Соціоніка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Соціо́ніка — концепція на перетині психології та соціології, запропонована у 1970-х роках литовською радянською вченою в галузі економіки Аушрою Ауґустінавічюте на основі типології особистостей Карла Юнга. Ауґустінавічюте та її послідовники виділяють 16 типів особистостей та постулюють певні особливості характеру та поведінки для кожного типу, а також закономірності відносин між цими типами.[1]

Науковий статус соціоніки суперечливий. Науковості цієї концепції притримуються її численні прихильники у країнах колишнього СРСР, а за їх межами вона майже невідома.[Джерело?](окремі приклади[2]) За визначенням самої Ауґустінавічюте соціоніка є наукою про «соціон, соціонну структуру суспільства, про різні типи інформаційного метаболізму і різні форми відносин між ними, про структуру і функціонування моделі інформаційного метаболізму».[3] На пострадянському просторі прихильники соціоніки вважають її наукою про «стійкі типи мислення та поведінки людини»[4] про «обмін інформацією між людиною і зовнішнім світом» та «типи психоінформаційних систем (людина, колектив, етнос, держава) і взаємодію між ними»[5][6]

У той же час дослідники, які не належать до соціонічних об'єднань та гуртків оцінюють соціоніку як психологічну теорію, що описує типологію взаємовідносин між людьми з різними типами особистості[1], ненаукову галузь дослідження[7] або навіть як псевдонауку.[8]

В англомовному науковому світі соціоніка (англ. socionics) — це поле міждисциплінарних досліджень між соціологією, інформатикою та штучним інтелектом. Метою таких досліджень є аналіз поведінки штучних соціальних систем.[9] До типології Ауґустіновічюте це поле не має стосунку.

Історія[ред.ред. код]

Соціоніка з'явилась як поєднання ідей К. Г. Юнга про психологічні типи з концепцією польського психіатра А. Кемпінського про інформаційний метаболізм. Одним з ключовим термінів соціоніки є поняття типу інформаційного метаболізму, або соціонічного типу («соціотипу») як структури психіки, яка визначає в людині певний набір рис характеру.

Історія теорії, що отримала згодом назву «соціоніка» почалась ще в другій половині 60-х років, коли Аушра Аугустінавічюте (коротке написання прізвища — Ауґуста), декан факультету сім'ї та шлюбу Вільнюського педагогічного університету, зацікавилась питанням: «Чому хороші люди, навіть за наявності взаємного бажання, так часто не можуть порозумітись між собою». Спочатку вона спробувала пояснити це в рамках домінуючої ідеології марксизму-ленінізму, однак майже одразу зрозуміла безперспективність цієї ідеї — стосунки між людьми формуються не лише на основі приналежності людей до певних класів (зовнішні чинники), а й певної внутрішньої схильності. Ознайомившись із рядом різноманітних типологій особистості, Аушра Ауґустінавічюте вирішила поєднати ідеї швейцарського психолога, основоположника аналітичної психології Карла Густава Юнга з ідеєю польського психіатра Антонія Кемпінського про інформаційний метаболізм (подібно до того, як тіло людини потребує їжі у вигляді продуктів в певних співвідношеннях, психіка людини також потребує «їжі» у вигляді різної інформації, а нестача інформації певного типу пригнічує психіку і навіть може призвести до хвороб психіки). Ці ідеї вона поєднала з концепціями кібернетики та моделювання психічних процесів, що інтенсивно розвивались у 60—ті роки.

У 1995 році Російська академія природничих наук визнала соціоніку як відкриття, і її творця, Аушру Аугустінавічуте, було нагороджено дипломом та медаллю імені академіка П. Л. Капіци[10].

Офіційним часом «народження» соціоніки вважається 1980-й рік, коли була опублікована перша робота з цієї дисципліни («Mokslas ir technika», Vilnius, 1980, Nr. 4). До новоствореної науки вкрай агресивно поставилися радянські ідеологи, а також їх ідеологізовані поплічники у сфері психології. Засади соціоніки, в яких розглядались різні та стабільні типи та форми поведінки, мислення особистості, як раніше — аналогічні ідеї генетики та кібернетики, суперечили самій сутності тоталітарної радянської ідеології, що розглядала людей вкрай одномірно, як гвинтиків, які можна довільно замінювати. Однак низка провідних вчених, зокрема доктор психологічних наук, професор М. М. Обозов та ін., особливо педагоги, кібернетики та фахівці із створення штучного інтелекту, з цікавістю поставилися до теорії соціоніки. Тому Аушра Ауґустінавічюте, за запрошеннями різних зацікавлених наукових організацій, час від часу читала лекції у різних містах колишнього СРСР, на яких були присутні психологи, педагоги, вчителі, кібернетики, програмісти, інженери та наукові співробітники різних наук, які побачили у соціоніці як науці великий потенціал для всебічного застосування в багатьох наукових та суспільних сферах. Саме тому майже одразу соціоніка «пішла в народ» — неформальні клуби і гуртки з її вивчення почали виникати у різних частинах Радянського Союзу (Вільнюс, Ленінград, Київ, Новосибірськ та ін.). В 1984-85 рр. А. Ауґустінавічюте, за запрошенням керівництва найбільшого в СРСР Інституту Кібернетики імені В. М. Глушкова АН УРСР (Київ) прочитала низку лекцій. Звідси, та за підтримки прогресивних педагогів та філософів постала Київська школа соціоніки — доктори філософії О. В. Букалов, В. В. Гуленко, В. Д. Єрмак, О. Г. Шульман, А. О. Овчаров, О. Б. Карпенко, В. В. Мегедь, С. І. Чурюмов, І. Ю. Литвиненко, та ін.), що стала безумовним інтелектуальним лідером соціонічної спільноти ще до початку 2000-х рр.[11]., а Київ і нині залишається неформальною столицею соціоніки[12]. Так, в більшості захищених 836 дисертацій та наукових статей, в яких використовуються теорія і методи соціоніки, цитуються, крім праць доктора філософії А. Ауґустінавічюте, наукові праці докторів філософії та кандидатів наук — О. В. Букалова, В. В. Гуленко, В. Д. Єрмака, О. Б. Карпенко, В. В. Мегедь, А. О. Овчарова, Ю. С. Симонова, С. І. Чурюмова, Г. В. Чикирисової, Г. О. Шульмана[13]. З 1986 року в Київському міському будинку учителя вже 27 років працює Міський науковий семінар з соціоніки, на якому було представлено та заслухано більше двох тисяч наукових доповідей. З 2001 р. у Будинку Вчених Національної академії наук України проходить щомісячний науково-освітній семінар з соціоніки (кер. доктор філософії О. В. Букалов)[14][15][16]. У 1988 році в Полтаві відбулась перша Всесоюзна конференція з соціоніки під проводом Науково-технічного Товариства Радіоелектроніки та зв'язку ім. О. С. Попова. Відтоді конференції проводяться регулярно (з 1991 року — як міжнародні — у Києві, під егідою Міжнародного інституту соціоніки), у вересні 2014 року відбулась чергова, XXX Міжнародна конференція з соціоніки — «Психоінформаційні технології. Кадровий менеджмент та психологія особистості»[17].

У зв'язку з великою зацікавленістю студентів, викладачів, наукових співробітників у галузі соціоніки, Національна наукова бібліотека ім. В. І. Вернадського організувала тематичну виставку «Соціоніка: наука спілкування, розуміння та згоди»[18]. На сьогоднішній день соціоніці присвячено більше 3 тисяч наукових робіт, близько тисячі фахівців ведуть активну дослідницьку діяльність (наукометричні дані по соціоніці). Міжнародним інститутом соціоніки видається шість міжнародних спеціалізованих науково-практичних журналів — «Соционика, ментология и психология личности», «Менеджмент и кадры: психология управления, соционика и социология», «Психология и соционика межличностных отношений», «Педагогика, психология и соционика образования» та їнші[19], найстарший серед яких — «Соционика, ментология и психология личности», міжнародний міждисциплінарний реферований[20] науковий журнал, виходить друком з 1995-го року. В редколегію журналу входить низка академіків та докторів наук, зокрема Зязюн Іван Андрійович, директор Інституту педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України, академік Академії педагогічних наук України, Заслужений працівник вищої школи УРСР, доктор філософських наук, професор; Новіков Віктор Васильович, президент Міжнародної академії психологічних наук (Росія), доктор психологічних наук, професор; Обозов М. М., академік Міжнародної академії психологічних наук, доктор психологічних наук(Росія), професор; Донченко О. А., доктор соціологічних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України; Саєнко Ю. І., доктор економічних наук (економічна соціологія), зав. відділом соціальних експертиз Інститута соціології Національної Академії Наук України[21]. З 2006 року працює Міжнародна Наукова Вчена Рада з Соціоніки, в яку входить низка докторів наук різних країн[22].

Терміни та поняття[ред.ред. код]

Соціо́н — одне з ключових понять, що позначає систему з усіх 16 соціотипів[23], часто мислиться як «кватерніон кватерніонів» (тобто система систем).

У роботах Аушри Ауґустінавічюте соціон розуміється як своєрідний мінімальний елемент соціального, «молекула» соціуму (у цьому значенні ідея соціону досить тісно пов'язана з ідеєю «біону» як одиниці біологічного), а тому соціон можна розуміти як певну модель ідеального соціуму.

Соціотип (соціонічний тип, також, як спеціальний науковий термін, використовується назва тип інформаційного метаболізму (ТІМ)) — центральне поняття соціоніки, що позначає фіксований спосіб здійсненя складного інформаційного процесу, зокрема — вроджену і незмінну впродовж життя структуру психіки, яка визначає спосіб взаємодії психіки з інформацією. Варто розрізняти соціонічний тип та тип особистості — останній крім соціонічних характеристик включає в себе ще й низку психологічних.

Основні положення соціоніки[ред.ред. код]

1. Свідомість людини розглядається як інформаційна система, що включає в себе 8 підсистем відображення окремих аспектів світу, або функцій інформаційного метаболізму: інтуїцію, сенсорику (почуття), логіку (мислення) і етику(відчуття та емоції) з урахуванням екстраверсії або інтроверсії.[24]

2. На відміну від схеми К. Г. Юнга, введено поняття про ієрархічне дискретне розташування функцій та їх диференціацію як у свідомості, так і в підсвідомості — від найбільш розвиненої й диференційованої до найменш розвиненої.

3. На кожному з рівнів (свідомому і підсвідомому) розміщені в порядку ступеня диференціації по дві пари функцій. При цьому в одній парі знаходяться раціональна функція — логіка або етика, та — ірраціональна — інтуїція або сенсорика.

4. За характером сприйняття, переробки і видачі інформації виділяються 16 типів інформаційного метаболізму, або соціотипів, в залежності від комбінації 8 функцій.

5. Характер мислення, потреби, мотивація поведінки і сама поведінка людини (і людських спільнот) визначаються багато в чому його типом інформаційного метаболізму (ТІМом).

6. Кожен ТІМ характеризується особливостями сприйняття тих чи інших аспектів навколишнього світу, на які накладаються як інформаційне наповнення виховання і культурний контекст епохи. Це вже індивідуальність.

7. Психоінформаційна взаємодія шістнадцяти ТІМів як інформаційних систем характеризуються 16 типами відносин: від повної сумісності та додатковості до конфліктних відносин.

8. Шістнадцять ТІМів утворюють соціон, що підрозділяється на 4 стійкі за психологічним відносинам четвірки ТІМів — квадри.

9. Крім симетричних відносин (їх дванадцять) існують і асиметричні (відносини соціального замовлення та контролю). Ці відносини утворюють в соціоні так звані кільця соціального прогресу, по яких відбуваються трансформація і реалізація, втілення інформації. Всі чотири квадри пов'язані між собою двома кільцями соціального прогресу — еволюційним і коригувальним. У суспільстві угруповання типу квадр відіграють велику роль завдяки тому, що квадра об'єднана загальним світорозумінням, світоглядом і взаєморозумінням партнерів.

