Москва (протичовновий крейсер): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 171: Рядок 171:
== Експлуатація ==
== Експлуатація ==


Входив до складу 21-ї бригади протичовнових кораблів, потім 11-ї бригади протичовнових кораблів 30-ї дивізії [[Чорноморський флот (СРСР)|Чорноморського флоту]].
За роки служби Москва здійснила 11 походів у [[Середземне море]] на бойову службу, двічі виходила в [[Атлантичний океан]].
* [[26 травня]] [[1993]] року крейсер останній раз вийшов в море.
* [[31 жовтня]] [[1968]] року [[крейсер]] завершив здачу завдань К-1, К-2 і К-3.
* [[19 вересня]] 1968 року корабель, що отримав бортовий №&nbsp;841 вийшов на першу бойову службу в [[Середземне море]]. За 48 діб походу пройшов 11 000 миль, а його [[вертоліт|вертольоти]] виконали 497 вильотів для пошуку та спостереження за [[Підводний човен|підводними човнаи]] 6-го флоту ВМС США<ref name="Gorshkov">{{книга
* [[27 квітня]] [[1994]] року крейсер виведено в резерв.
|автор = Балакин С. А., Заблоцкий В. П.
* [[22 червня]] [[1995]] року перейменований на «ПКР бортовий №&nbsp;108».
|частина =
|посилання частина =
|заголовок = Советские авианосцы. Авианесущие крейсера адмирала Горшкова
|оригінал =
|посилання =
|вікітека =
|відповідальний =
|видання =
|місце = М.
|видавництво = ЭКСМО
|рік = 2007
|том =
|сторінки = 240
|сторінок =
|серія =
|isbn = 978-5-699-20954-5
|тираж =
}}</ref>.
* З [[2 квітня]] [[1969]] року брав участь у навчаннях «Весна» в акваторії [[Чорне море|Чорного моря]] та тривали протягом 4 днів.
* З [[20 квітня]] 1969 року&nbsp;— друга бойова служба в Середземному морі. За 26 діб далекого походу «Москва» пройшов 7304 [[Морська миля|морських милі]].
* З [[17 серпня]] 1969 року&nbsp;— третя бойова служба в Середземному морі. За 28 діб далекого походу [[корабель]] пройшов 7347 миль, взяв участь в навчаннях «Броня».
* 3 січня [[1970]] року&nbsp;— четверта бойова служба в Середземному морі та [[Атлантичний океан|Атлантичному океані]]. За 82 дні походу крейсер (бортовий №&nbsp;848) пройшов 21598 миль, сдійснив діловий візит в порт [[Александрія]] ([[Єгипет]]) і взяв участь у широкомасштабних навчаннях ВМФ СРСР «Океан» в [[Атлантичний океан|Атлантичному океані]].
* [[31 грудня]] [[1970]] року «Москва» був поставлений на [[Ремонт|поточний ремонт]] в [[Чорноморський суднобудівний завод]] в [[Миколаїв|Миколаєві]]. [[28 жовтня]] [[1971]] року повернувся в [[Севастополь]].
* [[18 листопада]] [[1972]] року на палубу ПКР «Москва», що стояв на [[Якір|якорі]] в [[Феодосійська затока|Феодосійській затоці]] відбулася перша в історії радянського флоту посадка літака з вертикальним злетом-посадкою [[Як-38|ЯК-36М]].
* З [[1 березня]] [[1973]] року крейсер (бортовий №&nbsp;853) на п'ятій бойовій службі в Середземному морі. За 83 дня далекого походу пройшов 19910 миль, здійснив діловий візит в порт [[Александрія]] ([[Єгипет]]) для надання допомоги ЗС [[Єгипет|Єгипту]].
* З [[24 квітня]] [[1974]] року&nbsp;— шоста бойова служба в Середземному морі. За 67 діб походу крейсер пройшов 13717 миль, дійснив діловий візит в порт [[Рієка]] ([[Югославія]]).
* [[2 лютого]] [[1975]] року на [[Рейд (морський)|рейді]] [[Північна бухта (Севастополь)|Північній бухти]] [[Севастополь|Севастополя]] на борту ПКР «Москва» через [[Коротке замикання|короткого замикання]] відбулося загоряння. Внаслідок [[пожежа|пожежі]] повністю вигоріли приміщення носових [[дизель-генератор]]ів, [[кубрик]] №&nbsp;3, енерговідсік №&nbsp;1 та велика частина носових відсіків. Пожежу вдалося повністю загасити лише через 7 годин. Три члени екіпажу загинули від отруєння чадним газом. [[19 лютого]] поставлений на середній ремонт та [[Модернізація|модернізацію]] в [[Чорноморський суднобудівний завод]].
* [[26 грудня]] [[1976]] року повернувся в Севастополь, включений до складу 11-ї бригади протичовнових кораблів 30-ї дивізії КЧФ.
* З [[21 листопада]] [[1977]] року на сьомій бойовій службі в Середземному морі. За 221 день походу пройшов 20509 миль, здійснив офіційний візит до порту [[Алжир (місто)|Алжир]] ([[Алжир]]).
* З [[25 серпня]] [[1979]] рокукорабель (бортовий №&nbsp;104, потім №&nbsp;100) на восьмий бойовій службі в Середземному морі. За 190 днів далекого походу крейсер пройшов 16307 миль, здійснив діловий захід в порт [[Дубровник]] ([[Югославія]]).
* [[4 червня]] [[1980]] року через [[Навігація|навігаційну]] помилку «Москва» сів на [[Мілина|мілину]] в районі Севастополя, пошкодивши обтікач [[Гідролокатор|гідроакустичної станції]].
* З [[5 березня]] [[1981]] року на дев'ятій бойовій службі в Середземному морі. За 154 дні далекого походу пройшов 12840 миль, здійснив діловий захід в порт Дубровник.
* З [[25 лютого]] [[1982]] року&nbsp;— десята бойова служба в Середземному морі та Атлантичному океані. За 160 днів далекого походу крейсер (бортовий №&nbsp;106) пройшов 20058 миль, здійснив ділові заходи в порти [[Рієка]] ([[Югославія]]), [[Луанда]] ([[Ангола]]) та [[Лагос]] ([[Нігерія]]).
* [[1 жовтня]] [[1982]] року поставлений на [[Модернізація|модернізацію]] та середній [[ремонт]] в [[Севастопольський морський завод]]. Ремонт тривав до червня [[1990]] року.
* [[14 жовтня]] [[1991]] року вийшов на останню, одинадцяту, бойову службу в Середземному морі. За 49 днів походу крейсер (бортовий №&nbsp;108) пройшов 3253 милі, здійснив діловий захід в порт [[Тартус]] ([[Сирія]]).
* [[26 травня]] [[1993]] року відбувся останній вихід ПКР «Москва» на бойове чергування в акваторію Чорного моря. З того часу до списання [[7 листопада]] [[1996]] року в море не виходив. [[27 квітня]] [[1995]] року виведений в резерв 2-ї категорії. [[22 червня]] того ж року перейменований в «бортовий №&nbsp;108»<ref name="Gorshkov"/>.


