Генріх III (король Франції): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
EmausBot (обговорення | внесок)
EmausBot (обговорення | внесок)
м r2.7.3) (робот додав: sh:Henri III od Francuske
Рядок 194: Рядок 194:
[[ro:Henric al III-lea al Franței]]
[[ro:Henric al III-lea al Franței]]
[[ru:Генрих III (король Франции)]]
[[ru:Генрих III (король Франции)]]
[[sh:Henri III od Francuske]]
[[simple:Henry III of France]]
[[simple:Henry III of France]]
[[sk:Henrich III. (Francúzsko)]]
[[sk:Henrich III. (Francúzsko)]]

Версія за 12:23, 9 лютого 2013

Генріх III
фр. Henri III
пол. Henryk Walezy
Генріх III
Генріх III
Портрет Генріха III. Невідомий автор.
З зібрання Версальського музею.
Прапор
Прапор
Король Польський і Великий князь Литовський
24 січня 1574 — 18 червня 1574
Коронація: 21 лютого 1574, Краків
Попередник: Сигізмунд II Август
Наступник: Стефан Баторій
Прапор
Прапор
28-й Король Франції
30 травня 1574 — 2 серпня 1589
Коронація: 13 лютого 1575, Реймський собор, Реймс, Франція
Попередник: Карл IX Валуа
Наступник: Генріх IV Бурбон
Прапор
Прапор
3-й Герцог Ангулемський
19 вересня 1551 — 30 травня 1574
Попередник: Карл II Орлеанський
Спадкоємець: Генріх Ангулемський
Прапор
Прапор
9-й Герцог Орлеанський
5 грудня 1560 — 30 травня 1574
(під іменем Генріх II)
Попередник: Карл IX Валуа
Наступник: Гастон Орлеанський
Прапор
Прапор
7-й Герцог Анжуйський
8 лютого 1566 — 30 травня 1574
(під іменем Генріх III)
Попередник: Луіза Савойська
Наступник: Франсуа Алансонський
Прапор
Прапор
11-й Герцог Беррійський
8 лютого 1566 — 30 травня 1574
(під іменем Генріх I)
Попередник: Маргарита II Французька
Наступник: Франсуа Алансонський
Прапор
Прапор
13-й Герцог Бурбонський
8 лютого 1566 — 30 травня 1574
(під іменем Генріх I)
Попередник: Карл IV Французький
Наступник: Людовик III Бурбон
Прапор
Прапор
12-й Герцог Овернський
17 серпня 1569 — 30 травня 1574
(під іменем Генріх I)
Попередник: Луіза Савойськая
Наступник: приєднано до королівського домену
 
Ім'я при народженні: Александр-Едуард
Народження: 19 вересня 1551(1551-09-19)
Фонтенбло
Смерть: 2 серпня 1589(1589-08-02) (37 років)
Сен-Клу Франція
Причина смерті: Різана рана
Поховання: Сен-Дені
Національність: француз
Країна: Королівство Франція
Релігія: Католицтво
Рід: Валуа-Ангулем
Батько: Генріх II Валуа
Мати: Катерина де Медічі
Шлюб: Луіза Лотарингська
Діти: немає
Автограф:
Нагороди:
орден Підв'язки Орден Святого Духа

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ге́нріх III (фр. Henri III, пол. Henryk III Walezy) (*19 вересня 1551 — †2 серпня 1589)  — король Речі Посполитої, Великий князь Литовський 1573–1574, король Франції1574 р.), останній з династії Валуа, генералісимус; за часів Гугенотських війн у Франції підступно вбив своїх опонентів католиків братів де Гіз (1588), але згодом сам загинув від руки релігійного фанатика.

Див. також: Генрихівські артикули.

Біографія

Дитинство Генріха Валуа

Генріх Анжуйський. Портрет Франсуа Клуе (1570), Лувр

Днем свого народження Генріх ІІІ завжди вважав 18 вересня 1551 року, хоча насправді він з'явився на світ через 40 хвилин після півночі, тобто дев'ятнадцятого. При хрещенні хлопчик отримав ім'я Александр-Едуард і титул герцога Ангулемського. Його батьки Генріх ІІ і Катерина Медичі одружилися в 1533 році; перші одинадцять років дітей у них не було.

У Генріха було четверо старших братів та сестер: Франсуа(Франциск ІІ), «маленький дофін», народжений в 1544 році, офіційно об'явлений дофіном у 1547 році, коли його батько зайняв трон; Єлизавета, що пізніше стала дружиною Філіпа ІІ Іспанського; Клод, в 1559 році вийшла заміж за Карла ІІІ, герцога Лотарингського і де Бар, і Шарль-Максиміліан, якому рання смерть старшого брата принесла корону, зробив його Карлом ІХ. П'ята дитина — Луі, помер в жовтні 1550 року в віці 20 місяців.

Молодшими братами і сестрами Генріха були: Маргарита, відоміша як «королева Марго», що за тиждень до Варфоломіївської ночі вийшла заміж за Генріха Наварського, майбутнього Генріха IV, короля Франції, і Еркюль(Франциск) — єдиний з чотирьох братів, що не став королем. В 1556 році народилися сестри-двійнята Жанна і Вікторія, що незабаром померли.

Висока дитяча смертність, характерна для цієї епохи не обійшла стороною королівську родину. Все ж таки завдяки кращому медицинському обслуговуванню та сприятливими умовами життя для неї це не мало таких катастрофічних наслідків, як для нижчих прошарків суспільства. З шести братів та сестер, що пережили дитинство, п'ятеро померли раніше Генріха. Лише Маргарита пережила його і досягла 62-річного віку. Вона і Генріх єдині з десяти дітей, що залишалися живими до дня смерті їх матері — 5 січня 1589 року. Всі представники останнього покоління Валуа відрізнялися слабким іммунітетом; їхнім страшним бичем був туберкульоз, проти якого тогочасна медицина не знала засобів лікування. Під час конфірмації 17 березня 1565 року Александр-Едуард отримав ім'я Генріх — в честь його батька. Його молодший брат Еркюль(Геркулес), чиї «фізичні та інтелектуальні потворності зовсім не відповідали його імені»(Холт), через рік отримав таким же способом ім'я Франсуа.

З лютого 1566 року він носив титул герцога Алансонського; пізніше фігурує, як герцог Анжуйський. Зпочатку його, як сина короля називали Monseigneur, потім Monsieur . В історичній літературі обох братів — Генріха і Франсуа — з 1566 року іменують просто «Анжу» і «Алансон». Коли Генріх став королем, титули Monsieur (1574), герцог Анжуйський (1576) перейшли до Франсуа, колишньому Алансону.

Александр-Едуард-Генріх був життєрадісною, дружелюбною та розумною дитиною. Освітою молодого принца займалися відомі люди свого часу — Франсуа Карнавале та єпископ Жак Ам'є, відомий своїми перекладами Аристотеля. В юності він багато читав, залюбки вів бесіди про літературу, брав уроки риторики, непогано танцював та фехтував, міг зачаровувати своєю елегантністю та манерами. Ідеально володів італійською (на якому часто розмовляв з матір'ю), читав праці Макіавеллі. Як і інші дворяни він рано почав займатися різними фізичними вправами і пізніше, під час військових походів, показав хорошу вправність у ратній справі.

Особа та поведінка Генріха різко виділялися при французькому дворі. Пізніше, під час приїзду до Польщі викликали культурний шок у місцевого населення. В 1573 році посол Венеції в Парижі Морісоні писав про розкішний одяг принца, про його майже «дамську делікатність», про його сережки в кожному вусі. «Він не задовільнився однією сережкою в кожному з них — йому необхідні подвійні, прикрашені дорогоцінними каменями та перлами…». Все частіше почали лунати та передаватися з уст в уста думки про гомосексуалізм принца Анжуйського, який отримав прізвисько — «принц Содома». [1]

Сама Катерина, яка любила Генріха більше, ніж інших дітей, мріяла залишити йому корону. Вона називала його «моє все»(mon tout) і «мій маленький орел»(mon petit aigle). Вона підписувала свої листи до нього «ваша ніжно любляча матір» і бачила в ньому риси характеру, що нагадували їй її предків Медічі. Генріх в дитинстві був її улюбленцем, а пізніше став її довіреною особою.

Але для цього матері довелося сильно попрацювати. В 9 років Генріх почав цікавитися гугенотами і став поступово зближуватися з їхнім світом, називаючи себе «маленьким протестантом». Більше того, він почав долучати до протестантизму і Маргариту(що потім мало вирішальні наслідки для історії Франції). Він співав гугенотські пісні, не дотримувався католицьких обрядів і навіть намагався розбити статую святого Павла. Проте, виховуючись при католицькому дворі, навряд чи він міг серйозно думати, що все так залишиться. Взявши сина у «залізні рукавиці», Катерина протягом трьох років зуміла вибити з нього гугенотські погляди та перетворити його на ревного католика…

Відносини між королем Карлом і Генріхом були дещо натянуті — безперечно через інтелектуальні переваги молодшого, до того ж улюбленця матері. Карл не любив брата і дуже його остерігався, як претендента на престол. Певна ворожість, очевидо, збільшувалася в ході більш ніж дворічної подорожі, яку королівський двір зробив по всій Франції. Цією подорожею і передачею Генріху 8 лютого 1566 року в якості апанажу герцогств Анжу, Бурбоне і Мен, що дало йому фінансову незалежність, закінчився перший етап його життя.

Воєнна та політична кар'єра Генріха Валуа

Дитинство та юність Генріха Валуа прийшлись на тей час, коли французька монархія почала змінювати свої політичні пріоритети.

Виноски

  1. перекладено з російської Вікіпедії (Генрих III (король Франции))

Посилання

Попередник:
Сигізмунд II Август

Король Польщі
Великий князь Литовський

Володар Русі

1573 - 1574
Наступник:
Баторій Стефан