Спасо-Преображенський собор (Житомир)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 50°15′27″ пн. ш. 28°39′26″ сх. д. / 50.25750° пн. ш. 28.65722° сх. д. / 50.25750; 28.65722

Свято-Преображенський кафедральний собор
Svyato-Preobrajenskiy-Sobor Zhytomyr 2008-2.jpg
Свято-Преображенський кафедральний собор. Житомир
50°15′ пн. ш. 28°39′ сх. д. / 50.250° пн. ш. 28.650° сх. д. / 50.250; 28.650
Тип споруди церква і православна церква
Розташування Україна УкраїнаCoat of Arms of Zhytomyr.svg Житомир
Архітектор К. К. Рохау, Е.Жибер та В. Г. Шаламов
Художник Васильєв Михайло
Поч. будівництва 1866
Кін. будівництва 1874
Стиль російсько-візантійський
Належність УПЦ МП
Адреса м. Житомир, вул. Перемоги, 12
Спасо-Преображенський собор (Житомир). Карта розташування: Україна
Спасо-Преображенський собор (Житомир)
Спасо-Преображенський собор (Житомир) (Україна)
Спасо-Преображенський собор у Вікісховищі?

Свя́то-Преображе́нський кафедра́льний собо́р — пам'ятка архітектури Житомира. Використовується для релігійної діяльності Московської Патріархії.

Історія[ред. | ред. код]

Зведений на місці зруйнованої василіанської церкви (1771). Витриманий у російсько-візантійському стилі з характерними рисами давньоросійської архітектури XIXII сторіч. Висота собору 53 метра. На дзвіниці був установлений головний дзвін вагою 500 пудів.

У зв'язку зі складністю робіт у спорудженні собору брали участь робітники, що будували в 1818–1858 роках Ісаакіївський собор у Петербурзі.

Екстер'єр[ред. | ред. код]

Цегляний, в російсько-візантійському стилі, хрестовий у плані, тринефний, п'ятиголовий (з шатровим завершенням), з чотириярусною дзвіницею, що примикає до західного фасаду.

Інтер'єр[ред. | ред. код]

В художньому оформленні інтер'єрів собору була закладена ідея показу мінеральних багатств Волині, використані граніти та лабрадорити Житомирщини. В інтер'єрі пам'ятки — настінний олійний живопис XIX ст.

Ікони собору написано російським академіком Михайлом Васильєвим.

Zhytomyr6.JPG

Служителі[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • (рос.)Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. К.: «Будивельник», 1983—1986. — Т.2 — С.145.