Сошальський Володимир Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Сошальський
Сошальський Володимир Борисович.jpg
Народився 14 червня 1929(1929-06-14)
Ленінград, СРСР
Помер 10 жовтня 2007(2007-10-10) (78 років)
Москва, Росія
  • рак простати
  • Поховання Троєкуровське кладовище
    Громадянство Flag of Russia.svg Росія
    Flag of the Soviet Union.svg СРСР
    Діяльність актор
    Заклад ТЮГ імені Брянцева і Центральний академічний театр Російської арміїd
    Роки діяльності 1948—2007
    У шлюбі з Мордюкова Нонна Вікторівна, Аросєва Ольга Олександрівна, Nina Olkhinad і Покровська Аліна Станіславівна
    Батьки
    Varvara Soshalskaya-Rozaliond
    Брати / сестри Володимир Тіхоновd
    IMDb nm0815324
    Нагороди та премії
    Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР

    Володи́мир Бори́сович Сошальський (рос. Владимир Борисович Сошальский; 14 червня 1929 року, Ленінград, СРСР — 10 жовтня 2007 року, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно. Народний артист РРФСР (1988). Справжнє прізвище — Феодос'єв.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Володимир Борисович Сошальський народився 14 червня 1929 року в Ленінграді в родині акторів Варвари Розаліон-Сошальської і Бориса Феодосьєва.

    Дебютував на сцені юний Володя Сошальський випадково: загравшись за лаштунками театру, вийшов на сцену прямо під час вистави за п'єсою Ібсена «Привиди». Володимир відчув магію сцени і вирішив стати актором. Ще до закінчення школи він вступив у студію при Ленінградському ТЮГу. У 1948 році закінчив навчання і до 1951 року працював у цьому театрі. Саме в Ленінградському ТЮГу Володимир Сошальський зіграв свою першу зіркову роль: у виставі «Ромео і Джульєтта» йому довелося виконати роль Ромео. Після цієї ролі актор став знаменитий, у нього з'явилися численні шанувальниці.

    Незабаром слава досягла і Центрального театру Радянської армії в Москві, в ту пору театр закликав на строкову військову службу всіх молодих акторів через військкомат, так вчинили і з Володимиром. Він переїжджає з Ленінграда в Москву. Почавши строкову службу в спецчастині при театрі Радянської армії (його товаришем по службі в «частини» був Олексій Баталов), Володимир вже не розлучався з цим театром до кінця життя.

    З кінця серпня 2007 року актор перебував у хоспісі — у нього виявили рак передміхурової залози, і рідні вже не могли забезпечувати належний догляд за хворим.

    Володимир Борисович Сошальський помер 10 жовтня 2007 року. Похований на Троєкуровському кладовищі в Москві, поруч з могилою матері (ділянка № 3).

    Особисте життя[ред. | ред. код]

    Володимир Сошальський мав репутацію серцеїда. Офіційно був одружений п'ять разів, крім цього, мав безліч романів.

    Після ролі Ромео в Ленінградському ТЮГу, зіграної в 1950-ті роки, в нього закохалася молода Ольга Аросєва, яка тоді працювала в Ленінграді. Вона стала його першою дружиною. Шлюб тривав трохи більше року — Сошальський покохав іншу. Від Аросєвої Сошальський пішов до іншої акторки театру ВДТ — Ніни Ольхіної. Однак і цей шлюб виявився недовговічним.

    Володимир Борисович переїхав до Москви, де знайшов нову любов в особі акторки Нінель Підгорної. Вони розійшлися, Сошальський одружився на акторці Марії Скуратовій, але вже через місяць шлюб був розірваний і повернувся до Нінель, яка в свою чергу розлучилася з чоловіком. Володимир і Нінель жили у фактичному шлюбі, у них народилася дочка Катерина. А незабаром в його житті з'явилася інша — популярна акторка Аліна Покровська, з якої він працював у театрі Радянської армії.

    У фактичному шлюбі з Нонною Мордюковою прожив всього півроку.