10. У свою чергу і квадра розділяється на дві діади, в кожну з яких входять ТІМи, що доповнюють один одного, або дуальні ТІМи.

В рамках соціоніки побудовані інформаційні, або психоінформаційні, моделі психіки кожного типу. Тому соціонічні методи інформаційного моделювання дозволяють створювати моделі як окремої психіки людини, так і описувати поведінку малих та великих груп, колективів, етносів, їх взаємодію, тощо. Моделювання на підставі чітких категорій та теорії систем — це головна риса соціоніки, яка виділяє її проміж цілої низки наук, особливо гуманітарних[25]. Тому існують підстави для ствердження, що соціоніка, з її потужним категоріальним та аналітичним апаратом, співвідноситься з гуманітарними науками так само, як математика — з науками природничими. Подібно математиці вона дає їм мову чітких структур і категорій. Можна припустити, що перехід багатьох гуманітарних дослідницьких напрямів до статусу строгих наукових дисциплін можливий лише з використанням аналітичного апарату соціоніки.[26][27] Про це свідчить різноманітність використання апарату та методів соціоніки у більш ніж 830 дисертаціях з усіх гуманітарних, деяких природничіх, а також з технічних наук[28][29], широка сфера практичного використання соціонічних технологій, а також викладання та використання соціоніки в різноманітних наукових дисциплінах як інструменту аналізу.[30].

Соціоніка як академічна та навчальна дисципліна[ред.ред. код]

На думку прихильників соціоніки, її методи дають змогу визначити ступінь сумісності людей у будь-якій групі: від подружжя і родини — до робочого колективу, та надати потрібні рекомендації.[6]. Соціоніка дає змогу передбачати характер відносин і ступінь ділової, інформаційної та психологічної сумісності людей ще до того, як вони об'єднані в один колектив, тобто вирішувати «зворотну задачу» соціометрії.[31]

Соціоніка цілеспрямовано вивчає механізм, за допомогою якого людина здійснює інформаційний метаболізм, тобто сприймає і оцінює інформацію, що надходить до неї. У зв'язку з цим людина розглядається як психоінформаційна система, що має конкретні канали зв'язку. Людське спілкування, відповідно, постає як обмін інформацією, при цьому термін «інформація» розуміється доволі широко: інформація може бути вербальна і невербальна, виражена в жестах чи міміці, інформаційний характер носять і почуття, і настрої, і враження від творів мистецтва[32][33].


Росія[ред.ред. код]

У програмі вищої професійної освіти РФ за спеціальністю «Соціологія», прийнятої Університетським Міжвузівським об'єднанням (УМО), до якого входить 116 університетів Росії, і затвердженої та впровадженої Міністерством освіти і науки РФ входить одне заняття з соціальної психології, до якого серед інших психологічних типологій згадується і соціонічна.[34]

Професор ядерної фізики Борис Литвинов[ru] у своєму курсі основ інженерної діяльності на останніх двох лекціях згадує соціонічну модель як метод створення робочих груп і колективів.[35]

Доктор психологічних наук В. Г. Крисько присвятив соціоніці статтю у «Словнику-довіднику з соціальної психології»[36].

Математична психологія (Інститут психології) використовує і розглядає соціонічні моделі психіки.[37] Соціонічні моделі та концепції розглядаються психологами також у контексті системної організації та детермінації психіки.[38]

На початку 2000-х років на юридичному факультеті Челябинського університету Марина Губенко читала курс «Пррактика вирішення індивідуальних і колективних трудових спорів: Соціоніка», де автор пропонувала соціонічний метод для вирішення трудових спорів.[39]

Україна[ред.ред. код]

У підручнику «Психологія управління» доктор економічних наук, професор Є. І. Ходаківський зі співавторами присвячують соціоніці цілий розділ, переконуючи читача в її науковості.[4]

Деякі автори вважають, що соціонічне знання є одним з яскравих досягнень сучасної психології.[40]


За даними Міжнародного інституту соціоніки[41], та каталогу наукових дисертацій[42], у період з 1995 по 2011 роки термін «соціоніка» було використано у більш ніж 870 захищених в Росії дисертаціяз з яких 150 — докторські. Зокрема за напрямками: Психологічні науки — 142 диссетації, Педагогічні науки — 260, Економіка та менеджмент — 110, Соціологічні науки — 55, Технічні науки — 43, Філософські науки — 42, Філологічні науки — 41, Медицинські науки — 31, Теорія культури та архітектури — 20, Юридичні науки — 12; а також в політичних, історичних, та мистецтвознавчих науках. У той же час, В Україні та Латвії захищено менше 10 таких дисертацій.

Соціоніку викладають у більш ніж 180 державних університетах, включаючи 116 російських, що входять до міжвузівського об'єднання класичної освіти, та інших[43][44], різних країн — Росії, України, інших країн СНД, у тому числі ті, що входять у о об'єднання Сітьового Університету СНД — 26 університетів (спеціалізація «Міжнародний менеджмент»)[45] а також в країнах Євросоюзу — Болгарії, Литві, Латвії, Румунії, Естонії, або як про окремий курс, або, з огляду на те, що методи соціоніки застосовуються у різних гуманітарних науках, в складі таких навчальних дисциплін, як Соціологія[46][47][48][49], педагогіка[50], соціальна психологія[51], менеджмент[52], психологія управління[53], управління людськими ресурсами, конфліктологія[54][55][56], соціально-культурний сервис та туризм[57][58], інформатика[59] та програмування, філософія[60][61], неврологія, журналістика[62][63], документознавство[64], реклама[65][66], бібліотекознавство, соціальна робота[67], лінгводидактика[68], та в інших, у тому числі в технічних дисциплінах[69].

В деяких університетах соціоніка одночасно викладається на різних кафедрах відповідно до потреб їх спеціалізації. Так, наприклад, у Вищій школі економіки (Москва) на факультеті прикладної політології вона входить в курс дисципліни «Основи світової і російської журналістики», а на факультеті бізнес-інформатики — в курс дисципліни «Ділові та міжкультурні комунікації»[70]. В Самарському державному аерокосмічному університеті ім. академіка С. П. Корольова соціоніка викладається на кафедрах соціології та філософії.[71][72]В Тюменському державному університеті програми підготовки за спеціальностями «Державне та муніципальне управління»[73], «Інформаційний менеджмент»[74] і «Туризм»[75]. Навчальні плани Омського державного педагогічного університету для бакалаврів за напрямом «Конфліктологія»[76] та магістрів за напрямом «Філософія»[77] пропонують соціоніку серед курсів за вибором. У Daugavpils University соціоніку викладають у магістратурі при підготовці психологів-вихователів[78] та на факультеті музики і мистецтв[79].

Університетами Росії[80][81][82][83][84], України[85][86][87], Болгарії[88], Румунії[89], видано кілька десятків підручників і монографій з питань соціоніки, або з психології, педагогіки і менеджменту, в яких соціоніці та її методам присвячені окремі розділи.

Станом на 2015 рік дослідження (у тому числі в академічних установах) та прикладні роботі у сфері соціоніки проводяться в Україні, Росії, Казахстані, в інших країнах СНД, в країнах Європейського Союзу — Болгарії, Великій Британії, Латвії, Литві, Естонії, Австрії, Німеччині та ін., а також в США[90].

Наукові дослідження в рамках соціонічної парадігми[ред.ред. код]

Професори економіки Г. Фінк та Б. Майрхофер ((Австрія)) згадують соціоніку як одну з чотирьох близьких моделей (включаючи кібернетичну теорію Маруями, п'ятифакторну модель», типологію Маєрс-Бриггс), що пропонують типологізацію особистостей, проте зауважують, що в науковій літературі з менеджменту моделі соціоніки не використовуються[91]

Інтерни-хірурги Дж. Хорвуд і А. Мо (Вельс) у роботі з формування колективів використали соціонічну модель нарівні з типологією Маєрс-Бриггс для аналізу особиснісних взаємодій, проте не вказали, яка з методологій є кращою[92]

Сфери застосування[ред.ред. код]

Менеджмент, кадрове консультування (професійна орієнтація, сумісність у робочому колективі, стратегія підприємства на базі типів співробітників), підготовка авіаційних та космічних екіпажів, педагогіка (вивчення взаємодії поміж викладачем та студентом/учнем, проблеми засвоєння навчального матеріалу), сімейне консультування (шлюб та розлучення, проблеми віку), фундаментальні наукові дослідження (математичне моделювання, генетика, психофізиологія, морфологія — зовнішні параметри соціонічних типів), психологичні ігри та тренінги.


Соціонічні технології в менеджменті, підборі персоналу та створенні колективів[ред.ред. код]

Менеджмент є однією з найбільших сфер застосування соціоніки. Існує цілий ряд як теоретичних, так і практичних розробок, або S-технологій, що побудовані на базі соціоніки[93][94][6].

Зокрема, на практиці методи та технології соціоніки були успішно використані науковими співробітниками-консультантами Міжнародного інституту соціоніки та їх колегами у менеджменті, реорганізації та створенні колективів понад 150 підприємств, фірм, банків, компаній Росії, України, Латвії, Німеччині, та інших країн, включаючи 30 підприємств російського газового концерну «Газпром» в районах Крайньої Півночі Росії[95][6].

Керівництво Deutsche Bank застосовує методи соціоніки для оцінки майбутніх співробітників[96]. В останні роки соціонічний інструментарій все активніше використовується компаніями Росії, України, та інших країн. Це, наприклад, використання соціонічної моделі в системі оцінки персоналу на підприємствах компанії «Російський Алюміній»[97]. Для виявлення типів застосовують різний інструментарій, а головним чином спостереження і тестування, зокрема, відомі тестові методики[98].

Експериментальні дослідження колективів, показують, що за результатами продукту їхньої спільної діяльності соціонічні колективи (тобто колективи, підібрані за сприятливими інтертипними відносинами) виявилися більш результативні при менших ресурсних затратах (час, психічні процеси). Таким чином, соціоніка дає на сьогоднішній день найбільш простий і оригінальний метод формування робочих, навчальних колективів та інших соціальних груп із заздалегідь запланованим завданням[99]. Проведені дослідження підтвердили необхідність та доцільність формування колективів, особливо спеціальних, у тому числі пов'язаних з безпекою, за допомогою соціонічних технологій. Наприклад, експериментальне дослідження ряду авіаційних диспетчерських служб, проведене в Санкт-Петербурзькому державному університеті (СПб ГУ ГА) показало, що обчислюваний на базі СМІО (Соціонічної моделі інтертипних відносин) інтегральний показник якості взаємодії диспетчерів високо достовірно корелює з даними соціометричного Колірного Тесту Стосунків[100].

Професори Дж. Хорвуд і А. Мау (Велика Британія) використовують методи соціоніки для формування хірургічних бригад швидкої допомоги[101].

Існує числений ряд наукових монографій та підручників, де розглядаються принципи застосування практичних методів соціоніки для формування ефективних колективів. Автори таких робіт підкреслюють, що моделювання ситуацій в колективах на основі соціоніки можна вести двома основними шляхами: через формування малих груп на основі соціонічних структур (квадр, клубів, типів темпераменту) і через аналіз інтертипних відносин членів групи. Основоположним чинником вибору підходу буде поставлена конкретна мета. Якщо ми хочемо проаналізувати ситуацію в колективі, робочу атмосферу, з можливим внесенням коректив, то найкраще провести аналіз інтертипних відносин між членами колективу.[102][103][104][105][106] [107] [108] [109] [110] [111] [112]

Методи соціоніки використані у більш ніж 110 кандидатських та докторських дисертаціях з менеджменту, економіки, організаційної психології[113].

Соціоніка в системі безпеки атомних електростанцій[ред.ред. код]

Управління безпекою небезпечних підприємств, хімічних, або ядерних, включає в себе спеціальні методи підбору персоналу та роботи з ним. Для ефективного пошуку забезпечення безпеки АЕС за рахунок оптимізації людського фактора виділяють ряд ергономічних факторів, що діють на людину в сучасних системах управління: інтенсивність роботи; тиск фактора часу; ізольованість і віддаленість робочих місць, утрудняє міжособистісні контакти; одноманітність і монотонність роботи (особливо біля пультів); недостатня рухова активність; різні негативні зовнішні впливи (шуми, вібрації і т. д.). Дія цих факторів, а найчастіше їх поєднання, нерідко породжує екстремальні режими роботи та пов'язані з ними стресові стани (не кажучи про безліч інших факторів, присутніх у діяльності оперативного персоналу АЕС). Однак на практиці застосувати цей підхід досить важко, тому що потрібні величезні фінансові витрати і час. Крім факторів, породжуваних безпосередньо самою операторською діяльністю, виділяють також соціальні стресори. Соціальні стресори можуть самі по собі викликати помилки, але найчастіше вони провокують помилки в тих ситуаціях, де вони можуть бути найбільш вірогідні. Так, людина, у якої немає ясного уявлення про коло її обов'язків, або людина, що вважає дану роботу небезпечною, буде, наприклад, при дефіциті часу завідомо частіше здійснювати помилки, ніж та, на яку не діють подібні соціальні стресори. Тому, з метою зменшення впливу цих стресорів, наприклад на Запорізькій атомній електростанції (ЗАЕС) проводиться тестування оперативного персоналу засобами соціоніки і формування робочих змін за результатами тестування, проведення комунікаційних тренінгів, та ін.[114]. Соціоніку викладають в курсах підготовки кадрового резерву, як, наприклад, на Ленінградській атомній електростанції (ЛАЕС)[115].

Застосування принципів соціоніки у системі безпеки атомних електростанцій розглядається в спеціальному підручнику[116]. При цьому аналізується структура соціального поля колективу, концепція якого співпадає з поняттям психоінформаційного простору колектива в інтегральній соціоніці[117] [118]. Засобами соціоніки, з використанням психоінформаційної теорії відносин, також описані різні режими взаємодії людини — оператора або диспетчера — зі складними системами управління технологічними процесами на підприємствах, а також на транспорті[119].

Педагогічна соціоніка[ред.ред. код]

Як результат широкого застосування методів соціоніки у педагогіці склався новий науковий напрямок — Педагогічна соціоніка[120][121]. Найбільш активно соціоніка використовується в освітньому процесі, причому не тільки як інструмент вчителя для управління навчальним процесом[122], але і як основа для розвитку і вдосконалення системи освіти та підготовки кадрів. Педагог, який володіє соціонічними знаннями і технологіями, може свідомо налагоджувати взаємодії з оточуючими і підвищити ефективність професійної діяльності[123]. Цілеспрямоване використання інтертипних відносин дозволяє інтенсифікувати дидактичний процес, посилити мотивацію учнів[124][125].

Соціоніка також застосовується для оцінки індивідуально-психологічних та особистих якостей людини з метою прогнозу успішності його професійної діяльності[126]. Низка авторів, у тому числі із Запорізького національного університету, пропонує підхід, в якому саме соціоніка може стати теоретичною основою особистісно-орієнтованих освітніх технологій[127][128].

Загалом, методи соціоніки використано у більш ніж 260 докторських та кандидатських диссертаціях з питань педагогіки[129].

Соціоніка в пілотованій космонавтиці[ред.ред. код]

У Центрі підготовки космонавтів імені Ю. А. Гагаріна в Зоряному містечку (Росія) під керівництвом старшого наукового співробітника Центру доктора мед.наук Р. Б. Богдашевського, методи соціоніки з 1992 року успішно використовуються для підготовки російських космонавтів і міжнародних космічних екіпажів до космічних польотів, оскільки питання міжособистісної сумісності та ефективності спільної роботи в екстремальних умовах і замкнутому просторі є дуже важливими для успішності польоту.[130]. У Зоряному містечку проводяться науково-практичні семінари з використання методів соціоніки і типології особистості для підготовки космічних екіпажів. Питання створення космічних екіпажів, у тому числі за допомогою методів соціоніки, особливо для тривалих польотів, розглядалися на міжнародній конференції по космічним дослідженням[131], на Космічному форумі 2011 р, та конференції «Пілотовані польоти в космос» (Conference «Piloted Flights into Space»), які проходили у Зоряному містечку і в Президії Російської Академії наук (Москва), у доповідях д.м.н., професора Р. Б. Богдашевського, доктора філософії А. В. Букалова та доктора філософії О. Б. Карпенко.[132] У системі підготовки космонавтів, для кожного космонавта знання соціонічного типу, як власного, так і членів екіпажу, їх провідних психічних функцій, аналіз специфіки інтертіпних взаємодій і відносин, що дозволяє дати прогноз психологічної сумісності в космічному екіпажі, є невід'ємною частиною системи тренувань, підготовки до космічного польоту, і відбивається, в тому числі, в письмових «Звітах про підсумки тренування», та інших документах.[133]

Авіаційна соціоніка[ред.ред. код]

З огляду на важливість безпеки польотів, пасажірів, та членів єкіпажей повітряних суден, методи соціоніки виявились практично необхідними для авіаціі. Виникла Авіаційна соціоніка, яка є складовою частиною в процесі підготовки авіаційного персоналу. На підставі розпорядження Міністерства транспорту Російської Федерації Департаментом льотних стандартів в 2001 р. було затверджено типову програму «Підготовка авіаційного персоналу в галузі людського чинника», що передбачає не тільки знання основ соціоніки льотчиками та іншими авіаційними фахівцями, але і прогнозування методами соціоніки взаємодій в авіаційних екіпажах, в тому числі такі теми: «Тема 5. „Авіаційна соціоніка і її місце у вирішенні проблеми людського фактора“: Витоки авіаційної соціоніки. Вчення К. Г. Юнга про типи особистості. А. Аугустінавічюте і створення соціоніки. Сучасний стан соціонічної науки. Соціотипи та їх класифікація. Інтертипні відносини. Соціонічні складові професійної характеристики. Тема 6. „Проблема формування льотних екіпажів та інших авіаційних колективів з високою ефективністю взаємодії“: Документи, які регламентують процес формування льотних екіпажів. Актуальність проблеми формування колективів з високою ефективністю взаємодії. Загальні принципи формування команди. Підходи до формування команд, прийняті в соціоніці: квадра і типологія „неквадральних“ команд. Формування команд в концепції цілеспрямованих систем. Тема 7. „Формування ефективних команд на базі соціонічних моделей“: Нечіткі множини: терміни та визначення. Соціонічна модель людини. Соціонічна модель члена екіпажу. Екіпаж як колективний оператор. Соціонічна характеристика екіпажу. Кількісна оцінка ефективності взаємодії. Умови досягнення синергізму. Прогностична Соціонічна характеристика екіпажу. Соціонічна модель інтертипних відносин. Соціонічна модель екіпажу та її розрахунок. Використання соціонічної моделі інтертипних відносин для формування ефективної команди. Тема 8. „Проблема оцінки взаємодії людини і техніки“: Оцінка взаємодії в системі „пілот — повітряне судно“. Критерії оцінки взаємодії. Соціонічні аспекти взаємодії пілота з повітряним судном. Запобігання помилок пілота конструктивними і технологічними заходами»[134]

А. В. Малішевський і О. В. Арінічева (Санкт-Петербурзький Державний Університет Цивільної Авіації) досліджували питання комплектування екіпажів літальних апаратів на базі соціонічного підходу з використанням соціонічної моделі інтертіпних відносин (СМІО). Було виявлено, що обчислюваний на підставі СМІО інтегральний показник якості взаємодії צ високо достовірно (p ≤ 0,01) корелює з даними кольорового тесту стосунків (ЦТО) Еткинда і перевищує за силою кореляцію даних колірного тесту з кожної з окремих складових. При цьому результати, отримані за прогностичним показником якості взаємодії צ, порівнювались за величиною з експертними оцінками, а також з соціонічними характеристиками екіпажів (СХЕ), які розраховуються за методикою, запропонованою С. Д. Лейченко. Був зроблений висновок, що соціонічний інтегральний показник якості взаємодії צ дає можливість здійснювати необхідну кадрову політику, і дозволяє формувати трудові колективи, включаючи авіаційні екіпажі, які володіють високою ефективністю взаємодії[135].

Проводяться численні дослідження у цій області, захищений ряд дисертацій[136][137], видані фундаментальні монографії[138].

З метою поліпшення взаємодії авіаційного персоналу провідними спеціалістами Санкт-Петербургського університету ГА, з використанням методів соціоніки було обстежено 2330 осіб, у тому числі: студенти СПб ГУГА, Російського ГПУ ім. А. І. Герцена і СПб ГУ культури і мистецтв; льотний склад авіакомпаній: «Сибір», «БАЛ», «Атлант-Союз», «Уральські авіалінії», «САТ», «Лукойлавіа», «Газпромавіа», «Томскавіа», «Мавіал», «Enimex» (Естонія), «Ейр Казахстан», «Азербайджан Хава Йоллари», «КазЕйр Уест», «Новоуренгойского ВАТ», «Авіашельф», «Рус Ейр», « Югана» тощо; диспетчери управління повітряним рухом (УВС): Москви, Хабаровська, Ростова-на-Дону, Новокузнецька, Магадана, Норильська, Саратова, Омська, Кемерово, Нового Уренгоя, Сиктивкара, Нальчика, Усть-УТА, Колпашево, Печори, Евенкіі, Якутії і Сахаліну викладачі ряду АУЦ і практично всіх льотних училищ Росії; представники Азербайджану, Росії, Казахстану, Узбекистану, України, Естонії. Ця база — результат майже 10 років дослідницької роботи. В своїх дослідженнях автори посилаються на фундаментальні розробки Київської школи соціоніки, Міжнародного інституту соціоніки, на публікації в журналах «Соционика, ментология и психология личности», «Менеджмент и кадры: психология управления, соционика и социология»[139].

В експериментальних дослідженнях Національного авіаційного університету та Державної льотної академії України показано, що використання соціометричного і соціонічного підходів до комплектування льотних екіпажів та диспетчерських змін відіграють важливу роль у процесі роботи авіаційних фахівців. З позицій системного підходу було визначено соціонічні типи особистостей авіаційних фахівців та їх взаємодію при виконанні професійних завдань у складі малої групи на прикладі диспетчерської зміни. За результатами експериментів були отримані соціометричні і соціонічні показники авіаційних диспетчерів. Проведено кореляційний аналіз отриманих параметрів. Визначена інтенсивність зв'язку між рівнями взаємодії особистості. Практична цінність досліджень полягає в розробці автоматизованого модуля для визначення індивідуальних соціонічних характеристик операторів та оцінки ефективності їх взаємодій в процесі управління повітряним рухом, зокрема, в особливих випадках польоту[140].

Соціологічна та політологічна соціоніка[ред.ред. код]

Філософ та соціолог, к.ф.н. В. А. Кононов вважає, що соціоніка потрібна не тільки соціології, а й науці в цілому як універсальний методологічний інструмент, як теорія антропного принципу. При цьому накопичене соціонікою знання затребуване в соціології особистості, розгляді малих груп та їх динаміки, аналізі соціальних спільнот, вивчення законів соціального розвитку з опорою на закон змінюваності квадр Букалова — Гуленко.[141]

Доктор соціологічних наук В. Н. Антошкин зазначає, що соціоніка як наука про типи інтелекту або типах інформаційного метаболізму (соціотип) виконує для ряду наук інтегруючу методологічну роль, оскільки, наприклад, в соціології добре розвинений апарат емпіричних досліджень, але необхідно перевести все багатство зібраного нею фактичного матеріалу в типологічну форму. У соціонічний аналізі виділяють соціотипи як типові зразки соціальної поведінки людей. Кожен соціотип має свою соціальну місію і виконує свою соціальну роль. Соціотип — це інтеграція проявів особистості на 4 рівнях — фізичному, психологічному, соціальному та інтелектуальному. Соціальний рівень як первинний, базовий є носієм, субстратом для інтелектуального рівня. Соціальне визначає інтелектуальне, а інфомоделі локалізуються і проявляються в соціумі. Тому соціоніка органічно пов'язана з соціологією. При цьому методи соціоніки дозволяють стискати інформацію, що аналізується, в тисячі і мільйони разів без втрати основних параметрів задачі або проблеми[142] Це свого роду метамова, який пропонується для освоєння діловим людям і менеджерам. Тому єдина фіксована класифікація типів інтелекту і типів соціальної поведінки дозволить систематизувати великий матеріал соціальних і гуманітарних наук. Це призведе до оптимізації процесів дослідження, навчання та управління. Соціоніка вивчає інтегральні типи товариств, етносів та інших спільнот, що дозволяє її розглядати як приклад плюралістичного підходу до типології суспільства. Основний соціонічний критерій — способи сприйняття, аналізу, обробки і передачі інформації в соціумі. Социоанализ виділяє 16 основних інфомоделей (інтегральних социотипов), а з підтипами — 32, 64, 128 і 256 моделей. Причому базою для утворення основних типів виступає розчленовування інформаційного потоку на 8 семантичних аспектів, що сприймаються в соціумі відповідними вісьмома соціофункціямі. Восьміелементна таблиця — модель особистості або соціуму — має достатню інформацію, щоб описати соціальний мир у стислому вигляді і прийняти вірне управлінське рішення.[143],[144]

Пенітенціарна соціоніка[ред.ред. код]

Особливий інтерес, на думку генерал-лейтенанта МВС Ю. А. Алфьорова, представляє можливість застосування соціоніки в пенітенціарній педагогіці, в рамках так званої «пенітенціарної соціоніки». Відомо, зазначає він, що київськими дослідниками в галузі соціоніки розробляється нова концепція навчання, що враховує типи особистості як учнів, так і вчителів, вихователів, і автору представляється можливим адаптувати використання цієї методики для пенітенціарного персоналу[145]

Оцінки й критика[ред.ред. код]

У пресі соціоніку неодноразово називали ненауковою концепцією.[146] Псевдонауковою соціоніку вважають низка дослідників[147].

Психіатр Наталія Єрмакова вважає, що прибічники соціоніки мають більше спільного із субкультурою, аніж з наукою. Вона стверджує, що експериментальних наукових робіт, які б перевіряли істинність постулатів соціоніки, не існує.[148]

Кандидат психологічних наук Олександр Нєвєєв вважає соціоніку псевдонаукою, до того ж шкідливою, оскільки вона, за його словами, не позбавляє проблем у спілкуванні, а лише створює додаткові.[149] За словами Нєвєєва, соціонічні методики працюють для деяких людей у зв'язку з ефектом Барнума-Форера — людина схильна вважати правильним той опис власної особистості (незалежно від його істинності), якщо такий опис виходить від авторитетного для людини джерела, містить найзагальніші розпливчасті формулювання та характеристики, які підійдуть більшості людей, а також якщо цей опис містить здебільшого позитивні оцінки особистості.[150]

Кандидат філософських наук Євген Волков[ru] називає соціоніку псевдонауковою міфічною методикою у психології.[8]

Доктор політичних наук Д. В. Ольшанський у своєму нерецензованому посібнику «Основи політичної психології», згадує соціоніку як одну з оригінальних гіпотез щодо психологічної типології історичних постатей.[151]

На думку кандидата філософських наук Є. Плетухіної, головна відмінність соціоніки від основних установок психології в її твердженні, що вроджені особливості людини не можна змінювати. Слабким місцем соціоніки, вважає Плетухіна, є відсутність єдиного методу визначення типу особистості, проте, тим не менш, вона рекомендує застосовувати методи соціоніки у вихованні дітей[152]

Соціологи Ю. Г. Волков і І. В. Мостова згадують термін «соціоніка» у своєму підручнику соціології, описуючи його як «нову систему знань».[153]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Blutner R., Hochnadel E. (2010). [http: //blutner.de/Documents/Jung_rev.pdf Two qubits for CG Jung's theory of personality]. Cognitive Systems Research 11 (3). с. 243–259. 

    " Socionics was developed in the 1970s and 1980s mainly by the Lithuanian researcher Ausra Augustinaviciute. The name 'socionics' is derived from the word 'society, since Augustinaviciute believed that each personality type has a distinct purpose in society, which can be described and explained by socionics. The system of socionics is in several respects similar to the MBTI; however, whereas the latter is dominantly used in the USA and Western Europe, the former is mainly used in Russia and Eastern Europe. For more information, the reader is referred to the website of the International Institute of Socionics and to several scientific journals edited by this institution (see http://socionic.info/en/esocjur.html#top). Despite of several similarities there are also important differences. For instance, the MBTI is based on questionnaires with so-called forced-choice questions. Forcedchoice means that the individual has to choose only one of two possible answers to each question. Obviously, such tests are self-referential. That means they are based on judgments of persons about themselves. Socionics rejects the use of such questionnaires and is based on interviews and direct observation of certain aspects of human behavior instead. However, if personality tests are well constructed and their questions are answered properly, we expect results that often make sense. For that reason, we do not reject test questions principally, but we have to take into account their self-referential character. Another difference relates to the fact that socionics tries to understand Jung's intuitive system and to provide a deeper explanation for it, mainly in terms of informational metabolism (Kepinski & PZWL, 1972). Further, socionics is not so much a theory of personalities per se, but much more a theory of type relations providing an analysis of the relationships that arise as a consequence of the interaction of people with different personalities. "

  2. Александрова Н. Х., Бояджиева Н., Сапунджиева К., Коларова Ц. Д. Социониката в социалната сфера — София: Унив. изд. Св. Климент Охридски, 2004. — 149 с.
  3. Аугустинавичюте А. Социон. (Основы соционики). — Рукопись, 1982—1983, 100 стр, //Соціоніка, ментологія та психологія особистості, № 4-5, 1996.http://socionics.socionic.info/ru/soc_96_4.html
  4. а б Ходаківський Є. І., Богоявленська Ю. В., Грабар Т. П. Психологія управління. Підручник. 3-тє вид. перероб. та доп. /За редакцією Ходаківського Є. І. — К.: Центр учбової літератури, 2011. — 664 с.http://culonline.com.ua/Books/Psyhologiya_Upravl_Hodakivsky2011.pdf

    Розділ 15.1 «Основні поняття соціоніки», с.272, цитата: Соціоніка — це наука про стійкі типи мислення та поведінки людини, а також про людські риси характеру, закономірності відносин, що виникають у процесі взаємодії між окремими людьми і колективами в цілому. Її висновки і рекомендації будуються на основі аналізу закономірностей обміну інформацією

  5. Вихристюк М. О., Юхнов Б. Ю. Використання соціоніки для вдосконалення системи нематеріальної мотивації персоналу підприємств машинобудівної галузі // Машинобудування. — 2011. — № 7–8. — ISSN 2079—1747

    Цитата: Соціоніка — це наука, що вивчає процес обміну інформацією між людиною і зовнішнім світом, тобто яким чином люди сприймають, переробляють і видають інформацію. Також можна визначити соціоніку як науку про типи психоінформаційних систем (людина, колектив, етнос, держава) і взаємодії між ними

  6. а б в г Букалов А. В. Потенциал личности и загадки человеческих отношений. — М: ИГ «Черная белка», Международный институт соционики, 2009. — 592 с. — ISBN 978-5-91827-004-2
  7. Монастырский Л. М. Место и роль лженауки в формировании современного мировоззрения //Успехи современного естествознания. Выпуск № 1-3 / 2015
  8. а б Волков Е. Н. Воздействие психолога: принципы выбора мировоззренческой позиции и профессионального поведения // Практическая психология в междисциплинарном аспекте: проблемы и перспективы. Материалы Первой Международной научно-практической конференции, 15-16 октября 2008 г., Днепропетровск. — Днепропетровск: 2008.(рос.)
  9. Klaus Fischer (14 December 2005). Socionics: Scalability of Complex Social Systems. Springer Science & Business Media. с. 1–. ISBN 978-3-540-30707-5. 
  10. http://www.ihst.ru/~biosphere/03-1/discavery.htm
  11. Ніканорова О. Соціоніка: батьківщина — Литва, столиця — Київ. // Урядовий кур'єр. — 9 червня 1998
  12. Донченко Е. А. Фрактальная психология. — К.: Знання, 2005. — 323 с. — ISBN 966-8148-74-6. Автор: Донченко Елена Андреевна, доктор социологических наук, зав.лаб. психологии масс и организаций Института социальной и политической психологии АПН Украины. Рецензенти: В. О. Татенко, д.психол. н., профессор, член-корр. АПН Украины; Ю. И. Яковенко, д.социол.н., профессор. Рекомендації: Рекомендовано Ученым советом Института социальной и политической психологии АПН Украины С. 123, цитата:

    Все 16 ТИМов в совокупности образуют «социон», целостность которого обусловливается взаимозависимостями между ТИМами. Теория информационного метаболизма выделяет 16 типов взаимозависимостей…, в изучение которых внесли существенный вклад такие исследователи, как А.Букалов, Г.Шульман, В.Гуленко, В.Ермак, О.Карпенко, С.Чурюмов и др.

  13. Вибрані диссертації, що вивчають і використовують методи соціоніки [1]
  14. «Вісник Національної академії наук України» № 10, 2011 р. [2]

    Науковий семінар «Соціоніка». Тема: «Прогнозування міжособових відносин щодо сумісності у сім'ї та у робочому колективі». Доповідає керівник семінару, директор Міжнародного ін-ту соціоніки, д.філософії О. В. Букалов.

  15. «Вісник Національної академії наук України» № 11, 2011 р.

    Науковий семінар «Соціоніка». «Етнопсихологія та етносоціоніка». Продовження теми. Доповідає керівник семінару, директор Міжнародного ін-ту соціоніки, д.філософії О. В. Букалов

  16. Київський Будинок вчених, Національна Академія наук України[3]
  17. XXX Міжнародна конференція з соціоніки[4], [5]
  18. http://archive.nbuv.gov.ua/new/2010/kv_socionika/index.html
  19. Інформація про журнали, що видаються Міжнародним інститутом соціоніки [6]
  20. http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vkp/2010_4/V_4_10/st_8_10.pdf
  21. Інформація про журнал «Соционика, ментология и психология личности»: тематика, склад редколегії — http://socionics.socionic.info/index.html
  22. http://socionic.info/socss.html#top
  23. Донченко Е. А. Фрактальная психология. — К.: Знання, 2005. — 323 с. — ISBN 966-8148-74-6

    Автор: Донченко Елена Андреевна, доктор социологических наук, зав.лаб. психологии масс и организаций Института социальной и политической психологии АПН Украины Рецензенты: В. О. Татенко, д.психол. н., профессор, член-корр. АПН Украины; Ю. И. Яковенко, д.социол.н., профессор Рекомендации: Рекомендовано Ученым советом Института социальной и политической психологии АПН Украины

    С. 123, цитата:

    Все 16 ТИМов в совокупности образуют «социон», целостность которого обусловливается взаимозависимостями между ТИМами. Теория информационного метаболизма выделяет 16 типов взаимозависимостей…, в изучение которых внесли существенный вклад такие исследователи, как А.Букалов, Г.Шульман, В.Гуленко, В.Ермак, О.Карпенко, С.Чурюмов и др.

  24. Букалов А. В. Международный институт соционики Журнал «Соционика, ментология и психология личности», N 1, 1996. Соционика — новый подход к пониманию человека и общества. http://socionic.info/t/vved-buk.html#top
  25. Ермак В. Д. Классическая соционика. — М.: Черная Белка, 2009.
  26. Букалов А. В. Международный институт соционики Журнал «Соционика, ментология и психология личности», N 1, 1996. Соционика — новый подход к пониманию человека и общества.http://socionic.info/t/vved-buk.html#top
  27. Букалов А. В. Потенциал личности и загадки человеческих отношений. — Международный институт соционики, ИГ «Черная белка», М, 2009г. — 592 с. — ISBN 978-5-91827-004-2
  28. Дисертації, що використовують соціоніку: http://socionic.info/list/socbest.html
  29. http://socionic.info/list/socdiss.html
  30. Соціоніка в навчальному процесі: деякі університети, програми, учбові плани
  31. Букалов А. В., Карпенко О. Б., Чикирисова Г. В. Эффективный менеджмент и кадровый консалтинг с использованием соционических технологийhttp://socionic.info/ru/t/effect.html#top
  32. Чечик И. В. Учёт индивидуально-психологических характеристик американских стажёров в условиях краткосрочного обучения русскому языку в России. // Философский век. Альманах. Вып. 32. — СПб.: Санкт-Петербургский Центр истории идей, 2006. — 345 с. — С. 44-51.
  33. Панарин И. Н., Панарина Л. Информационная война и мир. — Olma Media Group, 2003. — 382 с. — ISBN 5-224-04397-2, 9785224043972
  34. Направление подготовки 040100 «Социология»
  35. Литвинов Б. В. Основы инженерной деятельности: Курс лекций. — Екатеринбург: УГТУ-УПИ, 2000. — 224 с. — ISBN 5-230-06549-6

    Лекция 23. Соционика. Различные психологические типы. Межличностные отношения между ними. Лекция 24. Межличностные отношения различных соционических типов

  36. (рос.)Крысько В. Словарь-справочник по социальной психологии. — СПб.: Питер, 2003. — 416 с. — с. 310. ISBN 5-314-00021-0

    Соционика — наука, черпающая методологию из социологии, информатики и психологии и ориентированная на совершенствование общества, в котором для каждого индивида, относящегося к определенному психологическому типу, находится место в социально полезной деятельности.

  37. Математическая психология: Школа В. Ю. Крылова. — Институт психологии РАН, 2010. — 503 с. — ISBN 978-5-9270-0115-5
  38. Системная организация и детерминация психики. / Под.ред. В. А. Барабанщикова. — М.: Институт психологии РАН, 2008. — 445 с. — ISBN-978-5-9270-0161-3
  39. Практика разрешения индивидуальных и коллективных трудовых споров: Соционика: Тексты лекций / Губенко М.И.. - Челябинск; Изд-во Челяб. гос. ун-та, 2003
  40. ПІЛІКЯН Каріне ГЕОРГИЕВНА elibrary.ru/item.asp?id=12833996 ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ: КОНСУЛЬТУВАННЯ З ЗАСТОСУВАННЯМ соціонічних ПІДХОДІВ // муніципальних утворень: ІННОВАЦІЇ ТА ЕКСПЕРИМЕНТ, Видавництво: Інновації та експеримент в освіті ISSN: 2306-8329

    Одним з яскравих досягнень сучасної психології є соционическое знання. І хоча теоретичні коріння цього напрямку в психології лежать на початку минулого століття в типології К. Г. Юнга, наукові дослідження, що дали можливість їх широкого практичного застосування, проводилися в останні десятиліття. У чому суть соціонічного підходу? Психіка людини розглядається як інформаційна система, тобто як система, що сприймає, переробляє та видає інформацію. З величезної кількості факторів, що впливають на формування характеру людини, таких як здібності, інтелект, культурний рівень, виховання, соціальне середовище тощо, пріоритет віддається способу обробки інформації, або інформаційного метаболізму. Для його здійснення людина використовує певні канали зв'язку з навколишнім світом, інакше кажучи, людина взаємодіє зі світом за допомогою чотирьох психічних функцій: логіки, етики, сенсорики та інтуїції. Спосіб переробки інформації формує соціотип людини, лежить в основі тих чи інших його проявів

  41. http://socionic.info/list/socbest.html
  42. DisserCatDisserCat
  43. Примерная основная образовательная программа высшего профессионального образования. Направление подготовки 040100 «Социология»
  44. (рос.) Соционика в учебном процессе: некоторые вузы, программы, учебные планы
  45. [7]
  46. Программа дисциплины «Социология конфликта»/ Автор (составитель) д-р филос. н., проф. В. В. Козловский. Санкт-Петербургский государственный университет. Москва, 2003. http://window.edu.ru/resource/253/22253/files/077.pdf
  47. Социология: Программа и планы семинарских занятий. Ч.2. / Отв. ред. д-р филос. наук, проф. Т.Н. Соснина. Самар. гос. аэрокосм. ун-т; Сост. Т.П. Ерошкина, Самара, 2000, 43 с. http://www.ssau.ru/resources/ump/sociology_prog/
  48. Примерная основная образовательная программа высшего профессионального образования. Направление подготовки 040100 «Социология» http://web.archive.org/web/20121124123438/http://fgosvpo.ru/uploadfiles/poops/1/4/20110710135625.pdf
  49. Программа учебной дисциплины «Социология труда» цикла специальных дисциплин (дисциплины специализации) ГОС ВПО второго поколения для подготовки специалистов по специальности 080104.65 «Экономика труда»/ Составитель: к. с.н., доцент Д. К. Шигапова. Казанский государственный финансово-экономический университет. Казань, 2009. http://www.pandia.ru/text/77/434/1420.php
  50. Программа государственного экзамена по педагогике и психологии воспитания. Направление 050700.68 «Педагогика и психология воспитания»/ Составители: В.В. Константинов, И.А. Медведева, М.В. Романова, Н.А. Ручкова, В.В. Сохранов. Пензенский государственный университет. Пенза, 2010. http://do.gendocs.ru/docs/index-353809.html?page=2
  51. Учебно-методический комплекс по специальности 020400 (030301.65) Психология для курсантов военно-психологического факультета/ Составитель: кандидат психологических наук Д.Г. Давыдов. Военный университет. Москва, 2008. http://rudocs.exdat.com/docs/index-203332.html?page=3
  52. Краткая аннотация курса магистратуры по направлению «Менеджмент» специализация «Международный менеджмент»/Сетевой университет СНГ http://imp.rudn.ru/su_sng/summaries_of_courses_mejd_management.html
  53. Программа итоговой государственной аттестации. Направление: 080200 «Менеджмент». Профиль: Управление человеческими ресурсами/ Составители: Пучкова Е.Б., доцент; Булков А.А., доцент; Кишиков Р.В., доцент; Саблина Т.А., доцент. Московский государственный гуманитарный университет имени М. А. Шолохова. Москва, 2011. http://do.gendocs.ru/docs/index-172401.html
  54. Рабочая программа дисциплины «Конфликтология»/ Составители: д.с.н., Давыденко В.А., ассистент Данилова Е.П. Тюменский государственный университет, 2008. http://www.umk.utmn.ru/?section=discipline&spy_id=463&d_id=6298&dh_id=8082
  55. Конфликтология: рабочая программа учебной дисциплины/ Л. А. Герасимова. — Оренбург: ОГИМ, 2009. — 26 с. www.ogim.ru/docs/umkd/eu/eu_konf_rpud.pdf
  56. Учебный план подготовки магистра по направлению 034000.62 «Конфликтология». Омский государственный педагогический университет http://web.archive.org/web/20131111074510/http://www.omgpu.ru/programs/humanities/download/034000-konfliktologiya.doc
  57. Учебный курс по дисциплине «Реклама в туризме»/ Составитель: доцент кафедры Международного туризма и менеджмента - М.Л. Некрасова. Кубанский государственный университет. http://tourism-kubsu.ru/reklama-v-turizme.htm
  58. Соционика: Учебно-методический комплекс. Рабочая программа для студентов специальности «Туризм», направление 100100.62 «Сервис»/Составитель: О. В. Третьякова. — Тюмень, 2011. — 14. http://www.umk.utmn.ru/?section=speciality&id=491
  59. Базовый учебный план подготовки бакалавра по направлению 230700.62 «Прикладная информатика» для студентов набора 2011—2012 учебного года. Московский государственный университет экономики, статистики и информатики (МЭСИ). http://web.archive.org/web/20130126082947/http://www.astrahan.mesi.ru/upload/iblock/ef7/ef76298fbd7755ce55fa32d49e0dcdc8.pdf
  60. Учебный план подготовки магистра по направлению 030100.68 «Философия». Омский государственный педагогический университет http://web.archive.org/web/20131005014034/http://www.omgpu.ru/programs/humanities/download/030100-philosophy(m).doc
  61. Методические разработки по социально-философской антропологии и культурологии /Предназначены для изучающих философию студентов всех форм обучения и аспирантов. Могут быть использованы изучающими социологию, психологию, культурологию, а также изучающими философию самостоятельно, факультативно или на спецкурсах. Самар. гос. аэрокосм. ун-т.: Сост. Володин В. Н., Шакиров Р. К. Самара, 2001 http://www.ssau.ru/resources/ump/antrop/
  62. Методы соционики в журналистике: Программа учебной дисциплины для студентов специальности 030601 (021400) «Журналистика»/ Составитель: А. Л. Митрохина — М.: МФЮА, 2008. http://do.gendocs.ru/docs/index-359437.html
  63. Психология журналистики. Программа учебной дисциплины факультета журналистики / Автор-составитель: доктор философских наук, профессор, заведующий кафедрой периодической печати Уральского государственного университета имени А. М. Горького Владимир Фёдорович Олешко. — Екатеринбург, 2001. — 20 с. https://archive.is/20131005174152/jur-ka.narod.ru/sessia/psihh.html
  64. Программа дисципилины «Соционика» ГСЭ. Ф.09 для специальности 350800 «Документоведение и документационное обеспечение управления»/ ГОУ ВПО «Башкирский государственный педагогический университет им. М.Акмуллы» http://rudocs.exdat.com/docs/index-69001.html
  65. Учебно-методический комплекс по курсу «Психология рекламной деятельности» для специальности 032401 «Реклама» /Автор: к.э.н., доцент В. А. Бобров. Пенза, 2011 http://dep_km.pnzgu.ru/files/dep_km.pnzgu.ru/umk_psih_reklamy.pdf
  66. Учебный курс по дисциплине «Реклама в туризме»/ Составитель: доцент кафедры Международного туризма и менеджмента — М. Л. Некрасова. Кубанский государственный университет. http://tourism-kubsu.ru/reklama-v-turizme.htm
  67. Рабочая программа дисциплины (модуля) «Деловое общение. Социальная работа». Дальневосточный государственный гуманитарный университет. Хабаровск, 2011 http://ipu.khspu.ru/?wpfb_dl=112
  68. Основная образовательная программа (ООП ВПО) по направлению 032700.68 «Филология» (магистратура), магистерская программа «Инновационная лингводидактика». Кемеровский государственный университет. Кемерово,2012. http://www.kemsu.ru/education/special/docs/fgos/OOP_032700_68_filolog_(innov_didakt.pdf
  69. Соціоніка в навчальному процесі: деякі університети, програми, учбові плани
  70. Дисциплина «Деловые и межкультурные коммуникации» для направления 080500 «Бизнес-информатика»/Автор: доцент кафедры «Инновации и бизнес в сфере ИТ» факультета бизнес-информатики НИУ ВШЭ, Таратухина Ю. В. Федеральное государственное автономное образовательное учреждение высшего профессионального образования Национальный исследовательский университет «Высшая школа экономики». Москва, 2011 http://rushkolnik.ru/docs/index-4812097.html
  71. Социология: Программа и планы семинарских занятий. Ч.2. / Отв. ред. д-р филос. наук, проф. Т. Н. Соснина. Самар. гос. аэрокосм. ун-т; Сост. Т. П. Ерошкина, Самара, 2000, 43 с. http://www.ssau.ru/resources/ump/sociology_prog/
  72. Методические разработки по социально-философской антропологии и культурологии /Предназначены для изучающих философию студентов всех форм обучения и аспирантов. Могут быть использованы изучающими социологию, психологию, культурологию, а также изучающими философию самостоятельно, факультативно или на спецкурсах. Самар. гос. аэрокосм. ун-т.: Сост. Володин В. Н., Шакиров Р. К. Самара, 2001 http://www.ssau.ru/resources/ump/antrop/
  73. Рабочая программа дисциплины «Конфликтология» для студентов специальности «Государственное и муниципальное управление» / Составители: д.с.н., Давыденко В. А., ассистент Данилова Е. П. Тюменский государственный университет, 2005. http://www.umk.utmn.ru/?section=discipline&spy_id=583&d_id=6257&dh_id=9161&specialize_id=
  74. Рабочая программа дисциплины «Конфликтология» для студентов специальности «Информационный менеджмент» / Составители: д.с.н., Давыденко В. А., ассистент Данилова Е. П. Тюменский государственный университет, 2008 http://www.umk.utmn.ru/?section=discipline&spy_id=463&d_id=6298&dh_id=8082
  75. Соционика: Учебно-методический комплекс. Рабочая программа для студентов специальности «Туризм», направление 100100.62 «Сервис»/Составитель: О. В. Третьякова. — Тюмень, 2011. — 14. http://www.umk.utmn.ru/?section=speciality&id=491
  76. Учебный план подготовки магистра по направлению 030100.68 «Философия». Омский государственный педагогический университет http://www.omgpu.ru/programs/humanities/
  77. Учебный план подготовки магистра по направлению 034000.62 «Конфликтология». Омский государственный педагогический университет http://web.archive.org/web/20131111074510/http://www.omgpu.ru/programs/humanities/download/034000-konfliktologiya.doc
  78. Professional master's study programme «Educational psychologist»/ Programme director — Dr.psych., doc. Valērijs Dombrovskis. Daugavpils university. Daugavpils, 2008 http://www.aiknc.lv/zinojumi/en/DuIzglPsihM08en.pdf
  79. Professional higher education bachelor study programme «Computer Design». Code of the programme: 4221401/ Directors of the programme: Mg. paed., lect. Māris Čačka (The Department of Art); Dr. paed., assoc. prof. Pāvels Drozdovs (The Department of Information Science). Daugavpils University Faculty of Music and Art. Daugavpils, 2004. http://www.aiknc.lv/zinojumi/en/DuDatDiz04e.doc
  80. Струкчинская Е. М., Струкчинский С. З., Разгоняева Е. В. Соционика. Учебное пособие Алт. гос. техн. ун-т, БТИ. — Бийск: Изд-во Алт. гос. техн. ун-та, 2011. — 183 с. ISBN 978-5-9257-0205-5 Рекомендовано Сибирским региональным учебно-методическим центром высшего профессионального образования для межвузовского использования в качестве учебного пособия для студентов специальности 080401 «Товароведение и экспертиза товаров»
  81. Антошкин В. Н., Адиев М. Я., Гайбадуллин В. Р. и др. Соционика и социоанализ: учеб. пособие. — Уфа: БашГУ, 2003. — 216 с. ISBN 5-7477-0906-2
  82. Гафаров А. А., Петрушин С. В. История и соционика. Метод социоанализа психологии ист. персонажей: Справ.-метод. пособие / Казан. гос. ун-т, Каф. полит. истории, Каф. психологии. — Казань.: КГУ, 1996.
  83. Орловская Л. М., Орловский И. О. «Основы соционики». Был успешно апробирован и является основным учебно-методическим пособием по курсу «Основы соционики» для студентов психологов и менеджеров Красноярского государственного педагогического университета
  84. Никандров В. В. Психология: учебник. — М.: Волтерс Клувер, 2009. — 1008 с. ISBN 978-5-466-00413-7 Рекомендовано к изданию в качестве учебника редакционно-издательским советом факультета психологии Санкт-Петербургского государственного университета
  85. Арутюнов В.Х., Мішин В.М., Свінціцький В.М. Методологія соціально-економічного пізнання. Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2005. — 353 c.
  86. Психологія управління. / Ходаківський Є. І., Богоявленська Ю. В., Грабар Т. П. Підручник. 3 вид. перероб. та доп. — К.: Центр учбової літератури, 2011. — 664 с. ISBN 978-966-364-949-8 За редакцією заслуженого діяча науки і техніки України, доктора економічних наук, професора Ходаківського Є.І. Затверджено Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів - лист від 14.12.2007 р.
  87. Крижко В.В. Теорія та практика менеджменту в освіті. — К.: Освіта України, 2005.
  88. Александрова Н. Х., Бояджиева Н., Сапунджиева К., Коларова Ц. Д. Социониката в социалната сфера — Софія: Унів.вид. Св. Климент Охридски, 2004. — 149 с. ISBN 954-07-1876-7
  89. László-Kuţiuk M. Ghid de autocunoasţere. Elemente de socionică. — Bucureşti, 2000. ISBN 973-97141-5-3.
  90. http://socionic.info/list/socino.html
  91. Fink G. and Mayrhofer W. Cross-cultural competence and management — setting the stage // European J. Cross-Cultural Competence and Management. — 2009. — Vol. 1. — No. 1.
  92. Horwood J., Maw A. Theatre Teams Assembled Using Personality Profiles Can Improve Predicted Teamworking Scores // Bulletin of The Royal College of Surgeons of England. — 2012. — Vol. 94. — No 3. — Pp. 1-6
  93. Bukalov A.V., Karpenko O.B., Chykyrysova G.V. Effective Management and Staff Consultation with the use of Socionics Technologies // Proc. conf. of the British and East European Psychology Group «Psychology in the new Europe: methodology and funding». — Krakow, 2005. — P. 28. http://socionic.info/soctech.html#top
  94. Гуленко В. В. Менеджмент слаженной команды. Соционика и социоанализ для руководителей. — Новосибирск: РИПЭЛ, 1995. — 192 с.
  95. http://socionic.info/t/effect.html
  96. Віце-президент Deutsche Bank Андрей Плужников

