Гарячка Рифт Валлі: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Ykvach (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Ykvach (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 56: | Рядок 56: | ||
===== Трансмісивний механізм ===== |
===== Трансмісивний механізм ===== |
||
Інфікування людей відбувається також і в результаті укусів інфікованих комарів. Можлива також передача вірусу гарячки Ріфт Валлі мошками, москітами ''Рhlebotomids'', ''Eretmapodites'', ''Mansonia'', [[Двокрилі|мухами]]-[[гематофаги|гематофагами]], на кшталт ''Stomoxys calcitrans''. |
Інфікування людей відбувається також і в результаті укусів інфікованих комарів. Можлива також передача вірусу гарячки Ріфт Валлі мошками, москітами ''[[Рhlebotomids]]'', ''[[Eretmapodites]]'', ''[[Mansonia]]'', [[Двокрилі|мухами]]-[[гематофаги|гематофагами]], на кшталт ''[[Stomoxys calcitrans]]''. |
||
На сьогодні випадки передачі цієї гарячки від людини людині не зареєстровані. Немає також повідомлень про передачу хвороби медико-санітарним працівникам при дотриманні стандартних заходів інфекційного контролю. |
На сьогодні випадки передачі цієї гарячки від людини людині не зареєстровані. Немає також повідомлень про передачу хвороби медико-санітарним працівникам при дотриманні стандартних заходів інфекційного контролю. |
||
Версія за 17:41, 22 вересня 2013
| Гарячка Рифт Валлі | |
|---|---|
 | |
| Спеціальність | інфекційні хвороби і ветеринарія |
| Симптоми | гарячка, міалгія, артралгія, головний біль, менінгізм, ригідність потиличних м'язів, сліпота, менінгоенцефаліт, сплутаність свідомості, ДВЗ-синдром, жовтяниця[1], мелена, висип, шлунково-кишкова кровотеча[d], кровотеча, носова кровотеча і менорагіяd[1] |
| Причини | Rift Valley fever virusd |
| Метод діагностики | ПЛР, ІФА і вірусна культура |
| Ведення | симптоматична терапія, кровоспинні засоби, внутрішньовенне заміщення рідиниd і діуретики |
| Препарати | рибавірин і інтерферони |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | 1D44 |
| МКХ-10 | A92.a |
| DiseasesDB | 31094 |
| MeSH | D012295 |
 Rift Valley fever у Вікісховищі | |
| Вірус гарячки Ріфт Валлі | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||||
| Класифікація вірусів | ||||||||||
| ||||||||||
Посилання
| ||||||||||
|
Гарячка Ріфт Валлі (також гарячка Великої Ріфтової[2] долини, англ. Rift Valley fever (RVF)) — гостра зоонозна інфекційна хвороба, що може спричинити у людей тяжку геморагічну гарячку, менінгоенцефаліт, ураження очей.
Історія
Хоча хвороба у тварин була описана у 1915 р., але збудник її був вперше виявлений англійськими ветеринарами Р. Добні і Д. Хадсоном разом з відомим вірусологом П. Гарнхемом у 1931 р. під час розслідування епідемії серед овець на одній фермі біля озера Нейваша у Ріфтовій долині (англ. Rift Valley) в Кенії[3]. Через його поширення у цій долині він і отримав відповідну назву. Відтоді хвороба реєструвалася у Південній і Центральній Африці, часто у вигляді епізоотій й епідемій. У 1950 р. були описані вперше випадки цієї хвороби у людей, які хворіли під час (1950–1951 рр.) значної епізоотії серед овець у Південній Африці (загинуло 100 тис. особин, зареєстровано 600 тис. викиднів). Найсерйозніші епізоотії у подальшому були зафіксовані у басейні річки Сенегал в Сенегалі і південній Мавританії (1987 р.), у Кенії та Сомалі (1997–1998 рр.). У 1977 р. вірус зумів перетнути Сахару і спричинив епідемію в Єгипті з ураженням близько 200 тис. людей і 594 померлими від цієї хвороби у стаціонарах[4], також хвороба тоді поширилась на Мадагаскар. А от у 1997–1998 рр. велика епізоотія і епідемія хвороби сталася в Кенії, Сомалі і Танзанії, а у вересні 2000 р. випадки захворювання були зареєстровані у Саудівській Аравії і Йемені. На кінець лютого 2001 р. у Саудівській Аравії було госпіталізовано 884 пацієнти, 124 з них загинуло. У Йемені зареєстровано було 1 087 випадків гарячки Ріфт Валлі, 121 хворий помер[5]. Це була перша зафіксована поява гарячки Ріфт Валлі за межами африканського континенту, що викликало побоювання відносно її можливого поширення в інші частини Азії, Європу і Америку.
