Спарро Павло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Спарро Павло Іванович
Народження 1814Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть не раніше 1887невідомо
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Навчання Петербурзька академія мистецтв
Діяльність архітектор
Найважливіші споруди Троїцька церква на Замковій горі, Троїцька церква на Новій Забудові, особняк Фромета
Автограф Pavel Sparro Signature 1881.png
Спарро Павло Іванович у Вікісховищі?

Спарро́ Павло́ Іва́нович (1814, Санкт-Петербург, Російська імперія — не раніше 1887, невідомо) — російський архітектор, київський архітектор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Санкт-Петербурзі, у родині американського віце-консула. З 1824 року навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, 1836 року отримав атестат 1-го ступеня.

1838 року приїхав до Києва як помічник Вікентія Беретті. У 1840–60-х роках працював єпархіальним архітектором, здебільшого будував монастирські споруди, збудував декілька церков.

З 1870-х років працював з приватними замовленнями, зводив особняки та прибуткові будинки. Остання робота архітектора в місті датована 1886–1887 роками.

Стиль[ред. | ред. код]

Вживав стильові форми російсько-візантійського стилю, неоренесансу і необароко.

Роботи в Києві[ред. | ред. код]

У Києво-Печерській лаврі
  • Лікарняні келії / корп. 26 (1841–1842),
  • Келії на Ближніх печерах / корп. 44 (1847),
  • на Гостиному дворі лаври — Лікарня з церквою / корп. 68 (1848–1850),
  • Готель для іменитих богомольців / корп. 56 (середина XIX століття),
  • Інший готель / корп. 58 (1849),
  • Склад книжок та паперу друкарні / корп. 112 (1850–1851),
  • Простонародний будинок (не зберігся).
  • Спроектував будинок при огорожі Лаврського готелю / корп. 54. Там само перебудував митрополичий будинок.

Будував книжкову крамницю, братську лікарню Микільського монастиря. Надбудовував другі поверхи Друкарського і Економічного корпусів та інших будівель.

У Флорівському монастирі Спарро були споруджені
  • Корпус № 7 (1847),
  • Мурована огорожа монастиря на горі Киселівка (кініць 1840-х — початок 1850-х років),
  • Троїцька «цвинтарна» церква (1855–1859),
  • Тепла церква на честь ікони Казанської Божої матері (1841–1844),
  • Дзвіниця і трапезна Воскресенська церква (1860–1862, проект інженера Духоніна).
В Китаївській пустині збудував
  • Братський корпус («старий дім») біля Троїцької церкви (1843–1844),
  • Огорожу з північно-західною брамою (1851–1852, не збереглась).

Брав участь у проектуванні й будівництві Володимирського собору (1860, 1865).

Житлові будинки, зведені за приватними замовленнями
  • Особняк Берестовських на Софіївській вулиці, 9 (1853),
  • Добудова житлового будинку на Прорізній вулиці, 16 (1871, не зберігся),
  • Прибутковий будинок С. Єремєєва на Бібіковському бульварі (нині бульварі Тараса Шевченка), 26-а, 28 (1872),
  • Особняк Фромета на Бібіковському бульварі (нині бульвар Тараса Шевченка), 36 (1873, проект Володимира Ніколаєва),
  • Житловий будинок на Великій Житомирській вулиці, 23 (1873, не зберігся),
  • Житловий будинок І. Оглоблина на Андріївському узвозі, 4/26 (1874),
  • Житловий будинок на Гімназичній вулиці (нині вулиця Леонтовича), 6 (1874)
  • Житловий будинок на вулиці Ярославів Вал, 30 (1874, не зберігся),
  • Житловий будинок на Прорізній вулиці, 22 (1875),
  • Житловий будинок на Михайлівській вулиці, 9 (1875),
  • Особняк В. Сербулова на Бульварно-Кудрявській вулиці, 3 (1876),
  • Житловий будинок на Ново-Єлизаветинській вулиці (нині Пушкінська вулиця), 38 (1876),
  • Житловий будинок на вулиці Ярославів Вал, 35 (1876),
  • Власний особняк на вулиці Ярославів Вал, 31 (1876, не зберігся),
  • Флігель Ф. Людвиковського / три поверхи в садибі на Костельній вулиці, 4 (1878, не зберігся),
  • Житловий будинок на Андріївському узвозі, 18 (1879, пізніше добудований),
  • Прибутковий будинок на Малій Житомирській вулиці, 18 (1879),
  • Прибутковий будинок на Малій Житомирській вулиці, 19 (1879),
  • Житловий будинок на Великій Житомирській вулиці, 27 (1879, не зберігся),
  • Житловий будинок на Шулявській вулиці (нині вулиця Льва Толстого), 8 (1879–1887),
  • Особняк А. Лунєва на Ярославській вулиці, 8 (1880),
  • Прибутковий будинок Д. Лазарева на Ново-Єлизаветинській вулиці (нині Пушкінська вулиця), 10 (1881–1882),
  • Прибутковий будинок В. Сергеева на Безаківській вулиці (нині вулиця Симона Петлюри), 12 (1883),
  • Житловий будинок на Стрілецькій вулиці, 6 (1886, не зберігся),
  • Два житлові будинки на Бібіковському бульварі (нині бульвар Тараса Шевченка), 37 (1886–1887, не збереглися).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Спарро Павло // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть: біографічний довідник / В. І. Тимофієнко; Головне управління містобудування та архітектури Київської міської адміністрації. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-16-6.
  • Спарро Павло Іванович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 217.