Соціал-Національна Асамблея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соціал-Національна Асамблея
(С.Н.А.)
Дата заснування 2008
Тип Об'єднання соціал-національних організацій
Голова Андрій Білецький (до 2015 року)
Члени Олег Однороженко
Адреса Київ
Офіційний сайт http://sna.in.ua/
Соціал-Національна Асамблея у Вікісховищі?

Соціал-Національна Асамблея («СНА») — організований український соціал-національний рух, що об'єднує у собі низку соціал-національних організацій. У 2015 році рух розділився, бо від нього відокремилися підрозділ НГУ «Азов» та організація «Цивільний Корпус».

Історія[ред. | ред. код]

Емблема «Патріота України»
Емблема «Революції і держави»
Емблема «Української Альтернативи»
Емблема «Соціал-Національних Профспілок» України

Соціал-націоналізм почав формуватися на початку 1990-их років в колах українських інтегральних націоналістів. У 1991 р. українськими націоналістами, які жадали пристосувати інтегральний націоналізм до нових умов, була утворена Соціал-Національна партія України, яка протягом 1990-х і перших років XXI ст. була єдиною організаційною структурою, ідеологічною базою якої був соціальний націоналізм. З розпадом СНПУ її наступник ВО «Свобода» продовжує декларування ідеології соціал-націоналізму і її принципів.

Нова сторінка в історії соціал-націоналізму в Україні була розкрита 8 листопада 2008 р., коли у Києві було проведено нараду керівників ряду соціал-націоналістичних організацій України та прийнято рішення про утворення єдиної соціал-націоналістичної сили — Соціал-Національної Асамблеї (СНА), яка на першому етапі організаційно об'єднала 4 соціал-націоналістичні організації[1]:

  • Громадська організація «Патріот України»
  • Національна Дія «РіД»
  • Чернігівський правий рух «Українська Альтернатива»
  • Одеське громадське об'єднання «Слава і Честь» (СіЧ)

Про підтримку Соціал-Національної Асамблеї заявили Українська націонал-трудова партія, Свято-Андріївський козацький курінь і Громадянське об'єднання «Тверезий Київ».

У 2014 році рух припинив своє існування, в подальшому перетворившись у підрозділ НГУ «Азов» та організацію «Цивільний Корпус» (яка у 2016 переформувалась у партію «Національний Корпус»).

У 2017 році було оголошено про відновлення Соціал-Національної Асамблеї.[2]

15 липня 2017 активісти Соціал-Національної Асамблеї взяли участь у акції по захисту Биківнянського лісу.[3]

3 липня 2017 року активісти Соціал-Національної Асамблеї разом з активістами «Добровольчого Руху ОУН» взяли участь у вирішенні конфлікту між переселенцями з Донбасу та представниками підрозділу дружинників «Безпека Життя».[4]

Структура[ред. | ред. код]

Станом на листопад 2011 р. СНА мала осередки у 19 регіонах України. До структур підпорядкованих СНА належать:

  • «Патріот України» — революційний авангард українського соціал-націоналістичного руху. Утворений (відновлений) у 2005 р. Ставить перед собою завдання захисту нації, прямої дії, та охоронні функції СНА.
  • Соціал-Національні Профспілки України — профспілковий рух соціал-націоналістів. СНПУ було утворено в 2010 р. Ставить перед собою завдання захисту соціальних інтересів української нації.
  • «Здорова Нація» — громадська кампанія, утворена 2010 р., координатори якої ставлять за мету пропаганду здорового способу життя та спорту серед молодi.
  • «Слава і Честь» («СіЧ») — одеська молодіжна організація, заснована Максимом Чайкою. Дата створення — 18 липня 2007 року. Організація була створена студентами ОНУ ім. Мечнікова. Займалася боротьбою з нелегальної міграцією. Після смерті її лідера, у 2009 році організація припинила своє існування.
  • «Молодь Великої України» — молодіжне крило організованого соціал-націоналістичного руху, утворене під час Євромайдану у 2014 р. Cтавить собі за мету використання потенціалу молоді у розбудові «Великої України». Членство у організації можна отримати до 18 років, після чого є можливість подальшої діяльності в «Патріоті України» або СНА.