Синім кольором означені країни з ендемічним поширенням хвороби та сталою передачею, зеленим — країни, в яких відбуваються окремі випадки хвороби.
Актуальність
Через серйозні наслідки хвороби, можливість епідемічного поширення, розповсюдження за межі Африки гарячку Ріфт Валлі було включено до Міжнародних медико-санітарних правил (ММСП) 2005 р. до групи інфекційних хвороб «які становлять особливу національну та регіональну проблему»[6]. Вірус гарячки Ріфт Валлі входить до арсеналу біологічної зброї.
Етіологія
Збудник, вірус гарячки Ріфт Валлі, належить до родини Bunyaviridae, роду Phlebovirus. Він також належить до екологічної групи арбовірусів. Вірус є стійким в лужному середовищі, але швидко гине при pH < 6,8. Швидко інактивується ліпідними розчинниками (ефір, хлороформ, натрієвий деоксіхолат), низькими концентраціями формаліну, але великими концентраціями натрію або кальцію гіпохлориту (залишковий хлор повинен перевищити 5000 ppm).Виживає при висушуванні, заморожуванні, в аерозолі при 23 °C і 50-85% вологості. Може виживати при дії 0,5% розчину фенолу при 4 °C протягом 6 місяців.
Епідеміологія
Джерело і резервуар інфекції
Головним активним джерелом є комарі Aedes mcintoshi, Aedes vexans і Culex tritaeniorhynchus. Менш активними джерелами вважають Aedes caspius, Culex pipiens, Culex antennatus, Culex perexiguus, Culex zombaensis та Culex quinquefasciatus. Ще рідше це є комари роду Anopheles. Самиця комара здатна передавати трансоваріально вірус безпосередньо своєму потомству через яйця, що відкладаються, з яких з'являються нові покоління інфікованих комарів. Цим пояснюється безперервна присутність вірусу гарячки Ріфт Валлі у ензоотичних вогнищах і стійкий механізм існування вірусу, адже яйця цих комарів можуть зберігати свою життєздатність в сухих умовах впродовж декількох років. У періоди випадання масивних опадів місця, де відкладені личинки, часто виявляються затоплені, що сприяє виходу з яєць комарів і швидкому зростанню їх чисельності, а це, у свою чергу, призводить до поширення вірусу серед тварин, кров'ю яких вони харчуються. Стале передавання гарячки Ріфт Валлі у Великій Ріфтовій долині відбувається через певні кліматичні особливості: там переважають низинні поля, що у певні періоди року швидко просякаються грунтовими водами, що й призводить до значного виплоду комарів. Крім того, цей географічний район має особливість затримувати хмари, які розряджаються рясними дощами. Крім того, володарюючими пасатними вітрами у Ріфтовій долині є північні та південні, що переносять комарів на великі відстані, поширюючи, таким чином, гарячку Ріфт Валлі у вільні від неї регіони. Сприяють передачі гарячки Ріфт Валлі й особливості ураження комарів Culex філяріями Wuchereria bancrofti. У циклу розвитку цього гельмінту відбувается перфорація його личинками шлунку комара, маючи за мету досягнути м'язів комахи, при цьому відкривається прямий шлях для вірусу гарячки Ріфт Валлі у слинни залози комара, що робить його інвазивним.
Вірус гарячки Ріфт Валлі здатний інфікувати багато видів тварин, призводячи до розвитку тяжких захворювань й серед домашніх тварин, включаючи велику рогату худобу, овець, верблюдів і кіз. Вівці чутливіші до інфекції, чим велика рогата худоба і верблюди. Більше 90% інфікованих ягнят помирає. Показник викиднів серед інфікованих вагітних овець досягає майже 100%. Першим проявом спалаху гарячки Ріфт Валлі серед тварин часто буває хвиля нез'ясовних викиднів серед худоби. Джерелом інфекції є деякі дикі гризуни, дикі жуйні тварини (буйволи, антилопи, гну та ін.), окремі види мавп тощо. Свині, коні, птахи, рептилії та амфібії до гарячки Ріфт Валлі стійкі. Як правило, значні епізоотії спостерігаються з періодичністю 10-15 років співпадаючи з періодами значних злив, однак між такими епізоотіями є окремі спалахи і, іноді, роки благополуччя, коли не відбуваються захворювання у тварин, а виживання вірусу відбувається у популяції комарів внаслідок трансоваріальної передачі.
