Гросмейстер: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
ZéroBot (обговорення | внесок) м r2.7.1) (робот додав: la:Grandis magister (scacus) |
м r2.5.4) (Робот: замінив vi:Đại kiện tướng (cờ vua) на vi:Đại kiện tướng |
||
Рядок 81: | Рядок 81: | ||
[[sv:Schacktitlar]] |
[[sv:Schacktitlar]] |
||
[[tr:Büyükusta]] |
[[tr:Büyükusta]] |
||
[[vi:Đại kiện tướng |
[[vi:Đại kiện tướng]] |
||
[[zh:国际象棋大师]] |
[[zh:国际象棋大师]] |
Версія за 01:02, 12 січня 2013
Титулом Міжнародний Гросмейстер нагороджується шахісти світового класу шаховою організацією ФІДЕ. За винятком титулу «Чемпіона Світу», гросмейстер — найвищий титул, якого може досягти шахіст. Це — довічний титул.
Шахові титули гросмейстерів, міжнародних майстрів і майстрів ФІДЕ відкриті як для чоловіків, так і для жінок. Починаючи з Нони Гапріндашвілі в 1978 році, ряд жінок заробили титул гросмейстера.
Існує окремий титул для жінок — Жіночий Гросмейстер. Але цей термін іноді вживають неправильно, цим титул нагороджують жінок, що за рівнем гри знаходяться приблизно між чоловічими титулами майстра ФІДЕ і міжнародного майстра.
ФІДЕ також нагороджує титулом гросмейстера композиторів шахових задач і найкращих гравців у шахи по листуванню.
Історія
В кінці XIX і на початку XX століття популярним словом для позначення гравця світового класу було французьке слово «маестро».
Термін «гросмейстер» (або ґросмайстер, від. нім. Großmeister) використовували протягом турніру в Остенді в 1907 році. Турнір ділився на дві секції: Чемпіонат і Турнір Майстрів. Секція Чемпіонату була для гравців, які раніше виграли міжнародний турнір. Зільберт Тарраш виграв секцію Чемпіонат, випередивши Карла Шлехтера, Давида Яновського, Френка Маршалла, Опіка Амоса і Михайла Чигоріна, пізніше цих гравців називали гросмейстери для цілей турніру. Слово «гросмейстер» не використовували, наприклад, в англійській мові аж до 1914 року.
Перші формальні гросмейстери (1914)
Титул гросмейстерів було вперше формально надано російським імператором Миколою ІІ, який в 1914 році в іменному порядку нагородив ним п'ять шахістів: Емануїла Ласкера, Хосе Рауля Капабланку, Олександра Алехіна, Зільберта Тарраша і Френка Маршалла. Ці шахісти були фіналістами знаменитого турніру 1914 року в Санкт-Петербурзі, який частково спонсорував імператор.
Нестандартне вживання перед 1950 роком
Перед 1950 роком, термін «гросмейстер» іноді неофіційно застосовували до інших шахістів світового класу.
У 1927 році Шахова Федерація СРСР ввела титул Гросмейстер Радянського Союзу тільки для радянських шахістів. Цей титул був скасований в 1931 році, після того, як Борис Верлінський переміг в Шаховому Чемпіонаті СРСР у 1929 році. Титул був повернений назад в 1935 році, щоб нагородити Михайла Ботвинника, який став першим "офіційним" гросмейстером СРСР.
Офіційний статус
Коли ФІДЕ реорганізувалася після Другої Світової Війни вона прийняла правила з приводу нагороди шаховими титулами. Титули були присуджені за рішенням Генеральних Зборів ФІДЕ і Арбітражного Комітету. ФІДЕ вперше нагородила титулом гросмейстера в 1950 році 27 шахістів. Цими шахістами були:
- Найкращі гравці цього часу: чемпіон світу Михайло Ботвинник, і ті, хто кваліфікувався до Турніру Кандидатів у 1950 році: Ісаак Болеславський, Ігор Бондаревський, Давид Бронштейн, Макс Ейве, Рубен Файн, Сало Флор, Пауль Керес, Олександр Котов, Андор Лілієнталь, Мігель Найдорф, Самуель Решевський, Василь Смислов, Гідеон Штальберг і Ласло Сабо.
- Шахісти які пішли із шахів, але були гравцями світового класу на піці своєї кар'єри: Йосип Бернштейн, Олдріч Дурас, Ернст Грюнфельд, Борислав Костя, Григорій Левенфіш, Ґеза Мароці, Жак Мієз, В'ячеслав Рагозін, Акіба Рубінштейн, Фрідріх Земіш, Ксавері Тартаковер і Мілан Відмар.
Положення 1953 року
Юхим Боголюбов не був введений в клас гросмейстерів і не отримував титул до 1951 року, коли на арбітражному комітеті ФІДЕ проголосували за 13, 8 проти і 5 утримались. Югославія підтримували введення титулу, на відміну від інших комуністичних країн. За новими правилами титул Міжнародного гросмейстера ФІДЕ отримали:
- Чемпіон світу.
- Майстри, які мають абсолютне право грати в Турнірі кандидатів або будь-які шахісти, які замінюють відсутнього суперника і заробляють як мінімум 50 % рахунок.
- Переможці міжнародного турніру, що відповідають вказаним нормам і будь-які шахісти, що вигравали такі турніри у попередні чотири роки. Турнір має бути як мінімум з одинадцятьма кругами та сімома або більше гравцями.
- Гравець, що демонструє здатність бути рівним з трьома першими шахістами в міжнародному турнірі або матчі. Такі титули повинен схвалити Комітет Кваліфікації з підтримкою як мінімум п'яти членів.