Гіперповерхня: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Гіперповерхнею''' називається [[многовид]] розмірності <math>n</math>, який є підмножиною [[евклідів простір|евклідового простору]] на одиницю більшої розмірності <math>n+1</math>. |
½'''Гіперповерхнею''' називається [[многовид]] розмірності <math>n</math>, який є підмножиною [[евклідів простір|евклідового простору]] на одиницю більшої розмірності <math>n+1</math>. |
||
== Одиничний вектор нормалі == |
== Одиничний вектор нормалі == |
||
Рядок 22: | Рядок 22: | ||
і того факту, що існує лише один напрям <math>\mathbf{n}</math>, ортогональний до векторів <math>\mathbf{r}_i</math>, слідує, що всі вектори <math>\mathbf{b}_{ij}</math> колінеарні вектору <math>\mathbf{n}</math>, тобто ми можемо записати: |
і того факту, що існує лише один напрям <math>\mathbf{n}</math>, ортогональний до векторів <math>\mathbf{r}_i</math>, слідує, що всі вектори <math>\mathbf{b}_{ij}</math> колінеарні вектору <math>\mathbf{n}</math>, тобто ми можемо записати: |
||
: <math>(6) \qquad \mathbf{b}_{ij} = \mathbf{n} b_{ij}</math> |
: <math>(6) \qquad \mathbf{b}_{ij} = \mathbf{n} b_{ij}</math> |
||
Числа <math>b_{ij}</math> є проекціями векторів <math>\mathbf{b}_{ij}</math> на вектор нормалі <math>\mathbf{n}</math>, а тому можуть бути як додатніми так і від'ємними. |
|||
Відповідно до формули (6), кривина всіх геодезичних ліній, що проходять через фіксовану точку <math>P</math> многовиду, паралельна вектору <math>\mathbf{n}</math> (центри кривини лежать на прямій, що ортогональна до многовиду): |
|||
: <math>(7) \qquad \mathbf{k} = \mathbf{b}_{ij} \tau^i \tau^j = \mathbf{n} b_{ij} \tau^i \tau^j = \mathbf{n} k</math> |
|||
: <math>(7a) \qquad k = b_{ij} \tau^i \tau^j</math> |
|||
== Похідні вектора нормалі == |
|||
Диференціювання по координатам многовида формули (4) дає: |
|||
: <math>(8) \qquad {\partial \over \partial u^i} \mathbf{n}^2 = 2 (\mathbf{n} \cdot \mathbf{n}_i) = 0</math> |
|||
тобто похідні одиничного вектора нормалі <math>\mathbf{n}_i = {\partial \mathbf{n} \over \partial u^i}</math> ортогональні до самого вектора нормалі <math>\mathbf{n}</math>, а тому лежать в дотичній до многовида гіперплощині. Ми можемо розкласти вектор <math>\mathbf{n}_i</math> по базисних векторах дотичного простору: |
|||
: <math>(9) \qquad \mathbf{n}_i = \alpha_i^j \mathbf{r}_j</math> |
|||
Знайдемо коефіцієнти розкладу <math>\alpha_i^j</math>. Для цього помножимо ліву і праву частини формули (9) скалярно на вектор <math>\mathbf{r}_k</math>.<br> |
|||
Для лівої частини маємо: |
|||
: <math>(10) \qquad (\mathbf{n}_i \cdot \mathbf{r}_k) = \partial_i (\mathbf{n} \cdot \mathbf{r}_k) - (\mathbf{n} \cdot \mathbf{r}_{ik}) = - b_{ik}</math> |
|||
А для правої: |
|||
: <math>(11) \qquad \alpha_i^j (\mathbf{r}_j \cdot \mathbf{r}_k) = \alpha_i^j g_{jk} = \alpha_{ik}</math> |
|||
Із формул (9-11) одержуємо наступну формулу для обчислення похідних одиничного вектора нормалі через тензор повної кривини: |
|||
: <math>(12) \qquad \mathbf{n}_i = - b_i^j \mathbf{r}_j</math> |
|||
Версія за 07:20, 5 травня 2008
½Гіперповерхнею називається многовид розмірності , який є підмножиною евклідового простору на одиницю більшої розмірності .
Одиничний вектор нормалі
Нехай гіперповерхня задана параметричними рівняннями:
Будемо скрізь в цій статті вважати функції (1) достатньо гладкими (неперервні другі похідні), з невиродженим метричним тензором .
Координатні вектори в точці многовида задають афінний підпростір - дотичну до многовида гіперплощину. Ортогональним доповненням до гіперплощини є пряма , що проходить через дану точку многовида і перпендикулярна до неї. Виберемо (якийсь один із двох можливих) напрям цієї прямої і відкладемо на прямій одиничний вектор . В сусідній (близькій до точки ) точці многовида ортогональна пряма буде близькою по напрямку до прямої , тому проекція вектора на уже однозначно задає додатній напрям на прямій . Відкладемо в цьому додатньому напрямку прямої одиничний вектор . Таким чином, рухаючись від однієї точки многовида до іншої в деякій області многовида, ми матимемо векторну функцію:
Ця функція буде неперервною (оскільки гіперповерхня (1) гладка, без особливих точок). Спробуємо поширити функцію на весь многовид. Це можна зробити в тому випадку, коли рухаючись по будь-якому замкнутому контуру, що лежить в гіперповерхні, почавши з точки і обчислюючи по неперервності вектор нормалі, ми вернемося в точку з тим самим напрямком вектора нормалі. Така гіперповерхня називається двосторонньою або орієнтовною. Але бувають і такі гіперповерхні, що обійшовши деякий замкнутий контур ми повернемось в точку з протилежним вектором нормалі. Такі гіперповерхні називають односторонніми або неорієнтовними. Прикладами односторонніх гіперповерхонь є стрічка Мебіуса та пляшка Клейна.
Із ортогональності вектора нормалі до координатних векторів гіперповерхні маємо рівняння:
а одинична довжина вектора нормалі описується рівнянням:
Тензор повної кривини
Із розкладу
і того факту, що існує лише один напрям , ортогональний до векторів , слідує, що всі вектори колінеарні вектору , тобто ми можемо записати:
Числа є проекціями векторів на вектор нормалі , а тому можуть бути як додатніми так і від'ємними. Відповідно до формули (6), кривина всіх геодезичних ліній, що проходять через фіксовану точку многовиду, паралельна вектору (центри кривини лежать на прямій, що ортогональна до многовиду):
Похідні вектора нормалі
Диференціювання по координатам многовида формули (4) дає:
тобто похідні одиничного вектора нормалі ортогональні до самого вектора нормалі , а тому лежать в дотичній до многовида гіперплощині. Ми можемо розкласти вектор по базисних векторах дотичного простору:
Знайдемо коефіцієнти розкладу . Для цього помножимо ліву і праву частини формули (9) скалярно на вектор .
Для лівої частини маємо:
А для правої:
Із формул (9-11) одержуємо наступну формулу для обчислення похідних одиничного вектора нормалі через тензор повної кривини: