Халатов Віктор Михайлович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
EmausBot (обговорення | внесок)
м Перенесено 1 інтервікі-посилань до Вікіданих (d:Q4494978)
м оцифрування дат в картці особи
Рядок 6: Рядок 6:
|підпис =
|підпис =
|ім'я_при_народженні = Віктор Михайлович Поросьонков
|ім'я_при_народженні = Віктор Михайлович Поросьонков
|дата_народження = {{ДН|25|2|1901}}
|дата_народження = 25.2.1901
|місце_народження = [[Порхов]], [[Псковська область]]
|місце_народження = [[Порхов]], [[Псковська область]]
|дата_смерті = {{ДС|13|2|1969}}
|дата_смерті = 13.2.1969
|місце_смерті = [[Київ]]
|місце_смерті = [[Київ]]
|інші_імена =
|інші_імена =

Версія за 13:47, 29 березня 2013

Віктор Михайлович Халатов
Ім'я при народженні Віктор Михайлович Поросьонков
Народився 25 лютого 1901(1901-02-25)
Порхов, Псковська область
Помер 13 лютого 1969(1969-02-13) (67 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність актор
Батьки Горський Михайло Вікторович і Халатова Марія Миронівна
IMDb nm0451056
Нагороди та премії
народний артист УРСР

Халатов Віктор Михайлович (справжнє прізвище Поросьонков; 25 лютого 1901, Порхов — 13 лютого 1969, Київ) — український актор. Народний артист України (1947) та Чечено-Інгуської АРСР (1944).

Біографія

Народився 25 лютого 1901 році у місті Порхові в акторській родині. З 1929 року працював у театрах Дніпропетровська, Одеси, Сімферополя, в 19361969 роках — у Київському російському драматичному театрі ім. Лесі Українки.

Могила Віктора Халатова

Помер 13 лютого 1969 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Фільмографія

  • «Нескорені» (1945, німецький комендант),
  • «Подвиг розвідника» (1947, Фрідріх Поммер),
  • «Пригоди з піджаком Тарапуньки» (1955, Пупиркін),
  • «Щасливчик» (1956, т/ф),
  • «Вогнище безсмертя» (1956, Перкальо),
  • «Одного чудового дня» (1956, Воропай),
  • «Головний проспект» (1956, епіз.),
  • «Мораль пані Дульської» (1957, Дульський),
  • «Далеке і близьке» (1957, епіз.),
  • «Штепсель женить Тарапуньку» (1957, Брильянтов),
  • «Прапори на баштах» (1957, Блюм),
  • «Спадкоємці» (1960, старий рибалка),
  • «Артист із Коханівки» (1961, епіз.),
  • «Літа дівочі» (1961, епіз.),
  • «Тиха Одеса» (1967, епіз.),
  • «Золотий годинник» (1968).

Література

  • Віктор Халатов. Збірка статей, нарисів і спогадів. К., 1973;
  • Митці України. К., 1992. — С.610;
  • Мистецтво України. Біографічний довідник. К., 1997. — С.612;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.1447.