Янко Микола Тимофійович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 39: Рядок 39:
З 1955 впродовж 15 років — позаштатний кореспондент НДІ педагогіки УРСР.
З 1955 впродовж 15 років — позаштатний кореспондент НДІ педагогіки УРСР.


Одна з найвідоміших праць Миколи Тимофійовича - "Топонімічний словник-довідник Української РСР" (К.: Радянська школа, 1973).


Серед учнів&nbsp;— [[Тихий Олексій Іванович|Олекса Тихий]]. Співзасновник Благодійного фонду пам'яті Олекси Тихого в Дружківці&nbsp;<ref>[http://olexa.org.ua/press/press3.htm Олекса Тихий повертається]</ref>.
Серед учнів&nbsp;— [[Тихий Олексій Іванович|Олекса Тихий]]. Співзасновник Благодійного фонду пам'яті Олекси Тихого в Дружківці&nbsp;<ref>[http://olexa.org.ua/press/press3.htm Олекса Тихий повертається]</ref>.

Версія за 19:14, 27 серпня 2013

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Янко.
Янко Микола Тимофійович
Народився 18 травня 1912(1912-05-18)
Сахновщина
Помер 14 травня 2011(2011-05-14) (98 років)
Дружківка
Діяльність письменник, поет, публіцист
Alma mater Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Нагороди

Орден «Знак Пошани»

Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Микола Тимофійович Янко (18 травня 1912, Сахновщина Полтавської губернії, нині Харківської області — 14 травня 2011, Дружківка Донецької обл.) — український географ, педагог, краєзнавець, лексикограф. Дійсний член Географічного товариства України. Кандидат педагогічних наук. Почесний громадянин Дружківки (1998).

Біографія

У десять років залишився сиротою, жив у нерідної матері, був пастухом.

Вчився у семирічній школі. Закінчивши навчання у школі на «відмінно», вступив до Красноградського педагогічного технікуму, який закінчив 1931 року. Того ж року його призначають завідувачем (директором) початкової чотирирічної школи в селі Дружківка (нині Олексієво-Дружківка) Донецької області.

У 1932 за його старань, школа стає семирічною. 1940 року за рік з похвальною відзнакою закінчив дворічний Артемівський вчительський інститут[1].

В часі Другої світової війни продовжував викладати в школі та працював з радянською партизанкою, допомагаючи рятувати військовополонених, що знаходилися в таборі Олексієво-Дружківки. По війні — вчитель географії Олексієво-Дружківської середньої школи.

Навчаючи, навчався — закінчив Луганський педагогічний інститут (нині — Луганський національний університет).

Науковий доробок

У 1930-х роках став першим дослідником скам'янілих араукарій на території Олексієво-Дружківки — найдревніших скам'янілостей на Землі , чий вік налічує 250 мільйонів років.

Розробив туристичні маршрути Донбасом для школярів; автор статей про рослиний і тваринний світ та народознавство Донеччини у республіканських та обласних збірниках: «Краєзнавство в школі» — 1955, 1963, 1970; «Учитель географии о своей работе» — 1958, «Пам'ятники природи Донеччини» — 1979, «Гомін землі» — 1993.

Досвід його роботи експонувався на постійній педагогічній республіканській виставці в Києві. Дійсний член Географічного товариства СРСР; відмінник народної освіти. Неодноразово отримував запрошення викладати в ВНЗ, проте залишався на постійному місці роботи.

Протягом своєї краєзнавчої діяльності в газетах Донеччини надрукував до 20 книг, понад 400 статей про рідний край. Топонімічний словник-довідник Української РСР витримав два видання.

З 1955 впродовж 15 років — позаштатний кореспондент НДІ педагогіки УРСР.

Одна з найвідоміших праць Миколи Тимофійовича - "Топонімічний словник-довідник Української РСР" (К.: Радянська школа, 1973).

Серед учнів — Олекса Тихий. Співзасновник Благодійного фонду пам'яті Олекси Тихого в Дружківці [2].

відзнаки, нагороди

Отримав почесне звання «Заслужений краєзнавець Донецької області» під числом 1.

Нагороджений орденом «Знак пошани», медаллю «За доблесну працю в часі війни 1941–1945 років», грамотами міністерства освіти.

Праці

Микола Янко - автор понад 20 наукових книжок та 400 статей [1].

  • Топонімічний словник-довідник Української РСР. — К.: Радянська школа, 1973. — 180 с.
  • Легенди Донеччини / Зібрав і упорядкував М. Янко. — Дружківка, 1995. — 120 с.
  • Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: Знання, 1998. — 432 с.
  • Гомін землі: Загадки топоніміки: Для середнього та старшого шкільного віку. — К.: Веселка, 2000. — 128 с.

Примітки

  1. ↑ У м. Артемівськ (кол. Бахмут) нині за цим профілем є тільки Артемівське педагогічне училище.
  2. ↑ Олекса Тихий повертається

Посилання

  • [bibliomiste4ko.kharkiv.ua/vidatni_ludi/janko_mikola_timofijovich.doc‎ Янко Микола Тимофійович (doc)]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Янко_Микола_Тимофійович&oldid=13245091