Великонімецький шлях об'єднання Німеччини: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Albedo (обговорення | внесок) |
Albedo (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
''' |
'''Великоніме́цький шлях об'є́днання Німе́ччини''' ({{lang-de|Großdeutsche Lösung}}) — запропонований шлях та модель об'єднання німецьких народів у єдину німецьку національну державу очолену [[Австрійська імперія|Австрійською імперією]], який обговорювався на [[Франкфуртські національні збори|Франкфуртських національних зборах]] у [[1848 ]]році. На противагу великонімецькому шляху об'єднання, [[Малонімецький шлях об'єднання Німеччини|малонімецький шлях]] передбачав об'єднання членів [[Німецький союз|Німецького союзу]] за винятком Австрії під [[Пруссія|прусською]] [[гегемонія|гегемонією]]. |
||
[[ |
[[Файл:Map-GermanConfederation.svg|thumb|300px|Мапа Центральної Європи 1820 р. Королівство Пруссія (блакитний), Австрійська імперія (жовтий), незалежні німецькі землі (сірий). Червона лінія показує кордон Німецької конфедерації. Поза лінією — землі з не-німецьким населенням, підвладні Пруссії та Австрії.]] |
||
У [[20 століття|ХХ столітті]] ідея ''Великонімецького шляху'' була відновлена націонал-лібералами та демократами як гасло в боротьбі проти [[Версальський договір 1919|Версальського]] та [[Сен-Жерменський мирний договір 1919|Сен-Жерменського]] мирних договорів. На меті було проголошення створення імперії, до якої увійдуть всі німецькомовні регіони, навіть всупереч спротиву ззакордону. Націонал-соціалісти прагнули, в такий спосіб, імперіалістичного розв'язку німецького питання: за нацистського режиму в Європі мала бути створена «Великонімецька імперія» ({{lang-de|Großgermanischen Reich}}) для панування на континенті з послідовною германізацією не-німецьких<ref>Тлумачення див. у ''Akten der Partei-Kanzlei der NSDAP'', Bd. 1, Teil 1, RKF 15680 |
У [[20 століття|ХХ столітті]] ідея ''Великонімецького шляху'' була відновлена націонал-лібералами та демократами як гасло в боротьбі проти [[Версальський договір 1919|Версальського]] та [[Сен-Жерменський мирний договір 1919|Сен-Жерменського]] мирних договорів. На меті було проголошення створення імперії, до якої увійдуть всі німецькомовні регіони, навіть всупереч спротиву ззакордону. Націонал-соціалісти прагнули, в такий спосіб, імперіалістичного розв'язку німецького питання: за нацистського режиму в Європі мала бути створена «Великонімецька імперія» ({{lang-de|Großgermanischen Reich}}) для панування на континенті з послідовною германізацією не-німецьких<ref>Тлумачення див. у ''Akten der Partei-Kanzlei der NSDAP'', Bd. 1, Teil 1, RKF 15680 — K 101 13763 f. (722), hrsg. von Helmut Heiber, Institut für Zeitgeschichte, Oldenbourg, München 1983, [http://books.google.de/books?id=E8Oaty1BAwUC&lpg=PA671&dq=slawen%20artverwandtes%20blut&pg=PA671#v=onepage&q=slawen%20artverwandtes%20blut&f=false S. 671].</ref> слов'янських<ref>В сенсі рассової ідеології нацизму одна з нижчих рас, див. Gertraud Eva Schrage in: ''Jahrbuch für die Geschichte Mittel- und Ostdeutschlands'', Bd. 54, De Gruyter Saur, München 2008, [http://books.google.de/books?id=tkzBM-6-0RoC&pg=PA210 210 f.]</ref> народів<ref>Heinrich August Winkler, ''Der lange Weg nach Westen'', Bd. 2, C.H. Beck, München, 4., durchgesehene Auflage 2002, [http://books.google.de/books?id=3hQmwTWoqHYC&pg=PA78 S. 77 f.], [http://books.google.de/books?id=3hQmwTWoqHYC&pg=PA87 87]; [http://www.spiegel.de/spiegel/print/d-61822072.html Der Spiegel 45/2008 vom 3. November 2008].</ref>. |
||
[[Файл: German1910.png | thumb |праворуч|300пкс|Територія поширення німецької мови в 1910 році]] |
[[Файл: German1910.png | thumb |праворуч|300пкс|Територія поширення німецької мови в 1910 році]] |
||
[[ |
[[Файл:Ac.prussiamap3.gif|thumb|right|300px|Розширення Пруссії до Німецької імперії з 1807 року (темно-синій): території, прилучені в 1815 році на [[Віденський конгрес|Віденському конгресі]] (зелений); території, долучені після [[австро-прусська війна|австро-прусської війни]] в 1866 р. (блакитний). Території, на які збільшилась Німецька імперія після [[франко-прусська війна|франко-прусської війни]] в 1871 р. (жовтий).]] |
