Газон: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 11: | Рядок 11: | ||
Типи газонів: декоративні, спортивні, спеціальні. |
Типи газонів: декоративні, спортивні, спеціальні. |
||
Декоративні газони поділяють: |
Декоративні газони поділяють: |
||
партерні газони – найбільш декоративні, влаштовують на передніх планах садово-паркової композиції. До таких газонів пред’являють найбільші вимоги, повинні мати рівномірний густий однорідний травостій; |
= партерні газони== – найбільш декоративні, влаштовують на передніх планах садово-паркової композиції. До таких газонів пред’являють найбільші вимоги, повинні мати рівномірний густий однорідний травостій; |
||
- садово-парковий газон – найчастіше використовують саме цей вид газону, стійкий до механічних пошкоджень, довговічний, тіньовитривалий; |
- садово-парковий газон – найчастіше використовують саме цей вид газону, стійкий до механічних пошкоджень, довговічний, тіньовитривалий; |
||
- лугові газони – влаштовують на великих територіях, шляхом покращення існуючих травостоїв природного походження. |
- лугові газони – влаштовують на великих територіях, шляхом покращення існуючих травостоїв природного походження. |
Версія за 21:32, 6 листопада 2012
Газо́н (від фр. gazon — дерен) — ділянка землі зі штучним трав'яним покривом. Газони бувають партерні, паркові, спортивні й маврітанські (з барвисто квітучими рослинами). Партерні газони — основний фон для квітників, деревних насаджень і різних паркових споруд. Паркові й маврітанські газони роблять у парках, садах, скверах, на бульварах тощо. Газони створюють, висіваючи насіння багаторічних трав'янистих рослин у добре оброблений і вирівняний ґрунт.
Для захисту від надмірного витоптування трави газону в людяних місцях газони улаштовують на так званих газонних решітках.
Газон – це декоративне покриття, яке складається з штучно висіяних, або висаджених рослин, які утворюють рівномірне площинне покриття. Розрізняють такі класи газонів:
- злаковий - найпоширеніші газони, які утворюють з суміші злакових культур;
- мавританський газон – влаштовують із суміші гарноквітучих однорічних рослин;
- створений з багаторічних ґрунтово-покривних рослин.
Типи газонів: декоративні, спортивні, спеціальні.
Декоративні газони поділяють:
= партерні газони== – найбільш декоративні, влаштовують на передніх планах садово-паркової композиції. До таких газонів пред’являють найбільші вимоги, повинні мати рівномірний густий однорідний травостій;
- садово-парковий газон – найчастіше використовують саме цей вид газону, стійкий до механічних пошкоджень, довговічний, тіньовитривалий;
- лугові газони – влаштовують на великих територіях, шляхом покращення існуючих травостоїв природного походження.
Спортивні газони призначені для зайнять спортом, витримують значні механічні навантаження, мають дернину підвищеної міцності, протистоять розривам і проколам.
Спеціальні газони – влаштовують на обочинах магістралей, санітарно-захисних зонах, промислових забудов. Закріплюють ґрунт, поглинають пил (травостій поглинає з атмосфери 30 тон пилу на гектар за період вегетації) і шум, підвищує вологість повітря і знижує температуру над газоном, а отже регулює тепловий режим території.
Рулонний газон представляє собою заздалегідь вирощений щільний дерн. Такий дерн не має бур'янів, складається виключено з культурних газонних трав.
Вартість влаштування газону с підсипкою грунту (з вартістю землі та насіння газонних трав) до 15см - від 46м2, до 20см - від 54м2.
Партерні газони
Окрасою ділянки, фоном для різних форм квіткових насаджень і чагарників служить зелений газон. Рівна зелень газону надає ділянці акуратність і привабливість.
Газон - це площа з природним або штучно створеним рівним, без випадів, зімкнутим трав'яним покровом[1]. Засівають газон злаковими травами, що мають дрібні, ніжні листи (мятлик луговий, мітлиця біла, вівсяниця червона і лугова)[1]. Створення гарного газону вимагає великого вміння і праці.
Примітки
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.