Софенське Царство
Софенське Царство | ||||
| ||||
Столиця | Аршамашат | |||
Релігії | зороастризм | |||
Форма правління | монархія | |||
Історія | ||||
- Засновано | 3 століття до н.е. | |||
- Ліквідовано | 95 р. до н.е | |||
Сьогодні є частиною | Сирія та Туреччина | |||
|
Софенське Царство - було політичним утворенням епохи еллінізму , розташованим між стародавньою Вірменією та Сирією .
Етимологія[ред. | ред. код]
Етимологія імені Софена походить від етноніму суппані- народу, який проживав у цьому регіоні ще в 1 тисячолітті до нашої ери.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Заснування[ред. | ред. код]
Королівством Софена правила династія Оронтідів іранського походження.
Згідно з грецьким письменником Страбоном (помер 24 р. н. е.) Софена вперше виникла як окреме королівство під керівництвом Заріадра, який був призначений його правителем царем Селевкідів Антіохом III Великим .
Швидше за все, Софена виникла як окреме королівство в 3-му столітті до нашої ери, під час поступового занепаду впливу Селевкідів на Близькому Сході та розколу династії Оронтидів на кілька гілок.
Занепад[ред. | ред. код]
Після недовгого процвітання Софенське королівство було анексоване Великою Вірменією але деякі оронтіди продовжували правити уламками держави.
Економіка[ред. | ред. код]
Софенське королівство переважно отримувало прибуток від зрощення сільськогосподарчих культур.
Релігія і Культура[ред. | ред. код]
Династія Оронтидів у Софені сповідувала зороастризм[2] . На думку сучасного історика Міхала Марцяка , добре засвідчене існування іранської культури в Софені можна було б розуміти як похідну від Великої Вірменії та опосередковано від Ірану . Однак він також додає, що сильне існування іранської культури могло вплинути на римських і грецьких письменників вважати регіон вірменським.
Також в Софені були розповсюдженні іранські культи серед знаті, яка давала собі теофоричні іранські імена, і селян, які приносили коней в жертву в ім'я богині Анахіти .
Мова[ред. | ред. код]
Вірменська мова була спільною мовою жителів Софени. Однак імперська арамейська (з досить сильною домішкою перських термінів) використовувалася в урядових і судових процесах, що бере свій початок у вірменській практиці Ахеменідів . [3]
Архітектура[ред. | ред. код]
Оронтиди заснували такі міста, як Самосата та Арсамосата - «радістю» та «щастям».[4]
Царські гробниці, споруджені Оронтидами, зіграли певну роль в еволюції кількох середньоіранських традицій. Вони створили їх у стилі висіченої в скелі гробниці , таким чином сильно підкреслюючи свій перський королівський зв’язок, а також нагадуючи історії про некрополь Ахеменідів поблизу Персеполя .[5]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Монета короля Сама I, 260 рік до н. е.
-
Монета короля Абдисара, рік до н. е.
-
Монета короля Аршама I, 240 рік до н. е.
-
Монета короля Морфіліга, 150 рік до н. е.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки та джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Marciak, Michał (31 липня 2017). Sophene, Gordyene, and Adiabene: Three Regna Minora of Northern Mesopotamia Between East and West (англ.). BRILL. ISBN 978-90-04-35072-4.
- ↑ Історія зороастризму, зороастризм під македонським і римським правлінням. ISBN 978-9004293915.
- ↑ Foundation, Encyclopaedia Iranica. Welcome to Encyclopaedia Iranica (амер.). Процитовано 13 серпня 2022.
- ↑ Canepa, Matthew (1 січня 2021). Matthew P. Canepa, Commagene and Beyond Antiochus I, Dynastic: Identity, Topographies of Power and Persian Spectacular Religion 2021. Common Dwelling Place of all the Gods Commagene in its Local, Regional and Global Hellenistic Context. Процитовано 13 серпня 2022.
- ↑ Іранський простір: трансформація королівської ідентичності через архітектуру, ландшафт і антропогенне середовище. ISBN 9780520379206.