Битва під Городком: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 19: Рядок 19:


== Передумови ==
== Передумови ==
[[Гетьманщина|Козацька Українська держава]] у 1650-х рр. швидко розвивалась. Для її внутрішньої сили особливе значення мали ідеї національно-державного визволення та становлення прогресивних соціальних перетворень у суспільстві. Україна мала потужного лідера – [[Гетьман]]а Богдана Хмельницького.
[[Гетьманщина|Козацька Українська держава]] у [[1650-ті|1650-х]] рр. швидко розвивалась. Для її внутрішньої сили особливе значення мали ідеї національно-державного визволення та становлення прогресивних соціальних перетворень у суспільстві. Україна мала потужного лідера – [[Гетьман]]а Богдана Хмельницького.


Виходячи із стратегічної оцінки потенціалу молодої Козацької держави та розкладів міжнародних сил зав’язаних довкола України, Б.Хмельницький розумів життєву необхідність мати союзників. Після зради свого першого союзника – [[Кримське ханство|Кримського хана]] у [[Битва під Берестечком|битві під Берестечком]] 1651 р. що привело до великої поразки українських військ, керівництво схилилось до переорієнтації на якийсь інший союз. Найбільшої допомоги у боротьбі з Річчю Посполитою очікували від православної Московії. У січні 1654 р., після шести років війни, уряд на чолі з Б.Хмельницьким приймає протекторат Московського царя.
Виходячи із стратегічної оцінки потенціалу молодої Козацької держави та розкладів міжнародних сил зав’язаних довкола України, Б.Хмельницький розумів життєву необхідність мати союзників. Після зради свого першого союзника – [[Кримське ханство|Кримського хана]] у [[Битва під Берестечком|битві під Берестечком]] 1651 р. що привело до великої поразки українських військ, керівництво схилилось до переорієнтації на якийсь інший союз. Найбільшої допомоги у боротьбі з Річчю Посполитою очікували від православної Московії. У січні 1654 р., після шести років війни, уряд на чолі з Б.Хмельницьким приймає протекторат Московського царя.
Рядок 25: Рядок 25:
Але військова кампанія літа 1654 – зими 1655 р. мала важкі для України наслідки. Це засвідчило неефективність укладеного договору з Московією. Проте результат військових дій наступного 1655 р. був значно кращим і виграшним. Тут свою роль, окрім війни Московії з Річчю Посполитою, відіграли і скоординовані дії Гетьмана Богдана Хмельницького з іншим природним союзником – [[Швеція|Швецією]], що також вступила у війну з Польщею.
Але військова кампанія літа 1654 – зими 1655 р. мала важкі для України наслідки. Це засвідчило неефективність укладеного договору з Московією. Проте результат військових дій наступного 1655 р. був значно кращим і виграшним. Тут свою роль, окрім війни Московії з Річчю Посполитою, відіграли і скоординовані дії Гетьмана Богдана Хмельницького з іншим природним союзником – [[Швеція|Швецією]], що також вступила у війну з Польщею.


Зібравши достатні для наступу сили [[11 липня]] Гетьман Хмельницький пішов походом на польські залоги у [[Кам'янець-Подільський|Кам’янці]] та інших замках. Разом з ними пішли і невеликі частини московського війська під проводом боярина Бутурліна. Що не стільки допомагали, як створювали Гетьману Козацької України певні політичні незручності у його державній діяльності (Див. М.Грушевський „Ілюстрована історія України”. К.1992, с.297). У середині серпня під стінами Кам’янець-Подільської фортеці було таємно укладено українсько-шведську угоду, що передбачала проведення наступу до межі західних земель України-Руси, включення звільнених земель до складу держави й зобов’язання шведів не переходити на правий берег Вісли. Б.Хмельницький з армією далі рушив на Західну Україну.
Зібравши достатні для наступу сили [[11 липня]] Гетьман Хмельницький пішов походом на польські залоги у [[Кам'янець-Подільський|Кам’янці]] та інших замках. Разом з ними пішли і невеликі частини московського війська під проводом боярина Бутурліна. Що не стільки допомагали, як створювали Гетьману Козацької України певні політичні незручності у його державній діяльності.<ref>М.Грушевський „Ілюстрована історія України”. К.1992, с.297</ref> У середині [[серпень|серпня]] під стінами Кам’янець-Подільської фортеці було таємно укладено українсько-шведську угоду, що передбачала проведення наступу до межі західних земель України-Руси, включення звільнених земель до складу держави й зобов’язання шведів не переходити на правий берег Вісли. Б.Хмельницький з армією далі рушив на Західну Україну.