У рік 300-річчя Російського флоту перший радянський крейсер-вертольотоносець було списано, а [[7 листопада]] [[1996]] року з флагштока урочисто спущено Військово-морський прапор СРСР, так і не замінений Андріївським. Проданий на металобрухт в Індію, корабель 27 травня наступного року на буксирі залишив Севастополь. В бухті містечка Аланг (Індія) він був розібраний на метал.
[[7 листопада]] [[1996]] року виведений зі складу флоту. Проданий на металобрухт [[Індія|Індії]]. [[27 травня]] [[1997]] року відбуксований з Севастополя до [[Аланг]]у (Індія) для розборки на метал.

Ім'я «Москва» успадкував ракетний крейсер [[Москва (ракетний крейсер)|«Слава»]] проекту 1164, що нині є [[Флагманський корабель|флагманом]] [[Чорноморський флот Росії|Чорноморського флоту Росії]].


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 10:34, 21 грудня 2013

Ця стаття в процесі редагування користувачем [[Користувач:Pavlo1|Pavlo1]] певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Pavlo1 (внесок, журнали) о 10:34 UTC (5438541 хвилину тому).
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Москва (значення).
Москва
Москва
Служба
Тип/клас протичовновий крейсер
Держава прапора СРСР СРСР
Належність ВМФ СРСР
Корабельня Суднобудівний завод ім. І. І. Носенко, Миколаїв
Закладено 5 грудня 1962
Спущено на воду 14 січня 1965
Введено в експлуатацію 25 грудня 1967
Виведений зі складу флоту 7 листопада 1996
Статус порізаний на метал
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж нормальний — 13 740 т,
повний — 15 280 т
Довжина 189,1 м
Ширина по ватерлінії 25,9 м
по злітній палубі — 34 м
Осадка 7,7 м
Технічні дані
Рухова установка ГЕУ Паротурбінна: 2 парові турбіни по 45000 к.с. (4 котли КВН 98/64) та ЕЕУ 2 турбогенератори по 1500 кВт і 2 дизель-генератори по 500 кВт
Гвинти 2 гвинти
Швидкість повного ходу — 24 вузли
економічного ходу — 18 вузлів
Автономність плавання 6 000 миль при 18 вузлах
автономність по запасам провіанту — 15 діб
Екіпаж 700 чол. (у тому числі 130 офіцерів)
Озброєння
Артилерія 2×2 57-мм АУ АК-725
Торпедно-мінне озброєння 2×5 533-мм торпедних апарати ПТА-53-1123, 2×12 РБУ-6000 (144 РГБ-60)
Ракетне озброєння 1×2 ПУ ПЧРК «Віхрь» (8 ракето-торпед)
Зенітне озброєння 2×2 ПУ ЗРК М-11 «Шторм» (96 ракет)
Авіація 14 вертольотів Ка-25 різних модифікацій
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Москва (протичовновий крейсер)