Керівники[ред. | ред. код]

  • Андрій Білецький — Головний Провідник (Керівник) Соціал-Національної Асамблеї. У 2015 році вийшов з лав руху та розпочав розвиток своїх власних проектів — підрозділу НГУ «Азов» та ГО «Цивільний Корпус».
  • Олег Однороженко — Ідеологічний Референт (Ідеолог) Соціал-Національної Асамблеї.
  • Володимир Шпара — Голова організації Соціал-Національної Асамблеї в місті Васильків. Вийшов з лав руху.
  • Ігор Криворучко — Голова організації Соціал-Національної Асамблеї у місті Києві. Вийшов з лав руху.
  • Ярослав Бабич — Керівник Законотворчої референтури Соціал-Національної Асамблеї. Був вбитий[5].
  • Анна Сенік — Пропагандивний референт Соціал-Національної Асамблеї. Вийшла з лав руху.
  • Ігор Михайленко — вийшов з лав руху.
  • Степан Головко — вийшов з лав руху.

Склад[ред. | ред. код]

Основний склад Соціал-національной Асамблеї — колишні бійці ЗСУ, НГУ (полк «Азов»), МВС, а також добровольці, які брали участь у бойових діях на Сході України.

Ідеологія[ред. | ред. код]

Соціал-націоналізм як ідеологія[ред. | ред. код]

Олег Однороженко визначає соціал-націоналізм як ідеологію, що базується на максималізмі, та активізмі.

Базовими принципами соціал-націоналізму є:

  • Соціальність («Ми не відмітаємо існування багатих (але не надбагатіїв), але відкидаємо можливість існування бідних»[6])
  • Великодержавність («Це питання, як не дивно, не стільки політичне, скільки біологічне. Будь-який живий організм в природі стримить до розширення, розмноження, збільшення. Цей закон універсальний і для інфузорії-туфельки, і для людини, і для нації-раси»[6]))
  • Соціал-націоналізм також за визначенням його ідеологів є антисистемним, самодостатнім, та безкомпромісним.

Відношення до релігії[ред. | ред. код]

Хоча соціал-націоналізм намагається позіціонувати себе не як релігійний рух, його відношення до релігії варте окремого розгляду.

Привертає увагу віра націонал-соціалізму у необхідність контролю за свободою віросповідання.

«Та на будь-яку релігію варто дивитися виключно з огляду на загальнонаціональні інтереси. А така постановка питання дає можливість націоналісту сповідати тільки традиційні, національні чи націоналістичні релігії, яким за програмою Організації „Патріот України“ має сприяти держава націократів[7]».

При цьому варто додати, що у зазначеному уривку мова йде про те, яку релігію може сповідати націоналіст, але питання про те, чи вважає соціал-націоналізм допустимим для українця не бути націоналістом, як нам здається, стає очевидним з вищенаведених цитат.

Крім того, привертає увагу і добре ставлення соціал-націоналізму до неоязичництва

«При цьому у націоналістів лишалися і здорові погляди на перші пагони українського неоязичництва. У „дорозкольній“ ОУН була навіть група їх симпатиків (але не вірян), що гуртувалися навколо Олега Ольжича». [8]

Соціал-націоналізм як політична доктрина[ред. | ред. код]

Метою соціал-націоналізму у сфері державотворення проголошується побудова нового суспільного ладу, де будуть втілені принципи соціальної та національної справедливості шляхом національно-соціальної революції. Політична доктрина соціал-націоналізму розбудована на тезах Ярослава Стецька про єдність двох українських революцій — національної та соціальної, якi він виклав в працях «Дві революції» та «Без національної революції немає соціальної»[9]. Також, Ярослав Стецько обґрунтував, що соціальна революція неможлива без політичної:

« Українська Національна Революція є одночасно соціальною. Що це означає? Українська Національна Революція – це доосновна зміна в її ж напрямі всіх вартостей та установ індивідуального та суспільного життя української людини. Соціальна революція – це доосновна зміна відношення поодиноких людей та суспільних верств по відношенні до найрізнородніших елементів цінностей життя: духових і матеріальних. Політична революція – це захоплення влади поневоленим народом і ним продовжувана, здійснювана соціальна програма в національних рамках[10]. »

Творча ідея синтезу трьох революцій створює довгострокову перспективу розвитку революційного соціал-націоналізму, який спрямований на утвердження державно-політичного режиму націократії. Форма устрою, яку пропонує соціал-націоналізм — є самобутньою і не вкладається в доктрину фашизму або націонал-соціалізму, як це обґрунтували Микола Сціборський у "Нацiократії"та Ярослав Стецько у «Двох революціях»[11][12][9][13].[джерело?] Ярослав Стецько пiдкреслив:

« Наша революція не кінчиться з моментом заіснування державности. Перед нами стоятиме вимога перебудови цілого життя на нових засадах, перевиховування громадянства в нових, героїчних, ідеалах, нав’язання до золотої нитки нашого росту в минулому, яку треба дальше прясти; провести засади аграрної, промислової та торговельної переміни, узгляднивши не тільки господарську сторінку (хоч її в першу чергу), але цілість проблематики, що існує на тих ланках життя, а які є частинами одного великого: Нації.[10]. »

Діяльність[ред. | ред. код]

СНА регулярно проводить різноплановi акції: соціальні — проти вирубки парків[14], допомога дитячим будинкам[15] та інше, культурні — захист українських церков[16], марші на честь УПА[17], захист україномовних видань[18] та загальнодержавницькі — вимога повернення ядерного статусу[1].

Під егідою СНА існує громадська спортивна кампанія «Здорова Нація», що пропагує здоровий спосіб життя та спорт серед молоді.

Структурний підрозділ СНА, організація «Патріот України» регулярно проводила військово-спортивні тренування.

Репресії[ред. | ред. код]

2011 року у серпні за справою «васильківських терористів» було заарештовано декілька активістів організації. Звинувачення за статтею «тероризм» та ще декількома статтями були винесені Сергію Бевзу, Ігору Мосійчуку та Володимиру Шпарі, перші два з яких були депутатами Васильківської міської ради.

Того ж року в Харкові невідомий відкрив стрілянину в офісі організації. Активісти організації в процесі самозахисту знешкодили нападника. Працівниками МВС спочатку було порушено кримінальну справу проти нападаючого, але згодом справу передали слідчому з Києва, який захисників офісу оголосив обвинувачуваними у нападі та висунули звинувачення за статтею «навмисне вбивство», а Сергія Колесніка (нападаючого) перевели у потерпілі.

Символіка[ред. | ред. код]

«Ідея нації»

Як організаційний символ, Соціал-національна асамблея використовує колишню емблему Соціал-Національної партії України — «Ідея нації».

Оцінки та критика[ред. | ред. код]

На думку дослідників пострадянських ультраправих рухів Андреаса Умланда й Антона Шеховцова, Соціал-Національна Асамблея є неонацистською організацією[19].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Соціал-національна асамблея / Портал «Народий оглядач», 14 березня 2014.
  2. СНА. Відновлення – СНА. sna.in.ua (en-US). Процитовано 2017-07-03. 
  3. Соціал-Національна Асамблея на захисті Биківнянського лісу – СНА. sna.in.ua (en-US). Процитовано 2017-07-03. 
  4. Скандал навколо помешкання переселенців – СНА. sna.in.ua (en-US). Процитовано 2017-07-03. 
  5. У власній квартирі знайшли мертвим одного з керівників штабу "Азова". ТСН.ua (uk). Процитовано 2017-07-04. 
  6. а б Андрій Білецький. Український расовий соціал-націоналізм // Український соціальний націоналізм. — Харків: «Патріот України», 2007. — с. 3-5.
  7. Мережеве видання Рід. rid.org.ua. Процитовано 2015-09-29. 
  8. Мережеве видання Рід » Наша Віра (соціал-націоналізм та релігія). rid.org.ua. Процитовано 2015-09-29. 
  9. а б Ярослав Стецько — ідеолог соціального націоналізму (до сторіччя Провідника ОУН), 19 січня 2012.
  10. а б Ярослав Стецько: «Без національної революції немає соціальної»
  11. Микола Сціборський: Нацiократія.
  12. Ярослав Стецько: Дві революції (збірка)
  13. Тягнибок відрікся від Гітлера: «Соціал-націоналізм — це не націонал-соціалізм» // Історична правда. — 2011. — 26 грудня.
  14. Нічна акція на захист лісу
  15. Івано-Франківський осередок «Патріот України» завітав до дитячого будинку
  16. Конотоп: Патріот України на захисті Української Церкви
  17. Марш УПА 18 жовтня 2008 року
  18. Не віддамо «Кримську Світлицю»!
  19. Anton Shekhovtsov, Andreas Umland Ukraine's Radical Right // Journal of Democracy. Volume 25, Number 3 July 2014. p.61.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]