Білас Василь Дмитрович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Kvz65 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Kvz65 (обговорення | внесок) |
||
Рядок 41: | Рядок 41: | ||
Брав участь у [[Експропріація|експропріаційних]] акціях з метою отримання коштів для діяльності ОУН. У листопаді [[1932]] року разом з іншими бойовиками здійснив напад на пошту у місті [[Городок (Львівська область)|Городок]], але був заарештований разом із [[Данилишин Дмитро|Данилишиним]] і страчений у грудні того ж року. |
Брав участь у [[Експропріація|експропріаційних]] акціях з метою отримання коштів для діяльності ОУН. У листопаді [[1932]] року разом з іншими бойовиками здійснив напад на пошту у місті [[Городок (Львівська область)|Городок]], але був заарештований разом із [[Данилишин Дмитро|Данилишиним]] і страчений у грудні того ж року. |
||
== Дитинство та юність == |
|||
== Життєпис == |
|||
Народився [[17 вересня]] [[1911]] року в [[Трускавець|Трускавці]]. Після закінчення семирічної школи працював продавцем. Кілька разів його судили за участь у [[Пласт (організація)|Пласті]] в [[Дрогобич]]і. Належав до пластового куреня ім. Івана Богуна у Дрогобичі ([[Пластовий курінь число 73 імені Івана Богуна|пластовий курінь Івана Богуна у Львові]]). |
Народився [[17 вересня]] [[1911]] року в [[Трускавець|Трускавці]]. Після закінчення семирічної школи працював продавцем. Кілька разів його судили за участь у [[Пласт (організація)|Пласті]] в [[Дрогобич]]і. Належав до пластового куреня ім. Івана Богуна у Дрогобичі ([[Пластовий курінь число 73 імені Івана Богуна|пластовий курінь Івана Богуна у Львові]]). |
||
== Напад на пошту в Городку (30 листопада 1932) == |
|||
{{Main|Напад на пошту в Городку}} |
{{Main|Напад на пошту в Городку}} |
||
Василь Білас разом з іншими бойовиками [[ОУН]] здійснив грабіж пошти у місті Городок Ягайлонський (тепер м. [[Городок (Львівська область)|Городок]] Львівської області). |
Василь Білас разом з іншими бойовиками [[ОУН]] здійснив грабіж пошти у місті Городок Ягайлонський (тепер м. [[Городок (Львівська область)|Городок]] Львівської області). |
||
=== План нападу === |
|||
Згідно з донесенням членів [[ОУН]], котрі діяли в Городку, було визначено час нападу на пошту та розроблено план дій. Група нападу складалася з дванадцяти чоловік. Двоє з них були з Дрогобиччини, з так званої трускавецької п'ятірки. Це — Василь Білас та [[Дмитро Данилишин]], які виявилися добрими виконавцями під час нападу на пошту в [[Трускавець|Трускавці]] та банк в [[Борислав]]і, а також під час вбивства польського державного діяча [[Тадеуш Голувко|Тадеуша Голувка]], що сталося [[29 серпня]] в [[Трускавець|Трускавці]]. Старшим у групі було призначено [[Юрій Березинський|Юрія Березинського]] — брата дружини [[Шухевич Роман|Романа Шухевича]]. Згідно з планом, гроші повинні були взяти Василь Білас та Дмитро Данилишин, а решта учасників — забезпечити успішне виконання акції та відступ. |
Згідно з донесенням членів [[ОУН]], котрі діяли в Городку, було визначено час нападу на пошту та розроблено план дій. Група нападу складалася з дванадцяти чоловік. Двоє з них були з Дрогобиччини, з так званої трускавецької п'ятірки. Це — Василь Білас та [[Дмитро Данилишин]], які виявилися добрими виконавцями під час нападу на пошту в [[Трускавець|Трускавці]] та банк в [[Борислав]]і, а також під час вбивства польського державного діяча [[Тадеуш Голувко|Тадеуша Голувка]], що сталося [[29 серпня]] в [[Трускавець|Трускавці]]. Старшим у групі було призначено [[Юрій Березинський|Юрія Березинського]] — брата дружини [[Шухевич Роман|Романа Шухевича]]. Згідно з планом, гроші повинні були взяти Василь Білас та Дмитро Данилишин, а решта учасників — забезпечити успішне виконання акції та відступ. |
