Паливні гранули: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
IvanBot (обговорення | внесок) м →Виробництво: replaced: більше 80 компаній → понад 80 компаній |
Іванко1 (обговорення | внесок) м стильові правлення за допомогою AWB |
||
| Рядок 34: | Рядок 34: | ||
== Виробництво == |
== Виробництво == |
||
Виробництво гранул в промислових масштабах почалось лише в листопаді 1982 року в м.Мора, хоча вперше деревні гранули для паливних цілей були запропоновані в 1970-х роках в [[Швеція|Швеції]], і в цей же час з'являються перші системи автоматичної подачі твердого палива для печей.<ref name="Самылин2">{{ref-ru}} А.А. Самылин. Пеллеты и автомобиль — встреча неизбежна. Часть 2. // ЛесПромИнформ — 2006. — №4(35).</ref> Перші деревні гранули виготовлялись виключно із [[Кора|кори]] — їх зольність |
Виробництво гранул в промислових масштабах почалось лише в листопаді 1982 року в м.Мора, хоча вперше деревні гранули для паливних цілей були запропоновані в 1970-х роках в [[Швеція|Швеції]], і в цей же час з'являються перші системи автоматичної подачі твердого палива для печей.<ref name="Самылин2">{{ref-ru}} А.А. Самылин. Пеллеты и автомобиль — встреча неизбежна. Часть 2. // ЛесПромИнформ — 2006. — №4(35).</ref> Перші деревні гранули виготовлялись виключно із [[Кора|кори]] — їх зольність становила від 2,5 до 17%, а у 1986 році внаслідок недосконалості виробництва і ряду проблем виробництво було закрито.<ref name="Самылин2"/> |
||
У [[США]] на початку [[2008 рік|2008 рок]]у виробництвом паливних гранул зайнято понад 80 компаній. Вони виробляють близько 1,1 млн тонн гранул в рік. У 2008 році в США було продано близько 2 млн тонн гранул<ref>[http://www.renewableenergyworld.com/rea/news/article/2009/04/burning-issues-an-update-on-the-wood-pellet-market?src=rss Burning Issues: An Update on the Wood Pellet Market]</ref>. Більше 600 тис. будівель обігріваються гранулами. Більше 20 компаній виробляють котли, печі, пальники і ін. обладнання для спалювання гранул. У [[Фінляндія|Фінляндії]] в 2005 році домашній сектор спожив 70 тис. тонн гранул. Біопаливом обігрівалися близько 7 тис. будівель. «Дорожня Карта — 2010» в [[Фінляндія|Фінляндії]] планує виробництво до 2010 року 1,1 млн тонн гранул. До 2020 року [[Китай]] має намір виробляти 50 млн тонн гранул щорічно. У 2005 році з [[Канада|Канади]] було експортовано 582,5 тис. тонн гранул. Всього в [[Канада|Канаді]] в [[2008 рік|2008 році]] було вироблено близько 1,3 млн тонн. Заводи по виробництву гранул розташовуються головним чином на побережжі. Заводи, розташовані на західному побережжі [[Канада|Канади]], виробляють гранули з м'яких сортів деревини: ялина, сосна. Заводи східного побережжя виробляють гранули з твердих сортів: дуб, клен, вишня і ін. Всі гранули, що отримуються в Північній Америці, виробляються з висушених залишків відходів лісопереробного виробництва: [[Тирса (подрібнена деревина)|деревна тирса]], стружка, тріска. Всього два заводи додають в гранули деревну кору. [[Великобританія]] планує до 2010 року довести використання паливних гранул до 600 тис. тонн. Найбільші виробники в країнах [[Євросоюз]]у в 2008 році: [[Швеція]] — 1,7 млн тонн, [[Німеччина]] — 900 тисяч тонн, [[Австрія]] — 800 тисяч тонн<ref>[http://www.renewableenergyworld.com/rea/news/article/2009/04/burning-issues-an-update-on-the-wood-pellet-market Burning Issues: An Update on the Wood Pellet Market]</ref>. У всьому світі виробництво склало 8-10 мільйонів тонн<ref>[http://www.wood-pellets.com/cgi-bin/cms/index.cgi?ext=news&lang=1&nid=533&sub=show_news ''''Дмітрій Лукашев'''' Кіловати з тирси //газета «Енергетика і Промисловість Росії» № 05 (121) березня 2009 року] </ref>. |
