Сочнєв Антонін Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Ф
Антонін Сочнєв
Особові дані
Повне ім'я Антонін Миколайович Сочнєв
Народження 14 червня 1924(1924-06-14)
  Іваново, СРСР
Смерть 24 червня 2012(2012-06-24) (88 років)
  Москва, Росія
Зріст 174 см
Вага 74 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1939–1942 СРСР «Основа» (Іваново) ? (?)
1943–1945 СРСР ВМС (Ленінград) ? (?)
1945 СРСР «Динамо» (Таллінн) ? (?)
1946 СРСР ВМС (Москва) 4 (0)
1946 СРСР ЦБЧА-д ? (?)
1947–1952 СРСР «Торпедо» (Москва) 118 (28)
1954–1955 СРСР «Трудові резерви» (Ленінград) 30 (13)
1955 СРСР «Червоний Прапор» (Іваново) 17 (4)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1963 СРСР «Таврія»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Антонін Миколайович Сочнєв (рос. Антонин Николаевич Сочнев, нар. 14 червня 1924, Іваново-Вознесенськ (нині — Іваново)[1], за іншими даними — Івановська область[2] — пом. 24 червня 2012, Москва) — радянський футболіст, що грав на позиції нападника. Майстер спорту СРСР. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Ігрова кар'єра[ред.ред. код]

Народився в Івановській області. Після того як батька призначили директором заводу в Іванові, також переїхав в місто і почав грати за юнацький склад «Червоного прапора», потім — за молодіжну і основну команду. Взимку грав у хокей з м'ячем за московський «Метробуд», учасник фінального матчу на Кубок СРСР у 1949 році.[3]

Під час радянсько-німецької війна у 1942 році був призваний на Балтійський флот, служив на лінкорі «Марат» мінером після тримісячного навчання в Кронштадті. 6 травня 1942 року взяв участь у футбольному матчі в блокадному Ленінграді між командою Червонопрапорного Балтійського флоту і місцевого «Динамо».[4][5] У 1944 році команда «частини Лобанова», за яку грав Сочнєв, стала володарем Кубка Червонопрапорного Балтійського флоту.

Після війни грав у таллінському «Динамо» і за команду ВМС у другій групі чемпіонату СРСР 1945 року, після чого в 1946 році потрапив в дублюючий склад ЦБЧА.[3]

Демобілізувавшись навесні 1947 року, в липні опинився в московському «Торпедо», де грав на позиції правого нападника під 7 номером. У 1951 році виступав за «Шахтар» «Сталіно» у Болгарії і Румунії. 15 липня 1952 року у першій грі чемпіонату з ризькою «Даугавою» у зіткненні отримав травму і закінчив виступи за «Торпедо» в основному складі.

В 1954–1955 роках грав у складі ленінградських «Трудових резервів», став найкращим бомбардиром чемпіонату з 11 м'ячами у 1954 році. Кар'єру гравця закінчив у 1955 році в рідній команді «Червоний прапор».

Кар'єра тренера[ред.ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 1963 року, очоливши тренерський штаб клубу «Таврія». Досвід тренерської роботи обмежився цим клубом. Крім того довгий час працював адміністратором стадіону «Торпедо», очолював колективи Краснодарського краю, працював інспектором матчів.

Помер 24 червня 2012 року на 89-му році життя у місті Москва[6].

Титули і досягнення[ред.ред. код]

  • Володар Кубка СРСР (2): 1949, 1952
  • Найкращий бомбардир чемпіонату СРСР: 1954 (11 голів)

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]