Луї Арагон

Луї Арагон
Louis Aragon
Ім'я при народженні	Луі-Марі Андріе
Псевдонім	Arnaud Saint Romain, Arnaud de Saint-Roman, François la Colère, Témoin des martyrs і Albert de Routisie
Народився	3 жовтня 1897(1897-10-03) Париж
Помер	24 грудня 1982(1982-12-24) (85 років) Париж
Поховання	Moulin de Villeneuved
Країна	Франція
Місце проживання	вулиця Вараннd Moulin de Villeneuved
Діяльність	лікар-письменник, журналіст, політик, поет, прозаїк-романіст, художній критик, учасник французького Руху Опору, історик
Alma mater	Ліцей Карно
Заклад	Юманіте, Ce soird і Les Lettres Françaisesd
Мова творів	французька
Жанр	роман і поезія
Партія	Французька комуністична партія
Батько	Louis Andrieuxd
Мати	Marguerite Toucas-Massillond
У шлюбі з	Ельза Тріоле
Премії	Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами» 1957.
Луї Арагон у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

|Член КПРС з= |Lib=

Луї́ Араго́н (фр. Louis Aragon; *3 жовтня 1897, Париж — †24 грудня 1982) — французький письменник, критик і громадський діяч, комуніст. Був одним із головних представників сюрреалізму у французькій поезії. Вроджений Луї-Марі Андріе (фр. Louis-Marie Andrieux).

Народився в Парижі.

З 1950 член ЦК Компартії Франції. На перших творах позначились формалістичні впливи («Селянин Парижа», 1926). Зв'язок з робітничим рухом у Франції і успіхи соціалістичного будівництва в СРСР мали вирішальний вплив на формування передового світогляду Арагона.

В 1930 бере участь у Міжнародній конференції революційних письменників у Харкові. Після відвідання Радянського Союзу пише поему «Червоний фронт» (1930), збірку поезій «Ура, Урал!» (1934). стає активним прихильником комуністичних ідей, починає боротьбу за створення мистецтва і літератури соціалістичного реалізму («Комуністи мають рацію», 1933; «За соціалістичний реалізм», 1934). Створює великий цикл соціальних романів — «Реальний світ» («Базельські дзвони», 1934; «Багаті квартали», 1936, та ін.). Був редактором «Юманіте». В роки другої світової війни — учасник Руху Опору (зб. «Ніж у серце», 1941; «Французька зоря», 1945; оповідання «Рабство і велич французів», 1945). З великою любов'ю пише про робітничий клас, викриває ворогів трудящих, показує розклад бурж. суспільства (нариси «Комуністична людина», 1946—53; збірка віршів «Знову ніж у серце», 1948; поеми «Очі і пам'ять», 1954, «Незакінчений роман», 1956; роман-епопея «Комуністи», 1949—51). Поряд з цим значне місце в його творчості посідають ліричні твори.

Літературно-критичні й теоретичні праці А. — «На захист французького роману», «Справжня воля культури», про Гюго, Стендаля та ін.

Творчості рад. письменників присвячена кн. «Радянські літератури» (1955).

Арагон багато зробив для популяризації української літератури у Франції: Т. Шевченкові він присвятив нарис «Українське інтермецо», високу оцінку дав «Вершникам» Ю. Яновського, з яким був особисто знайомий ще з 30-х рр. 1958 вийшов роман «Страсний тиждень».

Арагон — член Всесвітньої Ради Миру, один з керівників Національного Комітету письменників Франції, директор тижневика «Леттр Франсез».

Відзнаки і нагороди

Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами», 1957.

Твори: Український переклад — Червоний фронт. X., 1932; Поезії. К., 1950;

• • Українське інтермецо. «Вітчизна», 1958, № 1;

Російський переклад — Собрание сочинений. В 11 т., т. 1—7… М., 1957—59.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Вербицький П. П. Прапороносці миру. X., 1955;
• Луи Арагон. Био-библиографический указатель. М., 1956.