||
=== Здійснення нападу === |
|||
==== Виконання ==== |
|||
[[Файл:Процес Біласа і Данилишина.jpg|thumb|left|350px| Зліва направо: [[Василь Білас]], [[Дмитро Данилишин]], [[Маріян Жураківський]] під час судового процесу 17-22.12.1932 р. у Львові]] |
[[Файл:Процес Біласа і Данилишина.jpg|thumb|left|350px| Зліва направо: [[Василь Білас]], [[Дмитро Данилишин]], [[Маріян Жураківський]] під час судового процесу 17-22.12.1932 р. у Львові]] |
||
[[30 листопада]] було похмуро і сиро, запалений шувар не розгорівся — отже, план нападу уже на цьому етапі зривався. Несподівано виявилось, що пошта має добре озброєну охорону, і коли бойовики, ввійшовши в середину, наказали піднести в гору руки і не рухатись, на них посипались постріли. В результаті перестрілки було смертельно поранено Юрія Березецького та Володимира Старика. |
[[30 листопада]] було похмуро і сиро, запалений шувар не розгорівся — отже, план нападу уже на цьому етапі зривався. Несподівано виявилось, що пошта має добре озброєну охорону, і коли бойовики, ввійшовши в середину, наказали піднести в гору руки і не рухатись, на них посипались постріли. В результаті перестрілки було смертельно поранено Юрія Березецького та Володимира Старика. |
Версія за 23:27, 14 березня 2013
Василь Білас | |
---|---|
Василь Білас | |
Народився |
17 вересня 1911 м. Трускавець |
Помер |
24 грудня 1932 (21 рік) Львів ·страта польською владою |
Поховання | Янівський цвинтар[1] |
Країна |
Австро-Угорщина ЗУНР УНР |
Діяльність | політик |
Відомий завдяки | діяч ОУН, член дрогобицької бойової групи ОУН |
Партія | ОУН |
Васи́ль Бі́лас (*17 вересня 1911, Трускавець — † 24 грудня 1932, м. Львів) — діяч ОУН, член дрогобицької бойової групи ОУН.
29 серпня 1931 в результаті атентату здійсненого бойовиками ОУН Василем Біласом і Дмитром Данилишиним був убитий у Трускавці польський політик, видавник, публіцист, один з діячів прометеїзму Тадеуш Голувко.
Брав участь у експропріаційних акціях з метою отримання коштів для діяльності ОУН. У листопаді 1932 року разом з іншими бойовиками здійснив напад на пошту у місті Городок, але був заарештований разом із Данилишиним і страчений у грудні того ж року.
Дитинство та юність
Народився 17 вересня 1911 року в Трускавці. Після закінчення семирічної школи працював продавцем. Кілька разів його судили за участь у Пласті в Дрогобичі. Належав до пластового куреня ім. Івана Богуна у Дрогобичі (пластовий курінь Івана Богуна у Львові).
Напад на пошту в Городку (30 листопада 1932)
Василь Білас разом з іншими бойовиками ОУН здійснив грабіж пошти у місті Городок Ягайлонський (тепер м. Городок Львівської області).
План нападу
Згідно з донесенням членів ОУН, котрі діяли в Городку, було визначено час нападу на пошту та розроблено план дій. Група нападу складалася з дванадцяти чоловік. Двоє з них були з Дрогобиччини, з так званої трускавецької п'ятірки. Це — Василь Білас та Дмитро Данилишин, які виявилися добрими виконавцями під час нападу на пошту в Трускавці та банк в Бориславі, а також під час вбивства польського державного діяча Тадеуша Голувка, що сталося 29 серпня в Трускавці. Старшим у групі було призначено Юрія Березинського — брата дружини Романа Шухевича. Згідно з планом, гроші повинні були взяти Василь Білас та Дмитро Данилишин, а решта учасників — забезпечити успішне виконання акції та відступ.
Здійснення нападу
30 листопада було похмуро і сиро, запалений шувар не розгорівся — отже, план нападу уже на цьому етапі зривався. Несподівано виявилось, що пошта має добре озброєну охорону, і коли бойовики, ввійшовши в середину, наказали піднести в гору руки і не рухатись, на них посипались постріли. В результаті перестрілки було смертельно поранено Юрія Березецького та Володимира Старика.