||
== Опис моделі == |
== Опис моделі == |
||
На думку прихильників «великонімецького шляху» країни-учасниці [[Німецький союз | німецького союзу]] повинні були об'єднатися під керівництвом імператора [[Австрійська імперія | Австрійської імперії]]. Великонімецького шляху був протиставлений [[Малонімецький шлях об'єднання Німеччини]] |
На думку прихильників «великонімецького шляху» країни-учасниці [[Німецький союз | німецького союзу]] повинні були об'єднатися під керівництвом імператора [[Австрійська імперія | Австрійської імперії]]. Великонімецького шляху був протиставлений [[Малонімецький шлях об'єднання Німеччини]] — об'єднання німецьких земель під егідою [[Пруссія (королівство) | Пруссії]] без включення в нову державу німецькомовних територій [[Австрійська імперія | Австрійської імперії]]. |
||
[[Файл: Maerz1848 berlin.jpg | thumb | left | 250px | Святкування революціонерами перемоги у вуличних боях у Берліні 18 березня 1848.]] |
[[Файл: Maerz1848 berlin.jpg | thumb | left | 250px | Святкування революціонерами перемоги у вуличних боях у Берліні 18 березня 1848.]] |
||
Основною проблемою великонімецького сценарію з точки зору німецьких націоналістів того часу була мультинаціональне населення Австрійської імперії: більше половини його складали [[слов'яни]], крім того, не менше 10 відсотків становили [[угорці]], також значну частину становили [[румуни]] , [[італійці]] та інші національності. Таким чином держава, що утворилася в разі реалізації цього сценарію в той час, не була б з національної точки зору переважно німецькою. |
Основною проблемою великонімецького сценарію з точки зору німецьких націоналістів того часу була мультинаціональне населення Австрійської імперії: більше половини його складали [[слов'яни]], крім того, не менше 10 відсотків становили [[угорці]], також значну частину становили [[румуни]] , [[італійці]] та інші національності. Таким чином держава, що утворилася в разі реалізації цього сценарію в той час, не була б з національної точки зору переважно німецькою. |
||
В обох варіантах в [[XIX століття]] |
В обох варіантах в [[XIX століття]] на думку їх німецьких прихильників об'єднання Німеччини могло бути досягнуто імовірно [[австро-прусська війна | австро-прусською війною 1866 року]], яка на думку прихильників великонімецького шляху повинна була закінчитися виділенням [[ Угорщина | Угорщини]] та інших ненімецьких областей Австрійської імперії в окремі держави, а на думку прихильників малонімецького шляху — виключеннямм Австрійської імперії в цілому зі спільноти німецьких держав. |
||
Після об'єднання Німеччини в [[1871]], що сталося за «малонімецьким» сценарієм, німецькомовні землі Австрійської імперії (з 1867 року |
Після об'єднання Німеччини в [[1871]], що сталося за «малонімецьким» сценарієм, німецькомовні землі Австрійської імперії (з 1867 року — [[Австро-Угорщина]]) залишилися поза новоствореною [[Німецька імперія | Німецькою імперією]]. Проте елементи «великонімецького шляху» використовувалися прихильниками такого політичного руху, як [[пангерманізм]]. |
||
На практиці взаємини двох імперій виражалися в [[Австро-німецький договір | військово-політичному союзі між ними]], як самостійними державами. |
На практиці взаємини двох імперій виражалися в [[Австро-німецький договір | військово-політичному союзі між ними]], як самостійними державами. |
||
В [[Перша світова війна | Першій світовій війні]] Німеччина і Австро-Угорщина зазнали поразки, наслідком якого став розпад Австро-Угорщини та перетворення її німецькомовних земель в незалежну державу |
В [[Перша світова війна | Першій світовій війні]] Німеччина і Австро-Угорщина зазнали поразки, наслідком якого став розпад Австро-Угорщини та перетворення її німецькомовних земель в незалежну державу — Австрійську республіку. В умовах післявоєнної кризи нова держава демонструвала слабку життєздатність, що знову повернуло до життя ідею приєднання (по німецьки [[аншлюс]]) його земель до Німеччини. Однак [[Сен-Жерменський договір]], підписаний державами-переможницями з Австрією, прямо забороняв таке об'єднання. Противилися великі держави спробам зближення двох держав і надалі. У статті «Національні меншини» в Малій радянській енциклопедії [[1930 ]]року видання (Том 5, стор. 642) з цього приводу зазначалося наступне: '' "Своєрідно положення Австрії, яку імперіалістичні держави змушують існувати як " самостійна держава «, не дозволяючи їй, незважаючи на бажання її населення, приєднатися до Німеччини»''. |