Доказаним резервуаром гарячки Ріфт Валлі є два види кажанів: Micropteropus pusillus і Hipposideros abae, у яких від здорових екземплярів було виділено вірус[7].
Механізми і шляхи передачі
Контактний механізм
Переважна більшість випадків інфікування людей відбуваються в результаті прямих або непрямих контактів з кров'ю або органами інфікованих тварин. Вірус може передаватися людині при маніпуляціях з тканинами тварин під час їх забою або білування, наданні допомоги тваринам при пологах, проведенні ветеринарних процедур або утилізації трупів і ембріонів. Вірус інфікує людину рановим шляхом, наприклад, при нанесенні рани інфікованим ножем або контакті з пошкодженою шкірою.
Можливе зараження шляхом вдихання аерозолів, що утворилися під час забою інфікованих тварин, при цьому збудник потрапляє в макроорганізм через дрібні пошкодження слизової ротоглотки. Аерозольний шлях передачі призводить часто до інфікування працівників лабораторій.
Є фактичні дані, що свідчать про можливість інфікування людини при вживанні непастеризованого або сирого молока інфікованих тварин, при цьому збудник також потрапляє до макроорганізму через дрібні пошкодження слизової ротоглотки.
Трансмісивний механізм
Інфікування людей відбувається також і в результаті укусів інфікованих комарів. Можлива також передача вірусу гарячки Ріфт Валлі мошками, москітами Рhlebotomids, Eretmapodites, Mansonia, мухами-гематофагами, на кшталт Stomoxys calcitrans.
На сьогодні випадки передачі цієї гарячки від людини людині не зареєстровані. Немає також повідомлень про передачу хвороби медико-санітарним працівникам при дотриманні стандартних заходів інфекційного контролю.
Сприйнятливий контингент й імунітет
Хворіють сільські жителі або люди, що приїхали у сільську місцевість. у вікоих категоріях найбільше страждають діти. Випадків поширення гарячки Ріфт Валлі у міських районах не зареєстровано. Пастухи, фермери, працівники боєнь і ветеринари піддаються підвищеному професійному ризику інфікування. Внаслідок захворювання формується стійкий імунітет, повторні випадки не зареєстровані.
Патогенез
Впродовж інкубаційного періоду первинна реплікація відбувається при різних механізмах і шляхах передачі у місці проникнення вірусу, регіонарних лімфатичних вузлах. На початку клінічного періоду хвороби виникає віремія, що супроводжується розвитком загальнотоксичного синдрому і обумовлює диссемінацію вірусу в органи і тканини. Внаслідок широкої вісцеротропності вірусу у різних органах (головний мозок, печінка, нирки, легені, селезінка, надниркові залози тощо) виникають фокальні некрози, в генезі яких грають роль як цитопатичні властивості вірусу, так і імунні процеси. Найбільш виражені дистрофічні і некротичні зміни виявляються у гепатоцитах (особливо у дітей, доходячи до рівня тотального гепатонекрозу), ниркових клубочках і епітелії канальців, що супроводжується розвитком функціональної недостатності печінки і нирок. Закономірно пошкоджується ендотелій судин, часто розвивається тромбогеморагічний синдром, в генезі якого велике значення відводиться імунопатологічним процесам. Судинні пошкодження лежать в основі ураження сітчастої оболонки ока, аж до її відшарування. У випадках загибелі хворих від енцефаліту у тканинах мозку виявляються вогнища некрозу і запальної мононуклеарної інфільтрації. У вогнищах некрозу часто виявляють присутність вірусу.
Клінічні прояви
Легкий перебіг
У МКХ-10 вирізняють «Гарячку Ріфт Валлі» (код А92.4) у розділі «Вірусні гарячки, породжені членистоногими, і вірусні геморагічні гарячки». Інкубаційний період триває від 2 до 6 днів. Дуже часто інфіковані люди або не мають ніяких проявів (субклінічна форма), або у них розвивається легка форма хвороби, при цьому раптово зявляється псевдогрипозна гарячка, м'язовий біль, ломота в тілі, головний біль. У деяких пацієнтів розвивається менінгізм з помірною ригідністю потиличних м'язів, світлочутливістю, втратою апетиту і блюванням. Зазвичай прояви хвороби у при такому перебігу зберігаються від 4 до 7 днів.
