Плачинда Сергій Петрович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Відкинути редагування 89.252.5.135 до зробленого MaryankoD
NOSFERATU (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 33: Рядок 33:
Народився [[18 червня]] [[1928]] р. на [[Кіровоградська область|Кіровоградщині]] ([[Шевченка (Новоархангельський район)|хутір Шевченко]]) в родині селянина.
Народився [[18 червня]] [[1928]] р. на [[Кіровоградська область|Кіровоградщині]] ([[Шевченка (Новоархангельський район)|хутір Шевченко]]) в родині селянина.


Свідок голодомору 33-го<ref>[http://www.umoloda.kiev.ua/number/1985/171/70696/]
Свідок [[Голодомор в Україні 1932—1933|Голодомору]]<ref>[http://www.umoloda.kiev.ua/number/1985/171/70696/]
«Із дітей у селі вижили тільки я і Оленка» ("Україна молода")</ref>, пережив нацистську окупацію. Працював [[токар]]ем у механічних майстернях [[радгосп]]у, пізніше&nbsp;— співробітником [[Кіровоград]]ської районної газети, водночас учився в середній школі.
«Із дітей у селі вижили тільки я і Оленка» ("Україна молода")</ref>, пережив [[Третій Рейх|німецьку окупацію]]. Працював [[токар]]ем у механічних майстернях [[радгосп]]у, пізніше&nbsp;— співробітником [[Кіровоград]]ської районної газети, водночас учився в середній школі.


В 1953&nbsp;р. закінчив філологічний факультет [[Київський університет|Київського державного університету]], а потім аспірантуру при [[Інститут літератури|Інституті літератури ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка]] [[Національна академія наук України|АН УРСР]], де й надалі працював науковим співробітником. Його перу належать літературознавчі монографії «Композиція і характери в новелах Ю. Яновського»(1957), «Майстерність Ю. Яновського»(1969) та перша в постсталінській Україні книга про О.Довженка (1964). С.Плачинда був також першопублікатором доти невідомих «Щоденників» О. Довженка. 1960&nbsp;р. зо ініціативою [[Шамота Микола Захарович|М. Шамоти]] звільнений «за український націоналізм».
В [[1953]]&nbsp;р. закінчив філологічний факультет [[Київський університет|Київського державного університету]], а потім аспірантуру при [[Інститут літератури|Інституті літератури ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка]] [[Національна академія наук України|АН УРСР]], де й надалі працював науковим співробітником. Його перу належать літературознавчі монографії «Композиція і характери в новелах Ю. Яновського»(1957), «Майстерність Ю. Яновського»(1969) та перша в постсталінській Україні книга про О.Довженка (1964). С.Плачинда був також першопублікатором доти невідомих «Щоденників» О. Довженка. 1960&nbsp;р. зо ініціативою [[Шамота Микола Захарович|М. Шамоти]] звільнений «за український націоналізм».


З 1948&nbsp;р. співпрацював із республіканськими газетами та журналами, друкуючи нариси й оповідання. В 1959 році вийшли в світ його книжка оповідань та нарисів «Кам'яна веселка» і повість «Таня Соломаха». Плачинді також належать книжка-нарис «Брати Місяця»(1959) про творчий чин геніального українського конструктора космічних кораблів [[Кондратюк Юрій Васильович|Ю. Кондратюка-Шаргея]].
З [[1948]]&nbsp;р. співпрацював із республіканськими газетами та журналами, друкуючи нариси й оповідання. В [[1959]] році вийшли в світ його книжка оповідань та нарисів «Кам'яна веселка» і повість «Таня Соломаха». Плачинді також належать книжка-нарис «Брати Місяця»(1959) про творчий чин геніального українського конструктора космічних кораблів [[Кондратюк Юрій Васильович|Ю. Кондратюка-Шаргея]].


1968&nbsp;р. побачила світ книга історичних повістей «Неопалима купина» (художньо осмислюються постаті [[Роксолана|Роксолани]], [[Галшка Гулевичівна|Галшки Гулевичівни]], [[Артем Ведель|Артема Веделя]], [[Максим Березовський|Максима Березовського]], [[Теофан Прокопович|Теофана Прокоповича]]), яка згодом була вилучена з бібліотек і продажу за «націоналістичний ухил».
[[1968]]&nbsp;р. побачила світ книга історичних повістей «Неопалима купина» (художньо осмислюються постаті [[Роксолана|Роксолани]], [[Галшка Гулевичівна|Галшки Гулевичівни]], [[Артем Ведель|Артема Веделя]], [[Максим Березовський|Максима Березовського]], [[Теофан Прокопович|Теофана Прокоповича]]), яка згодом була вилучена з бібліотек і продажу за «націоналістичний ухил».


У 1980 році був редактором відділення публіцистики журналу «[[Київ (журнал)|Київ]]». Пропрацював один день.
У 1980 році був редактором відділення публіцистики журналу «[[Київ (журнал)|Київ]]». Пропрацював один день.

Версія за 12:53, 10 вересня 2013

Плачинда Сергій Петрович
Псевдонім Сергій Кожухар
Народився 18 червня 1928(1928-06-18)
хутір Шевченко
Помер 8 вересня 2013(2013-09-08) (85 років)
Громадянство Україна Україна
Діяльність письменник, прозаїк
Alma mater Філологічний факультет Київського університету[d]
Мова творів українська
Жанр Історія, міфологія
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня

Сергі́й Петро́вич Плачи́нда, літературний псевдонім Сергій Кожухар (*18 червня 1928 — 8 вересня 2013[1]) — український письменник. Прозаїк, публіцист, критик, член Спілки письменників України (1960).

Біографія

Народився 18 червня 1928 р. на Кіровоградщині (хутір Шевченко) в родині селянина.

Свідок Голодомору[2], пережив німецьку окупацію. Працював токарем у механічних майстернях радгоспу, пізніше — співробітником Кіровоградської районної газети, водночас учився в середній школі.

В 1953 р. закінчив філологічний факультет Київського державного університету, а потім аспірантуру при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, де й надалі працював науковим співробітником. Його перу належать літературознавчі монографії «Композиція і характери в новелах Ю. Яновського»(1957), «Майстерність Ю. Яновського»(1969) та перша в постсталінській Україні книга про О.Довженка (1964). С.Плачинда був також першопублікатором доти невідомих «Щоденників» О. Довженка. 1960 р. зо ініціативою М. Шамоти звільнений «за український націоналізм».

З 1948 р. співпрацював із республіканськими газетами та журналами, друкуючи нариси й оповідання. В 1959 році вийшли в світ його книжка оповідань та нарисів «Кам'яна веселка» і повість «Таня Соломаха». Плачинді також належать книжка-нарис «Брати Місяця»(1959) про творчий чин геніального українського конструктора космічних кораблів Ю. Кондратюка-Шаргея.

1968 р. побачила світ книга історичних повістей «Неопалима купина» (художньо осмислюються постаті Роксолани, Галшки Гулевичівни, Артема Веделя, Максима Березовського, Теофана Прокоповича), яка згодом була вилучена з бібліотек і продажу за «націоналістичний ухил».

У 1980 році був редактором відділення публіцистики журналу «Київ». Пропрацював один день.

Брав активну участь у діяльності Народного Руху України. Засновник і перший голова Української селянської демократичної партії.

Працював у редакції «Літературної України», у видавництві «Молодь». В останні роки життя працював старшим науковим співробітником Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії. Досліджував праісторію та найдавнішу міфологію України.

Творчість

Автор повістей «Синьоока сестра» (1962), «Де лани широкополі» (1963), «Дума про людину» (1974), «Взяти на себе» (1981), книжок нарисів «Кам'яна веселка» «Степові невгомони» (1962), «Там, де тихая Вись» (1977), «Хліб і совість»; публіцистичних роздумів «Куди йдемо?» (1989); книжки казок для дітей «Мандрівець із Піщаної Галявки» (1967), книги історичних повістей «Київські фрески» (1982), «Козаки в Дюнкерку»(2003), «Козак — душа правдивая»(2004); книжок повістей та документальних оповідань «Ніч перед стартом» (1971); романів «Степова сага» (1977), «Шуга» (1986) і біографічних романів «Олександр Довженко» (1980), «Юрій Яновський» (1986), «Ревучий» (1938), «Балада про степовика» (1987). Упорядник книги «Довженко і світ. Творчість Довженка в контексті світової культури» (1984), укладач «Словника давньоукраїнської міфології» (1993).

Автор «Словника давньоукраїнської міфології»(1993), монографічно-пошукових книг «Міфи і легенди Давньої України»(2006), «Лебедія. Як і коли виникла Україна»(2005), «Як українські міфи по світу розійшлися»(2009) ([3], згідно з якими історія українського народу починається від часів Мізинської стоянки (XX–XV тис.до н. е.)

Примітки

  1. Помер Сергій Плачинда // Укр. Літ. Портал сучасної української літератури
  2. [1] «Із дітей у селі вижили тільки я і Оленка» ("Україна молода")
  3. [2]

Посилання