Макбет (король Шотландії)

Макбет Mac Bethad mac Findláich,
Макбет
Прапор Король Шотландії
14 серпня 1040 — 15 серпня 1057
Попередник:	Дункан I
Наступник:	Лулах
1032 — 15 серпня 1057
Попередник:	Гіллекомган
Наступник:	Лулах
Народження:	ок. 1001
Смерть:	15 серпня 1057(1057-08-15) Lumphanand
Причина смерті:	загиблий у бою
Поховання:	Айона
Національність:	шотландець
Країна:	Шотландське королівство
Релігія:	католик
Рід:	Морейський дім
Батько:	Фіндлех
Мати:	Донада, дочка Малкольма II
Шлюб:	Груох
Медіафайли у Вікісховищі

Макбет (Mac Bethad mac Findláich, шотл.-ґельськ. MacBheatha mac Fhionnlaigh, 1005 — 15 серпня 1057) — Мак Бехад мак Фіндлах - король Шотландії з 14 серпня 1040 до 15 серпня 1057. Відомий за однойменною трагедією Вільяма Шекспіра «Макбет».

Походження та історична епоха

В XI столітті у Шотландії не було правових норм успадкування престолу, королів обирали серед групи претендентів на основі системи тан (англ. Tanistry). Це спричиняло до відкритої боротьби претендентів, та навіть до вбивств.

Макбет був сином Фіндлеха мак Руайдрі, правителя Муреї (Findláech mac Ruaidrí, також Findláech of Moray), який у суперечці за престол обрав невигідну сторону. Одружившись з Дабдою (Dabhda), донькою Малкольма II та сестрою Бетоки (мати пізнішого короля Дункана I), він зблизився з родом Атолл (Ахолл) (Atholl) і відцурався власного роду — дому Мурей (Moray). За це його вбив близько 1020 року один із племінників - Ґілле Комґейн (Gille Comgain) або МалКольм (Máel Coluim mac Máil Brigti).

Малкольм перейняв владу, а помер 1029 за невизначених обставин. Його наступником став Ґілле Комґейн, котрий помер 1032 (або 1031).

Мормер і вождь клану

Про причетність Макбета до цих смертей невідомо. Макбет одружився з удовою Ґілле Комґейна — Ґруох (Gruoch ingen Boite meic Cináeda), він усиновив її сина Лулаха (Lulach) від попереднього шлюбу. Лулах пізніше був королем Шотландії (з 15 серпня 1057 по 17 березня 1058). З 1032 року по 1057 рік він був мормером (правителем) Мореї. У 1039 - 1040 роках король Шотландії Дункан І невдало воював з Англією. Це викликало незадоволення вождів шотландських кланів. Макбет претендував на трон шотландських королів на який, на його думку, він мав більше прав. Дункан І пішов походом на Морею і загинув в битві під Бохнагованом (шотл. - Bothnagowan).

Король Штландії

Після смерті Дункана І Доброго Макбет стає королем Шотландії. У 1045 році проти Макбета повстав аббат Крінан (батько Дункана), що був одночасно вождем клану Атолл, але був вбитий. Після цього влада Макбета стала незаперечною (нащадки Дункана втекли). У 1050 році Макбет здійснив паломництво до Риму, де прославився щедрими пожертвами. У 1052 році в англії відбувся антинорманський переворот - нормани, що були при дворі короля Едуарда Сповідника були вигнані і знайшли притулок при дворі короля Макбета. Це було використано Сівардом як привід для підтримки свого родича Малкольма - сина Дункана. У 1054 році війські Сіварда почали війну і розбили Макбета. Через три роки Макбет був вбитий в битві під Лумфаном біля Абердіна. Трон Успадкував його прийомний син Лулах, який ввійшов в історію як Лулах Дурень.

Образ короля Макбета в мистецтві

Джон Фузелі, «Макбет та відьми»

Образ короля Макбета ліг в основу однієї з найвідоміших драм Вільяма Шекспіра. Однак цей твір ґрунтовано не на історичних фактах, а на хроніках англійського письменника 16 століття Рафаеля Голіншеда (Raphael Holinshed). Драма зображає перетворення Макбета, підлеглого короля Дункана, на вбивцю короля та його божевілля.

Поема Шекспіра стала основою іншого відомого твору — однойменної опери Джузеппе Верді, першої з шекспірівських опер композитора.

Посилання

• CELT: Corpus of Electronic Texts at University College Cork including:
  • Genealogies from Rawlinson B.502 (no translation available)
  • Gaelic notes from the Book of Deer (with translation)
  • The Annals of Ulster (translation)
  • The Annals of Tigernach (translation in progress)
  • The Chronicon Scotorum reproduces a considerable part of the Annals of Tigernach and is available in translation.
• The Anglo-Saxon Chronicle, Mss. D and E, various editions including an XML version by Tony Jebson.
• The Chronicle of the Kings of Alba
• The Chronicon ex chronicis attributed to Florence of Worcester.