Москва — радянський протичовновий крейсер проекту 1123 (шифр «Кондор», англ. Moskva class за класифікацією НАТО), відомих також як крейсери-вертольотоносці. Головний корабель серії. Входив до складу Чорноморського флоту.

Історія проектування

З початком «холодної війни» і появою на озброєнні військово-морських сил країн НАТО атомних підводних човнів з балістичними ракетами, які представляли серйозну небезпеку для СРСР, змінилася тактика застосування і радянського військово-морського флоту: в якості основної ударної сили були обрані стратегічні й ударні підводні човни — носії ракет, а надводний флот зорієнтований переважно на протичовнові дії. Наприкінці 1950-х років в рамках реалізації цієї концепції почалося проектування великого корабля ПЧО дальньої зони з груповим базуванням корабельних вертольотів, на які в той час вже покладалися великі великі надії[1].

Розробка проекту протичовнового крейсера-вертольотоносця стала продовженням ряду НДДКР проведених при створенні великого протичовнового корабля проекту 61 і розвитком ідеї застосування для протичовнової оборони вертольотів групового корабельного базування. Згідно з тактико-технічним завданням, визначеним Головним штабом ВМФ, основним призначенням корабля визначалися пошук і знищення швидкохідних атомних підводних човнів з балістичними ракетами в дальніх зонах ПЧО у складі групи кораблів у взаємодії з протичовновою авіацією. Центральний науково-дослідний інститут ВМФ виконав обґрунтування концепції корабля дальньої зони ПЧО, яке передбачало забезпечення безперервного цілодобового пошуку підводних човнів не менше, ніж двома вертольотами, що було неможливо при базуванні на кораблі малого їх числа[1].

Проектування корабля проекту 1123, що отримали шифр «Кондор», почалося в ЦКБ-17 в Ленінграді під керівництвом Олександра Савічева, а всього в конкурсі зі створення першого радянського вертольотоносця брали участь 24 різних проекти[2]. У пояснювальній записці до попереднього опрацювання корабля ПЧО дальньої зони проекту 1123 головний конструктор проекту О. С. Савічев у вересні 1959 року виклав тактику дій корабельної протичовнової пошуково-ударної групи (КПУГ) і навів розрахунки потрібного наряду вертольотів. Сценарій дій корабля передбачав, що вертольотоносець мав підійти до місця передбачуваного пошуку ПЧ на відстань близько 50 км, і, залишаючись поза зоною виявлення підводним човном противника, двома вертольотами, діючи один раз на добу, встановити по контуру обстежуваної акваторії радіогідроакустичні буї 24-годинного дії; далі для забезпечення зв'язку з найбільш віддаленими буями мав вилітати один вертоліт, потім в зону направлялася пара пошукових вертольотів, у завдання яких входить знищення виявленої цілі. Тактична модель визначала оптимальну кількість вертольотів корабельної групи в 14 одиниць[1].

Технічний проект корабля затверджений 25 січня 1962 року. Головний конструктор О. С. Савічев (з 1967 року — А. В. Маринич, який до призначення головним конструктором проекту був головним конструктором по корпусу корабля). В ході проектування здійснювалася тісна кооперація з ОКБ-938 М. І. Камова — розробника вертольотів палубної авіації. У розробці засобів вертолітного-протичовнового комплексу брав участь НДІ-15 ВПС СРСР. Опрацьовувалося вісім варіантів ескізного проекту, у тому числі корабель з бічним розташуванням льотної палуби, вертольотоносець-катамаран тощо. Ескізний проект був затверджений у грудні 1960 року. Після затвердження ескізного проекту опрацьовано 16 конфігурацій компонування корабля[1]. Колективу конструкторів на чолі з Савічевим довелося відпрацьовувати «з нуля» форму корпусу з клиновидним носом і широкою кормою, що нагадувала подвійний клин; вирішувати питання розміщення потужного гідроакустичного комплексу, аеродинамічні проблеми, розміщувати злітно-посадкову смугу і ангари. Підпалубний ангар корабля вміщував в себе 14 вертольотів, які доставлялися на палубу двома підйомниками, а у надбудові розміщувався ангар для чергових вертольотів і тягачів[3].