Як стало відомо під час слідства, група розділилась надвоє. Василь Білас та Дмитро Данилишин пішли в сторону Трускавця разом з С. Куспіся — через Глинну Наварію, щоб там на залізничній станції сісти у поїзд, доїхати до Стрия, а звідти потрапити у Дрогобич та в Трускавець. Перед Наварією Куспісь, розпрощавшись з товаришами, повернув додому, а Білас та Данилишин пішли далі. На цей час про події в Городку вже знали всі постерунки поліції. Десь близько 23.15 в Глинній Наварії для перевірки документів вийшов комендант станції Котяг з поліцейським. Побачивши двох підозрілих людей, вони підійшли і попросили документи. Данилишин розрядив пістолет: Котяг був убитий на місці, а поліцейський помер у лікарні. Далі втікачі пішли через село Черкаси, а потім по залізничному насипові, де їх зустрів польський залізничний, і зауважив, що йти так не можна. Білас та Данилишин пішли полем до села Розвадів, гадаючи перейти тамтешній міст через Дністер і стежками Білецького лісу вийти на шлях до Стрия, а звідти піти на Дрогобич, а там — і на Трускавець. Тим часом польський залізничник доніс поліцейським, що бачив двох підозрілих людей. У Розвадові Біласа і Данилишина зустріла юрба українських селян, які вбачали в них справжніх злодіїв. Хлопці змушені були, відстрілюючись втікати до села Верин. Вбрід перейшли Дністер, але там їх чекали уже переслідувачі. Білас вистріляв усі патрони, і попросив Данилишина застрілити його і себе. Натовп, побачивши, що грабіжники без набоїв, почав їх бити.
В той час надійшов священик Киндій і намагався заспокоїти натовп, хоч це йому давалося нелегко. По його словах, коли незнайомі йому люди прийшли до тями, вони зблизились і взялись за руки. Потім вищий промовив: « Ми є члени української організації. Ми боримось за Україну. Як ви будете так воювати, то України ніколи не будете мати!». Потім вони поцілувались на прощання. Люди похилили голову і не знали що робити, а тим часом надійшла поліція.
Суд
Адвокатський захист Василя Біласа та Дмитра Данилишина оплатив Каленик Лисюк[2].
Коли отець свідчив на суді, після того, як він процитував одного з вояків, він помовчав, опановуючи себе, тоді коли Данилишин вибухнув плачем. Білас, який був племінником Данилишина (рідного брата матері Василя Біласа), обняв його і поцілував. В останньому слові Данилишин сказав: «Я знаю, що мене жде. Я був і є на все підготований. Тільки шкодую, що не зможу дальше працювати для нашої неньки України!» Василь Білас у наданому йому слові заявив: «Я свідомий своєї вини і кари. Я український націоналіст і революціонер. Але в своєму житті я поповнив один злочин, а саме: під час слідства, бажаючи проволікти свою справу, я кинув підозріння на свого товариша Коссака. Я є свідомий того злочину й тому ще раз на цьому місці стверджую, що товариш Коссак є рішуче невинен і ще раз невинен».
Данилишина, Біласа, Жураківського було засуджено до смертної кари. Потім Жураківського було помилувано: його засудили до 15 років ув'язнення.
Страта
Страта відбулася 24 грудня 1932 року, на саме латинське Різдво на подвір'ї колишнього монастиря Бригідок. У момент страти Біласа і Данилишина по всьому краї дзвонили дзвони, які почули хлопці перед стратою. В Городку дзвони не вмовкали три дні, і поліція побоялась втручатись із своїми забобонами. Василю Біласу було 21, Дмитру Данилишину — 25.
«Засудженим»
Олена Теліга
Біласові й Данилишинові
Як ми можемо жити, сміятись і дихать?
Як могли ми чекати — не битись, а спать
В ніч, коли у в'язниці спокійно і тихо
Ви збиралися вмерти — у шість двадцять п'ять.
І коли приволікся заплаканий ранок,
Вас покликала смерть у похмурій імлі —
А тепер наші душі і топчуть, і ранять
Ваші кроки останні по зимній землі.
А тепер в кожнім серці пожежу пригаслу
Розпалили ви знову — спаливши життя.
І мов гимн урочистий, мов визвольне гасло,
Є для нас двох імен нерозривне злиття.
Над могилою вашою тиша і спокій,
Та по рідному краю — зловіщі вогні.
І піти по слідах ваших скошених кроків
Рвучко тягнуться сотні окрилених ніг.
Примітки
- ↑ http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/14810/1/15_pohovannya.pdf
- ↑ [http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2011/03/16/31888/ Карпатська Україна та її армія у фотографіях Каленика Лисюка ]
Джерела
- Біографія Василя Біласа (укр.)
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |