Перейти до вмісту

Соціал-Національна Асамблея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Соціал-Національна Асамблея
(С.Н.А.)
Дата заснування8 листопада 2008
Дата ліквідації2015 Редагувати інформацію у Вікіданих
ТипОб'єднання соціал-національних організацій
ГоловаАндрій Білецький (до 2011), Ігор Криворучко (з 2011 року)
ЧлениІгор Михайленко, Микола Кравченко, Сергій Бевз, Володимир Шпара, Олег Однороженко, Ігор Мосійчук, Денис Махнухін
АдресаКиїв Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіційний сайтhttp://sna.in.ua/
CMNS: Соціал-Національна Асамблея у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Соціал-Національна Асамблея («СНА») — український соціал-націоналістичний рух.

Історія

[ред. | ред. код]

1991 року було створено Соціал-національну партію України, яка протягом 1990-х і перших років XXI ст. була єдиною організаційною структурою, ідеологічною базою якої був соціальний націоналізм. У 2004 році СНПУ була перетворена на всеукраїнське об'єднання «Свобода», термін «соціал-націоналізм» надовго виходить з партійного вжитку, так само як і використання монограми «Ідея Нації».

Нова сторінка в історії соціал-націоналізму в Україні була розкрита 8 листопада 2008 року, коли у Києві було проведено нараду керівників ряду соціал-націоналістичних організацій України та прийнято рішення про утворення єдиної соціал-націоналістичної сили — Соціал-Національної Асамблеї (СНА), яка на першому етапі організаційно об'єднала 4 соціал-націоналістичні організації[1]:

  • Емблема Організації «Патріот України»
    Емблема Організації «Патріот України»
  • Емблема НД «Революція і Держава» (РіД)
    Емблема НД «Революція і Держава» (РіД)
  • Емблема ЧПР «Українська Альтернатива»
    Емблема ЧПР «Українська Альтернатива»
  • Емблема ГО «Слава і Честь»
    Емблема ГО «Слава і Честь»

Про підтримку Соціал-Національної Асамблеї заявили Українська націонал-трудова партія, Свято-Андріївський козацький курінь і Громадянське об'єднання «Тверезий Київ».

У 2014 році рух припинив своє існування, в подальшому перетворившись у підрозділ НГУ «Азов» та організацію «Цивільний Корпус» (яка у 2016 переформувалась у партію «Національний Корпус»).

У 2017 році було оголошено про відновлення Соціал-Національної Асамблеї.[2]

15 липня 2017 року активісти Соціал-Національної Асамблеї взяли участь у акції по захисту Биківнянського лісу.[3]

3 липня 2017 року активісти Соціал-Національної Асамблеї разом з активістами «Добровольчого Руху ОУН» взяли участь у вирішенні конфлікту між переселенцями з Донбасу та представниками підрозділу дружинників «Безпека Життя».[4]

Структура

[ред. | ред. код]
Емблема «Соціал-Національних Профспілок» України

Станом на листопад 2011 року СНА мала осередки у 19 регіонах України. До структур підпорядкованих СНА належать:

  • «Патріот України» — революційний авангард українського соціал-націоналістичного руху. Утворений (відновлений) у 2005 р. Ставить перед собою завдання захисту нації, прямої дії, та охоронні функції СНА.
  • Соціал-Національні Профспілки України — профспілковий рух соціал-націоналістів. СНПУ було утворено в 2010 р. Ставить перед собою завдання захисту соціальних інтересів української нації.
  • «Здорова Нація» — громадська кампанія, утворена 2010 р., координатори якої ставлять за мету пропаганду здорового способу життя та спорту серед молоді.
  • «Молодь Великої України» — молодіжне крило організованого соціал-націоналістичного руху, утворене під час Євромайдану у 2014 р. Ставить собі за мету використання потенціалу молоді у розбудові «Великої України». Членство у організації можна отримати до 18 років, після чого є можливість подальшої діяльності в «Патріоті України» або СНА.

