Гриневич Едуард Михайлович: відмінності між версіями

Гриневич Едуард Михайлович
Народився	31 травня 1985; Волинська область:; Любешівський район, Деревок
Помер	20 лютого 2014 (28 років); Київ; ·постріл снайпера
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	Волинська область:; Любешівський район, Деревок
Діяльність	політик
Відомий завдяки	громадський активіст
Партія	ВО «Свобода»
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Інтерактивний перегляд історії

[неперевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 22:15, 9 березня 2014

|віросповідування=

Гриневич Едуард Михайлович^[1] (31 травня 1985, с. Деревок, Любешівський район, Волинська область — 20 лютого 2014, Київ) — громадський активіст, член партії ВО «Свобода».

Боєць «Волинської сотні»^[2]. Едуард Гриневич довгий час зростав і виховувався у сім'ї без батька. Зі слів близьких, націоналіст звик у житті досягати всього сам, був наполегливим і цілеспрямованим. Навчався у Любешівському технічному коледжі.

Захоплювався інформаційними технологіями. Певний час працював в «Укртелекомі» міста Луцька. Потім вирішив розпочати власну справу. Працював у Любешові.

Близькі та знайомі Едуарда завжди дивувалися і захоплювалися його добротою і тактовністю, які поєднувалися з внутрішньою стійкістю та ідейністю. Він звик діяти, а не говорити.

Активіст був на Майдані тричі. Вважав це справою честі та гідності. Востаннє поїхав у Київ 16 лютого, а вже за чотири дні куля снайпера обірвала його молоде життя^[3]. Тіло знайшли у дворі Михайлівського собору.

Хлопець залишив по собі щоденник^[4].

Тіло віднесли до Михайлівського собору. Хлопець залишив по собі щоденник.

На момент смерті, Єдіку було 28 років. На Майдані він почувався дуже щасливим. Тричі їздив туди. Коли, вилікувавши вдома грип та ангіну, востаннє зібрався в дорогу, бабуся стояла на дверях і не пускала. А він таки вирвався. «Там не все так, як вам здається з телевізора. Там не просто люди стоять. Усе дуже організовано, є команда однодумців, і кожен, як мурашка, знає, що йому треба робити. У мене на Майдані з'явилося так багато друзів»— сказав перед від'їздом. (зі слів родичів)

19 лютого Едуард потрапив під воду з брансбойта. Увечері висушив одяг, взуття, а наступного дня— знову на передову, в останній раз. Окрім того, повернувшись до оборони, після останніх бойових дій, він був дещо контужений і погано чув на одне вухо, також в цілях безпеки зняв окуляри і віддав їх одній дівчині, тому на барикадах, він дуже погано все бачив, та погано чув… але залишився на передовій. Загинув він 20.02.14 о 10: 25, на восьмій барикаді, що навпроти станції м. Хрещатик, по вулиці Інституцькій (вул. Небесної Сотні) https://commons.wikimedia.org/wiki/File:CtiEQyuVfrw.jpg https://commons.wikimedia.org/wiki/File:79coYs7RpFs.jpg https://commons.wikimedia.org/wiki/File:JOrmvO8ziY0.jpg Життя його зупинилось від пострілу у скроню. Він до останнього стояв на барикадах, обороняючи кордони Гідності та Незалежності нашої країни.

Це останній запис який Єдуард Гриневич написав власноруч на своїй сторінці вк (19 лют об 11:15) Він написав про знайомого якого втратив на барикадах: ''Тільки що стало відомо, що пішов із життя мій побратим Сашко! Ти був молодець коли декілька разів допомагав тримати щитову оборону на передовій лінії, коли ішли від інституцькоїї, оберігаючи нас. Ти яро вірив, що врятуєш країну. Ми разом, рвалися уперед, навіть тоді, коли всі тікали, ми прикривали людей! Шкода лише, що наші люди надто боязкі неорганізовані, та не думають тактичнно!!! В Україні стало на одного козака менше!!!!!! Друже, ми були з одного краю, але малознайомі, але ти мій побратим! Спочивай з покоєм. Країна тебе не забуде! Слава героєві України, Сашкові".

Також, останнім виразом який Єдік поширив у себе на сторінці було (19 лют об 11:20): «Хлопці, дякую за ніч. Це було неперевершено… З любов'ю, Україна» Далі вже повідомленя про смерть Єдіка.

Зі слів близькоїх знайомої (Катерина Лісунова):

«Сьогодні ми зустрічались з людиною, що лежала (тому, що стояти під обстрілом було неможливо) поруч з Єдіком на барикадах, в останнні секунди його життя… куля вистрілила йому прямо у скроню…до того Єдік бачив, як навколо нього, один за одним падали насмерть люди… Єдік був найдобрішою, та наймилішою людиною у світі, про таких дуже часто і дуже легко можуть сказати, і зазвичай кажуть „слабкохарактерні“, коли люди просто через доброту свою, здаються слабкими… але, в момент, найбільшої небезпеки, він був справжнім героєм і рвався у бій, це важко уявити від Єдіка, знаючи його миловидність і пригадуючи його інтелегентні окуляри…»

↑ Обновленный список погибших во время столкновений в Киеве (рос.)
↑ Героям слава! Полный список погибших на Майдане [Героям слава! Повний список загиблих на Майдані].
↑ «Свобода» сумує за Едуардом Гриневичем.
↑ Ідентифіковано ще одного вбитого снайпером волинянина

[1] Обновленный список погибших во время столкновений в Киеве (рос.)

[2] Героям слава! Полный список погибших на Майдане [Героям слава! Повний список загиблих на Майдані].

[3] «Свобода» сумує за Едуардом Гриневичем.

[4] Ідентифіковано ще одного вбитого снайпером волинянина

[1]

[2]

[3]

[4]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
+<gallery>
+</gallery>
 {{нещодавно помер}}
 {{Особа
@@ Рядок 56: / Рядок 59: @@
 На момент смерті, Єдіку було 28 років. На Майдані він почувався дуже щасливим. Тричі їздив туди. Коли, вилікувавши вдома грип та ангіну, востаннє зібрався в дорогу, бабуся стояла на дверях і не пускала. А він таки вирвався. «Там не все так, як вам здається з телевізора. Там не просто люди стоять. Усе дуже організовано, є команда однодумців, і кожен, як мурашка, знає, що йому треба робити. У мене на Майдані з'явилося так багато друзів»— сказав перед від'їздом. ([http://www.volynnews.com/news/extreme/ridni-pro-volynian-iaki-zahynuly-na-maydani/ зі слів родичі]в)
-лютого Едуард потрапив під воду з брансбойта. Увечері висушив одяг, взуття, а наступного дня— знову на передову, в останній раз. Окрім того, повернувшись до оборони, після останніх бойових дій, він був дещо контужений і погано чув на одне вухо, також в цілях безпеки зняв окуляри і віддав їх одній дівчині, тому на барикадах, він дуже погано все бачив, та погано чув… але залишився на передовій. Загинув він 20.02.14 о 10: 25, на восьмій барикаді, що навпроти станції м. Хрещатик, по вулиці Інституцькій (вул. Небесної Сотні)  Життя його зупинилось від пострілу у скроню. Він до останнього стояв на барикадах, обороняючи кордони Гідності та Незалежності нашої країни.
+лютого Едуард потрапив під воду з брансбойта. Увечері висушив одяг, взуття, а наступного дня— знову на передову, в останній раз. Окрім того, повернувшись до оборони, після останніх бойових дій, він був дещо контужений і погано чув на одне вухо, також в цілях безпеки зняв окуляри і віддав їх одній дівчині, тому на барикадах, він дуже погано все бачив, та погано чув… але залишився на передовій. Загинув він 20.02.14 о 10: 25, на восьмій барикаді, що навпроти станції м. Хрещатик, по вулиці Інституцькій (вул. Небесної Сотні)  https://commons.wikimedia.org/wiki/File:CtiEQyuVfrw.jpg  https://commons.wikimedia.org/wiki/File:79coYs7RpFs.jpg
+https://commons.wikimedia.org/wiki/File:JOrmvO8ziY0.jpg
+Життя його зупинилось від пострілу у скроню. Він до останнього стояв на барикадах, обороняючи кордони Гідності та Незалежності нашої країни.
 Це останній запис який Єдуард Гриневич написав власноруч [http://vk.com/edyard_grunevuch на своїй сторінці вк] (19 лют об 11:15) Він написав про знайомого якого втратив на барикадах: ''''Тільки що стало відомо, що пішов із життя мій побратим Сашко! Ти був молодець коли декілька разів допомагав тримати щитову оборону на передовій лінії, коли ішли від інституцькоїї, оберігаючи нас. Ти яро вірив, що врятуєш країну. Ми разом, рвалися уперед, навіть тоді, коли всі тікали, ми прикривали людей! Шкода лише, що наші люди надто боязкі неорганізовані, та не думають тактичнно!!! В Україні стало на одного козака менше!!!!!! Друже, ми були з одного краю, але малознайомі, але ти мій побратим! Спочивай з покоєм. Країна тебе не забуде! Слава героєві України, Сашкові".''

Гриневич Едуард Михайлович
Народився	31 травня 1985(1985-05-31) Волинська область: Любешівський район, Деревок
Помер	20 лютого 2014(2014-02-20) (28 років) Київ ·постріл снайпера
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	Волинська область: Любешівський район, Деревок
Діяльність	політик
Відомий завдяки	громадський активіст
Партія	ВО «Свобода»
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Гриневич Едуард Михайлович: відмінності між версіями

Версія за 22:15, 9 березня 2014

Навігаційне меню

Пошук