Відмінності між версіями «Янош Кадар»

Перейти до навігації Перейти до пошуку
100 байтів вилучено ,  8 років тому
нема опису редагування
[[Файл:János Kádár (fototeca.iiccr.ro).jpg|thumb|Янош Кадар]]
'''Янош Кадар''' ({{lang-hu|Kádár János}} (* {{ндн|26|5|1912}} м. Фіуме (нині [[26 травняРієка]], [[1912Хорватія]] ) {{дс|6|7|1989}}, [[6 липня]] [[1989Будапешт]]) — сталініст, керівник соціалістичної Угорщини з обмеженим суверенітетом (1956—1988). Ставленик СРСР після [[Угорська революція 1956 року|Угорської Революції 1956]], організатор страти прем'єр-міністра [[Імре Надь|Імре Надя]]. Провів у країні помірковано-ліберальні господарські реформи, допустивши функціонування елементів ринкової економіки. За надумані подвиги та з пропагандистською метою удостоєний звання [[Герой Радянського Союзу]].
 
== Біографія ==
Після окупації Угорщини військами СРСР, агент НКВД Кадар обраний депутатом Тимчасового національних зборів, а також членом Політбюро ЦК Угорської комуністичної партії (УКП), а 1946 — заступником генерального секретаря ЦК УКП. Паралельно у квітні 1945 року — серпні 1948 був секретарем Будапештського міськкому партії. У березні 1948 головував в комісії з об'єднання ВКП і Соціал-демократичної партії, а 5 серпня 1948 став міністром внутрішніх справ. У цей час Кадар беззастережно підтримував сталіністську модель держави, спровокував арешт Ласло Райка, звинуваченого в тітоізмі та антирадянській діяльності.
 
Згодом скромний партієць Кадар перетворився на потенціальногопотенційного суперника лідера угорських сталіністів Матьяша Ракоші. Він почав демагогічно висловлюючисьвисловлюватись на користь розширення особистих прав і свобод громадян Угорщини та обмеження «ракошістського терору». У квітні 1951 року Кадар знятий із займаного ним поста керівника відділом партійних і масових організацій ЦК ТУП. Незабаром арештований, сам звинувачений в тітоїзмі, оголошений Ракоші «зрадником» і поміщений в концтабір. На свободу вийшов лише в липні 1956 року — завдяки частковій десталінізації в СРСР.
 
=== Профспілковий лідер ===
 
Призначений першим секретарем відділення Угорської партії трудящих (УПТ) в індустріальному XIII районі Будапешта. Активно заграє з профспілками і стає одним з найпопулярніших угорських політиків, член уряду Імре Надя, якого згодом підступно віддасть на страту. Спочатку він цілком підтримував політичний курс Надя, спрямований на лібералізацію окупаційного режиму, звільнення політв'язнів, скасування цензури і залучення до державного управління дружніх ТУП політичних партій. В умовах навислої загрози радянського військового втручання після оголошення Надем прагнення виходу країни з Організації Варшавського договору Янош Кадар навіть заявив, що «ляже під перший російський танк, що порушив кордонукордон Угорщини». 26 жовтня 1956 член Директорії, 28 жовтня — голова ЦВК, а 30 жовтня — міністр кабінету Надя.
 
=== Угорська революція ===
 
Проте криваві сутички в центрі Будапешта, страти активістів промосковських органів держбезпеки та загроза перемоги патріотів підштовхнули Кадара до співпраці інтервентами. Тому 1 листопада 1956 Кадар і Ференц Мюнніх через радянських резидентів утекли з Угорщини, а 2 листопада 1956 Москва вже розглядала Кадара як кандидата на нового диктатора Угорщини. 4 листопада 1956, в українському Ужгороді, Кадар зустрівся з лідером СРСР Микитою Хрущовим, який дав йому інструкції формування маріонеткового уряду. 7 листопада 1956 Кадара досатвилидоставили у Будапешт на радянських танках, а наступного дня він оголосив про заколот і узурпацію влади татак званим революційним робітничо-селянським урядом.
 
Кадар, самочинно зайнявши посади прем'єр-міністра і лідера Угорської соціалістичної робочої партії, створеної замість колишньої ТВПТУП, оголосив 15 пунктів програми. Вони передбачали збереження залежності від комуністичної Москви Угорської держави, ультиматум про складення зброї з боку сил опору, підвищення життєвого рівня населення, перегляд ідіотського п'ятирічного плану, боротьбу з бюрократією. Головне — він погодився на розміщення в Угорщині окупаційного корпусу СРСР у числікількістю 200,000 солдат.
 
Також Кадар оголосив свій відомий каламбур: «Хто не проти нас, той з нами», що означало амністію пасивним учасникам повстання. Її не було дотримано. Понад те, коли Імре Надь із членами уряду наважився залишити територію пос.посольства Югославії, його заарещтували і стратили. Кадар намагався на цьому поставити крапку, намагаючись захистити рядових учасників повстання.
 
== Кадаровський «гуляшизм» ==
Незважаючи на жорсткий радянський контроль, Янош Кадар зумів здійснити ряд новаторських економічних реформ, що сприяли лібералізації економіки та зростання рівня життя населення «вже сьогодні». Кадар ініціював розвиток в Угорщині приватного сектора в сільському господарстві та сфері обслуговування, усунувши перешкоди для дрібного підприємництва і значно розширивши права зайнятих в колективних господарствах. Тим не менше, господарська реформа 1968, покликана підвищити ефективність економіки, була згорнута під тиском Москви — вона боялася рецидивів опору після Празької весни в Чехословаччині.
 
З 1973 СРСР фактично за безцінь постачав енергоносії, купуючи в такий спосіб лояльність Угорщини. Завдяки Кадару, Угорщину називали «найвеселішим бараком в комуністичному таборі», а економічний лад в країні — «гуляшізмомгуляшизмом» («гуляш-комунізмом», «гуляшістскімгуляшистським комунізмом»; угор. Gulyáskommunizmus). Нині старша частина угорського суспільства ніби сумує за «часами Кадара», коли добробут купувався ціною обмеженого суверенітету та дешевого московського газу.
 
Кадар зробив Угорщину світовим лідером з туризму. Кількість туристів, які відвідували Угорщину, зросло в десятки разів; в країну приїжджали туристи не тільки зі Східної Європи та СРСР, а й з Канади, США та Західної Європи, які давали бюджету Угорщини значні суми. Угорщина встановила близькі стосунки з країнами, що розвиваються, беручи багато іноземних студентів. Свідченням нормалізації відносин із Заходом стало повернення американцями Святої Корони короля Іштвана I на батьківщину в 1979. Крім того, Угорщина наприкінці 1980-х стала єдиною країною ком.комуністичного табору, що володіла трасою «Формули-1».
 
Кадар був зміщений зі своїх постів у травні 1988, передавши управління УСРП Карою Гросу. Помер за рік, 6 липня 1989.
 
== Загробна доля ==
 
== Джерела ==
 
* -{Gyurkó László: ''Arcképvázlat történelmi háttérrel'' (Magvető, 1982)}-
* -{Huszár Tibor: ''Kádár János politikai életrajza'' 1-2. köt. (Szabad Tér — Kossuth, Bp.}- 2001—2003)
[[Категорія:Угорські політики]]
[[Категорія:Прем'єр-міністри Угорщини]]
[[Категорія:Народились 26 травня]]
[[Категорія:Народились 1912]]
[[Категорія:Померли 6 липня]]
[[Категорія:Померли 1989]]
[[Категорія:Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами»]]
24 333

редагування

Навігаційне меню