Новослобідська (станція метро): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Zvr (обговорення | внесок)
Zvr (обговорення | внесок)
Рядок 60: Рядок 60:


У 2003 була проведена реставрація вітражів, люстр і торцевого панно.
У 2003 була проведена реставрація вітражів, люстр і торцевого панно.

== Вестибуль ==

Станція метро «Новослобідська» має один наземний вестибуль, що знаходиться на Новослобідській вулиці, що є великою триповерховою масивною будівлею. Зовні вестибуль є подобою античного храму. Такий ефект досягнутий за рахунок простих пропорцій, глибокого шестиколонного портика перед фасадом, квадратних і круглих колон.


== Технічна характеристика ==
== Технічна характеристика ==

Версія за 11:49, 26 січня 2014

Координати: 55°46′46″ пн. ш. 37°36′04″ сх. д. / 55.7795167° пн. ш. 37.6011667° сх. д. / 55.7795167; 37.6011667

Кільцева лінія
Київська  ↔  Київська  ↔  Київська +зал
     
     
Краснопресненська  ↔  Барикадна
     
ТЧ-4 «Червона Пресня»
     
Білоруська  ↔  Білоруська +зал
     
Новослобідська  ↔  Менделєєвська
     
     
Проспект Миру  ↔  Проспект Миру
     
Комсомольська  ↔  Павелецька +зал +зал +зал +зал
     
Курська  ↔  Марксистська  ↔  Курська +зал
     
Таганська  ↔  Марксистська  ↔  Таганська
     
Павелецька  ↔  Павелецька +зал
     
Добринінська  ↔  Серпуховська
     
Жовтнева  ↔  Жовтнева
     
Парк культури  ↔  Парк культури

Новослобідська — станція Кільцевій лінії Московського метрополітену. Розташована між станціями «Білоруська» і «Проспект Миру». Знаходиться на території Тверського району Центрального адміністративного округу Москви.

Станція відкрита 30 січня 1952 у складі ділянки «Курська» - «Білоруська». Станція є останньою роботою архітектора О. М. Душкіна[1] і має статус виявленого об'єкта культурної спадщини[2]. Назва — по однойменній вулиці, на самому початку якої розташована станція. Має перехід на станцію «Менделеєвська» Серпуховсько-Тимірязєвської лінії.

Історія

У початкові плани Московського метрополітену Кільцева лінія не входила. Замість неї планувалося будівництво «діаметральних» ліній з пересадками в центрі міста. Перший проект Кільцевої лінії з'явився в 1934 році. Тоді планувалося побудувати цю лінію під Садовим кільцем з 17 станціями[3]. За проектом 1938 планувалося побудувати лінію значно далі від центру, ніж побудували згодом. Планувалися станції «Усачевська», «Калузька Застава», «Серпуховська Застава», «Завод імені Сталіна», «Остапова», «Завод Серп і Молот», «Лефортово», «Спартаківська», «Красносільська», «Ржевський Вокзал», «Савеловський Вокзал», «Динамо», «Краснопресненська Застава», «Київська»[3]. У 1941 проект Кільцевої лінії змінили. Тепер її планували побудувати ближче до центру[3]. У 1943 було прийнято рішення про позачергове будівництво Кільцевої лінії за нинішньою трасою з метою розвантаження пересадного вузла «Охотний ряд» - «Площа Свердлова» - «Площа Революції»[3].

Кільцева лінія стала четвертою чергою будівництва. У 1947 році планувалося здати лінію чотирма ділянками: «Центральний парк культури та відпочинку» - «Курська», «Курська» - «Комсомольська», «Комсомольська» - «Білоруська» (потім була об'єднана із другою ділянкою) і «Білоруська» - «Центральний парк культури та відпочинку»[3]. Першу ділянку, «Парк культури» - «Курська», було відкрито 1 січня 1950 року, другу, «Курська» - «Білоруська», - 30 січень 1952 року, і третю, «Білоруська» - «Парк культури», що замикає лінію в кільце, — 14 березня 1954[3]. При проходці перегінного тунелю «Смоленська» - «Ботанічний сад» був встановлений рекорд — 150 метрів тунелю за місяць[4].

У 1992 було відкрито перехід на станцію «Менделеєвська» Серпуховсько-Тимірязівської лінії[5]. З 6 листопада 1983 до 1992 була єдиною беспересадоною станцією на Кільцевій лінії. До відкриття станції «Савеловської» в 1988 році станція «Новослобідська» була привокзальній станцією, від неї ходив автобус-човник 5К до Савеловського вокзалу.

Оздоблення

Пілони оздоблені білим каркодинським уральським мармуром. Підлога викладена білими і чорними гранітними плитами, розміщеними в шаховому порядку.

Станцію прикрашають 32 оригінальних вітражі з різнокольорового скла всередині пілонів, оздоблені сталлю і позолоченої латунню і освітлювані зсередини. Їх по два на кожному пілоні — у бік залу і платформи. Цікаве поєднання різнокольорового скла утворює подоби фантастичних квітів, рослин, зірок. Всередину вітражів, у верхню частину, вставлені вставлені невеликі медальйони. На шести з них зображені люди деяких професій: архітектор, географ, художник, енергетик, музикант і агроном. На інших — геометричні візерунки та п'ятикутні зірки. Вітражі виконані за ескізами Павла Коріна в Ризі, в майстернях Латвійського відділення Художнього фонду СРСР.

Торцеву стіну станції прикрашає зроблене за його ескізом мозаїчне панно «Мир у всьому світі». Воно зображує щасливу матір з дитиною на руках; за Хрущова з панно було видалена особа Сталіна, до якого простягав руки дитина.

У 2003 була проведена реставрація вітражів, люстр і торцевого панно.

Вестибуль

Станція метро «Новослобідська» має один наземний вестибуль, що знаходиться на Новослобідській вулиці, що є великою триповерховою масивною будівлею. Зовні вестибуль є подобою античного храму. Такий ефект досягнутий за рахунок простих пропорцій, глибокого шестиколонного портика перед фасадом, квадратних і круглих колон.

Технічна характеристика

Конструкція станції — пілонна трисклепінна глибокого закладення (глибина закладення — 40 м). Побудована за типовим проектом.

Примітки

  1. Душкина Т. (1988). Как рождались образы станций. metro.ru. Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 30 марта 2012. 
  2. Станция «Новослободская». reestr.answerpro.ru. Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 26 квітня 2012. 
  3. а б в г д е Лисов И. Проектирование и первые очереди строительства. metro.molot.ru. Архів оригіналу за 14 серпня 2011. Процитовано 15 ноября 2011. 
  4. Год за годом // Метрострой. — 1980. — № 5. — С. 26.
  5. Новослободская. Официальный сайт Московского метрополитена. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 11 марта 2012.