Вахід Халілходжич

Вахід Халілходжич
Особисті дані
Народження	15 жовтня 1952(1952-10-15) (71 рік)
	Ябланиця, СФРЮ
Зріст	182 см
Вага	80 кг
Громадянство	Югославія
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1971–1981 «Вележ» 207 (103) 1971–1972 →  «Неретва» 17 (6) 1981–1986 «Нант» 163 (92) 1986–1987 «Парі Сен-Жермен» 18 (8)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1976–1985 Югославія 15 (8)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1990–1992 «Вележ» 1993–1994 «Бове Уаз» 1997–1998 «Раджа» (Касабланка) 1998–2002 «Лілль» 2002–2003 «Ренн» 2003–2005 «Парі Сен-Жермен» 2005–2006 «Трабзонспор» 2006 «Аль-Іттіхад» 2008–2010 Кот-д'Івуар 2010–2011 «Динамо» (Загреб) 2011– Алжир
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Вахід Халілходжич (босн. Vahid Halilhodžić, нар. 15 жовтня 1952, Ябланиця) — югославський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — боснійський футбольний тренер. Наразі очолює тренерський штаб збірної Алжиру. З 1995 року має французьке громадянство, кавалер Ордену Почесного легіону (Франція): 2004.

Майже усю ігрову кар'єру провів у складі клубів «Вележ» та «Нант», а також виступав за національну збірну Югославії, у складі якої брав участь у чемпіонаті Європи та світу.

На початку 1990-х почав тренерську кар'єру і після короткого перебування на посаді головного тренера його рідного клубу «Вележ» через військовий конфлікт перебрався до Франції. Відтоді він тренував ряд команд з франкомовних країн, здобувши з ними високі результати, зокрема перемога в Лізі чемпіонів КАФ з марокканською «Раджею» (Касабланка) (1997), вигравши Кубка Франції з «Парі Сен-Жерменом» (2004) і кваліфікації на Чемпіонати світу 2010 і 2014 років зі збірними Кот-д'Івуару та Алжиру відповідно.

Клубна кар'єра

Вихованець «Вележа». В основній команді відразу закріпитись не зумів, через що 1971 року був відданий на правах оренди в нижчоліговий клуб «Неретва», де і дебютував на професійному рівні.

З 1972 року став виступати за рідний «Вележ», в якому провів дев'ять сезонів, взявши участь у 207 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Вележа», був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,5 голу за гру першості. А у 1981 році ще й допоміг клубу виграти перший трофей — Кубок Югославії, забивши у 5 матчах турніру 6 голів, в тому числі зробивши дубль у фіналі проти «Желєзнічара» (3:2).

Своєю грою привернув увагу представників тренерського штабу французького «Нанта», до складу якого приєднався влітку того ж 1981 року. Відіграв за команду з Нанта наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри, двічі стаючи за цей час найкращим бомбардиром французького чемпіонату, і завоювавши 1983 року в його складі звання чемпіона Франції. Граючи у складі «Нанта» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди і був серед найкращих голеодорів, відзначаючись забитим голом в середньому щонайменше у кожній третій грі чемпіонату.

Влітку 1986 року перейшов до «Парі Сен-Жермена», за який відіграв наступний сезон, продовжуючи регулярно забивати — 9 голів у 22 офіційних матчах сезону. По закінченню сезону завершив професійну кар'єру футболіста у віці 34 років.

Виступи за збірну

Виступаючи за молодіжну збірну Югославії, Халілходжіч завоював золото молодіжного чемпіонату Європи в 1978 році. В першому матчі фіналу його гол став єдиним в виїзному матчі проти молодіжної збірної НДР (1:0), а у матчі відповіді його хет-трик допоміг югославам завершити матч внічию 4:4 і здобути трофей. Всього ж на турнірі Халілходжич забив 6 голів, ставши кращим бомбардиром і кращим гравцем змагання. На час турніру Вахіду вже було 26 років і він був гравцем національної збірної, але завдяки правилу, за яким в «молодіжку» на турнір можна було включити двох гравців старше 21-го року, Халілходжич та Велимир Заєць змогли взяти участь у турнірі.

Не маючи в своєму активі жодного матчу за національну збірну, 1976 року був включений в заявку на домашній чемпіонат Європи, де і дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Югославії в матчі за третє місце проти збірної Нідерландів, замінивши у перерві Славишу Жунгула. В підсумку югослави програли той матч в додатковий час з рахунком 3:2 і зайняли останнє 4 місце на турнірі.

В подальшому Вахід досить рідко виходив у футболці національної збірної, проте все ж потрапив у заявку на чемпіонату світу 1982 року в Іспанії, де був дублером форварда Сафета Сушича і лише двічі виходив на заміну: на останні 15 хвилин матчу проти збірної Іспанії, а також на увесь другий тайм матчу зі збірною Гондурасу.

Після цього Халілходжич довгий час взагалі не виступав за збірну і лише 1985 року провів ще один, останній матч. Всього протягом кар'єри у національній команді провів у формі головної команди країни лише 15 матчів, забивши 8 голів. У своїх пізніх інтерв'ю Халілходжич висловлював сум, що так і не отримав шансу в національній збірній 1970-х і 1980-х років, з сарказмом обґрунтовуючи це тим, що його прізвище було занадто довгою для белградських табло. Очевидно натакяючи, таким чином, що причиною невеликого ігрового часу у збірній була його мусульманське віросповідання.

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1990 року, очоливши тренерський штаб рідного клубу «Вележ». Після цього через війну покинув Боснію і Герцеговину і тренував французький клуб «Бове Уаз» з другого за рівнем дивізіону країни.

1997 року очолив марокканський клуб «Раджа» (Касабланка), з яким того ж року виграв національний чемпіонат та африканську Лігу чемпіонів, але 1998 року покинув клуб.

Вахід Халілходжич проти Дідьє Я Конана на тренуванні збірної Кот-д'Івуару. 30 травня 2008 року

В вересні 1998 року очолив французький «Лілль», який 2000 року вивів у Дивізіон 1 і в наступних двох сезонах займав з командою єврокубкові місця (3 і 5 відповідно), але в червні 2002 року покинув команду.

В жовтні 2002 року очолив французький «Ренн» змінивши Філіппа Бержеро, під керівництвом якого клуб здобув лише одну перемогу в 10 турах і йшов на останньому місці Ліги 1. Халілходжич зміг врятувати клуб від вильоту, піднявши команду на підсумкове 15 місце в чемпіонаті і дійшовши з «червоно-чорними» до півфіналу національного кубка.

Влітку 2003 року Халілходжич став тренером «Парі Сен-Жермена», з яким також вдало стартував, зайнявши в першому ж сезоні 2 місце в чемпіонаті (після минулорічного 11), що дозволило клубу вийти в Лігу чемпіонів, а також виграв Кубка Франції, перемігши в фіналі «Шатору» (1:0). Проте у наступному сезоні результат значно погіршився. Команда зайняла останнє місце у груповому етапі Ліги чемпіонів, а в чемпіонаті йшла у нижній частині таблиці, через що на початку лютого, після чергової поразки в чемпіонаті від «Ланса» (0:2), яка опустила команду на 12 сходинку, Халілходжич був звільнений з команди і на його місце був призначений Лоран Фурньє, який до того тренував другу команду парижан.

В жовтні 2005 року очолив турецький «Трабзонспор», з яким закінчив чемпіонат на 4 місці, відразу після стамбульських грандів; «Галатасарая», «Фенербахче» і «Бешикташа» відповідно. Хоча четверта позиція дала право клубу на участь у Кубку УЄФА, Вахід влітку вирішив залишити Туреччину і очолити саудівський клуб «Аль-Іттіхад». Проте вже в листопаді був звільнений з посади, після того як його клуб не зміг потрапити до групового етапу Арабської ліги чемпіонів, програвши майбутньому тріумфатору турніру алжирському ЕС Сетіфу.

В травні 2008 року очолив збірну Кот-д'Івуару, яку вивів на Кубок африканських націй 2010 року в Анголі і чемпіонат світу 2010 року в ПАР. За два роки під керівництвом Халілходжича «слони» не зазнали жодної поразки в 24 матчах, але в чвертьфінальному матчі КАНу проти збірної Алжиру івуарійці несподівано поступились 3:2 в додатковий час і припинили боротьбу за трофей. Розчарування було величезним серед вболівальників у ​​Кот-д'Івуарі, для яких національна збірна з футболу грає центральну соціальну роль. Крім того, країна була в той період у значній політичній кризі. Як наслідок Халілходжич був звільнений з поста за чотири місяці до початку чемпіонату світу з футболу, де збірну тренував вже новий наставник Свен-Йоран Ерікссон.

Вахід Халілходжич на тренуванні збірної Кот-д'Івуару. 4 червня 2008 року

16 серпня 2010 року Вахід підписав контракт на два з половиною роки з хорватським клубом «Динамо» (Загреб), змінивши Велимира Заєця, якого звільнили після того як команда не пройшла кваліфікацію Ліги чемпіонів, програвши по пенальті молдовському «Шерифу», а в чемпіонаті йшла на шостому місці.

Відразу ж клуб почав грати в більш атакуючий футболу і це стало приносити результати. Спочатку «динамівці» розібрались з угорським «Дьйором» і вийшли в груповий етап Ліги Європи, де 16 вересня у першому турі, рівно через місяць після підписання контракту з Халілходжичем, «Динамо» сенсаційно перемогло з рахунком 2:0 іспанський «Вільяреал». Тим не менш, незважаючи на перемогу, «Динамо» не пройшло до наступного етапу турніру, програвши вирішальний матч в грудні вдома грецькому ПАОКу 0:1. Незважаючи на невдачу, Халілходжич залишився в команді завдяки підтримці фанів і керівництва клубу. Проте привів «динамівців» до шостого поспіль національного чемпіонства та перемоги у кубку вже інший тренер. Халілходжич вирішив залишити Загреб на початку травня. Причиною цього стала суперечка між ним і президентом клубу Здравко Мамичем 6 травня 2011 року під час перерви в матчі чемпіонату проти «Інтера» (Запрешич).

22 червня 2011 року Федерація футболу Алжиру оголосила, що Халілходжич 1 липня займе вакантне місце тренера збірної Алжиру, підписавши контракт на три роки. 14 листопада 2012 року Алжир запросив рідну для Халілходжича збірну Боснії і Герцеговини на товариський матч, який африканці програли з рахунком 0:1.

Під керівництвом Халілходжича збірна вийшла на Кубок африканських націй 2013 року, проте на турнірі не змогла подолати груповий етап. Але того ж року, 19 листопада, Алжир отримав путівку на чемпіонат світу 2014 року в Бразилії, пройшовши в останньому раунді кваліфікації збірну Буркіна-Фасо.

Статистика виступів

Клубна кар'єра

Клуб	Сезон	Ліга		Кубки		Єврокубки		Разом
		Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
→ Неретва	1971/72	17	6	0	0	-	-	17	6
	Разом	17	6	0	0	0	0	17	6
Вележ	1971/72	0	0	0	0	0	0	0	0
	1972/73	9	1	0	0	0	0	9	1
	1973/74	24	6	1	0	1	0	26	6
	1974/75	30	16	3	2	6	1	39	19
	1975/76	34	17	2	1	0	0	36	18
	1976/77	22	9	0	0	0	0	22	9
	1977/78	27	18	4	3	0	0	31	21
	1978/79	28	16	2	1	0	0	30	17
	1979/80	11	9	0	0	0	0	11	9
	1980/81	22	11	5	6	0	0	27	17
	Разом	207	103	17	13	7	1	231	117
Нант	1981/82	28	7	1	0	1	1	30	8
	1982/83	36	27	9	5	0	0	45	32
	1983/84	29	13	7	7	0	0	36	20
	1984/ 85	34	28	4	4	0	0	38	32
	1985/86	36	18	1	0	6	2	43	20
	Разом	163	93	22	16	7	3	192	112
Парі Сен-Жермен	1986/87	18	8	2	0	2	1	22	9
	Разом	18	8	2	0	2	1	22	9
Всього за кар'єру		405	210	41	29	16	5	462	244

Титули і досягнення

Як гравця

• Володар Кубок Югославії (1):

«Вележ»: 1980-81

• Чемпіон Франції (1):

«Нант»: 1982-83

Як тренера

• Володар Ліги чемпіонів КАФ (1):

«Раджа» (Касабланка): 1997

• Чемпіон Марокко (1):

«Раджа» (Касабланка): 1997-98

• Володар Кубка Франції (1):

«Парі Сен-Жермен»: 2003-04

Індивідуальні

• Найкращий бомбардир чемпіонату Франції: 1983, 1985
• Найкращий футболіст молодіжного чемпіонату Європи: 1978
• Найкращий бомбардир молодіжного чемпіонату Європи: 1978 (6 голів)
• Кавалер Ордену Почесного легіону (Франція): 2004

Посилання

• Вахід Халілходжич на сайті ФІФА (англ.)

• Вахід Халілходжич на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Вахід Халілходжич (футболіст) на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Вахід Халілходжич (тренер) на сайті transfermarkt.com (англ.)