Тяжкий перебіг
Тоді як більшість випадків захворювання людей перебігають відносно легко, у незначної долі пацієнтів відзначається тяжкий перебіг. Зазвичай в такому випадку має місце поява одного або сполучення декількох з трьох явних синдромів: очна форма(у 0,5-2% паціентів серед усіх захворілих), менінгоенцефалітична форма (менш ніж у 1%) або геморагічна форма (менш ніж у 1%).
Очна форма
При цій формі хвороби звичайні симптоми, що спостерігаються при легкому перебігу, але відбувається зміна перебігу через ураження сітківки очей. Як правило, ураження очей відбуваються через 1-3 тижні після появи перших симптомів гарячки Ріфт Валлі. Пацієнти зазвичай скаржаться на розпливчатий або ослаблений зір. Через 10-12 тижнів хвороба може пройти сама по собі без яких-небудь тривалих наслідків. Проте при ураженнях жовтої плями у 50% хворих відбувається постійна втрата зору. Смерть серед пацієнтів з однією лише очною формою хвороби відбувається казуїстично.
Менінгоенцефалітична форма
Розвиток цієї форми хвороби зазвичай відбувається через 1-4 тижні після появи перших симптомів гарячки Ріфт Валлі. Клінічні прояви включають сильний головний біль, втрату пам'яті, галюцинації, сплутану свідомість, дезорієнтацію, запаморочення, судоми, летаргію і кому. Визначаються менінгеальні симптоми і вогнищеві неврологічні симптоми ураження черепно-мозкових нервів. Пізніше (більш ніж через 60 днів) можуть настати й неврологічні ускладнення. Смертність серед пацієнтів з однією лише цією формою хвороби низька, але залишкові неврологічні явища, які може бути тяжкими, зустрічаються часто.
Геморагічна форма
Прояви цієї форми з'являються через 2-4 дні після початку хвороби. Спочатку з'являються ознаки тяжкого пошкодження печінки, жовтяниця, потім — ознаки геморагічного синдрому: блювання кров'ю, криваві випорожнення, червоний висип або синці внаслідок крововиливів у шкіру, кровотечі з носа і ясен, менорагії і кровотечі з місць венепункцій. Смерть зазвичай настає через 3-6 днів після появи геморагічних проявів.
Ускладнення й прогноз
Хвороба зазвичай закінчується одужанням, летальні наслідки спостерігається рідко (1-1,5% випадків), проте при тяжкому перебігу показники летальності коливаються від 5 до 16%, досягаючи навіть 50% при геморагічних проявах. Можлива інвалідізація через сліпоту, парези й паралічі.
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Діагностика
Клінічні критерії
Наявність гарячки Ріфт Валлі у людей підозрюється тоді, коли у вогнищі епізоотії тварин, особливо такої, при якій гине багато молодняка та є високий процент викиднів, серед людей виникають випадки ураження людей з гарячковими і геморагічними/неврологічними проявами.
Загальна лабораторна діагностика
У загальному аналізі крові відзначається у 12 дні хвороби помірний лейкоцитоз, а потім лейкопенія, тромбоцитопенія. При наявності неврологічних уражень у цереброспінальній рідині відзначається помірний лімфоцитарний цитоз. При ураженні печінки є значна активність амінотрансфераз, підвищення рівня білірубіну. При наявності ниркової недостаності відзначається значне підвищення рівня сечовини й креатиніну.
Специфічна діагностика
Підтвердження діагнозу у людей ґрунтується на виявленні IgM в крові і цереброспінальній рідині шляхом ІФА, прямому виділенні вірусу з крові, тканин за допомогою лабораторних тварин й на культурі клітин. Використовується ПЛР. У тварин досліджують під мікроскопом органи і секрети тіла.
Лікування
Натепер не існує ніякого етіотропного лікування. При тяжкому перебігу застосовується патогенетична терапія (введення сольових розчинів, декстранів, боротьба з трмобогеморагічним синдромом, набряком-набуханням головного мозку тощо). Дані про використання рибавірину і/або плазми реконвалесцентів недостатні для впровадження у широку клінічну практику. Також не прояснені можливості інтерферону у лікуванні цієї хвороби. Разом з тим заборонені до вживання гепатотоксичні лікарські засоби, особливо нестероїдні протизапальні препарати (ацетилсаліцилова кислота, диклофенак тощо).