== Література ==
== Література ==

Версія за 09:27, 9 жовтня 2014

Битва під Городком
Хмельниччина
Координати: 49°47′ пн. ш. 23°39′ сх. д. / 49.783° пн. ш. 23.650° сх. д. / 49.783; 23.650
Дата: 20 вересня — 9 жовтня (?), 1655 року.
Місце: Городок, Львівська область, Україна
Результат: перемога Козацько-московського війська
Сторони
 Військо Запорозьке
 Московське царство 		 Річ Посполита
Командувачі
 Богдан Хмельницький, Василь Шереметьєв  Станіслав «Ревера» Потоцький
Військові сили
невідомо невідомо
Втрати
невідомо невідомо

Битва під Городком (20 вересня — 9 жовтня (?) 1655 року) — бій союзної армії Війська Запорозького і Московського царства під проводом Богдана Хмельницького проти війська Речі Посполитої в околицях Львова, поблизу міста Городка. Завершився перемогою союзників, які після цього розпочали облогу Львова.

Передумови

Козацька Українська держава у 1650-х рр. швидко розвивалась. Для її внутрішньої сили особливе значення мали ідеї національно-державного визволення та становлення прогресивних соціальних перетворень у суспільстві. Україна мала потужного лідера – Гетьмана Богдана Хмельницького.

Виходячи із стратегічної оцінки потенціалу молодої Козацької держави та розкладів міжнародних сил зав’язаних довкола України, Б.Хмельницький розумів життєву необхідність мати союзників. Після зради свого першого союзника – Кримського хана у битві під Берестечком 1651 р. що привело до великої поразки українських військ, керівництво схилилось до переорієнтації на якийсь інший союз. Найбільшої допомоги у боротьбі з Річчю Посполитою очікували від православної Московії. У січні 1654 р., після шести років війни, уряд на чолі з Б.Хмельницьким приймає протекторат Московського царя.

Але військова кампанія літа 1654 – зими 1655 р. мала важкі для України наслідки. Це засвідчило неефективність укладеного договору з Московією. Проте результат військових дій наступного 1655 р. був значно кращим і виграшним. Тут свою роль, окрім війни Московії з Річчю Посполитою, відіграли і скоординовані дії Гетьмана Богдана Хмельницького з іншим природним союзником – Швецією, що також вступила у війну з Польщею.

Зібравши достатні для наступу сили 11 липня Гетьман Хмельницький пішов походом на польські залоги у Кам’янці та інших замках. Разом з ними пішли і невеликі частини московського війська під проводом боярина Бутурліна. Що не стільки допомагали, як створювали Гетьману Козацької України певні політичні незручності у його державній діяльності.[1] У середині серпня під стінами Кам’янець-Подільської фортеці було таємно укладено українсько-шведську угоду, що передбачала проведення наступу до межі західних земель України-Руси, включення звільнених земель до складу держави й зобов’язання шведів не переходити на правий берег Вісли. Б.Хмельницький з армією далі рушив на Західну Україну.

Література

Джерела

Городоцька битва (29-30 вересня 1655р.)


Бойові дії Це незавершена стаття про битву.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  1. ↑ М.Грушевський „Ілюстрована історія України”. К.1992, с.297
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Битва_під_Городком&oldid=14963832