Керівники

[ред. | ред. код]
  • Андрій Білецький — Головний Провідник Соціал-Національної Асамблеї.
  • Олег Однороженко — ідеологічний референт Соціал-Національної Асамблеї.
  • Микола Кравченко — організаційно-кадровий референт Соціал-Національної Асамблеї.
  • Сергій Осадчий — інформаційно-аналітичний референт Соціал-Національної Асамблеї.
  • Ігор Михайленко — керівник Харківського осередку, вишкільний референт Соціал-Національної Асамблеї.
  • Степан Головко — керівник Донецького осередку.
  • Сергій Бевз — керівник Київського осередку.
  • Володимир Шпара — керівник Васильківського осередку, перший заступник керівника Київського осередку.
  • Ігор Криворучко — Головний провідник Соціал-Національної Асамблеї з 2012 року[5][6].
  • Ярослав Бабич — юридичний референт Соціал-Національної Асамблеї у 2014 році.
  • Анна Сенік — пропагандивний референт Соціал-Національної Асамблеї у 2014 році.

Ідеологія

[ред. | ред. код]

Соціал-націоналізм як ідеологія

[ред. | ред. код]

Олег Однороженко визначає соціал-націоналізм як ідеологію, що базується на максималізмі, та активізмі.

Базовими принципами соціал-націоналізму є:

  • Соціальність («Ми не відмітаємо існування багатих (але не надбагатіїв), але відкидаємо можливість існування бідних»[7])
  • Великодержавність («Це питання, як не дивно, не стільки політичне, скільки біологічне. Будь-який живий організм в природі стримить до розширення, розмноження, збільшення. Цей закон універсальний і для інфузорії-туфельки, і для людини, і для нації-раси»[7])
  • Соціал-націоналізм також за визначенням його ідеологів є антисистемним, самодостатнім, та безкомпромісним.

Відношення до релігії

[ред. | ред. код]

Хоча соціал-націоналізм намагається позиціонувати себе не як релігійний рух, його відношення до релігії варте окремого розгляду.

«Та на будь-яку релігію варто дивитися виключно з огляду на загальнонаціональні інтереси. А така постановка питання дає можливість націоналісту сповідати тільки традиційні, національні чи націоналістичні релігії, яким за програмою Організації „Патріот України“ має сприяти держава націократів[8]».

Крім того, привертає увагу і добре ставлення соціал-націоналізму до неоязичництва

«При цьому у націоналістів лишалися і здорові погляди на перші пагони українського неоязичництва. У „дорозкольній“ ОУН була навіть група їх симпатиків (але не вірян), що гуртувалися навколо Олега Ольжича». [9]

Соціал-націоналізм як політична доктрина

[ред. | ред. код]

Метою соціал-націоналізму у сфері державотворення проголошується побудова нового суспільного ладу, де будуть втілені принципи соціальної та національної справедливості шляхом Соціал-Національної революції. Політична доктрина соціал-націоналізму розбудована на тезах Ярослава Стецька про єдність двох українських революцій — національної та соціальної, які він виклав в працях «Дві революції» та «Без національної революції немає соціальної»[10]. Також, Ярослав Стецько обґрунтував, що соціальна революція неможлива без політичної:

Українська Національна Революція є одночасно соціальною. Що це означає? Українська Національна Революція – це доосновна зміна в її ж напрямі всіх вартостей та установ індивідуального та суспільного життя української людини. Соціальна революція – це доосновна зміна відношення поодиноких людей та суспільних верств по відношенні до найрізнородніших елементів цінностей життя: духових і матеріальних. Політична революція – це захоплення влади поневоленим народом і ним продовжувана, здійснювана соціальна програма в національних рамках[11].

Творча ідея синтезу трьох революцій створює довгострокову перспективу розвитку революційного соціал-націоналізму, який спрямований на утвердження державно-політичного режиму націократії. Форма устрою, яку пропонує соціал-націоналізм — є самобутньою і не вкладається в доктрину фашизму або націонал-соціалізму, як це обґрунтували Микола Сціборський у "Націократії"та Ярослав Стецько у «Двох революціях»[10][12][13][14]. Ярослав Стецько підкреслив:

Наша революція не кінчиться з моментом заіснування державности. Перед нами стоятиме вимога перебудови цілого життя на нових засадах, перевиховування громадянства в нових, героїчних, ідеалах, нав’язання до золотої нитки нашого росту в минулому, яку треба дальше прясти; провести засади аграрної, промислової та торговельної переміни, узгляднивши не тільки господарську сторінку (хоч її в першу чергу), але цілість проблематики, що існує на тих ланках життя, а які є частинами одного великого: Нації.[11].

Діяльність

[ред. | ред. код]

СНА регулярно проводить різнопланові акції: соціальні — проти вирубки парків[15], допомога дитячим будинкам[16] та інше, культурні — захист українських церков[17], марші на честь УПА[18], захист україномовних видань[19] та загальнодержавницькі — вимога повернення ядерного статусу[1].

