Софі Йоганнесдоттер
| Софі Йоганнесдоттер | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 24 серпня 1839 |
| Померла |
22 лютого 1876 (36 років) Фредріксгалл[d], Норвегія[1] ·обезголовлення[1] |
| Діяльність | покоївка |
Софі Йоганнесдоттер (24 серпня 1839 — 22 лютого 1876) — шведсько-норвезька серійна вбивця, яка з 1869 до 1874 рік отруїла принаймні трьох людей у Фредріксхалді (сучасний Галден)[2]. Йоганнесдоттер засудили за ці вбивства та стратили. Вона — остання жінка, страчена в Норвегії, і передостання страта в цілому[3].
Ранні роки[ред. | ред. код]
Народилася 24 серпня 1839 року в маленькому селі Ертемарк у Швеції. Походила з сім'ї бідних неосвічених селян, у якій було ще п'ятеро дітей, двоє з яких померли в дитинстві[3]. Йоганнесдоттер, яка виросла в бідній сільській місцевості, була неписьменною, а батьки жорстоко поводились з нею. У 15 років її віддали до школи, щоб навчити читати та писати, що їй давалось важко[3].
У 1867 році вона емігрувала до Норвегії в пошуках роботи, оселившись у Фредріксхалді та якийсь час працювала на бавовняній фабриці[2]. Наступного року знайшла роботу покоївки у 70-річного місцевого торговця Нільса Анкера Штанга[3].
Злочини[ред. | ред. код]
Невдовзі після її прибуття інші слуги почали скаржитися на сварливе та вороже ставлення Йоганнесдоттер, що спричинило звільнення кількох[2]. Без відома свого роботодавця вона часто крала, коли залишалася без нагляду[3].
16 жовтня 1869 року раптово померла одна з покоївок Штангів, Марен Йоганнесдаттер. Спочатку вважали, що вона померла через холеру, згодом встановили причину смерті — отруєння оксидом арсену(III). Йоганнесдоттер отримала його в подарунок від своєї сестри та таємно поклала померлій в чашку чаю[2]. Причину вбивства так і не розкрили, але підозрюється, що Софі вбила її після їхньої сварки, і хотіла позбутися її, оскільки Марен щойно звільнилася через майбутній шлюб[2].
12 жовтня 1872 року дружина Штанга, 63-річна Катаріна Елізабет Фойн Віл, захворіла невідомою хворобою, від якої померла через чотири дні. Йоганнесдоттер отруїла її миш'яком через неодноразові спроби покійної звільнити Софі, але втрутився її чоловік[2]. Деяких інші покоївки заявили, що Софі говорила їм наодинці, що хтось має вбити місис Штанг.
10 жовтня 1874 року Штанг виявив крадіжки Йоганнесдоттер у нього і наказав звільнити її[2]. У відповідь вона отруїла господаря миш'яком, додавши у ячмінний суп. Він помер того ж вечора[3].
17 січня 1875 року Йоганнесдоттер намагалася отруїти миш'яком 16-річну Матильду Віл, родичку померлої місис Штанг, але дівчині вдалося вижити[2]. За її зізнанням, Йоганнесдоттер доручили піклування за хворою на грип дівчинкою, але вона втомилася і хотіла її позбутися. Хоча дитина вижила, у Віл залишилися незворотні пошкодженнями від отруєння[2]. Пізніше вона вийшла за шведсько-американського методистського священика та до своєї смерті у 1903 році написала кілька християнських пісень, найвідомішою з яких є «Si allting til Jesus».
10 лютого 1875 року Йоганнесдоттер зібрала свої речі та підпалила будинок Штангів. Хоча будівля згоріла дотла, ніхто не постраждав[3].
Арешт і слідство[ред. | ред. код]
Від часу таємничої пожежі районом Фредріксхальд поширилися чутки, що відповідальність за неї несе Софі Йоганнесдоттер. Виходячи з цих чуток, 23 березня 1875 року тіла містера та місис Штангів ексгумували та доставили до лікарні Ебенезер для розтину, який показав велику кількість миш'яку[3]. Хоча в цей час нічого не вказувало на причетність Софі, її зробили головною підозрюваною після виявлення листів до сестри у Швеції, в яких вона просила миш'як для лікування[2]. Наступного дня Йоганнесдоттер знайшли та доставили до лікарні, а коли їй показали тіла, вона зізналася у вбивстві подружжя[2].
Через кілька днів після арешту вона також зізналася у вбивстві Марен Йоганнесдаттер й отруєнні Матильди Віл, а також у численних підпалах і крадіжках багатьох дрібних речей у свого роботодавця[2]. Влада також розслідувала її причетність до смерті садівника та її власного батька, а також спробу отруєння літньої жінки, але Йоганнесдоттер категорично заперечувала, і її провина ніколи не була доведена у цих злочинах.
Суд, ув'язнення і страта[ред. | ред. код]
19 липня 1875 року Софі Йоганнесдоттер визнали винною в потрійному вбивстві та засудили до смертної кари. У листопаді того ж року її вирок підтвердив Верховний суд і схвалив король Оскар II, рішучий противник смертної кари[3]. Під час перебування у в'язниці Йоганнесдоттер часто відвідував священник, і вона стала віддано релігійною[4].
18 лютого 1876 року Софі Йоганнесдоттер обезголовив кат Теодор Ларсен у Боргерместерлоккені у Фредріксхалді[3]. Безпосередньо перед стратою вона прочитала вголос шведський гімн «Källan», перед стратою тримала священика за руку і, як повідомляється, сказала, що «тепер [вона] піде додому до Ісуса!»[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Nilsen L. V. Giftmordersken i Halden — Nasjonalbiblioteket, 2019.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Live Vedeler Nilsen (12 січня 2019). Giftmordersken i Halden [The Halden Poisoner]. National Library of Norway (норв.). Архів оригіналу за 22 листопада 2022. Процитовано 22 листопада 2022.
- ↑ а б в г д е ж и к л Nina Røsnæs (18 лютого 2017). Historien om Sofia fra Landsberg [The story of Sofia from Landsberg]. Kandusi (норв.). Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 22 листопада 2022.
- ↑ Om Sofie Johannesdatters Henrettelse... [About Sofie Johannesdotter's execution...]. Fredriksstad Tilskuer (норв.). 19 лютого 1876.
- ↑ Sofie Johannesdatters Henrettelse... [Sofie Johannesdotter's execution...]. Fredrikshalds Tilskuer (норв.). 20 лютого 1876.
Додаткова література[ред. | ред. код]
- Per Hohle (1 січня 1980). De endte på skafottet: Om mord og udåd, drapsmenn og dommer i gammel tid (норв.). Grøndahl. ISBN 8250404025.
- Frank Kiel Jacobsen (2008). Giftmordersken i Fredrikshald : historien om Sophie Johannesdatter (норв.). H. Anderson Books.