У [[США]] на початку [[2008 рік|2008 рок]]у виробництвом паливних гранул зайнято понад 80 компаній. Вони виробляють близько 1,1 млн тонн гранул в рік. У 2008 році в США було продано близько 2 млн тонн гранул<ref>[http://www.renewableenergyworld.com/rea/news/article/2009/04/burning-issues-an-update-on-the-wood-pellet-market?src=rss Burning Issues: An Update on the Wood Pellet Market]</ref>. Більше 600 тис. будівель обігріваються гранулами. Більше 20 компаній виробляють котли, печі, пальники і ін. обладнання для спалювання гранул. У [[Фінляндія|Фінляндії]] в 2005 році домашній сектор спожив 70 тис. тонн гранул. Біопаливом обігрівалися близько 7 тис. будівель. «Дорожня Карта — 2010» в [[Фінляндія|Фінляндії]] планує виробництво до 2010 року 1,1 млн тонн гранул. До 2020 року [[Китай]] має намір виробляти 50 млн тонн гранул щорічно. У 2005 році з [[Канада|Канади]] було експортовано 582,5 тис. тонн гранул. Всього в [[Канада|Канаді]] в [[2008 рік|2008 році]] було вироблено близько 1,3 млн тонн. Заводи по виробництву гранул розташовуються головним чином на побережжі. Заводи, розташовані на західному побережжі [[Канада|Канади]], виробляють гранули з м'яких сортів деревини: ялина, сосна. Заводи східного побережжя виробляють гранули з твердих сортів: дуб, клен, вишня і ін. Всі гранули, що отримуються в Північній Америці, виробляються з висушених залишків відходів лісопереробного виробництва: [[Тирса (подрібнена деревина)|деревна тирса]], стружка, тріска. Всього два заводи додають в гранули деревну кору. [[Великобританія]] планує до 2010 року довести використання паливних гранул до 600 тис. тонн. Найбільші виробники в країнах [[Євросоюз]]у в 2008 році: [[Швеція]] — 1,7 млн тонн, [[Німеччина]] — 900 тисяч тонн, [[Австрія]] — 800 тисяч тонн<ref>[http://www.renewableenergyworld.com/rea/news/article/2009/04/burning-issues-an-update-on-the-wood-pellet-market Burning Issues: An Update on the Wood Pellet Market]</ref>. У всьому світі виробництво склало 8-10 мільйонів тонн<ref>[http://www.wood-pellets.com/cgi-bin/cms/index.cgi?ext=news&lang=1&nid=533&sub=show_news ''''Дмітрій Лукашев'''' Кіловати з тирси //газета «Енергетика і Промисловість Росії» № 05 (121) березня 2009 року] </ref>. |
||
Версія за 21:32, 24 лютого 2014
Паливні гранули (пелети, пеллети) — біопаливо, яке отримують з торфу, деревних відходів і відходів сільського господарства або з вугілля. Є гранулами циліндричної форми стандартного розміру.
Сировина для виробництва
Сировиною для виробництва гранул можуть бути торф, деревні відходи: кора, тирса, тріска і інші відходи лісозаготівлі, а також відходи сільського господарства: відходи кукурудзи, солома, відходи круп'яного виробництва, лушпиння соняшника і тому подібне.
Технологія виробництва
Виробництво гранул почалося в 1947 році. Сировина (тирса, кора і т. д.) поступає в дробильну машину, де подрібнюється до стану борошна. Отримана маса поступає в сушарку, з неї — в прес-гранулятор, де деревне борошно стискують в гранули. Стискування під час пресування підвищує температуру матеріалу, лігнін, що міститься в деревині розм'якшується і склеює частки в щільні циліндри. На виробництво однієї тонни гранул витрачається 4—5 кубометрів деревних відходів. Готові гранули охолоджують, пакують в стандартну упаковку 12—40 кг, Біг-беги (вагою 1 тонна) або доставляють споживачеві розсипом.
