Спасо-Преображенський Гуслицький монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гуслицький Спасо-Преображенський монастир
Спасо-Преображенский Гуслицкий монастырь.JPG

55°34′59″ пн. ш. 38°52′51″ сх. д. / 55.58320000002777306° пн. ш. 38.88090000002777202° сх. д. / 55.58320000002777306; 38.88090000002777202Координати: 55°34′59″ пн. ш. 38°52′51″ сх. д. / 55.58320000002777306° пн. ш. 38.88090000002777202° сх. д. / 55.58320000002777306; 38.88090000002777202
Тип монастир
Країна

Росія Росія

Розташування Куровське Орєхово-Зуєвський район, Московської області
Конфесія МП
Єпархія Московська
Засновник Схиігумен Парфеній Агеєв
Засновано 1859
Стан діючий
Сайт guslickiy.ru
Спасо-Преображенський Гуслицький монастир. Карта розташування: Росія
Спасо-Преображенський Гуслицький монастир
Спасо-Преображенський Гуслицький монастир (Росія)

Гуслицький Свято-Преображенський монастир — діючий чоловічий монастир РПЦ розташований у місті Куровське Московської області Росії.

Засновник монастиря[ред. | ред. код]

Засновником монастиря є схиігумен Парфеній Агеєв, пострижник Афону. Однак повного і детального опису його життя поки нема, однак відомо, що він народився 14 листопада 1806 року в Молдавії у місті Ясси в російській сім'ї, ім'я в хрещенні — Петро. Монашество прийняв 1831 року у старообрядському монастирі у селі Біла Криниця поблизу Карпат в Україні. Однак у 1839 році у Молдавії покинув старообрядництво. Того ж року виїхав на гору Афон де був пострижений у монахи під іменем Памва, а 1841 року прийняв ім'я Парфенія. 1858 року почав роботу з заснування Гуслицького Спасо-Преображенського місіонерського монастиря — він був заснований у районі компактного проживання російських старообрядців. Помер ігумен Парфеній 17 травня 1878 року.

Історія монастиря[ред. | ред. код]

Гуслицький Спасо-Преображенський чоловічий монастир був заснований 1858 року, він мав поєднувати традиційне монаше служіння з місіонерством та навчанням дітей. Уже через два роки після заснування тут перебувало 50 монахів, хоча планувалось 33 за числом земних років Спасителя. У монастирі було 4 храми: великий кам'яний Спасо-Преображенський, храм на честь ікони Божої Матері «Всіх що в Скорботі Радість», дерев'яний Успіння Пресвятої Богородиці та храм Воскресіння Христового. У 19181920 році у монастирі була розташована колонія для малолітніх злочинців, у 1922 році монастир було закрито, однак там залишились жити монахи, ділячи територію з будинком інвалідів. Потім значне число монахів було репресовано, деякі з них після смерті зараховані до числа новомучеників та ісповідників. Останні три монаха пішли звідти у 1928 році, коли монастир остаточно зачинили. У 1994 році частина монастирських будівель була повернута церкві, почалось відродження обителі.

Будівлі монастиря[ред. | ред. код]

Дзвіниця була споруджена з 1914 по 1917 рік, її висота складає 55,8 метрів від рівня відмостків до верхньої частини хреста. У радянські часи на третьому ярусі було влаштовано водонапірний бак. Вона є архітектурно-істориичним пам'ятником Підмосков'я, однак їй загрожує зникнення. Трапезна з церквою Царственних Страстотерпців. Будівлю трапезної зведено у 1860-1870-х роках, її висота складає 14,5 метра. Стан частини перекриття аварійний. У храмі ведеться реставрація.

Новомученики[ред. | ред. код]

Ряд монахів монастиря, які були закатовані у роки переслідувань церкви згодом були зараховані до числа Новомучеників. А саме:

Примітки[ред. | ред. код]