Під егідою СНА існує громадська спортивна кампанія «Здорова Нація», що пропагує здоровий спосіб життя та спорт серед молоді.

Структурний підрозділ СНА, організація «Патріот України» регулярно проводила військово-спортивні тренування.

Репресії

[ред. | ред. код]
Докладніше: Справа «васильківських терористів»

2011 року у серпні за справою «васильківських терористів» було заарештовано декілька активістів організації. Звинувачення за статтею «тероризм» та ще декількома статтями були винесені Сергію Бевзу, Ігору Мосійчуку та Володимиру Шпарі, перші два з яких були депутатами Васильківської міської ради.

Того ж року в Харкові невідомий відкрив стрілянину в офісі організації. Активісти організації в процесі самозахисту знешкодили нападника. Працівниками МВС спочатку було порушено кримінальну справу проти нападаючого, але згодом справу передали слідчому з Києва, який захисників офісу оголосив обвинувачуваними у нападі та висунули звинувачення за статтею «навмисне вбивство», а Сергія Колесніка (нападаючого) перевели у потерпілі.

Символіка

[ред. | ред. код]
«Ідея нації»

Як організаційний символ, Соціал-національна асамблея використовує колишню емблему Соціал-Національної партії України — «Ідея нації».

Оцінки та критика

[ред. | ред. код]

На думку дослідників пострадянських ультраправих рухів Андреаса Умланда й Антона Шеховцова, Соціал-Національна Асамблея є неонацистською організацією[20].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Соціал-національна асамблея / Портал «Народний оглядач», 14 березня 2014.
  2. ↑ СНА. Відновлення – СНА. sna.in.ua (амер.). Архів оригіналу за 28 червня 2017. Процитовано 3 липня 2017. [Архівовано 2017-06-28 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Соціал-Національна Асамблея на захисті Биківнянського лісу – СНА. sna.in.ua (амер.). Архів оригіналу за 28 червня 2017. Процитовано 3 липня 2017. [Архівовано 2017-06-28 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Скандал навколо помешкання переселенців – СНА. sna.in.ua (амер.). Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 3 липня 2017. [Архівовано 2017-07-18 у Wayback Machine.]
  5. ↑ В Харькове объявились конкуренты «Свободы». Погляд | Взгляд | Інтернет-видання (рос.). Процитовано 16 червня 2024.
  6. ↑ Жизненный путь Игоря Криворучко: через тернии к Ляшко. Межа. Новини України. 30 вересня 2015. Процитовано 16 червня 2024.
  7. ↑ а б Андрій Білецький. Український расовий соціал-націоналізм // Український соціальний націоналізм. — Харків: «Патріот України», 2007. — с. 3-5.
  8. ↑ Мережеве видання Рід. rid.org.ua. Процитовано 29 вересня 2015.
  9. ↑ Мережеве видання Рід» Наша Віра (соціал-націоналізм та релігія). rid.org.ua. Процитовано 29 вересня 2015.
  10. ↑ а б Ярослав Стецько — ідеолог соціального націоналізму (до сторіччя Провідника ОУН), 19 січня 2012.
  11. ↑ а б Ярослав Стецько: «Без національної революції немає соціальної»
  12. ↑ Микола Сціборський: Націократія [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.].
  13. ↑ Ярослав Стецько: Дві революції (збірка). Архів оригіналу за 2 червня 2019. Процитовано 25 травня 2019. [Архівовано 2019-06-02 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Тягнибок відрікся від Гітлера: «Соціал-націоналізм — це не націонал-соціалізм» // Історична правда. — 2011. — 26 грудня.
  15. ↑ Нічна акція на захист лісу[недоступне посилання з липня 2019]
  16. ↑ Івано-Франківський осередок «Патріот України» завітав до дитячого будинку. Архів оригіналу за 10 червня 2012. Процитовано 30 серпня 2012. [Архівовано 2012-06-10 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Конотоп: Патріот України на захисті Української Церкви. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 30 серпня 2012. [Архівовано 2012-06-28 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Марш УПА 18 жовтня 2008 року
  19. ↑ Не віддамо «Кримську Світлицю»![недоступне посилання з липня 2019]
  20. ↑ Anton Shekhovtsov, Andreas Umland Ukraine's Radical Right // Journal of Democracy. Volume 25, Number 3 July 2014. p.61.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Соціал-Національна_Асамблея&oldid=44623898