Гарад: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: thumb|300px||Прапор Гараду '''Гарад''' (синд. ''Harad'', кв. ''Hyarmen'', у перекладі - "Півде...
 
Немає опису редагування
Рядок 116: Рядок 116:
[[bs:Harad]]
[[bs:Harad]]
[[cs:Harad]]
[[cs:Harad]]
[[en:Harad]]
[[es:Harad]]
[[es:Harad]]
[[fr:Harad]]
[[fr:Harad]]

Версія за 11:21, 22 жовтня 2012

Прапор Гараду

Гарад (синд. Harad, кв. Hyarmen, у перекладі - "Південь") - у творах Дж. Р. Р. Толкіна назва величезного краю на південь від Ґондору та Мордору. Також інколи називалася Haradwaith (у перекладі - "південний народ" від синд. harad, південь, та gwaith, народ) через людей, що мешкали там, або Сонцекрай (англ. Sunlands).

З робіт Дж. Р. Р. Толкіна про цю землю відомо небагато. За словами Араґорна:

Гарад - це місце, де зорі світять інакше .

З цього можна зробити висновок, що Гарад розташовується у південній півкулі, позаяк після Падіння Нуменору світ перетворився з плаского на кулеподібний.

Кордони та географія

Від початку кордон між Ґондором та Гарадом проходив по ріці Гарнен, однак у часи Війни Перстеня усі землі у міжріччі Гарнена та Пороса перебували під гарадримів. Кордон з Мордором проходив південними відрогами Ефель-Дуат. На схід від Гараду розташовуються землі Кханду. На заході береги Гараду омивалися водами Затоки Белфалас. Там же розташовувався порт та гавані Умбара, на володіння яким претендували Ґондор, Гарад та Чорні Нуменорці.

Переважну більшість території Гараду займали пустелі та джунглі, де жили великі слоноподібні істоти мумаки.

Населення Гараду

Людей Гараду мешканці Ґондору та інших земель північно-західного Середзем'я називали гарадримами або ж південцями. Для мешканців Ґондору "гарадримом" загалом вважався будь-який чоловік, що прийшов з-за їхнього південного кордону. Насправді ж, населення Гараду було неоднорідним та складалося з окремих гордих та войовничих народів.

Усі гарадські племена загалом поділялися на мешканців Ближнього та Далекого Гараду, хоча у середині кожної з цих двох груп також існувало багато племен та народів, котрі часто-густо ворогували між собою.

У Другу Епоху першими з гарадримами зустрілися нуменорці, мешканці великого Острову, що розташовувався тоді на захід від Середзем'я. Хоча спочатку вони прийшли як друзі та учителі, але згодом королі Нуменору зажадали багатства та влади та почали освоювати окремі терени Середзем'я. В Умбарській затоці на південних берегах Затоки Белфалас, де була природна гавань, вони побудували великий порт, згодом перетворивши його на добре укріплену фортецю, з якої стягували данину з навколишніх гарадських племен. Багатьох гарадримів було убито або продано у рабство.

Пізніше над багатьма гарадримами, що жили неподалік узбережжя, утвердили свою владу Чорні Нуменорці. Як розповідається у "Сильмариліоні", незадовго до Війни Останнього Союзу двоє нуменорських володарів Герумор та Фуїнур "здобули велику владу серед гарадримів", однак про їхню подальшу долю ніде не говориться.

Протягом століть багатьма гарадримами усе ще правили володарі чорних нуменорців або ж коро볥ондор, однак поступово Гарад потрапив під вплив Мордору, і перебував під ним більшу частину Третьої Епохи.

У Ближньому Гараді згодом утворився союз чи, можливо, навіть свого роду коаліція між умбарськими корсарами та місцевими племенами, яка воювала з Ґондором за володіння Гарондором та Умбаром. Зокрема, 933 року гарадрими допомагають умбарським корсарам узяти в облогу Умбар, який тоді належав Ґондору. 1025 року ґондорський король Кіріанділ загинув у битві з умбарськими корсарами та гарадримами. Однак після великої битви, виграної сином Кіріанділа Кірьягером, правителі гарадримів на деякий час визнали зверхність Ґондору та навіть змушені були сплачувати данину та віддати у заручники своїх синів, які виховувалися у Ґондорі.

У Війні Перстеня південці виступили на боці Саурона та билися пліч-о-пліч з його арміями, їздячи на спинах великих слоноподібних мумаків. Один з гарадських ватажків у Пеленнорській битві носив прапор з чорним змієм на червоному тлі та був убитий королем Теоденом.

Як розповідається у "Поверненні Короля", на Пеленнорських полях полягла уся гарадська армія, так що до Гараду згодом дійшли лише чутки про "гнів та лють Ґондору".

Після падіння Саурона частина гарадримів не побажали шукати порятунку у втечі, як це зробили інші солдати Ворога, однак готові були зі зброєю у руках битися до останнього.

У Четверту Епоху після утворення Возз'єднаного Королівства король Араґорн уклав мир з народами Гараду.

Зовнішність

У "Двох вежах" наводиться досить докладний опис зовнішності принаймні деяких з людей, що населяли Гарад. У розділі ІІІ "Чорна брама зачинена" Ґолум, спостерігаючи за підходом гарадських загонів до Мордору, говорить, що:

Люди йдуть у Мордор. Високі, темні та лихі на вигляд. Вони мають шпичасті щити та списи, а на собі носять золоті прикраси .

Пізніше, коли Фродо та Сем перечікують битві між слідопитами Фарамира та гарадримами, один з південців падає убитим просто поруч з гобітами. Він описується, як такий, що мав:

коричневу шкіру, темні пасми волосся, у яке були вплетені золоті прикраси. Він носив червону сорочку, як і інші гарадрими, та золотий нашийник. .

