Маколей Калкін: відмінності між версіями

Перейти до навігації Перейти до пошуку
Від природи володіючи акторськими даними, вже в чотири роки він попав в театр, де грав в дитячих виставах. Хлопчика, що володів фотогенічною зовнішністю, швидко зауважили рекламні продюсери, в результаті чого його обличчя могла споглядати вся Америка відразу в декількох рекламних роликах.
Пізніше його запросили на проби у фільм «[[Дядечко Бак]]», які він успішно пройшов і отримав головну роль, де його партнером був Джон Кенді.
 
На знімальному майданчику фільму Маколей зустрів [[Джон Г'юз|Джона Г'юза]] — сценариста, продюсера, режисера. В цей момент Джон закінчував сценарій «[[Сам удома]]» і шукав прийнятну кандидатуру для виконання головної ролі в картині. Коли він побачив Маколея, він зрозумів, що іншого Кевіна МакКалістера просто бути не може: білобрисого, з ангельським личком, великими блакитними по-дитячому наївними очами, але дуже кмітливого і з хорошим почуттям гумору. В короткі терміни був підписаний контракт з кінокомпанією «[[20th Century Fox]]», підібрані актори, знімальна група. І вже в наступному 1990 році перед самим Різдвом сімейний комедійний блокбастер вийшов на екрани… За наступні півроку в американському прокаті фільм заробив близько $300.000.000 і в світовому $200.000.000. Картина викликала неабиякий ажіотаж. «Сам удома» став найкасовішим фільмом 1991 року.
 
Головним менеджером Маколея став його батько — Кіт Калкін. Його мало турбувало творчість сина, а більше цікавили фінанси. І гонорар Маколея став зростати від фільму до фільму, обернено пропорційно його популярності. Всі його наступні фільми були відверто поганими (за винятком «Хорошого Сина»). Він навіть отримав номінацію «Найгірший Актор '94» за фільми «Розквитатися з батьком» і «Багатенький Річі» в своєрідному голлівудському антиоскарі — Золотій Малині.
Анонімний користувач

Навігаційне меню