Переваги та недоліки
Паливні гранули — екологічно чисте паливо з вмістом золи не більш 3%. При спалюванні гранул в атмосферу викидається рівно стільки СО2, скільки було поглинено рослиною під час зростання. Проте, якщо в місці зростання сировини довкілля містить токсини або радіоактивні речовини, то при спалюванні гранул ці речовини можуть бути викинуті в атмосферу. Так, через перевищення вмісту цезія 137 Італія повернула Литві близько 10 тисяч тонн біопалива.[1] Гранули менш схильні до самозаймання, оскільки не містять пилу і спор, які також можуть викликати алергічну реакцію у людей. Гранули відрізняються від звичайної деревини високою сухістю (8—12 % вологи проти 30—50 % у дровах) і більшою — приблизно в півтора рази — густиною. Ці якості забезпечують високу теплотворну здатність в порівнянні з тріскою або дровами — при згоранні тонни гранул виділяється приблизно 5 тис. кВт-год тепла, що у півтора рази більше, ніж у звичайних дров. Низька вологість — це не лише перевага гранул як палива, але і проблема їх виробництва. Сушка може виявитися одній з основних статей витрат при виробництві паливних матеріалів з відходів деревообробки. Крім того, залежно від виробництва, збір, сортування і очищення сировини також можуть спричинити додаткові витрати. Процес сушки важливо ретельно спланувати, що дозволить зменшити ризики, пов'язані з якістю готової продукції, її собівартістю і пожежонебезпечністю виробництва. Кращим варіантом є виробництво біопалива з сухої стружки. Одна з найважливіших переваг гранул — висока і постійна насипна щільність, що дозволяє відносно легко транспортувати цей сипкий продукт на великі відстані. Завдяки правильній формі, невеликому розміру і однорідній консистенції продукту гранули можна пересипати через спеціальні рукави, що дозволяє автоматизувати процеси вантаження-розвантаження і також спалювання цього вигляду палива.
Якість і стандарти
Якість і вигляд гранул залежать від сировини і технології виробництва. Деревні гранули з великим вмістом кори зазвичай мають темний колір, а гранули зі знекореної деревини — світлий. В процесі виробництва — наприклад, при сушці — гранули можуть трохи «підгоріти» і тоді вони з білих стають сірими, хоча це не завжди позначається на таких споживчих якостях гранул як теплотворна здатність, зольність, міцність і стираність, тобто утворення дрібної утворення дрібного пилу при транспортуванні за рахунок тертя гранул одна об одну. У різних країнах прийняті різні стандарти виробництва паливних гранул.
В США діє Standard Regulations & Standards for Pellets in the US: The PFI (pellet). Стандартом дозволено виробництво гранул двох сортів: «Преміум» і «Стандарт». «Преміум» повинен містити не більше 1 % золи, а «Стандарт» не більше 3 %. «Преміум» може застосовуватися для опалювання будь-яких будівель. На сорт «Преміум» припадає близько 95 % виробництва гранул в США. Сорт «Стандарт» містить більший об'єм кори або сільсько-господарських відходів. Стандарти визначають також щільність, розміри гранул, вологість, вміст пилу і інших речовин. У США паливні гранули не можуть бути більше 1/2 дюймів в довжину, діаметр гранул повинен бути в діапазоні від 1/3 дюйма до 5 1/16 дюйма.
В Німеччині на паливні гранули прийнятий стандарт DIN 51731. Довжина — не більше 5 см, діаметр — від 4 до 10 мм. Вологість не більше 12 %, вміст пилу не більше 0,5%. Також діє і Din+ стандарт. У Австрії — стандарт ONORM М 7135.
Великобританія — The British Biogen Code of Practice for biofuel (pellets).
Швейцарія — SN 166000.
Швеція — SS 187120.
В Росії — стандарту на деревні паливні гранули не було ніколи.
