Принцип еквівалентності: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Yelysavet (обговорення | внесок)
м додана Категорія:Сила з допомогою HotCat
Addbot (обговорення | внесок)
м Вилучення 29 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:q210546
Рядок 40: Рядок 40:
[[Категорія:Теорія відносності]]
[[Категорія:Теорія відносності]]
[[Категорія:Сила]]
[[Категорія:Сила]]

[[ar:مبدأ التكافؤ]]
[[bg:Принцип на еквивалентност]]
[[ca:Principi d'equivalència]]
[[cs:Princip ekvivalence]]
[[da:Ækvivalensprincip]]
[[de:Äquivalenzprinzip (Physik)]]
[[el:Αρχή της ισοδυναμίας]]
[[en:Equivalence principle]]
[[es:Principio de equivalencia]]
[[fa:اصل هم‌ارزی]]
[[fi:Ekvivalenssiperiaate]]
[[fr:Principe d'équivalence]]
[[gl:Principio de equivalencia]]
[[he:עקרון השקילות]]
[[hu:Ekvivalenciaelv]]
[[it:Principio di equivalenza]]
[[ja:等価原理]]
[[kk:Эквиваленттілік принципі]]
[[ko:등가원리]]
[[nl:Equivalentieprincipe]]
[[nn:Ekvivalensprinsippet]]
[[no:Ekvivalensprinsippet]]
[[pt:Princípio da equivalência]]
[[ro:Principiul echivalenței]]
[[ru:Принцип эквивалентности сил гравитации и инерции]]
[[sl:Načelo ekvivalentnosti]]
[[sr:Princip ekvivalentnosti]]
[[vi:Nguyên lý tương đương]]
[[zh:等效原理]]

Версія за 17:43, 25 березня 2013

Принцип еквівалентності - основне твердження загальної теорії відносності, за яким спостерігач не може жодним чином відрізнити дію гравітаційного поля від сили інерції, що виникає в системі відліку, яка рухається з прискоренням.

Принцип еквівалентності справедливий завдяки рівності гравітаційної та інерційної маси.

Розрізняють слабкий принцип еквівалентності та сильний принцип еквівалентності. Різниця між ними в тому, що слабкий принцип - це локальне твердження, а сильний принцип - це твердження, що стосується будь-якої точки простору часу, тобто будь-якого місця у Всесвіті й будь-якого часу в минулому чи майбутньому.

Математичне формулювання

Подивимось, як цей принцип відображається у формулах. Для цього розглянемо світову лінію матеріальної точки з масою . Натуральний параметр цієї лінії позначимо , він пропорційний власному часу матеріальної точки :

де - швидкість світла. Різниця натурального параметра в двох близьких точках чотиривимірного простору-часу називається просторово-часовим інтервалом. Він повязаний з приростами координат наступною формулою:

Одиничний дотичний вектор до світової лінії є справжнім чотиривектором; він виражається через чотиривектор швидкості :

Геодезична кривина світової лінії також є справжнім чотиривектором, і дорівнює:

В спеціальній теорії відносності прискорення матеріальної точки було повязане із силою наступною формулою:

Оскільки в спеціальній теорії відносності символи Крістофеля дорівнюють нулю, то ми можемо замість другої похідної по часу підставити вектор кривини з відповідним коефіцієнтом, і узагальнити (5) до наступної тензорної формули:

Всі справжні сили, окрім сили тяжіння і сил інерції, (наприклад електромагнітні сили) зібрані в векторі . Мимохідь можна побачити такий цікавий геометричний факт: геодезична кривина світової лінії (розмірність обернена до відстані) дорівнює силі, поділеній на енергію спокою:.

Сила тяжіння і сили інерції описуються одним доданком в формулі (6), повязаним із символами Крістофеля. Перепишемо (6), перенісши цей доданок в праву частину рівняння, і позначимо цю несправжню силу (еф з тільдою):

Звернемо увагу, що маса в лівій частині формули (6) винесена за дужки, а тому при розритті дужок буде однаковою інерційна маса, яка стоїть множником біля прискорення в даній системі координат:

і гравітаційна маса, яка стоїть множником в формулі для гравітаційної сили:

Ясно, що відокремити силу тяжіння від сил інерції важко, особливо в нестаціонарному гравітаційному полі.

Проте ми можемо окремо говорити про сили інерції у випадку плоского простору Мінковського, коли тензор Рімана тотожно дорівнює нулю. Також ми можемо говорити тільки про силу гравітації і відсутність сил інерції, якщо метричний тензор не залежить від часу і на нескінченності переходить в постійний тензор Мінковського: