Заря (модуль МКС): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Рядок 9: | Рядок 9: | ||
== Розробка і будівництво == |
== Розробка і будівництво == |
||
Модуль був побудований російським [[Державний космічний науково-виробничий центр імені М. В. Хрунічева | ГКНПЦ ім. Хрунічева]] на замовлення американської сторони і є власністю [[НАСА]]. Система управління модулем розроблена [[Харків | харківським]] [[Хартрон | ВАТ «Хартрон»]] |
Модуль був побудований російським [[Державний космічний науково-виробничий центр імені М. В. Хрунічева | ГКНПЦ ім. Хрунічева]] на замовлення американської сторони і є власністю [[НАСА]]. Система управління модулем розроблена [[Харків | харківським]] [[Хартрон | ВАТ «Хартрон»]]<ref>{{cite web|url=http://www.hartron.com.ua/rus/history.html|title=ОАО Хартрон - Наша история|deadlink=404|archiveurl=http://web.archive.org/20080827193210/www.hartron.com.ua/rus/history.html|archivedate=2008-08-27}}</ref>. Проект російського модуля був обраний американцями замість пропозиції компанії [[Локхід]], модуля «Bus-1», завдяки меншим фінансовим затратам (220 млн дол замість 450 млн дол). За умовами контракту ГКНПЦ також зобов'язався побудувати дублюючий модуль, ФГБ-2. При розробці та будівництві модуля інтенсивно використовувався технологічний заділ по [[Транспортний корабель постачання | Транспортному кораблю постачання]], на основі якого раніше вже були побудовані деякі модулі [[Світ (орбітальна станція) | орбітальної станції «Мир»]]. Значною перевагою цієї технології було повне енергетичне постачання за рахунок [[Сонячна батарея | сонячних батарей]], а також наявність власних [[двигун | двигунів]], що дозволяють маневрування і коригування положення модуля в просторі. Модуль має [[циліндр]] іческого форму з кулястим головним відсіком і [[конус | конічної]] кормою, його довжина налічує 12,6 м при максимальному діаметрі 4,1 м. Дві сонячних батареї, габарити яких складають 10,7 м х 3,3 м, створюють середню [[потужність]] у розмірі 3 кіловат. Енергія зберігається в шести акумуляторних [[нікель]] - [[кадмій | кадмієвих]] батареях. «Зоря» оснащена 24 середніми і 12 малими двигунами для коригування просторового положення, а також двома великими двигунами для орбітальних маневрів. 16 баків, закріплених зовні модуля, можуть містити до шести тонн палива. Для подальшого розширення станції, «Зоря» має три [[стикувальний вузол | стикувальних вузла]]. Один з них знаходиться на кормі і в даний час зайнятий модулем «[[Зірка (модуль МКС) | Зірка]]». Інший стикувальний вузол розташований в носовій частині, і зайнятий в даний час модулем «[[Юніті (модуль МКС) | Юніті]]». Третій пасивний стикувальний вузол використовується для стикування кораблів постачання. |
||
== Базова конструкція == |
== Базова конструкція == |
Версія за 02:41, 9 січня 2014
Функціонально-вантажний блок «Заря» ([Зоря або Зірка] помилка: {{lang-xx}}: текст вже має курсивний шрифт (допомога)) — один з модулів Російського сегмента Міжнародної космічної станції. Друга назва — Функціонально-вантажний блок (ФВБ).
Запуск "Зарі" був проведений в запланований срок, 20 листопада 1998; її вивела на орбіту ракета «Протон». Цей модуль "рідний брат" важких модулів "Миру", він створений на базі функціонального вантажного блоку транспортного корабля постачання, і маса його становить близько 20 т. З цим запуском почалось розгортання на орбіті МКС.
Недивлячись на те що блок створювався в СРСР і виготовлявся на заводі імені М. В. Хрунічева в Москві, фінансування здійснювали американці. ФВБ має три стикувальні вузли: два на поздовжній вісі (до них пристиковані відповідно Звезда і Юніті, в результаті герметичні відсіки протягнулись в лінію в напрямку польоту), до одного, нижнього, пришвартований Рассвет.
Розробка і будівництво
Модуль був побудований російським ГКНПЦ ім. Хрунічева на замовлення американської сторони і є власністю НАСА. Система управління модулем розроблена харківським ВАТ «Хартрон»[1]. Проект російського модуля був обраний американцями замість пропозиції компанії Локхід, модуля «Bus-1», завдяки меншим фінансовим затратам (220 млн дол замість 450 млн дол). За умовами контракту ГКНПЦ також зобов'язався побудувати дублюючий модуль, ФГБ-2. При розробці та будівництві модуля інтенсивно використовувався технологічний заділ по Транспортному кораблю постачання, на основі якого раніше вже були побудовані деякі модулі орбітальної станції «Мир». Значною перевагою цієї технології було повне енергетичне постачання за рахунок сонячних батарей, а також наявність власних двигунів, що дозволяють маневрування і коригування положення модуля в просторі. Модуль має циліндр іческого форму з кулястим головним відсіком і конічної кормою, його довжина налічує 12,6 м при максимальному діаметрі 4,1 м. Дві сонячних батареї, габарити яких складають 10,7 м х 3,3 м, створюють середню потужність у розмірі 3 кіловат. Енергія зберігається в шести акумуляторних нікель - кадмієвих батареях. «Зоря» оснащена 24 середніми і 12 малими двигунами для коригування просторового положення, а також двома великими двигунами для орбітальних маневрів. 16 баків, закріплених зовні модуля, можуть містити до шести тонн палива. Для подальшого розширення станції, «Зоря» має три стикувальних вузла. Один з них знаходиться на кормі і в даний час зайнятий модулем « Зірка». Інший стикувальний вузол розташований в носовій частині, і зайнятий в даний час модулем « Юніті». Третій пасивний стикувальний вузол використовується для стикування кораблів постачання.
Базова конструкція
Модуль 77км № 17501 «Зaря» створений з використанням матеріалів і комплектуючих російського виробництва на базі важкої багатоцільовий платформи (функціонально-вантажний блок 11Ф77), що застосовувалася на Транспортних кораблях постачання 11Ф72 («Космос-929», «Космос-1267», «Космос-1443», «Космос-1686») і успішно пройшла випробування в складі орбітальних станцій «Салют-6», «Салют-7» в 1981-87 рр.. Пізніше вона була використана на спеціалізованих модулях 77-й серії для орбітального комплексу 27КС «Світ». У рамках модулів 77-й серії з 1989 по 1996 рр.. в Центрі Хрунічева були виготовлені модулі дооснащення 77КСД № 17101 «Квант-2», стикувальних-технологічний 77КСТ № 17201 «Кристал», оптичний 77КСО № 17301 « Спектр» і дослідницький екологічний 77КСІ № 17401« Природа».
Запуск і установка
«Зaря» була запущена 20 листопада 1998 а на ракеті-носії « Протон-К» з космодрому Байконур. Стартова маса становила 20,2646 тонн. Через 15 днів після успішного запуску до «Заря» в рамках польоту шаттла «Індевор» STS-88 був приєднаний перший американський модуль «Юніті». Протягом трьох виходів у відкритий космос «Юніті» був підключений до систем електроживлення та комунікації «Зaря», змонтовано зовнішнє обладнання.
Завдання
До p. 2000, «Заря» виконувала функції енергопостачання станції, а також управління орієнтацією і підтримки температурного режиму. Після стикування з модулем «Зірка» 26 липня p. 2000, велика частина цих функцій були передані з «Зарі» на новий компонент станції. У міру розширення станції та залишилися функції були передані іншим модуля. Незмінною залишається функція модуля як сховища палива та склад. Також «Заря» містить простір для автоматично проводяться експериментів. 18 травня 2010 на надірним порт був встановлений Малий Дослідницький Модуль «Рассвет» (Світанок).
Параметри
Основні технічні характеристики:[2]
Основні технічні характеристики | |
---|---|
Параметр | значення |
Маса на орбіті, кг | 20 260 |
Довжина по корпусу, мм | 12 990 |
Обсяг герметичних відсіків, м3 | 71,5 |
Розмах сонячних батарей, мм | 24400 |
Площа фотоелектричних елементів, м 2 | 28 |
Гарантована середньодобова потужність електропостачання напругою 28 в, кВт | 3 |
Маса заправляється палива, кг | до 6100 |
Тривалість функціонування на орбіті | 15 років |
Посилання
- ↑ ОАО Хартрон - Наша история. Архів оригіналу за 27 серпня 2008.
{{cite web}}
: Недійсний|deadlink=404
(довідка) - ↑ Функціонально-вантажний блок "Заря". Архів оригіналу за 26 лютого 2012.
Ця стаття не містить посилань на джерела. (серпень 2012) |