Гіперповерхня: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
Рядок 48: | Рядок 48: | ||
Симетричний тензор <math>b_{ij}</math> в дотичному в точці <math>P</math> до гіперповерхні векторному просторі задає лінійне перетворення: |
Симетричний тензор <math>b_{ij}</math> в дотичному в точці <math>P</math> до гіперповерхні векторному просторі задає лінійне перетворення: |
||
: <math>(14) \qquad y_i = b_i^j x_j</math> |
: <math>(14) \qquad y_i = b_i^j x_j</math> |
||
і ми можемо поставити задачу на власні числа і вектори цього перетворення. Спочатку перейдемо в систему координат, яка буде прямокутною декартовою в точці <math>P</math> (дивіться [[Майже декартові |
і ми можемо поставити задачу на власні числа і вектори цього перетворення. Спочатку перейдемо в систему координат, яка буде прямокутною декартовою в точці <math>P</math> (дивіться [[Майже декартові координати в точці многовида]]). Оскільки метричний тензор в цій точці одиничний (<math>g_{ij} = \delta_{ij}</math>), то коваріантні і контраваріантні координати тензора <math>b_{ij}</math> будуть однакові, тому перетворення (14) здійснюється симетричною матрицею <math>b_i^j</math>. Як відомо з теорії матриць, симетрична матриця має <math>n</math> взаємно ортогональних власних векторів <math>\boldsymbol{\tau}^{(s)}, \; s = 1, 2, \dots n</math> (ми можемо їх вважати також одиничними), причому всі відповідні їм власні числа є дійсними числами <math>k^{(s)}</math> (що можуть бути як додатніми так і від'ємними). |
||
В обраній системі координат маємо: |
В обраній системі координат маємо: |
||
: <math>(15) \qquad b_i^j \tau_j^{(s)} = k^{(s)} \tau_i^{(s)} </math> |
: <math>(15) \qquad b_i^j \tau_j^{(s)} = k^{(s)} \tau_i^{(s)} </math> |
Версія за 10:09, 5 травня 2008
Гіперповерхнею називається многовид розмірності , який є підмножиною евклідового простору на одиницю більшої розмірності .
Одиничний вектор нормалі
Нехай гіперповерхня задана параметричними рівняннями:
Будемо скрізь в цій статті вважати функції (1) достатньо гладкими (неперервні другі похідні), з невиродженим метричним тензором .
Координатні вектори в точці многовида задають афінний підпростір - дотичну до многовида гіперплощину. Ортогональним доповненням до гіперплощини є пряма , що проходить через дану точку многовида і перпендикулярна до неї. Виберемо (якийсь один із двох можливих) напрям цієї прямої і відкладемо на прямій одиничний вектор . В сусідній (близькій до точки ) точці многовида ортогональна пряма буде близькою по напрямку до прямої , тому проекція вектора на уже однозначно задає додатній напрям на прямій . Відкладемо в цьому додатньому напрямку прямої одиничний вектор . Таким чином, рухаючись від однієї точки многовида до іншої в деякій області многовида, ми матимемо векторну функцію:
Ця функція буде неперервною (оскільки гіперповерхня (1) гладка, без особливих точок). Спробуємо поширити функцію на весь многовид. Це можна зробити в тому випадку, коли рухаючись по будь-якому замкнутому контуру, що лежить в гіперповерхні, почавши з точки і обчислюючи по неперервності вектор нормалі, ми вернемося в точку з тим самим напрямком вектора нормалі. Така гіперповерхня називається двосторонньою або орієнтовною. Але бувають і такі гіперповерхні, що обійшовши деякий замкнутий контур ми повернемось в точку з протилежним вектором нормалі. Такі гіперповерхні називають односторонніми або неорієнтовними. Прикладами односторонніх гіперповерхонь є стрічка Мебіуса та пляшка Клейна.
Із ортогональності вектора нормалі до координатних векторів гіперповерхні маємо рівняння:
а одинична довжина вектора нормалі описується рівнянням:
Тензор повної кривини
Із розкладу
і того факту, що існує лише один напрям , ортогональний до векторів , слідує, що всі вектори колінеарні вектору , тобто ми можемо записати:
Числа є проекціями векторів на вектор нормалі , а тому можуть бути як додатніми так і від'ємними. Відповідно до формули (6), кривина всіх геодезичних ліній, що проходять через фіксовану точку многовиду, паралельна вектору (центри кривини лежать на прямій, що ортогональна до многовиду):
Похідні вектора нормалі
Диференціювання по координатам многовида формули (4) дає:
тобто похідні одиничного вектора нормалі ортогональні до самого вектора нормалі , а тому лежать в дотичній до многовида гіперплощині. Ми можемо розкласти вектор по базисних векторах дотичного простору:
Знайдемо коефіцієнти розкладу . Для цього помножимо ліву і праву частини формули (9) скалярно на вектор .
Для лівої частини маємо:
А для правої:
Із формул (9-11) одержуємо наступну формулу для обчислення похідних одиничного вектора нормалі через тензор повної кривини:
Відмітимо, що вектор ортогональний до координат на многовиді, а тому його коваріннтна похідна співпадає з частинною похідною (подібно до градієнта скаляра):
Головні кривини і напрямки гіперповерхні
Симетричний тензор в дотичному в точці до гіперповерхні векторному просторі задає лінійне перетворення:
і ми можемо поставити задачу на власні числа і вектори цього перетворення. Спочатку перейдемо в систему координат, яка буде прямокутною декартовою в точці (дивіться Майже декартові координати в точці многовида). Оскільки метричний тензор в цій точці одиничний (), то коваріантні і контраваріантні координати тензора будуть однакові, тому перетворення (14) здійснюється симетричною матрицею . Як відомо з теорії матриць, симетрична матриця має взаємно ортогональних власних векторів (ми можемо їх вважати також одиничними), причому всі відповідні їм власні числа є дійсними числами (що можуть бути як додатніми так і від'ємними). В обраній системі координат маємо:
Формула (15) має тензорний характер, а тому справедлива в будь-якій системі координат, так само і ортогональність власних векторів (16) можна записати в будь-якій системі координат через метричний тензор:
По формулі (7a) ми можемо знайти кривину геодезичної лінії, що проведена паралельно одному з власних векторів :
Власні числа називаються головними кривинами гіперповерхні, а відповідні їм власні вектори - головними напрямками.
В системі координат, яка в точці гіперповерхні має координатні вектори що співпадають з головними напрямками, матриця тензора повної кривини буде діагональною:
Рівняння Петерсона-Кодацці
Розглянемо дію комутатора коваріантних похідних на координатні вектори:
Цей комутатор ми можемо записати через тензор повної кривини:
Порівнюючи формули (19) і (20) знаходимо:
Рівняння (22) називається рівнянням Петерсона-Кодацці.