Corpus iuris civilis

Інституції і Дигести, 1583

«Corpus juris civilis» («Корпус юріс цивіліс» від лат. «тіло цивільного права»)  — сучасна назва зведення римського цивільного права, укладеного 528–534 роках за часів панування візантійського імператора Юстиніана I Великого. Відомий також під назвами «Зведення Юстиніана» або «Кодифікація Юстиніана».

Спочатку зведення складалося з трьох частин:

• Інституцій (Institutiones) - складалися з чотирьох книг, розділених на титули; в основу їх змісту були покладені Інституції Гая.
• Дигестів або Пандектів (Digesta, Pandectae) - збірник витягів з праць римських юристів імператорського періоду.
• Кодексу Юстиніана (Codex)- офіційне зведення римських імператорських указів.
• «Новели» (Novellae) - 168 нових законів, опублікованих після складання кодифікації.

Для «Corpus juris civilis» характерне прагнення з'єднати різноманітні гілки римського права і надати нового змісту окремим старим правовим поняттям і інститутам, таким чином зберегти їх життєвість, з метою систематизації великої кількості правових джерел та зміцнення за допомогою неї тогочасних майнових відносин, імператорської влади й офіційної церкви . У XII столітті зведення отримало назву «Corpus juris civilis». Вперше видане в XVI столітті Діонісієм Готофредом.

Зміст

Частина 1 . 1889 , Барселона

Дигести

Digesta (зібране) Pandectae (те, ще вміщує все)були найбільш об`ємною частиною зводу. Складені і опубліковані в 533 році. При оприлюдненні «Дигестів» імператор Юстиніан заборонив навіть писати до них коментарі: вони представляли офіційно законодавчий документ не менше, ніж власне закони; дозволялося тільки робити витягання і переклад на грецьку мову.

Дигести або Пандекти складають основну частину компіляції Юстиніана I складаються з 50 книг, розділених на титули і фрагменти. У першій (кн. 1-4) розглядалися загальні питання права і вчення про суб'єктів права - осіб; у другій (кн. 5-11) - «про право осіб на свої власні і на чужі речі, про захист права власності», тобто речове право; у третій (кн. 12 -19) - про зобов'язання; у четвертій (кн. 20-27) - про забезпечення зобов'язань, про свого роду витрат і позовних вимог із зобов'язань і про зобов'язання, пов'язаних з реалізацією сімейних і опікунських прав; у п'ятій (кн. 28-36) - про заповіти; в шостій (кн. 37-43) - про найрізноманітніші правові колізії; в сьомий (кн. 44-50) трактувалися питання, пов'язані, переважно з кримінальним та публічним правом; остання книга присвячувалася старим юридичним виразами, термінології, висловлюванням, прислів'ям і т.д.

Містять в собі вислови (думки) провідних римських юристів класичної, пізньокласичної і посткласичної епох близько 96-533 року нової ери з різних питань приватного, кримінального і міжнародного права. Отримали обов'язкову силу. Саме Дигести стали точкою відліку для початку рецепції римського права на Заході.

Імператор Юстиніан

Інституції

Хоча вони були створені як елементарне керівництво для навчальних цілей, однак вони не стоять нижче інших частин і в змісті юридичної чинності. Головним їхнім джерелом послужили Інституції Гая, хоча були використані Інституції й інші авторів. Вони дали юстиніанівським Інституціям свій зовнішній розподіл на 4 книги і свій план: особи-речі-позови (personae-res-actiones). Тобто моделлю для Інституцій Юстиніан стала загальна структура Інституцій Гая. Відповідно до цієї системи римське приватне право складається з 3 основних інститутів: 1) Особи (personae) — суб'єкти права. 2) Речі (res) — відносини з приводу речей. 3) Позови (actio) — способи придбання речей і захисту речових прав. До них відносяться спадкування і зобов'язання. От як це звучить у Гая: «Усе право, яким ми користуємося, відноситься або до осіб, або до речей, або до позовів». Інституції дійшли до нас у безлічі рукописів, що не йдуть далі IX ст. Найціннішою є Туринський рукопис: у ньому, крім тексту юстиніанівських Інституцій, ми знаходимо глосси, тобто тлумачення до тексту.

Новели

НОВЕЛИ ЮСТИНІАНА — назва 4-ї частини Зводу цивільних законів (Корпус юріс цивіліс), укладеного за правління візант. імператора Юстиніана І. До Н. Ю. були включені нові закони, видані після 534. Більшість з них стосувалася сусп. відносин у провінціях. Novellae leges.

Новели — це четверта частина юстиніанівського законодавства. Офіційних зборів Новел, виданих Юстиніан після Codex repetitae praelectionis, ми не маємо, але до нас дійшли їх деякі приватні збірники. Найдавніший збірник цього роду належить константинопольському професору Юліанові. Складено він був близько 556 р. і містить у собі 122 новели Юстиніан. Цей збірник звичайно називається epitome Juliani. Він латинською мовою. Ще одні збори — collectio Marciana — містять 168 новел (з них 156 юстиніанівських). Нарешті, ще пізніше стали відомо й інші збори, що містять 168 новел грецькою мовою. У сучасних виданнях новели перенумеровані. Кожна з них складається з уведення (praefatio) тексту і висновку (epilogus); текст розділяється на глави(caput). Спосіб цитування: указується номер новели, номера глави і параграфа: № 28, с.4, § 2 — 28-я Новела, 4-я глава (caput), § 2.

Corpus juris civilis і рецепція римського права

Практичне значення кодексу Юстиніана та інших частин Corpus juris civilis на Сході, а починаючи з епохи підготовки рецепції римського права (XII століття) — і на Заході, було більше значення кодекса Феодосія, оскільки до нього приурочилося застосування і вивчення римського права.

Див. також

• Візантійське право
• Візантійський Землеробський закон
• Геренній Модестін

Посилання

• Інституції, Кодекс, Дигести текст (лат.)
• Юридична енциклопедія, кодекс Юстиніана
• Складові частини зводу Юстиніана
• Загальна характеристика складових частин кодифікації.

Джерела

• Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
• Орленко В. І.. Історія держави і права зарубіжних країн: Посіб. для підготов, до іспитів -3-є вид. стереотип. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В. - 244 с., 2008