Телесигналізація: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Shynkar (обговорення | внесок)
Рядок 2: Рядок 2:


== Історія ==
== Історія ==
На зорі телекомунікаційних технологій телефонний виклик абонента здійснювався за допомогою ручної комутації фахівцем-телефоністом, який і виконував завдання сигналізації. Згодом з'явилися декадно-крокові комутатори, в рамках автоматичних телефонних станцій, де для набору номера використовувалися електричні імпульси. Імпульсний набір можна вважати першим видом автоматичної телефонної сигналізації.
На зорі телекомунікаційних технологій телефонний виклик абонента здійснювався за допомогою ручної комутації фахівцем-телефоністом, який і виконував завдання сигналізації. Згодом з'явилися декадно-крокові комутатори, в рамках [[Автоматична телефонна станція|автоматичних телефонних станцій]], де для [[Телефонний номер|набору номера]] використовувалися електричні імпульси. Імпульсний набір можна вважати першим видом автоматичної телефонної сигналізації.


У сучасних телекомунікації широко поширене велику кількість протоколів і стандартів сигналізації, покликаних вирішувати різні завдання взаємодії телефонних пристроїв.
У сучасних телекомунікаціях широко вживана велика кількість [[телекомунікаційний протокол|протоколів]] і [[телекомунікаційний стандарт|стандарт]]ів сигналізації, покликаних вирішувати різні завдання взаємодії телефонних пристроїв.


== Див. також ==
== Див. також ==

Версія за 09:44, 28 березня 2013

Телесигналіза́ція, сигналізація (англ. signaling) в телекомунікаціях — технічний засіб для взаємодії різних пристроїв один з одним в рамках забезпечення процедур встановлення, підтримки і завершення з'єднання, а також узгодження різних параметрів, пов'язаних із з'єднанням і передаванням даних.

Історія

На зорі телекомунікаційних технологій телефонний виклик абонента здійснювався за допомогою ручної комутації фахівцем-телефоністом, який і виконував завдання сигналізації. Згодом з'явилися декадно-крокові комутатори, в рамках автоматичних телефонних станцій, де для набору номера використовувалися електричні імпульси. Імпульсний набір можна вважати першим видом автоматичної телефонної сигналізації.

У сучасних телекомунікаціях широко вживана велика кількість протоколів і стандартів сигналізації, покликаних вирішувати різні завдання взаємодії телефонних пристроїв.

Див. також