Середнє Франкське королівство: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
MerlIwBot (обговорення | внесок)
м робот додав: et:Kesk-Frangi riik
Немає опису редагування
Рядок 4: Рядок 4:
Із трьох братів Серединне королівство отримав найстарший [[Лотар I]]. Номінально від успадкував імперію від свого батька [[Людовик I Благочестивий|Людовика I Благочестивого]], але після смерті імператора між братами розпочалася десятирічна війна. Серединному королівству, як знак визнання імперського титула Лотара, дісталося столичне місто [[Аахен]], а також [[Рим]]. Як і інші частини, Серединне королівство не мало історичної або етнічної єдності, яка б могла об'єднати його населення.
Із трьох братів Серединне королівство отримав найстарший [[Лотар I]]. Номінально від успадкував імперію від свого батька [[Людовик I Благочестивий|Людовика I Благочестивого]], але після смерті імператора між братами розпочалася десятирічна війна. Серединному королівству, як знак визнання імперського титула Лотара, дісталося столичне місто [[Аахен]], а також [[Рим]]. Як і інші частини, Серединне королівство не мало історичної або етнічної єдності, яка б могла об'єднати його населення.


Перед смертю, Лотар І розділив королівство між своїми трьма синами. Королівство Італію із Римом він віддав Людовику II Молодшому, який був коронований імператором у [[850]]. Більшість земель на північ від Альп отримав Лотар II, і вони згодом стали називатися Лотарингією. Прованс та Бургундія відійшли до [[Карл (король Провансу|Карла]]. Після смерті Карла в [[863]] брати розділили його володіння. У [[869]], коли помер Лотар II, його землі поділили між собою [[Людовик Німецький]] та [[Карл Лисий]] за умовами [[Мерсенський договір|Мерсенського договору]].
Перед смертю, Лотар І розділив королівство між своїми трьма синами. Королівство Італію із Римом він віддав Людовику II Молодшому, який був коронований імператором у [[850]]. Більшість земель на північ від Альп отримав Лотар II, і вони згодом стали називатися Лотарингією. Прованс та Бургундія відійшли до [[Карл (король Провансу)|Карла]]. Після смерті Карла в [[863]] брати розділили його володіння. У [[869]], коли помер Лотар II, його землі поділили між собою [[Людовик II Німецький]] та [[Карл Лисий]] за умовами [[Мерсенський договір|Мерсенського договору]].


На відміну від Східного та Західного Франкських королівств, які були попередниками [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]] та [[Франція|Франції]], Серединне королівство мало недовгий вік. Його землі відійшли до Східного королівства: Лотарингія у [[880]], Італія в [[951]], а Бургурдія в 1033. До 15 ст. герцог Бургундський надбав частину імперських і французьких земель, які простагалися від Верхньої Бургундії до [[Нижні країни|Нижніх країн]], і нагадували про давнє Серединне королівство. Але мрія [[Карл Сміливий|Карла Сміливого]] відтворити його була розбита після [[битва при Нансі|битви при Нансі]] [[1477]] року.
На відміну від Східного та Західного Франкських королівств, які були попередниками [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]] та [[Франція|Франції]], Серединне королівство мало недовгий вік. Його землі відійшли до Східного королівства: Лотарингія у [[880]], Італія в [[951]], а Бургурдія в 1033. До 15 ст. герцог Бургундський надбав частину імперських і французьких земель, які простагалися від Верхньої Бургундії до [[Нижні країни|Нижніх країн]], і нагадували про давнє Серединне королівство. Але мрія [[Карл Сміливий|Карла Сміливого]] відтворити його була розбита після [[битва при Нансі|битви при Нансі]] [[1477]] року.

Версія за 20:45, 19 лютого 2013

Розподіл земель за Верденським договором. Серединне королівство виділено зеленим кольором

Серединне королівство - одна з трьох частин, на які була поділена імперія Карла Великого між його трьома внуками за Верденським договором 843. Інші частини — Західне Франкське королівство та Східне Франкське королівство. Серединне королівство включало в себе Королівство Італія, тобто Велику Лонгобардію, Папську державу і Герцогство Сполето, прилеглу область Провансу, і колишнє Королівство Бургундію, за винятком Герцогства Бургундія, Ельзас і смугу землі, що простягалася вздож узбережжя Північного моря до Фризії, яку з 855 почали називати Лотарингією.

Із трьох братів Серединне королівство отримав найстарший Лотар I. Номінально від успадкував імперію від свого батька Людовика I Благочестивого, але після смерті імператора між братами розпочалася десятирічна війна. Серединному королівству, як знак визнання імперського титула Лотара, дісталося столичне місто Аахен, а також Рим. Як і інші частини, Серединне королівство не мало історичної або етнічної єдності, яка б могла об'єднати його населення.

Перед смертю, Лотар І розділив королівство між своїми трьма синами. Королівство Італію із Римом він віддав Людовику II Молодшому, який був коронований імператором у 850. Більшість земель на північ від Альп отримав Лотар II, і вони згодом стали називатися Лотарингією. Прованс та Бургундія відійшли до Карла. Після смерті Карла в 863 брати розділили його володіння. У 869, коли помер Лотар II, його землі поділили між собою Людовик II Німецький та Карл Лисий за умовами Мерсенського договору.

На відміну від Східного та Західного Франкських королівств, які були попередниками Священної Римської імперії та Франції, Серединне королівство мало недовгий вік. Його землі відійшли до Східного королівства: Лотарингія у 880, Італія в 951, а Бургурдія в 1033. До 15 ст. герцог Бургундський надбав частину імперських і французьких земель, які простагалися від Верхньої Бургундії до Нижніх країн, і нагадували про давнє Серединне королівство. Але мрія Карла Сміливого відтворити його була розбита після битви при Нансі 1477 року.

Джерела

  • Герман Кіндер, Вернер Хільгеман. Всесвітня історія. dtv-Atlas. Київ. Знання-прес. 2001. ISBN 966-7767-03-5.
  • Riddle, John M. A History of the Middle Ages: 300-1500. Rowman & Littlefield Publishers, Inc., 2008
  • The Middle Ages for Know-It-Alls. For Know-It-Alls, 2008
  • The New Cambridge Medieval History, III: c. 900–c. 1024, ed. Timothy Reuter‎. Cambridge: Cambridge University Press, 2005