Літературно-науковий вістник: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м суміш розкладок за допомогою AWB
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Журнал
{{Журнал
| назва = «Літературно-науковий вістник»
| назва = «Літературно-науковий вісник»
| оригінальна назва =
| оригінальна назва =
| зображення = [[Файл:Literaturno-naukovyi_Vistnyk.jpg|190px]]
| зображення = [[Файл:Literaturno-naukovyi_Vistnyk.jpg|190px]]
Рядок 25: Рядок 25:
| веб-сторінка =
| веб-сторінка =
}}
}}
'''«Літерату́рно-науко́вий ві́стник» («ЛНВ»)''' — всеукраїнський літературний і науковий часопис, заснований [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайлом Грушевським]], [[Франко Іван Якович|Іваном Франком]], [[Борковський Олександр|Олександром Борковським]], [[Маковей Осип Степанович|Осипом Маковеєм]]. Двох останніх невдовзі замінив [[Гнатюк Володимир Михайлович|Володимир Гнатюк]]. Фактичним редактором першого періоду існування був Іван Франко. Виходив у [[Львів|Львові]] ([[1898]]—[[1906]]), у [[Київ|Києві]] ([[1907]]—[[1914]], [[1917]]—[[1919]]) та у Львові під редагуванням [[Донцов Дмитро Іванович|Д. Донцова]] ([[1922]]—[[1932]]). Видавався часопис [[Наукове товариство імені Шевченка|Науковим товариством імені Тараса Шевченка]]. У журналі друкувалися найкращі українські письменники та вчені.
'''«Літерату́рно-науко́вий ві́сник» («ЛНВ»)''' — всеукраїнський літературний і науковий часопис, заснований [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайлом Грушевським]], [[Франко Іван Якович|Іваном Франком]], [[Борковський Олександр|Олександром Борковським]], [[Маковей Осип Степанович|Осипом Маковеєм]]. Двох останніх невдовзі замінив [[Гнатюк Володимир Михайлович|Володимир Гнатюк]]. Фактичним редактором першого періоду існування був Іван Франко. Виходив у [[Львів|Львові]] ([[1898]]—[[1906]]), у [[Київ|Києві]] ([[1907]]—[[1914]], [[1917]]—[[1919]]) та у Львові під редагуванням [[Донцов Дмитро Іванович|Д. Донцова]] ([[1922]]—[[1932]]). Видавався часопис [[Наукове товариство імені Шевченка|Науковим товариством імені Тараса Шевченка]]. У журналі друкувалися найкращі українські письменники та вчені.


Саме тут були вперше надруковані «[[Перехресні стежки]]» Івана Франка, «Євшан-зілля» [[Вороний Микола Кіндратович|Миколи Вороного]], «[[Досвітні огні]]» [[Леся Українка|Лесі Українки]]. Друкувалися також українські переклади [[Едгар Алан По|Едґара По]], [[Йоганн-Фрідріх Шиллер|Фрідріха Шиллера]], [[Вільям Шекспір|Вільяма Шекспіра]].
Саме тут були вперше надруковані «[[Перехресні стежки]]» Івана Франка, «Євшан-зілля» [[Вороний Микола Кіндратович|Миколи Вороного]], «[[Досвітні огні]]» [[Леся Українка|Лесі Українки]]. Друкувалися також українські переклади [[Едгар Алан По|Едґара По]], [[Йоганн-Фрідріх Шиллер|Фрідріха Шиллера]], [[Вільям Шекспір|Вільяма Шекспіра]].

Версія за 20:06, 17 січня 2013

«Літературно-науковий вісник»
Скорочена назва «ЛНВ»
«Літературно-науковий вістник»
Країна видання  Австро-Угорщина
Тематика література, наука, мистецтво, критика, публіцистика
Періодичність виходу місячник
Мова українська
Головний редактор Іван Франко, Михайло Грушевський, Дмитро Донцов
Видавець Українська видавнича спілка
Засновник Наукове товариство імені Шевченка
Засновано 1898
Дата закриття 1932
Комплектація 12 номерів

lnvistnik.com.ua(укр.)

src: Читати у Вікіджерелах

«Літерату́рно-науко́вий ві́сник» («ЛНВ») — всеукраїнський літературний і науковий часопис, заснований Михайлом Грушевським, Іваном Франком, Олександром Борковським, Осипом Маковеєм. Двох останніх невдовзі замінив Володимир Гнатюк. Фактичним редактором першого періоду існування був Іван Франко. Виходив у Львові (18981906), у Києві (19071914, 19171919) та у Львові під редагуванням Д. Донцова (19221932). Видавався часопис Науковим товариством імені Тараса Шевченка. У журналі друкувалися найкращі українські письменники та вчені.

Саме тут були вперше надруковані «Перехресні стежки» Івана Франка, «Євшан-зілля» Миколи Вороного, «Досвітні огні» Лесі Українки. Друкувалися також українські переклади Едґара По, Фрідріха Шиллера, Вільяма Шекспіра.

Наприкінці грудня 1897 р. на базі двотижневика «Зоря» вийшов перший номер періодичного журналу «Рідне Слово», наступного року часопис перейменовано на «Літературно-Науковий Вістник»[1].

Зміст та напрямки

Тематика часопису мала такі напрямки: літературний, публіцистичний, критичний, науковий.

Гіркий досвід попередніх видань та потреба у створенні друкованого органу, котрий промовляв би до усієї української спільноти спричинив до виходу у світ «Літературно-наукового вісника» — «часопису белетристичного напряму з громадсько-публіцистичним звучанням», „місячника на зразок західно-європейських «revue»“.

Новий журнал якісно відрізнявся від своїх попередників:

  • По-перше як один з органів НТШ, журнал мав стабільне фінансування, що виключало можливість існування «перерв» з виходом номерів.
  • По-друге, журнал об'єднав навколо себе усю тогочасну літературну еліту — поетів, письменників, публіцистів, критиків з Галичини, Великої України та Буковини. До редакційної колегії журналу належали люди з великим редакторським досвідом та досвідом громадської роботи.
  • По-третє, надпартійний статус журналу дозволяв йому, на відміну від інших видань, орієнтуватись насамперед на «всеукраїнського читача».
  • По-четверте, ЛНВ був позбавлений конкуренції: з виходом його у світ перестали існувати «Життя і слово» та «Зоря».

За львівський період виходу журналу у світ, редколегія зробила великий внесок у формування української уявленої спільноти. Журнал був своєрідним концентратом символів, котрі поєднували українців незважаючи на територію їхнього проживання, соціальний статус та інші відмінності. Такими символами були публікації поетичних та літературних творів українських авторів, статті присвячені ювілеям українських діячів, інформація про українські книжки, що вийшли з друку.

Після революції 1905 року у Росії виникли сприятливі умови для розвитку як української нації, так і преси у Великій Україні. У Києві виникає видання-конкурент ЛНВ — місячник «Нова Громада». Особливий блиск Галичини як «національного П'ємонту» помалу починає брякнути. Перед журналом виникає загроза стати маргінальним виданням.

Упродовж 1930 року, подаючи, між іншими, такі переваги «ЛНВ», пропонувалася передплата літжурналу читацькій авдиторії (збережено мову оригіналу):

  • ЛНВ, як і досі, буде виразником ідей, боронених від 1922 р.: «літературний імперіялізм» — в краснім письменстві, творчий суб'єктивізм — в критиці, енерґетизм — в фільософії, волюнтаризм — в політиці.
  • ЛНВ поборюватиме, як і досі, старий провінціялізм і нове «всесвітянство», деб вони не виявилися. Поборюватиме «об'єктивність» в трактованню зявищ життя, зя якою криється трусість думки і хворість волі.
  • ЛНВ міститиме, як і досі, твори всіх українських авторів, що вносять в нашу дійсність творчі ідеї завтрішнього дня, і ті, що відсвіжують традиції нашого великого минулого.
  • ЛНВ присвячуватиме увагу пекучим питанням українського життя на цілій нашій території, в области економічній, культурній, церковній і політичній. Знайомитиме з новітними національними рухами. З духовним життям великих народів окціденту. Старатиметься виховувати суспільність в дусі властивого західній культурі активізму.
  • ЛНВ пильну увагу уділить інформуванню про життя Великої України, міститиме ориґінальні і передруковані праці зазбручанських авторів.

Примітки

  1. Збірник праць Львівського центру періодики.— Львів, 2000.— Вип. 7.— С. 455-456

Посилання

Джерела