Софора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Софо́ра
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Рід: Софора (Sophora)
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sophora
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Sophora
EOL logo.svg EOL: 27935
ITIS logo.svg ITIS: 26957
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3896
Starr 081014-0282 Sophora chrysophylla.jpg

Софо́ра (Sophóra) — рід рослин родини Бобові (Fabaceae), включає понад 62[1] виду невеликих дерев і кущів.

Поширення[ред.ред. код]

Види цього роду ростуть в Південно-Східній Європі, Південній Азії, в Австралії, на островах Тихого океану і на сході Південної Америки.

У Новій Зеландії ростуть ряд видів софори, що об'єднані під спільною назвою «Kowhai»[2]. Це вісім видів:

  • Sophora chathamica
  • Sophora fulvida
  • Sophora godleyi
  • Sophora longicarinata
  • Sophora microphylla
  • Sophora molloyi
  • Sophora prostrata
  • Sophora tetraptera

із котрих вид Sophora microphylla Sophora microphylla розповсюджена більше всього.

Sophora toromiro Sophora toromiro насамперед був широко розповсюдженим деревом у лісах на сході острова Пасхи. Дерево активно вирубалося на острові до XVIII століття і після цього стало вимираючим видом. Зараз дерево повторно розповсюджується на острові в ході наукового проекту, що частково супроводжується Королівськими ботанічними садами в К'ю і ботанічним садом Гьотеборга, де стали розмножувати рослини із 1960 року із екземплярів, зібранних Туром Хейердалом.

Sophora macrocarpa Sophora macrocarpa — невелике дерево, розповсюджене в чилійському ісп. Matorral, в центральному Чилі.

У колишньому СРСР рід софора представлено 3 трав'янистими видами, що ростуть на півдні Західного Сибіру, Середньої Азії і в Східному Сибіру, а також на території Монголії і Китаю. Це софора лисохвосна, софора жовтувата і софора товстоплідна. Усі вони є злісними бур'янами і розповсюджуються з неймовірною швидкістю, освоюючи все нові території. На Алтай вони можуть проникати, як із боку Казахстану, так і з Монголії і Китаю.

Усі три види відносяться до отруйних рослин і містять алкалоїди от 2,5 до 3 %, головний із них — пахікарпін.

Софори — шкідливі і небезпечні бур'яни. Борошно із зерна, засміченого насінням софори, стає отрутою (Землинский, 1958).

Таксономія[ред.ред. код]

Рід раніше був більш поширеним, включав багато інших видів, що включені тепер в інші роди, такі як StyphnolobiumStyphnolobium, що відрізняється недостатньою азотфіксацією бактерій на коренях і CaliaCalia. Рід Styphnolobium має галактоманнани як резервні полісахариди, на відміну від роду Софора (Sophora), що містить арабино-галактани, і роду Calia, що містить амілоїди.

Деякі види із вказанням оселища:

Філогенез[ред.ред. код]

Хімічний склад[ред.ред. код]

У рослинах цього роду знаходиться маакіаїн — флавоноїд із групи птерокарпанів, що має фунгіцидними якості[10].

Значення і застосування[ред.ред. код]

У медицині[ред.ред. код]

У медицині використовуються листя, квіткові бруньки (бутони), плоди і насіння.

Листя містить алкалоїд цитизін[11][12][13][14]. Бутони і плоди містять рутин (8—30 %), кверцетин, софорафлавонолозид, софорикозид, софорабіозид, D-маакіаїн глікозид, DL-маакиан[15]. Насіння містять жирні олії, лінолеву кислоту.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Яковлев Г. П. Заметки по систематике и географии рода Sophora L. и близких родов. // Труды Ленинградского химико-фармацевтического института. Т. 21. — 1967. — С. 42-62.
  • Никифоров Ю. В. Алтайские травы-целители. Горно-Алтайск: Юч-Сумер — Белуха, 1992.
  • Головкин Б. Н. и др. Биологично активні речовини рослинного похождення / Від. ред. В. Ф. Семихов. — М. : Наука, 2001. — Т. II. — 764 с. — 1000 прим. — ISBN 5-02-013184-9. — УДК 58

Посилання[ред.ред. код]