Корсунська угода (1669): відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м вилучена Категорія:Угоди України; додана Категорія:Договори України з допомогою HotCat |
доповнення |
||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
* Туреччина і Кримське ханство не повинні були укладати мирних договорів з [[Річ Посполита|Польщею]] і [[Московська держава|Московією]] без згоди гетьмана; |
* Туреччина і Кримське ханство не повинні були укладати мирних договорів з [[Річ Посполита|Польщею]] і [[Московська держава|Московією]] без згоди гетьмана; |
||
* султанські грамоти, які стосувалися України, мали писатися турецькою та українською мовами. |
* султанські грамоти, які стосувалися України, мали писатися турецькою та українською мовами. |
||
== Див. також == |
|||
* [[Корсунська рада]] |
|||
* [[Корсунський договір (1657)]] |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
| Рядок 16: | Рядок 20: | ||
{{Козацька дипломатія}} |
{{Козацька дипломатія}} |
||
{{DEFAULTSORT:Корсунська угода (1669)}} |
|||
[[Категорія:Договори України]] |
[[Категорія:Договори України]] |
||
[[Категорія:Угоди Османської імперії]] |
[[Категорія:Угоди Османської імперії]] |
||
Версія за 11:03, 16 жовтня 2014
Корсунська угода 1669 — договір, підписаний у м. Корсуні між гетьманом Правобережної України Петром Дорошенком і турецьким урядом.
Намагаючись нейтралізувати ворожі дії Криму і здобути допомогу в боротьбі проти Речі Посполитої і Московського царства, Дорошенко восени 1669 року уклав союзний договір із Османською імперією. Цей союз був затверджений Генеральною Військовою Радою 10-12 березня 1669 року в Корсуні.
1669 року Дорошенко отримав від турецького султана Мехмеда IV титул бея українського санджаку[1][2]. На думку історика Наталії Яковенко основою воєнно-політичного союзу стала угода, підписана 18 років тому (у 1651) між Богданом Хмельницьким і турецьким султаном[3]. За цим старим договором:
- територія Української держави мала охоплювати землі від Перемишля до Путивля;
- підтверджувалося право вільного вибору гетьмана, який обирався довічно;
- українська православна церква зберігала автономію у складі константинопольського Патріархату;
- українське населення звільнялося від сплати податків і данини на користь турецької казни;
- на українських землях турки і татари не мали права споруджувати мечеті і брати ясир;
- Туреччина і Кримське ханство не повинні були укладати мирних договорів з Польщею і Московією без згоди гетьмана;
- султанські грамоти, які стосувалися України, мали писатися турецькою та українською мовами.
Див. також
Примітки
- ↑ Эвлия Челеби Книга путешествий
- ↑ Санджакбей — управитель санджака, основної адміністративної одиниці в Османскій імперії (Султанская власть).
- ↑ Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001.