Профілактика
Для запобігання поширення хвороби пересування тварин має обмежуватись. Під час епідемії транспортування рогатої худоби треба або повністю заборонити, або тварин треба помістити до карантину. Контакт з хворими або мертвими тваринами потрібно уникати. Трупи тварин, їхні тканини. органи потрібно спалювати. Для запобігання гарячки Ріфт Валлі худобі проводится вакцинація. Але якщо епідемія вже у розвитку, зазвичай надто пізно, щоб її зупинити терміновою вакцинацією. Ось чому у сільському господарстві тих регіонів, де поширена гарячка Ріфт Валлі, сприйнятливим тваринам роблять планову вакцинацію або живою вакциною Смітбурн (одна доза, що створює практично довічний захист для тварини), або інактивованою формальдегідом (імунітет не такий напружений і тривалий, потрібні ревакцинації). Вакцина Смітбурн може спричиняти вроджені вади у потомстві вагітних овець. Зважаючи на різноманітність комарів, що передають хворобу, дуже важко боротися з їхніми популяціями, хоч це і проводиться різними способами (оприскування інсектицидами місць розпліднення, меліоративні заходи, біологічні способи боротьби з личинками тощо). Іноді для запобігання поширення хвороби застосовують інсектициди у великому масштабі. Для особистого захисту рекомендується застосування відповідного одягу(довгі рукави, довгі штани, високий закритий комір тощо), репеленти, що містять ДЕТА. Натепер дієву вакцину для профілактики гарячки Ріфт Валлі у людей ще не вироблено. У рамках ММСП 2005 р. прогнозування і раннє виявлення спалахів гарячки Ріфт Валлі разом з всебічною оцінкою ризику її поширення у нові райони мають вирішальне значення для ефективних і своєчасних контрольних заходів.
Клінічний перебіг у тварин
Велика рогата худоба
Телята
Надзвичайно сприйнятливі, у них розвивається гарячка (40-41 °C), зникає апетит, відзначається значна слабкість і малорухливість, з'являється кривавий або смердючий пронос, часто тяжка жовтяниця.
Дорослі тварини
Помірно сприйнятливі, у них часто безсимптомна інфекція або гостре захворювання з гарячкою тривалістю 24-96 годин, суха шкіра, порушення носового дихання і надмірне слиновиділення, зниження апетиту, слабкість, кривавий/смердючий пронос, зменшення надою молока у корів, викидні доходять до рівня 85% у стаді.
Вівці
Новонароджені ягнята до 2 тижнів життя
Надзвичайно сприйнятливі, в них спостерігається біфазна гарячка(40-42 °C), яка стихає тільки перед смертю, анорексія, відсутність рухливості, слабкість, байдужість, черевний біль, задишка. Смерть наступає впродовж 24-36 годин від початку хвороби у 90% заражених тварин.
Ягнята старші від 2 тижнів і дорослі вівці
Ягнята значно сприйнятливі — у них може розвиватися хвороба з найгострішим перебігом і відбуватися раптова смерть без клінічних ознак, а от у дорослих овець часто гострий перебіг з гарячкою (41-42 °C) тривалістю 24-96 годин, анорексією, слабкістю, апатичністю, малорухливістю. задишкою, блюванням, кривавим/смердючим проносом, слизово-гнійним носовим секретом, жовтяницею. Гине не більше 10% хворих дорослих особин. У вагітних овець кількість викіднів сягає 100%. У кіз розвивається перебіг, що нагадує такий у овець, але рівень викиднів значно менший.
Примітки
- ↑ а б Disease Ontology — 2016.
- ↑ Допустиме написання Рифт Валлі
- ↑ Daubney, R., Hudson, J. R., & Garnham, P. C. (1931). Enzootic hepatitis of Rift Valley Fever, an undescriptible virus disease of sheep, cattle and man from East Africa. Journal of Pathology and Bacteriology 34(4):543-579 doi:10.1002/path.1700340418.
- ↑ Bird, B. H., Ksiazek, T. G., Nichol, S. T., & MacLachlan, N. J. (2009). Rift Valley fever virus. Journal of the American Veterinary Medical Association, 234(7), 883–893. doi:10.2460/javma.234.7.883
- ↑ Genetic Analysis of Viruses Associated with Emergence of Rift Valley Fever in Saudi Arabia and Yemen, 2000-01
- ↑ Международные медико-санитарные правила 2005 года. 2-е издание.
- ↑ Boiro, I.; Konstaninov, O. K.; Numerov, A. D. (1987). «Isolation of Rift Valley Fever Virus from Bats in the Republic of Guinea». Bulletin de la Société de Pathologie Exotique et de ses Filiales (in French) 80 (1): 62-67. PMID 3607999