Спасо-Преображенський кафедральний собор (Дніпро)

Спасо-Преображенський кафедральний собор
	Спасо-Преображенський кафедральний собор
	48°27′ пн. ш. 35°03′ сх. д. / 48.450° пн. ш. 35.050° сх. д.
Тип споруди	кафедральний собор[d]
Розташування	Україна, Дніпро, Соборна площа, 1
Початок будівництва	травень 1787
Кінець будівництва	1835
Будівельна система	цегла
Стиль	архітектура неокласицизму
Належність	УПЦ московського патріархату
Єпархія	Дніпропетровська єпархія УПЦ МП
Стан	пам'ятка архітектури національного значення України
Епонім	Преображення Господнє
	Спасо-Преображенський кафедральний собор (Дніпро) (Україна)
	Спасо-Преображенський кафедральний собор у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Спасо-Преображенський кафедральний собор.

Спа́со-Преображе́нський кафедра́льний собо́р Дніпра́ — центральний храм Дніпропетровської єпархії УПЦ МП.

Про храм[ред. | ред. код]

Престольне свято — в День Преображення Господнього, 19 серпня. Розташований у Нагірній частині міста Дніпро (у Соборному адміністративному районі, на Соборній площі). За задумом Григорія Потьомкіна, собор мав бути вищим за римський собор Святого Петра на 1 аршин.

1786 року імператриця Катерина ІІ власноруч заклала собор. Австрійський імператор Йосип ІІ Габсбург, який брав участь у церемонії, висловився з цього приводу: «Катерина заклала перший камінь, а я другий — і останній». Вдалося побудувати тільки фундамент. Після смерті Катерини ІІ амбітним планам не дано було збутися.

Собор побудували на новому фундаменті, менших розмірів 1835 року. На старому же фундаменті побудували огорожу, що відбудували вже у 1990-і роки.

На початку 1990-х років утворилася Спасо-Преображенська громада Дніпропетровсько-Запорізької єпархії Української Автокефальної Православної Церкви (яка й досі знаходиться біля Преображенського собору на вулиці, тепер уже бувши громадою Київського патріархату). Старостою громади було обрано п. Лідію Яценко. Богослужіння проводилися на південних сходах собору. 1991 року, коли постало питання про передачу Преображенського собору УПЦ МП парафіяни оголосили голодування. Численні суди (навіть Верховний) результату не давали. Було вчинено спробу утримувати храм силою, протестуючі протрималися там 16 днів, але це не дало жодного результату. 21 січня 1992 року Спасо-Преображенський собор було передано Дніпропетровській єпархії УПЦ МП.

Історія[ред. | ред. код]

1786: перший проєкт храму, який так і не було втілено.
1835: відкриття собору.
1930–1988: служби в соборі не велися.
1930—1941: за ініціативою Д. І. Яворницького собор передали на баланс музею, створивши в ньому антирелігійний музей.
1941: під час німецької окупації служби в соборі були тимчасово поновлені.
1975–1988: в приміщенні храму був заснований музей релігії та атеїзму.
початок 1990-х років: зареєстровано Спасо-Преображенську парафію Української Автокефальної Православної Церкви, яка претендувала на будівлю собору. Проводилися богослужіння на подвір'ї храму.
1992, 21 січня: храм офіційно передано УПЦ-МП. Початок реставрації первинного вигляду собору.

Галерея[ред. | ред. код]

Початковий не реалізований проєкт Преображенського собору Клода Геруа. Лицьовий вигляд
Листівка початку ХХ ст.
Головний фасад собору з видом на дзвіницю
Вид на задню колонаду
Інтер'єр
Підсвічування собору вночі