    «У мене завжди було правило: якщо закохуюся, відразу йду до коханої жінки. Ніяких метань, ніякої брехні ...» — Володимир Сошальський

    Всі колишні дружини Сошальського зберегли про нього найсвітліші спогади.

    Його останньою супутницею стала завідуюча репертуарною частиною Театру Російської армії Світлана. У 1999 році вона народила йому сина — Володимира Сошальського-молодшого. Самому Сошальському на той час було 70 років.

    Ролі в кіно[ред. | ред. код]

    • 1949 — Академік Іван Павлов — студент (в титрах не вказаний)
    • 1951 — Тарас Шевченко — прапорщик Микола Монтеллі, приятель Шевченко
    • 1954 — Анна на шиї — офіцер
    • 1955 — Михайло Ломоносов — граф Іван Іванович Шувалов
    • 1955 — Отелло — Кассіо
    • 1957 — На графських руїнах — Граф
    • 1958 — Матрос з «Комети» — Вадим
    • 1959 — Григорій Сковорода — камердинер
    • 1961 — Перехрестя — чоловік Галі
    • 1961 — Приборкання норовливої ​​- Трані
    • 1964 — Москва — Генуя — фотокореспондент
    • 1965 — Змова послів — Сідней Рейлі
    • 1965 — Ескадра йде на захід — Гришин-Алмазов
    • 1976 — Марк Твен проти — полковник Патерсон
    • 1977 — Талант — Анатолій Вікентійович Подрайський, інженер-підприємець
    • 1978 — 31 червня — Планкетт, шкіпер
    • 1978 — Дуенья — Карлос
    • 1978 — Кров і піт — купець Федоров
    • 1979 — Нерозділене кохання — Хрисанф Миколайович, старіючий актор
    • 1981 — Шофер на один рейс — Павло Охрімович Тішанов
    • 1982 — Ассоль — Меннерс
    • 1983 — Інспектор Лосєв — Сокольський
    • 1984 — Кольє Шарлотти — Губченко Віктор Федорович («Тюля»)
    • 1984 — Прохіндіада, або Біг на місці — Тимофій Тимофійович
    • 1985 — Груба посадка — Василь Пилипович Полозов, командувач ВПС
    • 1985 — Салон краси — Григорій Сергійович, приятель Лялі
    • 1985 — Слідство ведуть знавці. Полуденний злодій — Льоша
    • 1985 — Людина з акордеоном — Савелій Михайлович
    • 1985 — Угода — Суарес, президент
    • 1986 — Життя Клима Самгіна — Безбєдов
    • 1987 — Гра в детектив. Випуск 1 (режисери: Леонід Півер, Віктор Крюков, Центральне телебачення) — сер Гаррісон
    • 1987 — Де б не працювати … — директор інституту
    • 1988 — Нові пригоди янкі при дворі короля Артура — Саграмор
    • 1989 — Слідство ведуть ЗнаТоКи. Мафія — відвідувач наркопритону
    • 1989 — Свєтік — Микола Степанович
    • 1990 — Братки і панські ласки — пан
    • 1990 — Мишоловка — Паравічіні
    • 1991 — Віват, гардемарини! — Принц Крістіан Август Ангальт-Цербстський, батько Фіке
    • 1991 — Не будіть сплячого собаку — актор «міністр»
    • 1991 — Номер «люкс» для генерала з дівчинкою — Сергій
    • 1991 — Блукаючі зірки — Щупак
    • 1991 — І повертається вітер … — Георгій
    • 1992 — Господи, помилуй заблукалих
    • 1992 — Серця трьох — сліпий розбійник
    • 1993 — Гріх. Історія пристрасті — Микола Арсенійович Ланський, батько Сергія
    • 1993 — Той, що біжить по льоду — голова суду
    • 1993 — Аляска Кід — Чарлі Хансон
    • 1994 — Прохіндіада 2 — Тимофій Тимофійович
    • 2000 — Таємниці палацових переворотів. Фільм 2. Заповіт імператриці — генерал Салтиков

    Джерело[ред. | ред. код]