||
Після [[Аншлюс | анексії Австрії]] в березні [[1938]] [[Гітлер]]а назвали ''«вирішувачем німецького питання»''. В [[1943]] Німеччина офіційно називалася Великонімецькою імперією ({{lang-de | Großdeutsches Reich}}). |
Після [[Аншлюс | анексії Австрії]] в березні [[1938]] [[Гітлер]]а назвали ''«вирішувачем німецького питання»''. В [[1943]] Німеччина офіційно називалася Великонімецькою імперією ({{lang-de | Großdeutsches Reich}}). |
||
В ході [[Друга світова війна | Другої світової війни]] країни [[антигітлерівська коаліція | антигітлерівської коаліції]] взяли курс на відновлення незалежної Австрії. Так, укладена ними [[Московська декларація 1943]] визнала приєднання Австрії до Німецького Рейху у березні 1938 року (так званий «аншлюс») недійсним і надала Австрії право на утворення незалежної держави. У прийнятому спільному комюніке в розділі про Австрію говорилося про бажання всіх урядів «бачити відновленою вільну і незалежну Австрію», що й було здійснено після закінчення війни. [[Декларація про незалежність Австрії | Австрійським державним договором]] від [[15 травня]] [[1955]] |
В ході [[Друга світова війна | Другої світової війни]] країни [[антигітлерівська коаліція | антигітлерівської коаліції]] взяли курс на відновлення незалежної Австрії. Так, укладена ними [[Московська декларація 1943]] визнала приєднання Австрії до Німецького Рейху у березні 1938 року (так званий «аншлюс») недійсним і надала Австрії право на утворення незалежної держави. У прийнятому спільному комюніке в розділі про Австрію говорилося про бажання всіх урядів «бачити відновленою вільну і незалежну Австрію», що й було здійснено після закінчення війни. [[Декларація про незалежність Австрії | Австрійським державним договором]] від [[15 травня]] [[1955]] практичне здійснення великонімецького шляху було остаточно припинено. |
||
Великонімецький проект, скомпрометований роками перебування Австрії в складі гітлерівського рейху, після Другої світової війни підтримувався лишень в Німеччині —[[Націонал-демократична партія Німеччини | Націонал-демократичною партія Німеччини]], в Австрії |
Великонімецький проект, скомпрометований роками перебування Австрії в складі гітлерівського рейху, після Другої світової війни підтримувався лишень в Німеччині —[[Націонал-демократична партія Німеччини | Націонал-демократичною партія Німеччини]], в Австрії — частиною [[Австрійська партія свободи | Австрійської партії свободи]]. В даний час в умовах процесу [[Європейська інтеграція | євроінтеграції]], учасниками якого є і Німеччина, і Австрія, цей проект остаточно став історично неактуальним. |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Версія за 19:27, 30 жовтня 2012
Великоніме́цький шлях об'є́днання Німе́ччини (нім. Großdeutsche Lösung) — запропонований шлях та модель об'єднання німецьких народів у єдину німецьку національну державу очолену Австрійською імперією, який обговорювався на Франкфуртських національних зборах у 1848 році. На противагу великонімецькому шляху об'єднання, малонімецький шлях передбачав об'єднання членів Німецького союзу за винятком Австрії під прусською гегемонією.
У ХХ столітті ідея Великонімецького шляху була відновлена націонал-лібералами та демократами як гасло в боротьбі проти Версальського та Сен-Жерменського мирних договорів. На меті було проголошення створення імперії, до якої увійдуть всі німецькомовні регіони, навіть всупереч спротиву ззакордону. Націонал-соціалісти прагнули, в такий спосіб, імперіалістичного розв'язку німецького питання: за нацистського режиму в Європі мала бути створена «Великонімецька імперія» (нім. Großgermanischen Reich) для панування на континенті з послідовною германізацією не-німецьких[1] слов'янських[2] народів[3].
