Атараксія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
ZéroBot (обговорення | внесок) м r2.7.1) (робот додав: ro:Ataraxie |
TjBot (обговорення | внесок) м r2.7.2) (робот додав: et:Ataraksia |
||
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
[[eo:Ataraksio]] |
[[eo:Ataraksio]] |
||
[[es:Ataraxia]] |
[[es:Ataraxia]] |
||
[[et:Ataraksia]] |
|||
[[fi:Ataraksia]] |
[[fi:Ataraksia]] |
||
[[fr:Ataraxie]] |
[[fr:Ataraxie]] |
||
Версія за 12:16, 1 грудня 2012
Атараксія (грец. ἀταραξία — спокій) — термін старогрецької філософії, яким Піррон та Епікур описували блаженний безтурботний стан.
Епікур вважав атараксію єдиним насправді щасливим станом людини. Це стан спокою, що виникає тоді, коли людина відкидає віру в загробне життя, не боїться богів, бо вони далеко і байдужі до людей, уникає політики й чварливої компанії, оточує себе тільки вірними друзями, і, найважливіше, стає відкритою чесною особою, гідною довіри.
На думку Піррона людина не може відрізнити істинні й фальшиві відчуття, тому атараксія є спокоєм, що виникає при відмові від судження щодо догм і будь-чого неочевидного, не припиняючи водночас допитуватися до істини. Як художник Апеллес, розлютившись від невдалих спроб намалювати спіненого коня, жбурнув на полотно губку, коли чистив пензлі, що створило необхідний ефект[1].
Стоїки теж часто використовували термін атараксія, оскільки прагнули до спокою в думках, але все ж віддавали перевагу слову апатія — відсутність пристрастей. [2]
Див. також
Примітки
- ↑ Sextus Empiricus, Outlines of Pyrrhonism, Translated by R.G. Bury, Harvard University Press, Cambridge, Massachusetts, 1933., p. 19, ISBN 0-674-99301-2
- ↑ Steven K. Strange, (2004), The Stoics on the Voluntariness of Passion in Stoicism: Traditions and Transformations, page 37. Cambridge University Press.
|
Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |