нар. 1906),
  • Василь Михайлович Будзишин (нар. 1918),
  • Василь Степанович Будзишин (нар. 1903),
  • Василь Бурдинський (нар. 1923),
  • Йосип Бурдинський (нар. 1917),
  • Іван Вітів (нар. 1912),
  • Василь Гаджала (нар. 1909),
  • Василь Галат (нар. 1911),
  • Ярослав Галюк (нар. 1922),
  • Михайло Гап'як (нар. 1896).

Освіта[ред.ред. код]

За часів Австро-Угорщини у Сосулівці засновано школу (1881 р.), яка розміщувалась у хаті в центрі села, та філію товариства «Просвіта». В 1903 р. читальню відвідували 65 осіб. У ЦДІА (м. Львів) збереглися «Звіти й листування про діяльність читальні в с. Сосулівка», де зібрано більше півсотні документів (1900—1939 рр.).

Напередодні Першої світової війни в центрі Сосулівки була збудована двоповерхова школа, що під час війни згоріла. Донині збереглася хата Ганни Сапіщук (Гринькової), де навчалися діти. Після відновлення в Галичині у 1920 р. польського панування в селі діяла загальна 7-річна школа, розташована на проборстві, біля церкви.

Протягом 1932—1935 рр. у центрі Сосулівки, на місці згарища старої школи, побудували нову (директор Лагодинський), вона стоїть донині. У вересні 1939 р., після встановлення радянської влади, в школі працювали 8 учителів. Навчали українською мовою; було введено вивчення російської та німецької мов, запроваджено обов'язкову семирічну освіту.

Від 5 липня 1941 до 10 квітня 1944 р. село під нацистською окупацією. Вивчення російської мови припинили, почали посилено вивчати німецьку мову.

У 1944 р., після того, як Червона армія витіснила німців із Сосулівки, у школі відновлено навчання. Протягом 1946—1947 рр. директор школи — Гулевич; 1947—1977 рр. — Варвара Шемлей. Від 1959 р. — школа восьмирічна; 1986 — дев'ятирічна.

Нині діє Сосулівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.[2]

Релігія[ред.ред. код]

Каплички[ред.ред. код]

  • на честь Незалежності України (УГКЦ; 1993)
  • капличка на вул. Туркотівка (побудована за кошти колишнього жителя села Зеновія Холоднюка).

Пам'ятники[ред.ред. код]

У селі насипали могилу (1996) на пам'ять про бої УПА проти підрозділів НКДБ у квітні 1945 року.

  • встановлено
    • пам’ятний хрест на честь скасування панщини (2-га пол. XIX ст., зруйнований за комуністичного режиму, відновлений 1991),
    • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у роки німецько-радянської війни (1965).

Соціальна сфера. господарство[ред.ред. код]

Зафіксовано, що 1921 р. в Сосулівці проживали українці, поляки та євреї. Українці й поляки займалися сільським господарством, євреї — торгівлею, мали власні крамниці, а одна єврейська сім'я — млин. Селяни володіли землею, бідніші наймалися на роботу або працювали у фільварку (маєтку польського пана) — спочатку Янушевського, згодом — Жуковського.

В 1965 р. на подвір'ї сільського клубу побудований і відкритий бюст Т. Г. Шевченка. Будувався він силами колгоспу ім. Н. Крупської. Головою колгоспу був Шемлей Зеновій Іванович.

Нині працюють ФАП, дитячий садочок «Журавлик»[4], бібліотека, клуб, фермерське господарство «Сосулівське», ПАП «Надрічне», ТзОВ «Тартак», ТзОВ «Тернопільскловироби», торгові заклади.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

  • Іван Гап'як (нар. 1950) — живописець, член НСХУ, науковець;
  • Михайло Дерій (нар. 1956) — господарник, громадський діяч;
  • Павло Качур (нар. 1953) — вчений, громадсько-політичний діяч, маґістр державного управління;
  • Борис Погріщук (нар. 1971) — доктор економічних наук, професор, господарник;
  • Мирон Сендзюк (нар. 1946) — економіст, науковець, доцент;
  • Зеновій Холоднюк (нар. 1961) — господарник, громадсько-політичний діяч;
  • Григорій Шашкевич (1809—1888) — голова Руської окружної Ради, посол до австрійського парламенту, громадсько-політичний, освітній і церковний діяч.

Примітки[ред.ред. код]

  1. М. Федечко. Сосулівка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 509. — ISBN 978-966-457-246-7.
  2. Сосулівська школа
  3. В Сосулівці освятили відреставрований храм
  4. «Габруський Л.» А надихає покровитель України // Голос народу. — 2011. — № 35 (29 сер.). — С. 7. — (Добра справа).

Література[ред.ред. код]

  • Центральний Державний Історичний Архів України у м. Львів (ЦДІА у м. Львів), ф. 348, с. 5208. «Звіти й листування про діяльність читальні в с. Сосулівка»
  • Витоки нашої історії: Сосулівка. — Тарнавка [Чортків. р-н] // Досвітні вогні. — 1997. — 15 лют. -(З історії сіл).
  • Sosolówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1890. — T. XI : Sochaczew — Szlubowska Wola. (пол.).— S. 96. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]