    «В этом смысле полезно обратиться к соционике и смежным дисциплинам… Не слишком сложная методика позволяет классифицировать человека в пространстве ряда бинарных характеристик. Например, понять, интроверт он или экстраверт, склонен ли он к детальной проработке фактов или больше доверяется интуиции, обязательно ли для него доводить любое дело до логического конца или он может легко увлечься новой идеей. Составив подобный профайл, можно гораздо объективнее оценить, сможет ли данный человек выполнять определенную работу, а уж потом соответственно смотреть на сертификаты и практический опыт сотрудника. Мы в Deutsche Bank так и поступаем»

    http://www.iemag.ru/interview/detail.php?ID=25314
  97. Иванов Ю. В. Деловая соционика. 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Журн. Управление персоналом, 2004. — 192 с. — ISBN 5-95630-011-6

    Рекомендации: Предназначено для студентов, изучающих курс организационного поведения персонала, преподавателей, а также специалистов в области управления персоналом. аннотация, цитата: Книга посвящена одному из новых и наиболее перспективных направлений организационной психологии — соционике. В книге разработана критериальная база для оценки индивидуально-психологических и личных качеств личности с целью прогноза успешности профессиональной деятельности, а также отражен двухлетний опыт использования соционической модели в системе оценки персонала на предприятиях компании «Русский Алюминий».

  98. Силин А. Н. Социальный менеджмент: Словарь-справочник: учебное пособие. — М.: Университетская книга, 2009. — 176 с. — ISBN-978-5-98704-431-6. Рецензенти: В. В. Маркин, д.социол.наук, проф.; А. П. Егоршин, д.экон.наук, проф.; О. М. Рой, д.социол.наук, проф. Рекомендації: Допущено УМО вузов России по образованию в области менеджмента в качестве учебного пособия по специальности «Менеджмент организаций»

    Соціоніка — наука про стійкі типи мислення і поведінки людини (соціотип), спільнот людей, закономірності відносин (інформаційного обміну) між представниками різних соціотипів. Нова наука виникла на стику психології, соціології, філософії в рамках соціального менеджменту. Її предтечею слід вважати швейцарського психолога Карла Густава Юнга (1875—1961 рр..), а безпосереднім творцем литовського дослідника Аушра Аугустінавічюте на початку 70-х рр.. 20 в. Соціоніка дозволяє виявити тип людини, прогнозувати його відносини з представниками інших типів (всього 16 соціотипів, що утворюються з різних поєднань екстравертів і інтраверт, раціоналістів і иррационалистов, логічного, етичного, сенсорного або інтуїтивного типів). Для виявлення типів застосовують різний інструментарій, а головним чином спостереження і тестування, зокрема, такі відомі тестові методики, як MBTI, Бунс, семантичний диференціал. В останні роки соціонічний інструментарій все більш активно використовується російськими компаніями для підбору персоналу.

  99. Григорова Ю. Б. Влияние типов личности на совместную деятельность // Современная высшая школа: инновационный аспект. — 2012. — № 1. — С.181-184. http://www.journal.rbiu.ru/upload/2012-1.pdf#page=181

    Экспериментальные исследования коллективов, показывают, что по результатам продукта их совместной деятельности, соционические коллективы (т.е. коллективы, подобранные по благоприятным интертипным отношениям), оказались более результативны при меньших ресурсных затратах (время, психические процессы). Таким образом, соционика, являющаяся своеобразным синтезом различных психологических систем, теорий и типологий, дает на сегодняшний день наиболее простой и оригинальный метод формирования рабочих, учебных коллективов и иных социальных групп с заранее запланированной задачей

  100. А. В. Малишевский, И. А. Парфенов. Использование соционических моделей для управления и планирования в сфере воздушного транспорта // Научный вестник Московского государственного технического университета гражданской авиации, № 154, 2010. http://elibrary.ru/item.asp?id=15236207

    Экспериментальное исследование ряда авиационных диспетчерских служб, проведенное в Санкт-Петербургском государственном университете (СПб ГУ ГА) также показало, что вычисляемый на базе СМИО(Соционической модели интертипных отношений) интегральный показатель качества взаимодействия диспетчеров высоко достоверно коррелирует с данными социометрического Цветового Теста Отношений.

  101. Horwood J., Maw A. Theatre Teams Assembled Using Personality Profiles Can Improve Predicted Teamworking Scores // Bulletin of The Royal College of Surgeons of England. — 2012. — Vol. 94. — No 3. — Pp. 1-6
  102. Гуревич М. М., Каганов В. Ш., Кондратьев О. И., Лебедев В. М., Михелькевич В. Н., Морозов В. В., Нестеров В. Н., Радомский В. М. Инжиниринг малого бизнеса: Научное издание. — М.; Самара: Агроконсалт, 1998. — 348 с. — ISBN 5-89274-007-2

    Об авторах: Кондратьев Олег Игоревич — ст. специалист Дирекции по нефтепереработке НК «ЮКОС», канд. хим. наук. Автор более 40 научных трудов и публикаций. Им подготовлено к изданию методическое пособие «Социально-психологический менеджмент на основе соционики». Рекомендации: Издание подготовлено при содействии Модельного учебного центра Департамента ФГСЗН по Самарской области — Учебно-делового Центра «Морозовский проект»

  103. Крижко В. В. Теорія та практика менеджменту в освіті. — К.: Освіта України, 2005. — Рецензенты: Н. Л. Коломінський, доктор психологічних наук, професор; М. І. Приходько, доктор педагогічних наук, професор.