Особливості конструкції і озброєння

Корабель мав високобортний сталевий корпус, виготовлений по поздовжній системі набору зі шпацією 500 мм. Злітно-посадковий майданчик із чотирма стартовими позиціями розміщувався в кормовій частині, найбільш захищеній від заливання хвилями (площа польотної палуби — 2400 м², ангару — 2000 м²[1]). Усі комплекси озброєння розміщувалися в носовій частині. У середній частині розташовувалася багатоярусна надбудова з баштоподібною щоглою. Надбудова виконувалася з алюмінієво-магнієвих сплавів[4].

Авіакрило складалося з 14 вертольотів Ка-25: 12 Ка-25ПЛ, 1 Ка-25ПС, 1 Ка-25Ц/РЦ (або Мі-8). З них дванадцять знаходились в підпалубному ангарі і два (чергові) в малому ангарі на верхній палубі. На польотну палубу вертольоти піднімалися за допомогою двох 10-тонних підйомників. Корабельне базування вертольотів забезпечувала напівавтоматизована система транспортування вертольотів в ангарі ланцюговими транспортерами. На льотної палубі транспортування вертольотів здійснювалося спеціальними тягачами[1].

Озброєння корабля складали дві спарені пускові установки ЗРК «Шторм» (48 ракет), одна установка протичовнового ракетного комплексу «Віхрь» (8 ракето-торпед), дві двоствольні 57-мм артилерійські установки АК-725, два реактивні бомбомети РБУ-6000 (144 реактивні глибинні бомби РГБ-60). За проектом на кораблях були встановлені також два пя'титрубних 533-мм торпедних апарати ПТА-53-1123, але у ході модернізації в 1976 році вони були демонтовані. Радіотехнічне озброєння складалось з ГАС «Оріон», «Вега» і «Хоста», РЛС «Схід», «Ангара-А» тощо. Вперше у радянському флоті вся інформація від радіолокаційних, гідроакустичних та оптичних засобів спостереження надходила в бойову інформаційно-керуючу систему «Корінь-1123»[1].

Будівництво

Будівництво було розпочато в Миколаєві 15 грудня 1962 року на Миколаївському суднобудівному заводі. Корабель отримав заводський номер 701. 14 січня 1965 року «Москву» було спущено на воду.

Експлуатація

Входив до складу 21-ї бригади протичовнових кораблів, потім 11-ї бригади протичовнових кораблів 30-ї дивізії Чорноморського флоту.

7 листопада 1996 року виведений зі складу флоту. Проданий на металобрухт Індії. 27 травня 1997 року відбуксований з Севастополя до Алангу (Індія) для розборки на метал.

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж Проект 1123 «Кондор» (Moskva). на сайті «Militaryrussia. Отечественная военная техника» (рос.) . Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 2 квітня 2013.
  2. ↑ Проект 1123 «Кондор» (Moskva class). на сайті «АТРИНА» (рос.) . Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 2 квітня 2013. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
  3. ↑ Проект 1123 «Кондор». на сайті «Энциклопедия кораблей» (рос.) . Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 2 квітня 2013.
  4. ↑ Противолодочный крейсер «Москва». на порталі «Черноморский флот» (рос.) . Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 2 квітня 2013.
  5. ↑ а б Балакин С. А., Заблоцкий В. П. Советские авианосцы. Авианесущие крейсера адмирала Горшкова. — М. : ЭКСМО, 2007. — С. 240. — ISBN 978-5-699-20954-5.

Література

  • Бабич В. В. Город Святого Николая и его авианосцы. — 7. — Николаев : Атолл, 2013. — 805 с. — ISBN 966-2504-37-0.
  • Бабич В. В. Наши авианосцы на стапелях и в дальних походах. — Николаев : Атолл, 2003. — 544 с. — ISBN 966-7726-69-X.
  • Балакин С. А., Заблоцкий В. П. Советские авианосцы. Авианесущие крейсера адмирала Горшкова. — М. : ЭКСМО, 2007. — С. 240. — ISBN 978-5-699-20954-5.
  • Шунков В. Н. Авианесущие корабли и морская авиация. — М. : Попурри, 2003. — 576 с. — ISBN 985-438-979-0.
Протичовнові крейсери проєкту 1123
Авіаносні крейсери проєкту 1143 (1143.1—1143.6)
Важкий атомний авіаносний крейсер проєкту 1143.7
Ульяновськ (проєкт)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Москва_(протичовновий_крейсер)&oldid=13722372