В Україні аналогічно - немає своїх стандартів, тому виробники в Україні в основному спираються на німецькі DIN 51731 і Din+.
Використання
Деревні гранули високої якості (білі і сірі) використовують для опалювання житлових будинків шляхом спалювання в невеликих гранульних котлах, печах і камінах або твердопаливних котлах. Вони, як правило, бувають діаметром 6—8 мм і довжиною менше 50 мм. У Європі їх в основному продають в 16—20 кілограмових мішках. Попит на деревні брикети і гранули, устаткування для їх спалювання і виробництва зростає пропорційно цінам на такі традиційні види палива як нафту і газ. У деяких країнах Європи, зокрема в Швеції де ринок альтернативних джерел енергії найбільш розвинений, гранулами опалюється до 2/3 житлових приміщень. Таке широке поширення пояснюється і екологічністю цього вигляду палива — при згоранні викиди co2 дорівнюють поглинанню цього газу під час зростання дерева, а викиди n2o і летючих органічних компонентів значно понижені завдяки використанню сучасних технологій спалювання. Темні гранули з великим вмістом кори спалюють в котлах більшої потужності з метою здобуття тепла і електроенергії для населених пунктів і промислових підприємств. Темні гранули можуть бути більшого діаметру, і їх продають навалом партіями від двох-трьох тисяч тонн і більше.
Виробництво
Виробництво гранул в промислових масштабах почалось лише в листопаді 1982 року в м.Мора, хоча вперше деревні гранули для паливних цілей були запропоновані в 1970-х роках в Швеції, і в цей же час з'являються перші системи автоматичної подачі твердого палива для печей.[2] Перші деревні гранули виготовлялись виключно із кори — їх зольність становила від 2,5 до 17%, а у 1986 році внаслідок недосконалості виробництва і ряду проблем виробництво було закрито.[2]
У США на початку 2008 року виробництвом паливних гранул зайнято понад 80 компаній. Вони виробляють близько 1,1 млн тонн гранул в рік. У 2008 році в США було продано близько 2 млн тонн гранул[3]. Більше 600 тис. будівель обігріваються гранулами. Більше 20 компаній виробляють котли, печі, пальники і ін. обладнання для спалювання гранул. У Фінляндії в 2005 році домашній сектор спожив 70 тис. тонн гранул. Біопаливом обігрівалися близько 7 тис. будівель. «Дорожня Карта — 2010» в Фінляндії планує виробництво до 2010 року 1,1 млн тонн гранул. До 2020 року Китай має намір виробляти 50 млн тонн гранул щорічно. У 2005 році з Канади було експортовано 582,5 тис. тонн гранул. Всього в Канаді в 2008 році було вироблено близько 1,3 млн тонн. Заводи по виробництву гранул розташовуються головним чином на побережжі. Заводи, розташовані на західному побережжі Канади, виробляють гранули з м'яких сортів деревини: ялина, сосна. Заводи східного побережжя виробляють гранули з твердих сортів: дуб, клен, вишня і ін. Всі гранули, що отримуються в Північній Америці, виробляються з висушених залишків відходів лісопереробного виробництва: деревна тирса, стружка, тріска. Всього два заводи додають в гранули деревну кору. Великобританія планує до 2010 року довести використання паливних гранул до 600 тис. тонн. Найбільші виробники в країнах Євросоюзу в 2008 році: Швеція — 1,7 млн тонн, Німеччина — 900 тисяч тонн, Австрія — 800 тисяч тонн[4]. У всьому світі виробництво склало 8-10 мільйонів тонн[5].
Див. також
Примітки
- ↑ Литва продала Італії радіоактивне біопаливо
- ↑ а б (рос.) А.А. Самылин. Пеллеты и автомобиль — встреча неизбежна. Часть 2. // ЛесПромИнформ — 2006. — №4(35).
- ↑ Burning Issues: An Update on the Wood Pellet Market
- ↑ Burning Issues: An Update on the Wood Pellet Market
- ↑ 'Дмітрій Лукашев' Кіловати з тирси //газета «Енергетика і Промисловість Росії» № 05 (121) березня 2009 року