У "Поверненні Короля" мешканці Далекого Гараду описуються як темношкірі, однак частину з них становили також "чорні, напівтролеподібні люди з білими очима та червоними язиками" та "тролелюди". Незрозуміло, чи то були просто кремезні чоловіки, яких порівнювали з тролями за їхній зріст та статуру, чи якісь покручі людей та тролів. На користь останньої версії свідчить використання Толкіном у "Двох вежах" схожих понять "напіворки" та "ґоблінолюди" та "орколюди" та "людоорки" у пізніших роботах (наприклад, у "Перстені Морґота"), якими позначалися покручі від схрещування людей та орків, здійснюваного Сауроном та Саруманом.

Мова

Толкін ніколи спеціально не пропрацьовував окремої мови для гарадримів. Єдиним словом, яке, як стверджується, походить з мови південців, є "мумак", яке означало великих бойових слоноподібних істот з ГарадуMûmakil. The Encyclopedia of Arda. </ref>. Хоча у "Двох вежах" згадується, що "на півдні" Ґандальфа називали "Інканусом", що вважається деякими також словом з гарадської мови, однак сам автор припускає, що це є одним з слів Загальної мови чи використовуваної у Ґондорі форми Синдарину[1].

У одному з перших варіантів "Володаря Перстенів" згадуються назви Баранґіли (Barangils) та Гарван (Harwan), однак невідомо, чи сам Толкін відносив їх до гарадської мови.

Щодо назви Умбар, то не зважаючи на присутність у ній квенійського кореня "доля", сама вона походить з мови місцевих племен, а не з Адунаїка чи ельфійських мов.

У кінематографі та іграх

Трилогія Пітера Джексона

У фільмі "Володар Перстенів Пітера Джексона" гарадримів зображено як щось середнє між ацтеками та тихоокеанськими племенами Кірібаті, хоча у книзі мова йде скоріше про неназвані негроїдні народи. Вони воюють лише верхи мумаках, не маючи ані кінноти, ані піших воїнів, як у книзі, і жодних напівтролів або тролеподібних людей серед них також немає. Ймовірного ватажка гарадримів у фільмі убиває не Теоден, а Еомер.

Також смерть молодого гарадрима у Ітілієні у фільмі коментує не Сем, а Фарамир, розмірковуючи над тим, чи він був насправді лихим, а чи його змусили виступити на боці ворога обманом або з примусу. Це було зроблено задля того, аби більше розкрити образ Фарамира, який мав більше співчуття, аніж його гордий брат Боромир.

Ігри

Зображення та образи гарадримів також присутні у випущених для фанатів фільму іграшках, настольних та комп'ютерних іграх, таких, як "The Lord of the Rings: The Battle for Middle-earth II" та "The Lord of the Rings: War of the Ring." (Haradrim Slayers).

Комп'ютерні ігри, такі як "Middle-earth Role Playing game", а також "Lord of the Rings Strategy Battle Game", значною мірою базуються на фільмі "Володар Перстенів Пітера Джексона" та включають деякі додаткові матеріали про Гарад та гарадримів. Зокрема, гарадська мова там має назву "гарадаїк", а убитий Теоденом ватажок носить ім'я Суладан - Зміїний Володар (Suladân the Serpent Lord). Його військо включає також убивць, названих гашарінами (hasharin). Наводяться також і інші "гарадські" імена та назви, такі, як, наприклад, Даламир (Dalamyr), Карна (Kârna), Бадгаркан (Badharkân), Гідар (Hidâr), Нафарат (Nâfarat), Абракан (Abrakân) та Дгаран-Сар (Dhâran-Sar). У іграх у культурі Гараду та зовнішності його населення більш явно присутні африканські чи навіть арабські мотиви; більшість з наведених вище імен не має нічого спільного з роботами Толкіна, а деякі, як-от "гашарін", є реально існуючими словами арабської мови.

Примітки

  1. Це слово насправді походить з латини та означає "сивочолий", однак може бути лише перекладом справжнього імені Олорин'", так само, як Ґандальф на Вестроні;

Джерела

  • J.R.R.Toklien. The Lord of the Rings. 50th Anniversary edition. Houghton Mifflin Company. Boston - New York, 2004;
  • Tolkien, J. R. R. (1977), Christopher Tolkien, ed., The Silmarillion, Boston: Houghton Mifflin, ISBN 0-395-25730-1;
  • Tolkien, J. R. R. (1980), Christopher Tolkien, ed., Unfinished Tales, Boston: Houghton Mifflin, ISBN 0-395-29917-9;
  • Tolkien, J. R. R. (1996), Christopher Tolkien, ed., The Peoples of Middle-earth, Boston: Houghton Mifflin, ISBN 0-395-82760-4.
  • Carpenter, Humphrey, ed. (1981), The Letters of J. R. R. Tolkien, Boston: Houghton Mifflin, ISBN 0-395-31555-7
  • Hammond, Wayne, Scull, Christina (2005), The Lord of the Rings: A Reader's Companion, London: HarperCollins, ISBN 0-00-720907-X;
  • Jorneys of Frodo. An Atlas of J.R.R.Tolkien's The Lord of the Rings by Barbara Strachey. HarperCollinsPublishers, 1981;
  • Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. - Львів: Астролябія, 2006, 1088 с., ISBN 966-8657-18-7;
  • Толкін, Дж. Р. Р. Сильмариліон. Підготував до видання Крістофер Толкін. / Перекл. з англ. Катерина Оніщук. - Львів: Астролябія, 2008, 416 с., ISBN 978-966-8657-24-5;
  • en:Harad — стаття англомовної Вікіпедії.

Дивись також