Корсунська угода (1669): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення
Рядок 11: Рядок 11:
* Туреччина і Кримське ханство не повинні були укладати мирних договорів з [[Річ Посполита|Польщею]] і [[Московська держава|Московією]] без згоди гетьмана;
* Туреччина і Кримське ханство не повинні були укладати мирних договорів з [[Річ Посполита|Польщею]] і [[Московська держава|Московією]] без згоди гетьмана;
* султанські грамоти, які стосувалися України, мали писатися турецькою та українською мовами.
* султанські грамоти, які стосувалися України, мали писатися турецькою та українською мовами.

== Див. також ==
* [[Корсунська рада]]
* [[Корсунський договір (1657)]]


== Примітки ==
== Примітки ==
Рядок 16: Рядок 20:


{{Козацька дипломатія}}
{{Козацька дипломатія}}
{{DEFAULTSORT:Корсунська угода (1669)}}

[[Категорія:Договори України]]
[[Категорія:Договори України]]
[[Категорія:Угоди Османської імперії]]
[[Категорія:Угоди Османської імперії]]

Версія за 11:03, 16 жовтня 2014

Корсунська угода 1669договір, підписаний у м. Корсуні між гетьманом Правобережної України Петром Дорошенком і турецьким урядом.

Намагаючись нейтралізувати ворожі дії Криму і здобути допомогу в боротьбі проти Речі Посполитої і Московського царства, Дорошенко восени 1669 року уклав союзний договір із Османською імперією. Цей союз був затверджений Генеральною Військовою Радою 10-12 березня 1669 року в Корсуні.

1669 року Дорошенко отримав від турецького султана Мехмеда IV титул бея українського санджаку[1][2]. На думку історика Наталії Яковенко основою воєнно-політичного союзу стала угода, підписана 18 років тому (у 1651) між Богданом Хмельницьким і турецьким султаном[3]. За цим старим договором:

  • територія Української держави мала охоплювати землі від Перемишля до Путивля;
  • підтверджувалося право вільного вибору гетьмана, який обирався довічно;
  • українська православна церква зберігала автономію у складі константинопольського Патріархату;
  • українське населення звільнялося від сплати податків і данини на користь турецької казни;
  • на українських землях турки і татари не мали права споруджувати мечеті і брати ясир;
  • Туреччина і Кримське ханство не повинні були укладати мирних договорів з Польщею і Московією без згоди гетьмана;
  • султанські грамоти, які стосувалися України, мали писатися турецькою та українською мовами.

Див. також

Примітки

  1. Эвлия Челеби Книга путешествий
  2. Санджакбей — управитель санджака, основної адміністративної одиниці в Османскій імперії (Султанская власть).
  3. Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001.