Опис моделі
На думку прихильників «великонімецького шляху» країни-учасниці німецького союзу повинні були об'єднатися під керівництвом імператора Австрійської імперії. Великонімецького шляху був протиставлений Малонімецький шлях об'єднання Німеччини — об'єднання німецьких земель під егідою Пруссії без включення в нову державу німецькомовних територій Австрійської імперії.
Основною проблемою великонімецького сценарію з точки зору німецьких націоналістів того часу була мультинаціональне населення Австрійської імперії: більше половини його складали слов'яни, крім того, не менше 10 відсотків становили угорці, також значну частину становили румуни , італійці та інші національності. Таким чином держава, що утворилася в разі реалізації цього сценарію в той час, не була б з національної точки зору переважно німецькою.
В обох варіантах в XIX століття на думку їх німецьких прихильників об'єднання Німеччини могло бути досягнуто імовірно австро-прусською війною 1866 року, яка на думку прихильників великонімецького шляху повинна була закінчитися виділенням Угорщини та інших ненімецьких областей Австрійської імперії в окремі держави, а на думку прихильників малонімецького шляху — виключеннямм Австрійської імперії в цілому зі спільноти німецьких держав.
Після об'єднання Німеччини в 1871, що сталося за «малонімецьким» сценарієм, німецькомовні землі Австрійської імперії (з 1867 року — Австро-Угорщина) залишилися поза новоствореною Німецькою імперією. Проте елементи «великонімецького шляху» використовувалися прихильниками такого політичного руху, як пангерманізм.
На практиці взаємини двох імперій виражалися в військово-політичному союзі між ними, як самостійними державами.
В Першій світовій війні Німеччина і Австро-Угорщина зазнали поразки, наслідком якого став розпад Австро-Угорщини та перетворення її німецькомовних земель в незалежну державу — Австрійську республіку. В умовах післявоєнної кризи нова держава демонструвала слабку життєздатність, що знову повернуло до життя ідею приєднання (по німецьки аншлюс) його земель до Німеччини. Однак Сен-Жерменський договір, підписаний державами-переможницями з Австрією, прямо забороняв таке об'єднання. Противилися великі держави спробам зближення двох держав і надалі. У статті «Національні меншини» в Малій радянській енциклопедії 1930 року видання (Том 5, стор. 642) з цього приводу зазначалося наступне: "Своєрідно положення Австрії, яку імперіалістичні держави змушують існувати як " самостійна держава «, не дозволяючи їй, незважаючи на бажання її населення, приєднатися до Німеччини».
Після анексії Австрії в березні 1938 Гітлера назвали «вирішувачем німецького питання». В 1943 Німеччина офіційно називалася Великонімецькою імперією (нім. Großdeutsches Reich).
В ході Другої світової війни країни антигітлерівської коаліції взяли курс на відновлення незалежної Австрії. Так, укладена ними Московська декларація 1943 визнала приєднання Австрії до Німецького Рейху у березні 1938 року (так званий «аншлюс») недійсним і надала Австрії право на утворення незалежної держави. У прийнятому спільному комюніке в розділі про Австрію говорилося про бажання всіх урядів «бачити відновленою вільну і незалежну Австрію», що й було здійснено після закінчення війни. Австрійським державним договором від 15 травня 1955 практичне здійснення великонімецького шляху було остаточно припинено.
Великонімецький проект, скомпрометований роками перебування Австрії в складі гітлерівського рейху, після Другої світової війни підтримувався лишень в Німеччині — Націонал-демократичною партія Німеччини, в Австрії — частиною Австрійської партії свободи. В даний час в умовах процесу євроінтеграції, учасниками якого є і Німеччина, і Австрія, цей проект остаточно став історично неактуальним.
Примітки
- (нім.)
- ↑ Тлумачення див. у Akten der Partei-Kanzlei der NSDAP, Bd. 1, Teil 1, RKF 15680 — K 101 13763 f. (722), hrsg. von Helmut Heiber, Institut für Zeitgeschichte, Oldenbourg, München 1983, S. 671.
- ↑ В сенсі рассової ідеології нацизму одна з нижчих рас, див. Gertraud Eva Schrage in: Jahrbuch für die Geschichte Mittel- und Ostdeutschlands, Bd. 54, De Gruyter Saur, München 2008, 210 f.
- ↑ Heinrich August Winkler, Der lange Weg nach Westen, Bd. 2, C.H. Beck, München, 4., durchgesehene Auflage 2002, S. 77 f., 87; Der Spiegel 45/2008 vom 3. November 2008.