    Цитата: соціоніка — це наука, що розглядає людей як носіїв певних типів інформаційного метаболізму, що взаємодіють один з одним на основі об'єктивних соціальних законів.

  104. Ходаківський Є. І., Богоявленська Ю. В., Грабар Т. П. Психологія управління. Підручник. 3-тє вид. перероб. та доп. /За редакцією заслуженого діяча науки і техніки України, доктора економічних наук, професора Ходаківського Є. І. — К.: Центр учбової літератури, 2011. — 664 с.
  105. Кротова Н. В., Клеппер Е. В. Управление персоналом: Учебник. — М.: Финансы и статистика, 2006. — 317 с. — ISBN-5-279-02899-1 Рецензенты: Г. В. Горланов, д.экон.наук, проф.; А. К. Субботин, д.экон.наук, проф.

    С.118, цитата: Позднее было выделено 16 типов личности, и специальная наука «соционика» дала некоторые приемы работы с ними.

  106. Лукашевич Н. П. Теория и практика самоменеджмента. Учебное пособие. — К.: МАУП, 1999. — 360 с. — ISBN 966-7312-69-0 Рекомендации: Рекомендовано Министерством образования Украины

    Цитата: Идеи К. Юнга о психологических типах положили начало новой отрасли знаний о человеке — соционике. Соционика изучает инвариантные (устойчивые) типы мышления, поведения людей, коллективов, общностей различного уровня, интертипные отношения как между отдельными личностями, так и между коллективами, общностями людей, которые также могут быть описаны структурой того или иного социотипа. В своей основе соционика опирается на восьми-элементную модель личности, предложенную А. Аугустинавичюте. Эта модель является аналогом человеческой психики в информационном аспекте взаимодействия человека с окружающей природой и социальной средой.

  107. Авдеев В. П., Фетинина Е. П. Технология многовариантной профессиональной ориентации: Монография / СибГИУ. — Новокузнецк, 2001. — 115 с. — ISBN 5-7806-0070-8 Рецензенты: Зав.лаб.теории активных систем Института проблем управления РАН, академик РАЕН, д.т.н., профессор Бурков В. Н.; зав.кафедрой психологии и социальной работы Кемеровского гос.университета, д.психол.н., доцент Яницкий М. С. предисловие,

    цитата: Автори спиралися на праці в області соціоніки … В. В. Гуленко, А. В. Букалова, О.Крегера і Дж. М.Тьюсон. У цих та близьких до них розробках при типування інтелекту та профорієнтації запропонований переважно одноваріантного підхід до типування особистості в рамках моделей, що ґрунтуються на класичній типології Юнга з описами і прикладами, вопросниками та відповідними кожному типу групами професій.

  108. Ивасенко А. Г., Никонова Я. И., Цевелев В. В. Организационное поведение: 100 экзаменационных ответов: учебное пособие. — М.: Флинта, 2011 г. — 296 с. — ISBN-978-5-9765-1292- Рецензенты: Р. М. Гусейнов, д.экон.наук, заслуженный экономист РФ, профессор Новосибирского гос. архитектурно-строит. университета; К. Т. Джурабаев, д.экон. наук, заслуженный экономист РФ, проф. Новосибирского государственного технического университета

    С.105, цитата: Использование соционических подходов к мотивации позволяет упорядочить…

  109. Кнорринг В. И. Теория, практика и искусство управления. — 2001.

    Цитата: Соционика — «наука общения, понимания и согласия», как определяют ее создатели, продолжила мысль Юнга. Новизна соционики — «в отходе от специально-психологических понятий. Во внимание берутся, собственно, не одни только психические реакции (как было у Юнга), но и все многообразие связанной с ними деятельности человека»

  110. Генкин Б. М. Введение в метаэкономику и основания экономических наук
  111. Сисекин В.М. Психология управления: конспект . — Калининград: Изд-во БИЭФ, 1998. — 126 с.

    Об авторах: Сисекин Владимир Михайлович, кандидат психологических наук

    Рекомендации: НОУ ВПО «Балтийский институт экономики и финансов»

    Содержание, цитата: Психология человеческих взаимоотношений. Поведение человека в организации, группа как объект управления и основа организации, личность в группе, лидерство и руководство, соционика, коммуникации в организации
  112. Рыжиков Ю. И. Работа над диссертацией по техническим наукам. — СПб.: БХВ-Петербург, 2007. — 512 с. — ISBN-978-5-9775-0138-5 Рецензенты: Р. М. Юсупов, член.-корр. РАН, генерал-майор, директор Санкт-Петербургского института информатики и автоматизации Рекомендации: Для аспирантов, докторантов и соискателей ученых степеней, студентов технических вузов и преподавателей

    С.30, цитата: Для керівників наукових колективів вельми цікавий розділ [194] про інтертипні відносини. Як найперспективніші напрями соціоніки розглядаються дослідження і формування малих груп, а також застосування її до великим колективам, партіям і навіть етносам та державам.

  113. http://socionic.info/list/socbest.html
  114. Влияние человеческого фактора на безопасность производства, различные подходы и их применение на ОП ЗАЭС. Ю. Литвинов, психолог УТЦ, Запорожская АЭС http://www.dysnai.org/Reports/2000-2004/2000/17.pdf
  115. Вестник ЛАЭС, № 4, 19 марта 2009 г. — http://www.laes.ru/content/pressa/vestnik/2009/V_04.pdf:

    Прослушал курс лекций профессора А. М. Ельяшевича, известного петербургского соционика, в объеме учебных часов подготовки кадрового резерва ЛАЭС. Лекции проходили в нашем учебно-тренировочном центре и назывались "Психологические аспекты управления персоналом АЭС.

  116. В. В. Бегун, С. В. Широков, С. В. Бегун, Е. Н. Письменный, В. В. Литвинов, И. В. Казачков Культура безопасности в ядерной энергетике. Учебник для студентов технических вузов Украины. Издание второе, дополненное. Утверждено Министерством образования и науки, молодежи и спорта Украины как учебник для студентов высших учебных заведений (письмо МОНМС от 12.09.2012 р. № 1/11-14401)

    Глава 4. Основные понятия соционики и социометрии. Поскольку понятие «культура» до последнего времени относилось к социальным, для адекватного понимания и последующего изучения в целях улучшения состояния сложных технических систем (культура безопасности) необходимо рассмотреть основные понятия соционики и социометрии.

    http://aesiitf.edukit.kiev.ua/Files/downloads/Safety_Culture_ru.pdf
  117. Букалов А. В. Теория психоинформационного пространства, его полей и структур. Общая концепция // Соционика, ментология и психология личности. — 1999. — N5. — С.3-6.
  118. Букалов А. В. О концепции психоинформационного пространства// Менеджмент и кадры: психология управления, соционика и социология. — 2008. — N 11. — С. 10-13. «Психоинформационное пространство — единое поле, охватывающее социальную и психическую деятельность человека. Сопоставление понятия пространства в физике и соционике. Структура психоинформационного пространства и отдельная личность человека, их взаимовлияние.»
  119. Букалов А. В. О взаимодействии человека с электронными и техническими системами с точки зрения соционики. // Менеджмент и кадры: психология управления, соционика и социология. — 2004. — N 3. — С. 35-37.
  120. Суртаева Н. Н., Иванова О. Н. Педагогическая соционика и проблемы конфликтных взаимодействий. — СПб. ИОВ РАО, 2002. — 135 с. ISBN 5-258-00021-4
  121. Федорова В. К. Использование педагогической соционики в решении конфликтных взаимодействий субъектов образовательного процесса. Автореферат дисс. канд. пед. наук. — Омск, 1998.
  122. Гуленко В. В., Тыщенко В. П. Юнг в школе. Соционика — межвозрастной педагогике. — Новосибирск: изд-во Новосибирского университета, 1997. — 268 с. ISBN 5-89441-014-2
  123. Богданова І. М. Шляхи вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів // Наука і освіта. — 2011. — № 4. — Ч.1. — С. 34-36.
  124. Бобков В. В. Дифференцированный подход к обучению: психо-информационная точка зрения. Часть 1 // Электронный научный журнал «Исследовано в России». — 2006. — С. 371—400
  125. Рожков М. И. Слово редактора // Спирин Л. Ф., Румянцева Е. А., Румянцева Т. А. Соционика — учителям и родителям / По ред. доктора пед. наук, проф. М. И. Рожкова. — М., Международная педагогическая академия, 1999. — 192 с. — С. 3-5.
  126. Иванов Ю. В. Деловая соционика — М.: Бизнес-школа «Интел-Синтез», 2001. — 184 с. — (Библиотека журнала «Управление персоналом»)
  127. Кенева И. П., Марченко О. А., Минаев Ю. П. Проблема учета соционического типа будущего специалиста в процессе формирования его профессиональных качеств // Зб. наук. праць Кам'янець-Подільського держ. універ.: Серія педагогічна. — Кам'янець-Подільський, 2008. — Вип. 14. — С. 62-65.
  128. Кенева И. П., Марченко О. А., Минаев Ю. П. Соционика как учебная дисциплина в цикле гуманитарной и социально-экономической подготовки учителей физики. // Зб. наук. праць Кам'янець-Подільського держ. універ.: Серія педагогічна. — Кам'янець-Подільський, 2009. — Вип. 15. — С. 70-73
  129. http://socionic.info/list/socbest.html
  130. Доктор мед.наук Р. Б. Богдашевський «Соціонічний аналіз російсько-американських екіпажів станції „МИР“» // XI конференція з космічної біології та авіакосмічної медицини, Москва, 1998.
  131. Bukalov A.V., Karpenko O.B., Chykyrysova G.V. Forecasting psychological, business and informational compatibility in space flights, in aviation and aerospace technologies // 9th Ukrainian Conference on Space Research, Yevpatoria, 2009. Abstracts. — Kyiv, 2009. — P.104.
  132. Http://conf2011.imbp.ru/ItogovayaProg.pdf http://socionic.info/socnews.html # top
  133. Сергей Жуков Стать космонавтом! — М. — 2011, стор.109, 341 та ін. Стр.341:

    "Зворотній зв'язок: Байконур-2010 Витяг із звіту про підсумки тренування: " Екіпаж 2. Командир екіпажу (КЕ) — М. А. ., Бортінженер-1 (БІ-1) — Ж. С. А., Бортінженер-2 (БІ-2) — Г. С. В. Індивідуальні особливості членів екіпажу: КЕ є в групі формальним і неформальним лідером. Володіє екстравертированою установкою психіки. Провідні психічні функції — логіка і сенсорика. Характеризується активністю, високим ступенем адаптації до соціального середовища, емоційною зрілістю, наполегливістю в досягненні поставлених цілей … Когнітивний стиль інтелектуальної діяльності — формально-логічний, конкретний, системний, цілісний інтуїтивний. БІ-1 володіє екстравертированою установкою психіки. провідні психічні функції — логіка та інтуїція. Характеризується активною життєствердною позицією, відкритістю, товариськістю, прагненням до домінування, наполегливістю в досягненні поставлених цілей і подолання опору оточуючих … БІ-2 володіє екстравертированою установкою психіки, провідні психічні функції — сенсорика і логіка. Комунікабельний, урівноважений, володіє добре розвиненим інтелектом, здатний до співробітництва та компромісів. Особливості екіпажу. Особливістю екіпажу була недостатня інформованість один про одного. Досвіду міжособистісного спілкування і спільних тренувань не мають. БІ-2 — інструктор 32-го відділу. Екіпаж був сформований безпосередньо перед тренуваннями на виживання в пустелі. КЕ і БІ-1 мають досвід виживання в лесістоболотістій місцевості взимку і на морі. БІ-2 в тренуваннях на виживання в різних кліматично-географічних зонах як член екіпажу бере участь вперше. Досвіду виживання в даній климатогеографических зоні екіпаж не має. Результати вивчення індивідуальних особливостей членів екіпажу і соціонічний аналіз інтертіпних стосунків визначили сприятливий прогноз психологічної сумісності в екіпажі … Таким чином, взаємодія в екіпажі протягом всього тренування було хороше. Розподіл функцій між членами екіпажу було згідно статусно-рольовій структурі. Завантаженість функціональними обов'язками між членами екіпажу була рівномірною, темп роботи оптимальним. У всіх членів екіпажу зазначалося здорове почуття гумору, готовність прийти на допомогу. Екіпаж показав хорошу, злагоджену роботу. Випробування своїх воможность в умовах даного тренування, як зазначає БІ-2, показало, що економічний режим споживання води розташовував до можливості виживати ще добу. Послідовність прийняття рішення обговорювалася членами екіпажу спільно. Остаточне рішення приймав КЕ. Робота членів екіпажу з будівництва притулку, режиму водоспоживання та виконання циклограми тренування в цілому була злагодженою. Ефективна взаємодія екіпажу, вибраний енергозберігаючий режим праці та відпочинку, стратегія і тактика розподілу фізичних сил, резервів води і функцій в екіпажі в процесі виконання циклограми дозволили успішно впоратися з програмою тренування. В екіпажі відзначалися сприятлива психологічна атмосфера взаєморозуміння, ефективну взаємодію. Екіпаж працював злагоджено, як єдина команда. Внутрішньогрупові відносини можна охарактеризувати як сприятливі. Екіпаж повністю впорався з циклограмою тренування … Екіпаж за результатами проходження тренування отримав залік. Зауважень до екіпажу не було ". </ Blockquote>http://community.sk.ru/cfs-file.ashx/__key/telligent-evolution-components-attachments/01-2044-00-00-00-02-56-58/Zhukov_2D00_book.pdf

  134. http://rudocs.exdat.com/docs/index-202520.html
  135. А. В. Малишевський, О. В. Арінічева ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДІВ ТА ЗАСОБІВ УПРАВЛІННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ У СФЕРІ ПОВІТРЯНОГО ТРАНСПОРТУ НА БАЗІ соціонічний МОДЕЛЕЙ // НАУКОВИЙ ВІСНИК МОСКОВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІІ. Іздательство: Московський державний технічний університет цивільної авіації (Москва) ISSN: 2079-0619, http://elibrary.ru/item.asp?id=12878372 &
  136. http://www.dissercat.com/content/razrabotka-modeli-formirovaniya-ekipazhei-vozdushnykh-sudov-s-tselyu-povysheniya-bezopasnost
  137. http://www.dissercat.com/content/sotsionicheskie-podkhody-k-komplektovaniyu-kollektivov-aviatsionnykh-spetsialistov-na-vozdus
  138. Человеческий фактор в авиации: в 2-х кн. / С. Д. Лейченко, А. В. Малишевский, Н. Ф. Михайлик. — СПб., Кн.1. — 2005, Кн.2. — 2006. — 512 с.
  139. Малишевский А. В., Ариничева О. В., Парфенов И. А., Петрова М. В., Аракелян Д. А. Соционический подход к проблеме совершенствования профессионального психологического отбора авиационного персонала // Научный вестник Московского государственного технического университета гражданской авиации. — 2009. — № 149. — С. 83-90
  140. Харченко В. П., Шмелева Т. Ф., Сикирда Ю. В., Землянский А. В. Применение методов соционики для комплектования групп специалистов аэронавигационных систем // Вісник НАУ. — 2012. — № 1. — С. 14–21. — ISSN 1813—1166.
  141. В. А. Кононов "Соціологія в сучасному світі: наука, освіта, творчість. — 2009. — № 1. — С. 116—120 [8], В. А. Кононов: інформація про автора [9]
  142. Букалов А. В. Соционика и психоинформатика: универсальный инструмент анализа, структурирования и организации человеческого знания //«Соционика, ментология и психология личности», N 3, 2002. [10]
  143. Антошкин В. Н. Типологічний аналіз і підвищення ефективності соціального управління // Типологічний аналіз і Сучасні дослідження соціальних проблем Випуск № 6/2012 [11]
  144. [12]
  145. Анотація, написана канд. юрид. наук Л. Л. Ананіан: "АЛФЬОРОВ Ю. А. ПЕНІТЕНЦІАРНА СОЦІОНІКА: ТАЄМНИЦЯ Межперсональная ВІДНОСИН В ЗЛОЧИННОЇ СФЕРІ / Всерос. Ін-т підвищення кваліфікації працівників МВС Росії. — Домодєдово, 1999. — 124 с .: ил. — Бібліогр .: с.123. Аннотация, написанная канд. юрид. наук Л. Л. Ананиан: "АЛФЕРОВ Ю. А. ПЕНИТЕНЦИАРНАЯ СОЦИОНИКА: ТАЙНА МЕЖПЕРСОНАЛЬНЫХ ОТНОШЕНИЙ В ПРЕСТУПНОЙ СФЕРЕ / Всерос. ин-т повышения квалификации работников МВД России. — Домодедово, 1999. — 124 с.: ил. — Библиогр.: с.123.Http : //elibrary.ru/item.asp? id = 1272778

    У монографії викладаються основи соціоніки — нової науки про людину, що займається проблемами людського спілкування і типології особистості, можливості її застосування в пенітенціарних установах. Дана наука допомагає людині краще зрозуміти себе, своє оточення, розумно побудувати тактику стосунків з людьми, дозволяє прогнозувати ступінь сумісності людей, у тому числі і злочинців. Проблеми виконання кримінальних покарань у своїй основі фокусуються на межперсональних відносинах злочинців. Тут закладені всі види конфліктів — від особистісних «розборок» до масових заворушень у виправних колоніях. Вирішенню цих конфліктних ситуацій може багато в чому допомогти наука соціоніка. У роботі наводяться ефективна, перевірена 30-річною практикою типологія засуджених та типологія інтерперсональних відносин в ізольованій від суспільства середовищі. Досліджуються питання взаємовідносин між різними категоріями засуджених. У своєму дослідженні автор торкнувся двох соціонічних про- блем, що мають безпосереднє відношення до вивчення особистості засуджених, їх сумісності та самовихованню, підготовці до життя на волі: перша — знайомство з інтелектуальним механізмом злочинця; друга — вивчення правил інформаційного регулювання, необхідних для вироблення уміння передбачати поведінку людини в раз- особистих ситуаціях, у тому числі і в умовах ізоляції злочинців, тобто у місцях позбавлення волі або в пенітенціарних установах. У пенітенціарній соціоніці, пише автор, необхідно насамперед врахувати наступне. Людина за своїми психічним якостями не може бути фатально приреченою на соціальну роль злочинця. Але в кожному злочинці, як суб'єктивна його сторона, завжди проявляються психічні особливості особистості злочинця. Чому злочин скоєно цією особою і чому цією особою скоєно злочин? Чому даний злочинець відноситься до іншого злочинцеві або конкретному співробітнику подібним чином? Щоб відповісти на всі ці питання, потрібно з'ясування системи якостей особистості, що зумовили певний злочин, визначені межперсональ- ні відносини, з позицій соціоніки. Вивчення особистості злочинців і структури відносин в їхньому середовищі неможливо без виділення типів злочинців з характерними для них особливостями особистісних якостей та поведінки. Цій проблемі автор присвятив понад тридцяти років своєї дослідницької діяльності. Особливий інтерес, на думку автора, представляє можливість застосування соціоніки в пенітенціарній педагогіці. Відомо, пише він, що київськими дослідниками розробляється нова концепція навчання, що враховує типи особистості як учнів, так і вчителів, вихователів. Автору представляється можливим адаптувати використання цієї методики для пенітенціарного персоналу. Її застосування в школах підвищує відвідуваність і успішність, стабілізує виховують колективи, нормалізує соціально-психологічний клімат. Знання соціоніки дозволяє в місцях позбавлення волі цілеспрямовано формувати найбільш стійкі колективи (ланки, бригади, загони) засуджених з оптимальним соціально-психологічним кліматом і високою працездатністю. Це завжди важливо для людей, відірваних від суспільства по роду роботи, — всіх, хто трудиться в екстремальних умовах, коли людський фактор стає вирішальним. Особливо це значимо для місць позбавлення волі та суворої ізоляції, тобто виправних установ. Книга присвячена, головним чином, опису технологій вивчення відносин. Деяким, пише автор, може здатися непрівич- вим або навіть шокуючим «технологічний» підхід до таким значимим моментам людського життя, як відносини між людьми, цін- ності особистості, побудова задуму життя. Але сьогодні, коли однією з основних драм нашого суспільства є відсутність самостійності мислення, нездатність долати стандартні підходи у вирішенні життєвих проблем, відсутність бажання та вміння нести відповідальність за своє життя, за доручену справу, за долю суспільства, такий під- хід не тільки правомочний, а й необхідний … Знаючи основи соціоніки, пише автор, кожен співробітник може стати психоаналітиком і психотерапевтом своєї діяльності, аналізувати свої слабкі і сильні сторони, зрозуміє необхідність у психічному «додатку» з боку людей, що мають позитивні можливості інформаційного обміну з середовищем, зможе заздалегідь і більш точно прогнозувати ступінь і рівень конфліктності або сумісності з певними типами громадян. У додатку наводяться: тривимірний альтернативний вибір соціонічного типу (методика тестування для визначення соціонічного типу особистості); портретний аперцепційний тест (ПАТ) для визначення типу і переваг особистості; тест «соціально- психологічний портрет особистості» (СППЛ); соціонічні типи (соціопортрети). к.ю.н. Л. Л. Ананіан "

  146. Мария Мартьянова. Лженаука про Гамлетов и Дон-Кихотов. Почему соционика не является наукой. Газета.ru, 15.03.2016(рос.)
  147. Игнатьев В. А. Соционика — псевдонаука в облике новейшей отрасли психологии // Вестник Рязанского государственного университета им. С. А. Есенина. Выпуск № 2 (39) / 2013
  148. Ермакова Наталья. Соционика глазами психиатра. Рубрика «Комментарии». АВС-гид, 02.06.2010(рос.)
  149. Александр Невеев. Соционика как лженаука(рос.)
  150. Александр Невеев. Эффект Форера (эффект Барнума). Пси-Компас, 01.04.2014(рос.)
  151. Д. В. Ольшанский «Основы политичческой психологии». Екатеринбург: Деловая книга, 2001. — 496 с.ISBN 5-88687-098-9(рос.)
  152. Е. Г. Плетухина , , Соционика как один из инструментов индивидуального подхода в воспитании. // PROBLEMS OF DEVELOPMENT OF A PERSONALITY, Materials of the II international scientific conference on November 15-16, 2014. — Prague: Vědecko vydavatelské centrum " Sociosféra-CZ ". — 204 p. — ISBN 978-80-87966-723 http://www.sociosphera.com/files/conference/2014/k-11_15_14.pdf (рос.)
  153. Волков Ю. Г., Мостовая И.В Социология: учебник для вузов Под ред. проф. В. И. Добренькова. — М.: Гардарика, 1998. — 244 с. http://www.bankreferatov.ru/referats/C325729F00717F7B43257B0B000AD346/%D0%A1%D0%BE%D1%86%D0%B8%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D1%8F.doc.html

Посилання[ред.ред. код]